Національний музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм»
Меморіальний комплекс | |
|---|---|
 | |
| 49°57′12″ пн. ш. 31°08′14″ сх. д. / 49.95333° пн. ш. 31.13722° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Розташування | Балико-Щучинка, Україна |
| Куратор | Міністерство культури України |
Національний музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» — музей у селі Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області. Розташований на схилах правого берега Дніпра.
Зміст
Історія створення[ред. | ред. код]
У 1950-х роках Генеральний штаб Міністерства оборони СРСР запропонував спорудити монумент, котрий увічнював би подвиг радянських військ під час форсування Дніпра й створення Букринського плацдарму. У червні 1960 р. цьому питанню було присвячено засідання Ради Міністрів УРСР та партійного керівництва республіки. 13 серпня 1974 р. уряд УРСР розглянув питання про споруджен-ня «Монумента на честь подвигів радянських воїнів у боях при форсуванні Дніпра та на Букринському плацдармі» з відповідною постановою[1]. Спорудити архітектурно-меморіальний комплекс вирішено було на околицях села Балико-Щучинка, в районі висоти 195,7.
.jpg)
Проектування комплексу доручили скульптору, народному художнику УРСР В.І. Знобі (1929–2006), архітекторам – заслуженому архітектору РРФСР Ю.П. Платонову, С.А. Захарову, В.О. Корнєву[2]. Військовим консультантом виступив полковник В.В. Білодід. Роботи над створенням скульптур тривала 13 років. В 1996 р. скульптору за виконання цих робіт була присуджена Національна премія ім. Т.Г. Шевченка. В обговоренні проекту створення ансамблю безпосередню участь брав академік АН УРСР П.Т. Тронько (1914–2011) (тоді Голова УТОПІК). Частково фінансування комплексу здійснювалось коштом УТОПІК. 26 жовтня 1993 р. Представником Президента України в м. Києві та 28 жовтня Представником Президента України у Київській області було затверджено «Положення про пояс Бойової слави міста-героя Київ». До нього включений і Музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм». Згідно Указу Президента України від 14 травня 2008 р. цьому музею надано статус національного [3].
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Меморіальний комплекс з висоти пташиного польоту |
Розташування[ред. | ред. код]
Меморіал розташований у селі Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області. Пагорб, на якому споруджено меморіал, є частиною решток давньоруського городища Чучин XI–XIII ст., дослідженого в 1961–1965 роках археологічною експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В.Й. Довженка. Окремо в приміщенні школи в Балико-Щучинці міститься невеликий музей, присвячений Букринському плацдарму.
Комплекс[ред. | ред. код]
Комплекс склалається із ансамблю пам'ятників. Зі сторони основного входу до меморіалу встановлено скульптурну композицію "Атака", де зображено трьох радянських воїнів (висота пам'ятника 5,2 м.). Частину ансамблю скдадають лівий і правий горельєфи (висота 3 м.) та схема бойових дій на Букринському плацдармі. Домінантою меморального комплексу є скульптура воїна з прапором, яка встановлена на високому постаменті (загальна висота 33 м.) На території комплексу також міститься братська могила радянських воїнів, у які поховано понад 3 тис. чол. Імена загиблих (тих, чиї прізвища вдалося встановити) викарбувано на меморіальних плитах, стилізованих під рушники, якими раніше в селах огоратали ікони, портрети Тараса Шевченка і світлини із родичами.
Світлини[ред. | ред. код]
Основний вхід до меморіального комплексу
Пам'ятна стела "Битва за Дніпро"
Сходи до меморіального комплексу (частина 1)
Сходи до меморіального комплексу (частина 2)
Скульптура радянської воїна з прапором (висота пам'ятника разом із постаментом - 33 м.)
Скульптура "Атака"
Правий горельєф, на якому зображено момент форсування Дніпра на човні
Лівий горельєф. Одним із прототипів для скульптури воїна(в на горельєфі - другий справа) став двічі Герой Радянського Союзу Василь Петров
Скульптура "Атака"
Скульптура радянської воїна з прапором
Частина експозиції музею "Битви за Дніпро"
Частина експозиції музею(2) "Битви за Дніпро"
Пам'ятник генералу Ватутіну на шкільному подвір'ї в селі Балико-Щучинка
Канівське водосховище поблизу Балико-Щучинки
_%22%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%BE%22.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 201-202
- ↑ Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С.202
- ↑ Указ президента України № 437/2008 «Про надання статусу національного деяким закладам культури» від 14 травня 2008 року.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945 / Головна ред. колегія (голова І.О. Герасимов). – К., 2000. – С. 274–286.
- Бережинский В.Г. Битва за Днепр (25 августа – 23 декабря 1943 года). – К., 2002. – 33 с.
- Букрин // Пам’ятники України. – 1985. – № 3. – С. 2–3.
- Букринський плацдарм. Фоторозповідь про меморіальний комплекс у с. Балико-Щучинці Київської області / Вступна стаття В.Ф. Гришечкиної; упорядник І.Р. Стратій. – К.: Мистецтво, 1986. – 32 с.
- Героям Дніпра. Фоторозповідь про діораму-музей «Штурм Дніпра в районі Переяслав- Хмельницького і створення Букринського плацдарму» у м. Переяслав-*Хмельницькому на Київщині / Автор тексту М.М. Малюк. – К.: Мистецтво, 1980. – 16 с.
- Кепін Д. Музей-меморіал «Букринський плацдарм» / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 95-206.
- Коваль В.С. Букринський плацдарм 1943 // Енциклопедія історія України: У 10 т. / Редкол. В.А. Смолій (голова) та ін. – К., 2003. – Т.1.: А – В. – С. 399–400.
- Назаренко В. Радянсько-український Букрин і майже козацький Трахтемирів: нотатки подорожі правим берегом Дніпра
- Нестеров Р. Літопис рідного краю. IX. Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни. – Миронівка: МПП «Офорт», 1993. – 114 с.
- Піскова Е., Федорова Л. Нерухомі пам’ятки історії // Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 190, 197, 214–215.
- Подвиг на віки: Книга Пам’яті України – місто-герой Київ / Ред. колегія (голова А.І. Тимчик). – К., 2000. – С. 85–93.
- Тронько П.Т., Войналович В.А. Увічнена історія України. – К., 1992. – С. 122–176.
- Указ президента України № 437/2008 «Про надання статусу національного деяким закладам культури» від 14 травня 2008 року.
- Фогель З. Відповідальність художника // Україна. – 1985. – 21 квітня (№ 16 (1472)). – С. 6–7;
- Швидковский О.А. Памятники борьбы и Победы // Музееведение и охрана памятников. Актуальные проблемы охраны памятников истории и культуры. Обзорная информация. – М., 1976. – С. 5.
