Відмінності між версіями «Національний музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм»»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Див. також)
(Джерела та література)
 
(Не показано 43 проміжні версії 5 користувачів)
Рядок 23: Рядок 23:
 
== Історія створення ==
 
== Історія створення ==
 
У 1950-х роках Генеральний штаб Міністерства оборони СРСР запропонував спорудити монумент, котрий увічнював би подвиг радянських військ під час форсування Дніпра й створення [[Букринський плацдарм|Букринського плацдарму]]. У червні 1960 р. цьому питанню було присвячено засідання Ради Міністрів [[УРСР]] та партійного керівництва республіки. 13 серпня 1974 р. уряд УРСР розглянув питання про споруджен-ня «Монумента на честь подвигів радянських воїнів у боях при форсуванні Дніпра та на Букринському плацдармі» з відповідною постановою<ref>Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 201-202</ref>. Спорудити архітектурно-меморіальний комплекс вирішено було на околицях села [[Балико-Щучинка]], в районі висоти 195,7.
 
У 1950-х роках Генеральний штаб Міністерства оборони СРСР запропонував спорудити монумент, котрий увічнював би подвиг радянських військ під час форсування Дніпра й створення [[Букринський плацдарм|Букринського плацдарму]]. У червні 1960 р. цьому питанню було присвячено засідання Ради Міністрів [[УРСР]] та партійного керівництва республіки. 13 серпня 1974 р. уряд УРСР розглянув питання про споруджен-ня «Монумента на честь подвигів радянських воїнів у боях при форсуванні Дніпра та на Букринському плацдармі» з відповідною постановою<ref>Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 201-202</ref>. Спорудити архітектурно-меморіальний комплекс вирішено було на околицях села [[Балико-Щучинка]], в районі висоти 195,7.
  +
[[File:Гранітна плита із прізвищами загиблих (с.Балико-Щучинка).jpg|праворуч|міні|Меморіальна плита із прізвищами загиблих під час боїв на Букринському плацдармі (с.Балико-Щучинка)]]
 
Проектування комплексу доручили скульптору, народному художнику УРСР [[Зноба Валентин Іванович|В.І. Знобі]] (1929–2006), архітекторам – заслуженому архітектору РРФСР Ю.П. Платонову, С.А. Захарову, В.О. Корнєву<ref>Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С.202</ref>. Військовим консультантом виступив полковник В.В. Білодід.
 
Проектування комплексу доручили скульптору, народному художнику УРСР [[Зноба Валентин Іванович|В.І. Знобі]] (1929–2006), архітекторам – заслуженому архітектору РРФСР Ю.П. Платонову, С.А. Захарову, В.О. Корнєву<ref>Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С.202</ref>. Військовим консультантом виступив полковник В.В. Білодід.
 
Роботи над створенням скульптур тривала 13 років. В 1996 р. скульптору за виконання цих робіт була присуджена [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національна премія ім. Т.Г. Шевченка]]. В обговоренні проекту створення ансамблю безпосередню участь брав академік АН УРСР [[Тронько Петро Тимофійович|П.Т. Тронько]] (1914–2011) (тоді Голова [[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури|УТОПІК]]). Частково фінансування комплексу здійснювалось коштом УТОПІК.
 
Роботи над створенням скульптур тривала 13 років. В 1996 р. скульптору за виконання цих робіт була присуджена [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національна премія ім. Т.Г. Шевченка]]. В обговоренні проекту створення ансамблю безпосередню участь брав академік АН УРСР [[Тронько Петро Тимофійович|П.Т. Тронько]] (1914–2011) (тоді Голова [[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури|УТОПІК]]). Частково фінансування комплексу здійснювалось коштом УТОПІК.
 
26 жовтня 1993 р. Представником Президента України в м. Києві та 28 жовтня Представником Президента України у Київській області було затверджено «Положення про пояс Бойової слави міста-героя Київ». До нього включений і Музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм».
 
26 жовтня 1993 р. Представником Президента України в м. Києві та 28 жовтня Представником Президента України у Київській області було затверджено «Положення про пояс Бойової слави міста-героя Київ». До нього включений і Музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм».
 
Згідно Указу Президента України від 14 травня 2008 р. цьому музею надано статус національного <ref>Указ президента України № 437/2008 «Про надання статусу національного деяким закладам культури» від 14 травня 2008 року.</ref>.
 
Згідно Указу Президента України від 14 травня 2008 р. цьому музею надано статус національного <ref>Указ президента України № 437/2008 «Про надання статусу національного деяким закладам культури» від 14 травня 2008 року.</ref>.
  +
{{External media||align=right
  +
||video1=[https://www.youtube.com/watch?v=YNjIWDTrbRw Меморіальний комплекс з висоти пташиного польоту]
  +
}}
   
 
==Розташування==
 
==Розташування==
Меморіал розташований у селі балико Шучинка Кагарлицького району Київської області. Пагорб, на якому споруджено меморіал, є частиною решток давньоруського городища [[Чучин]] XI–XIII ст., дослідженого в 1961–1965 роках археологічною експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом [[Довженок Василь Йосипович|В.Й. Довженка]].
+
Меморіал розташований у селі [[Балико-Щучинка]] Кагарлицького району Київської області. Пагорб, на якому споруджено меморіал, є частиною решток давньоруського городища [[Чучин]] XI–XIII ст., дослідженого в 1961–1965 роках археологічною експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом [[Довженок Василь Йосипович|В.Й. Довженка]]. Окремо в приміщенні школи в Балико-Щучинці міститься невеликий музей, присвячений Букринському плацдарму.
   
== Експозиції ==
+
== Комплекс ==
  +
Комплекс склалається із ансамблю пам'ятників.
  +
Зі сторони основного входу до меморіалу встановлено скульптурну композицію "Атака", де зображено трьох радянських воїнів (висота пам'ятника 5,2 м.).
  +
Частину ансамблю скдадають лівий і правий горельєфи (висота 3 м.) та схема бойових дій на Букринському плацдармі.
  +
Домінантою меморального комплексу є скульптура воїна з прапором, яка встановлена на високому постаменті (загальна висота 33 м.)
  +
На території комплексу також міститься братська могила радянських воїнів, у які поховано понад 3 тис. чол. Імена загиблих (тих, чиї прізвища вдалося встановити) викарбувано на меморіальних плитах, стилізованих під рушники, якими раніше в селах огоратали ікони, портрети Тараса Шевченка і світлини із родичами.
   
== Галерея ==
+
== Світлини ==
<center>
+
<gallery widths="180">
<gallery>
+
Головний вхід до меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка.jpg|Основний вхід до меморіального комплексу
  +
Пам'ятна стела "1943 Битва за Днепр".jpg| Пам'ятна стела "Битва за Дніпро"
  +
Сходи до меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка.jpg| Сходи до меморіального комплексу (частина 1)
  +
Сходи до меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка. фото 2.jpg|Сходи до меморіального комплексу (частина 2)
  +
Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка. фото 2.jpg| Скульптура радянської воїна з прапором (висота пам'ятника разом із постаментом - 33 м.)
  +
Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка.jpg| Скульптура "Атака"
  +
Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка. фото 3.jpg|Частина ансамблю меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка|Правий горельєф, на якому зображено момент форсування Дніпра на човні
  +
Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка. фото 4.jpg| Частина ансамблю меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка|Лівий горельєф. Одним із прототипів для скульптури воїна(в на горельєфі - другий справа) став [[Петров Василь Степанович|двічі Герой Радянського Союзу Василь Петров]]
  +
Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка. фото 5.jpg|Скульптура "Атака"
  +
Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка. фото 6.jpg|Скульптура радянської воїна з прапором
  +
Частина експозиції музею "Битви за Дніпро".jpg|Частина експозиції музею "Битви за Дніпро"
  +
Частина експозиції музею(2) "Битви за Дніпро".jpg|Частина експозиції музею(2) "Битви за Дніпро"
  +
Пам'ятник генералу Ватутіну, бюст, с.Балико-Щучинка.jpg|Пам'ятник генералу Ватутіну на шкільному подвір'ї в селі Балико-Щучинка
  +
Вид на Дніпро і Трахтемирівський півострів із заходу (біля с.Балико-Щучинка).jpg|Канівське водосховище поблизу Балико-Щучинки
 
</gallery>
 
</gallery>
</center>
+
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
Рядок 49: Рядок 53:
 
*Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 95-206.
 
*Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 95-206.
 
*Коваль В.С. Букринський плацдарм 1943 // Енциклопедія історія України: У 10 т. / Редкол. В.А. Смолій (голова) та ін. – К., 2003. – Т.1.: А – В. – С. 399–400.
 
*Коваль В.С. Букринський плацдарм 1943 // Енциклопедія історія України: У 10 т. / Редкол. В.А. Смолій (голова) та ін. – К., 2003. – Т.1.: А – В. – С. 399–400.
  +
*[http://historians.in.ua/index.php/en/avtorska-kolonka/2045-vadym-nazarenko-radiansko-ukrainskyi-bukryn-i-maizhe-kozatskyi-trakhtemyriv-notatky-podorozhi-pravym-berehom-dnipra Назаренко В. Радянсько-український Букрин і майже козацький Трахтемирів: нотатки подорожі правим берегом Дніпра]
 
*Нестеров Р. Літопис рідного краю. IX. Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни. – Миронівка: МПП «Офорт», 1993. – 114 с.
 
*Нестеров Р. Літопис рідного краю. IX. Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни. – Миронівка: МПП «Офорт», 1993. – 114 с.
 
*Піскова Е., Федорова Л. Нерухомі пам’ятки історії // Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 190, 197, 214–215.
 
*Піскова Е., Федорова Л. Нерухомі пам’ятки історії // Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 190, 197, 214–215.

Поточна версія на 17:39, 28 листопада 2016

Меморіальний комплекс
Букринський плацдарм Меморіал село Балико-Щучинки Дніпро.jpg
49°57′12″ пн. ш. 31°08′14″ сх. д. / 49.95333° пн. ш. 31.13722° сх. д. / 49.95333; 31.13722
Розташування Балико-Щучинка, Україна
Куратор Міністерство культури України

Національний музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» — музей у селі Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області. Розташований на схилах правого берега Дніпра.

Історія створення[ред.ред. код]

У 1950-х роках Генеральний штаб Міністерства оборони СРСР запропонував спорудити монумент, котрий увічнював би подвиг радянських військ під час форсування Дніпра й створення Букринського плацдарму. У червні 1960 р. цьому питанню було присвячено засідання Ради Міністрів УРСР та партійного керівництва республіки. 13 серпня 1974 р. уряд УРСР розглянув питання про споруджен-ня «Монумента на честь подвигів радянських воїнів у боях при форсуванні Дніпра та на Букринському плацдармі» з відповідною постановою[1]. Спорудити архітектурно-меморіальний комплекс вирішено було на околицях села Балико-Щучинка, в районі висоти 195,7.

Меморіальна плита із прізвищами загиблих під час боїв на Букринському плацдармі (с.Балико-Щучинка)

Проектування комплексу доручили скульптору, народному художнику УРСР В.І. Знобі (1929–2006), архітекторам – заслуженому архітектору РРФСР Ю.П. Платонову, С.А. Захарову, В.О. Корнєву[2]. Військовим консультантом виступив полковник В.В. Білодід. Роботи над створенням скульптур тривала 13 років. В 1996 р. скульптору за виконання цих робіт була присуджена Національна премія ім. Т.Г. Шевченка. В обговоренні проекту створення ансамблю безпосередню участь брав академік АН УРСР П.Т. Тронько (1914–2011) (тоді Голова УТОПІК). Частково фінансування комплексу здійснювалось коштом УТОПІК. 26 жовтня 1993 р. Представником Президента України в м. Києві та 28 жовтня Представником Президента України у Київській області було затверджено «Положення про пояс Бойової слави міста-героя Київ». До нього включений і Музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм». Згідно Указу Президента України від 14 травня 2008 р. цьому музею надано статус національного [3].

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Меморіальний комплекс з висоти пташиного польоту

Розташування[ред.ред. код]

Меморіал розташований у селі Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області. Пагорб, на якому споруджено меморіал, є частиною решток давньоруського городища Чучин XI–XIII ст., дослідженого в 1961–1965 роках археологічною експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В.Й. Довженка. Окремо в приміщенні школи в Балико-Щучинці міститься невеликий музей, присвячений Букринському плацдарму.

Комплекс[ред.ред. код]

Комплекс склалається із ансамблю пам'ятників. Зі сторони основного входу до меморіалу встановлено скульптурну композицію "Атака", де зображено трьох радянських воїнів (висота пам'ятника 5,2 м.). Частину ансамблю скдадають лівий і правий горельєфи (висота 3 м.) та схема бойових дій на Букринському плацдармі. Домінантою меморального комплексу є скульптура воїна з прапором, яка встановлена на високому постаменті (загальна висота 33 м.) На території комплексу також міститься братська могила радянських воїнів, у які поховано понад 3 тис. чол. Імена загиблих (тих, чиї прізвища вдалося встановити) викарбувано на меморіальних плитах, стилізованих під рушники, якими раніше в селах огоратали ікони, портрети Тараса Шевченка і світлини із родичами.

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 201-202
  2. Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С.202
  3. Указ президента України № 437/2008 «Про надання статусу національного деяким закладам культури» від 14 травня 2008 року.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945 / Головна ред. колегія (голова І.О. Герасимов). – К., 2000. – С. 274–286.
  • Бережинский В.Г. Битва за Днепр (25 августа – 23 декабря 1943 года). – К., 2002. – 33 с.
  • Букрин // Пам’ятники України. – 1985. – № 3. – С. 2–3.
  • Букринський плацдарм. Фоторозповідь про меморіальний комплекс у с. Балико-Щучинці Київської області / Вступна стаття В.Ф. Гришечкиної; упорядник І.Р. Стратій. – К.: Мистецтво, 1986. – 32 с.
  • Героям Дніпра. Фоторозповідь про діораму-музей «Штурм Дніпра в районі Переяслав- Хмельницького і створення Букринського плацдарму» у м. Переяслав-*Хмельницькому на Київщині / Автор тексту М.М. Малюк. – К.: Мистецтво, 1980. – 16 с.
  • Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 95-206.
  • Коваль В.С. Букринський плацдарм 1943 // Енциклопедія історія України: У 10 т. / Редкол. В.А. Смолій (голова) та ін. – К., 2003. – Т.1.: А – В. – С. 399–400.
  • Назаренко В. Радянсько-український Букрин і майже козацький Трахтемирів: нотатки подорожі правим берегом Дніпра
  • Нестеров Р. Літопис рідного краю. IX. Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни. – Миронівка: МПП «Офорт», 1993. – 114 с.
  • Піскова Е., Федорова Л. Нерухомі пам’ятки історії // Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 190, 197, 214–215.
  • Подвиг на віки: Книга Пам’яті України – місто-герой Київ / Ред. колегія (голова А.І. Тимчик). – К., 2000. – С. 85–93.
  • Тронько П.Т., Войналович В.А. Увічнена історія України. – К., 1992. – С. 122–176.
  • Указ президента України № 437/2008 «Про надання статусу національного деяким закладам культури» від 14 травня 2008 року.
  • Фогель З. Відповідальність художника // Україна. – 1985. – 21 квітня (№ 16 (1472)). – С. 6–7;
  • Швидковский О.А. Памятники борьбы и Победы // Музееведение и охрана памятников. Актуальные проблемы охраны памятников истории и культуры. Обзорная информация. – М., 1976. – С. 5.

Див. також[ред.ред. код]