Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
Лавра.jpg
50°26′03″ пн. ш. 30°33′33″ сх. д. / 50.43417° пн. ш. 30.55917° сх. д. / 50.43417; 30.55917
Тип церква
Розташування Flag of Ukraine.svg Україна
Адреса Україна, Київ, вул. Лаврська 9
Відкрито 29 вересня 1926 р.
Фонд більше 70 000 одиниць зберігання [1]
Директор Михайлина Любомир Павлович

CMNS: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник на Вікісховищі
Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра
Kiev-Pechersk Lavra *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Лавра.jpg
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
50°26′03″ пн. ш. 30°33′33″ сх. д. / 50.43417° пн. ш. 30.55917° сх. д. / 50.43417; 30.55917
Країна Україна Україна
Тип Культурний
Критерії i, ii, iii, iv
Об'єкт № 527
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (Київська область)
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
Києво-Печерська лавра на карті Київської області

Commons-logo.svg Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник у Вікісховищі

«Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник» — музейний комплекс, що діє на території Києво-Печерської лаври.[2] Був заснований у 1922 році, у 1996 році отримав статус національного. Є найбільшим музейним комплексом України, де зосереджено 144 пам'ятки історії та культури. Серед них — два унікальних підземних комплекси (дальні і ближні печери), храми, пам'ятки архітектури XI—XIX ст., виставкові приміщення. Заповідник щорічно відвідують сотні тисяч туристів.[3]

На території заповідника розміщені: Музей книги і друкарства України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України.

Історія[ред.ред. код]

Постанова Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником

26 травня 1922 р. на засіданні Київського комітету з охорони пам'яток мистецтва було ухвалено постанову «Про організацію Музею культів і побуту».

29 вересня 1926 р. ВУЦВК і Рада Народних Комісарів УСРР ухвалили постанову «Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і перетворення її на Всеукраїнський музейний городок». Згідно з постановою, до складу заповідника увійшли: Музей культів і побуту, музеї нумізматики, староукраїнської будівельної техніки, українських старожитностей, І Всеукраїнська реставраційна майстерня, друкарня Всеукраїнської академії наук, храми, фортечні мури, Ближні та Дальні печери, дзвіниці, архівний фонд Києво-Печерської лаври, бібліотеки.

У роки Другої світової війни значну частину пам'яток було пошкоджено, підірвано головний храм монастиря — Успенський собор.

У листопаді 1943 р. заповідник відновив свою діяльність. Протягом 1950-1990-х рр. він провадив значні відновлювальні та ремонтно-реставраційні роботи.

14-та сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО у 1990 р. внесла Києво-Печерську лавру до Списку пам'яток всесвітньої культурної спадщини.

Указом Президента України від 13 березня 1996 р. заповідникові надано статус національного.

У серпні 2000 р. відбулося освячення відбудованого Успенського собору.

Заповідник видає книги, каталоги виставок, збірники наукових праць «Лаврський альманах», «Могилянські читання» тощо.

Фондова колекція заповідника[ред.ред. код]

Фондова колекція Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника нині нараховує більше 70 000 одиниць зберігання, серед яких культові вироби з дорогоцінних металів, предмети іконопису, портрети церковних діячів та світських осіб, коштовні тканини з гаптуванням, стародруки, графічні роботи, фото, археологічні речі тощо. Це переважно експонати XVII—XX століть[4].

Роботи з формування історичних і мистецьких колекцій почали проводитися лаврським музеєм на початку 1920-х років, у складних умовах нищення радянською владою церков і культових предметів. Завдяки музею була збережена значна кількість історичних пам'яток. У довоєнний період музей зібрав одну з найкращих у світі колекцій іконопису, цінні колекції культового одягу та виробів з дорогоцінних металів. Під час Німецько-радянської війни зібрання музею зазнало значних втрат. У 1941 році музейна колекція з дорогоцінних металів була евакуйована до Уфи і у повоєнні роки повернута. Проте, ті колекції, що залишалися в місті в період німецької окупації Києва, були пограбовані, частково вивезені до Німеччини, частково знищені під час руйнації Успенського собору. Було втрачено найкращу частину зібрання іконопису. Роботи з відтворення фондових колекцій розпочалися у 1944 році. Під час розбирання руїн Успенського собору вдалось врятувати значну частину коштовних тканин. Частково були повернуті цінні речі з Лаври, що під час окупації потрапили до інших київських музеїв, незначну кількість музейних предметів повернули з Німеччини. У 1949 році фонди заповідника налічували понад 36 тисяч одиниць зберігання, розширення фондів не припинялось у наступні роки[4].

Зібрання виробів із металу[ред.ред. код]

Зібрання виробів з металу налічує понад 11 тисяч різноманітних предметів і є одним з найкращих в Україні. Значну його частину складають культові речі з ризниць київських церков і монастирів, а також колишнього Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Це, зокрема, офіри та меморіальні речі — потири, хрести, дарохранильниці, дискоси, таці, шати ікон та інше. Справжніми раритетами православного світу і унікальними витворами мистецтва є представлені у зібранні хрести Марка Печерника (XI—XII століття), Київського митрополита Макарія (XV століття), Київського митрополита Гедеона Святополка-Четвертинського (1665 рік) та інші.

Зібрання живопису[ред.ред. код]

Зібрання живопису налічує понад 2900 ікон і рідкісних картин на біблійні теми українських майстрів XVI — початку XX століть[4]. У зібранні іконопису представлені роботи майстрів Волині, Галичини, Чернігівщини, Київщини[5], найдавніші ікони походять з Холмщини, що нині у складі Польщі. Чимало ікон належать до іконописної майстерні Києво-Печерської лаври, передусім, це копія лаврської чудотворної ікони «Успіння Пресвятої Богородиці», датована XVII століттям. Особливою цінністю вирізняються ікони «Зішестя у пекло», «Вознесіння», «Втеча до Єгипту» тощо, а також картини XVIII століття релігійної тематики, які раніше прикрашали зворотний бік іконостаса Троїцької надбрамної церкви. Окремої уваги заслуговує збірка портретів українських церковних діячів, серед яких портрети київських митрополитів Петра Могили, Іоасафата Кроковського, Варлаама Ясинського, лаврських архімандритів Єлисея Плетенецького, Йосипа Тризни, Інокентія Ґізеля та інші[4].

Зібрання виробів із тканин[ред.ред. код]

Зібрання виробів з тканин налічує понад 7 тисяч пам'яток XVI — початку XX століття. В основному це предмети церковного вжитку, такі як сакоси, фелони, стихарі, митри, плащівниці, палиці, єпитрахилі тощо. Здебільшого вони виконані з парчі та оксамиту й прикрашені сюжетними сценами, гаптованими срібними та золотими нитками. Найбільшу історичну і художню цінність має група з близько півтори сотні вкладних пам'яток. Серед них представлені роботи гаптарської майстерні Києво-Вознесенського монастиря, зокрема, воздухи з композиціями «Не ридай мене мати», «Різдво Богородиці», «Покрова» та інші.

Зібрання стародруків[ред.ред. код]

Фонди заповідника мають чималу збірку стародруків, виданих у Києво-Печерській лаврі, а також рідкісні видання львівської, чернігівської, острозької та інших друкарень. Найдавнішим українським стародруком у колекції є «Апостол», надрукований Іваном Федоровим у Львові у 1574 році. Друкарня Києво-Печерської лаври була заснована у 1615 році і діяла впродовж близько трьохсот років. Серед її видань є книга першої чверті XVII століття — «Бесіди Іонанна Златоуста на 14 послань святого апостола Павла» (1623); особливу історичну і художню цінність мають, зокрема, книга «Тріодь пісна» (1627), Патерик Печерський (1661), «Синопсис» (1674, вважається першою друкованою книжкою з української історії). Зовнішнє оформлення лаврських видань вирізнялось пишністю, вони часто оправлялись шкірою з тисненими зображеннями святих. Більшість Євангелій оздоблювали оправами, карбованими з дорогоцінних металів, прикрашали гравірованими чи фініфтевими медальйонами, коштовним камінням тощо. У колекції нараховується кілька сотень богослужбових книг у металевих оправах.

Охорона та реставрація пам'яток[ред.ред. код]

З метою забезпечення збереження комплексу нерухомих пам'яток та об'єктів культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника проводяться дослідження; опрацьовуються відповідні матеріали щодо підготовки облікової документації на ці об'єкти; здійснюється моніторинг технічного стану, умов використання пам'яток та об'єктів історико-культурної спадщини, території Заповідника і його буферної зони, виконуються заходи з їх ремонту, реставрації, музеєфікація, пристосування.

Генеральні директори заповідника[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. станом на 2015 р.
  2. Загальна інформація про Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
  3. Сайт Дніпропетровського НІМ ім. Д.Яворницького
  4. а б в г Григорій Полюшко. Фондові колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника // Пам'ятки України, № 6, червень 2012, с. 2-9
  5. Фондова збірка // Сайт Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Л. Д. Федорова. Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 195. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Петренко Марк Захарович Пещерные лабиринты на территории Киево-Печерского историко-культурного заповедника. Фоторассказ. — Киев : «Мистецтво», 1974. — 64 с. — 100 000 прим. (рос.)
  • Петренко М. З.. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник. Путівник. К. 1979
  • Шиденко В. А., Дарманський П. Ф.. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник. Фотопутівник. К. 1983
  • Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника. Кол. авт.: А. Д. Гришин, П. В. Голобуцкий, Е. П. Кабанец и др. К. 1992
  • Сокровища Киево-Печерского заповедника. Фотопутеводитель. Авт.-сост. Ю. Д. Кибальник, Л. И. Ковалева, Г. Д. Марченко. К. 1984

Посилання[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.