Відмінності між версіями «Ненормативна лексика»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (робот видалив: als:Gefluche)
Рядок 114: Рядок 114:
 
* [http://ukrlife.org/main/tribuna/layka_ru.htm Валерій ФЕДОРЕНКО. Лайливість— це хвороба]
 
* [http://ukrlife.org/main/tribuna/layka_ru.htm Валерій ФЕДОРЕНКО. Лайливість— це хвороба]
 
* [http://www.notam02.no/~hcholm/altlang/ht/Ukrainian.html Словник української ненормативної лексики]
 
* [http://www.notam02.no/~hcholm/altlang/ht/Ukrainian.html Словник української ненормативної лексики]
  +
* [http://electric.org.ua/rizne/matyukajtesya-ukrajinskoyu.html Матюкайтеся українською]
   
 
[[Категорія:Ненормативна лексика| ]]
 
[[Категорія:Ненормативна лексика| ]]

Версія за 15:35, 1 грудня 2008

Файл:Profanity2.JPG
Мова, що вуха в'януть (Українська приказка)

Ненормативна лексика — лихослів'я, непристойна, нецензурна та безсоромна мова. У це визначення входять такі поняття, як блюзнірство, прокльони і лайка. Ненормативна лексика частіше вживається у розмовній мові, ніж у літературній.[1] Така мова засуджується суспільством і знаходиться поза нормальним стилем спілкування. Ненормативна лексика є сегментом лайливої лексики різних мов, що включає неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вирази. Використання ненормативної лексики має чіткі національні, культурні, та соціальні ознаки і суттєво відрізняється в різних культурах та соціальних групах. Кожне суспільство визначає окремо, що належить до ненормативної лексики, або лайки, і формулює своє відношення до неї. В багатьох країнах світу існують закони, які обмежують використання такої лексики у публічному житті, в ЗМІ, тощо.

Історичні корені лихослів'я

Лихослів'я, або лайка, як частина ненормативної лексики має коріння в релігійних віруваннях людей — звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, Божа кара. Використання лайки таким чином вказувало на відношення (часто негативне) до прийнятих норм чи табу суспільства. Зі зміною релігійних вірувань і відношення до релігії взагалі, певні лайки закріплялися в суспільстві і їх використання являло собою прояв певної громадської позиції, презирства, протесту, тощо.[2]

В середні віки богохульство було невід'ємною частиною ненормативної лексики і не тільки не сприймалося суспільством, але й до богохульників вживали певні заходи, кару. Винних виганяли з громади, таврували каленим залізом і іноді страчували. Соціальні табу на релігійний аспект лайки зникли зі зміною ставлення суспільства до релігії, яке найяскравіше проявилося під час Французької Революції, коли презирству і відвертій лайці піддавалися всі символи старого режиму включаючи релігію. Так імператор Наполеон прославився заявами, що не боїться «ні Бога, ні диявола» і порівнював своїх закордонних опонентів з повіями.[2]

Релігійні корені лайки спостерігаються також і в Україні — наприклад за свідченням турецького мандрівника Ельвія Челеві, що відвідав Україну 1657 року найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».[3] Це підтверджується великою кількістю українських лайок на кшталт:

  • сто копанок чортів тобі в печінку
  • під три чорти
  • бодай тебе чорти вхопили
  • а, собача кров!
  • дідька лисого…
  • дідько б його взяв (вхопив)!
  • де його чорти понесли?

Також в відношенні до інших табу суспільства можна прослідкувати появу образливих, брудних висловів пов'язаних зі статевими органами чи функціями організму. Звертання уваги на ці неприємні і огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Під час битв існували спеціальні «професійні матюгальники», які брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога і таким чином завлікти розгніваних воїнів в пастку, де вони могли бути знищені основними силами. В Європі таких спеціалістів називали «рибальдами» і вони дуже часто окрім вживання одбірної лайки ходили в бій голими аби присоромити та розгнівити лицарів протилежного війська.[2]

Рєпін І.Ю. Козаки пишуть листа турецькому султану

Доволі часто користувалися ненормативною лексикою в саме такому контексті і українські козаки. Одним з прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна знайти в відомому листі Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін.

Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцеперя секретар. Якій ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высирае, а твое війско пожирае. Hе будешь ты, сукін ты сыну, сынів христіянських під собой маты, твойого війска мы не боімось, землею і водою будем биться з тобою, распроеб твою мать. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимський бравирник, Александрійський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук и нашего хуя крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою въеб. От так тобі запорожці висказали, плюгавче. Hе будешь ти і свиней христіанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у небі, год у книзя, а день такий у нас, якиі і у Вас, за це поцелуй в сраку нас!

Культурні особливості

Ненормативна лексика загалом і брудна лайка зокрема має чіткі культурні особливості для кожного народу що їх використовує. Для німців і французів найбільшою образою є звинувачення в неохайності, нечистоплотності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепуристість. Наприклад в лайках цих народів провідне місце займає лайно пов'язане з відправою природних потреб. В ненормативній лексиці американців, англійців і росіян провідне місце займають слова сексуальної тематики і пов'язані зі статевими органами (т. зв. сексоцентрична, або відгенітальна лексика). Дещо відмінне лайно серед народів Східної Азії. Японці, наприклад, традиційно не вживають огидних слів в лайці оскільки ефект образи в японській мові будується шляхом спеціального образливого побудування речень та фраз, які порушують звичайний протокол ввічливості. В арабських країнах богохульство ще й досі вважається однією з найсильніших образ разом з позастатевими стосунками, гомосексуалізмом та іншими. В деяких арабських країнах навіть згадка жінки, дружини є неввічливим — образою може навіть бути запитання про здоров'я жінки.[2][4]

В цьому контексті українські лайки як правило пов'язані здебільшого з відправою природніх функцій організму та продуктами дефекації (т. зв. копроректальна лексика). Центральним і найбільш вживаним є слово «срака», яке історично використовувалося і використовується в безлічі контекстів, починаючи від декількох варіантів посилиння оппонента «в сраку» до фізичного пред'явлення задниці як кінечного аргументу в горезвісних сільських сварках. Це слово продовжує цілий синонімічний ряд такого типу:

  • гімно,
  • гімно собаче,
  • гімнюк (гімнючка),
  • засранець (засранка),
  • серун (серуха),
  • дристун,
  • бздюха, бздюх

Однак українські лайки хоч і багаті на велику кількість огидних слів ними далеко не обмежуються. Частим, і часом не менш принизливим але дуже колоритним є використання різного роду прокльонів, які як правило супроводжуються словом «А щоб ти» та «бодай» (Боже дай):

  • А щоби нижче пояса зціпило за пупа…
  • А щоби пуп той вилисів , як від маку ступа…
  • А щоб тобі чорне було…
  • А щоб тобі відмовили , як чогось попросиш…
  • А щоб твоєю мордою просо молотили …
  • А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…
  • А щоби твоя срака по шву розійшлася…
  • А щоб ти щастя не знав …
  • А щоб ти лýснув…
  • А бодай те кров залляла…
  • А щоб тобі зацíпило …
  • А бодай тобі повилазило…
  • А бодай тобі заклáло…
  • А щоб ти не діждáв…
  • А щоб ти всрáвся, як маленький був…
  • А щоб вам пусто булó…
  • А щоб тебе підняло і гéпнуло (вертіло)…
  • А щоб тебе грім побив…
  • А щоб тебе злидні обсіли…
  • А щоб йому голова облізла…
  • А бодай тебе чорти вхопили…
  • А щоб ти падло дристало та й дристало…
  • А шоб тобі булька з носа вискочила…
  • А щоб тебе муха вбрикнула…
  • А шоб тебе колька сколола…
  • А щоб тобі курка на ногу наступила …
  • А щоб тобі рачки лазити…
  • А щоб ви згинули…
  • А бодай ти скис!
  • А щоб ти сказився!…[5]


Ненормативні запозичення

В кожній мові запозичення відіграють важливу роль знаходячи іншомовний еквівалент вже відомих слів. В українській мові існує велика кількість запозичень з багатьох мов. За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру, лайки, що вживаються у сучасній українській мові, є наслідком запозичення з польської, російської і татарської мов. Так, до подібних запозичень відносять, зокрема, слова «хуй», «пізда», «мудак» «їбати», та інші, які відрізняються від власне українських чітко вираженим сексуальним підтекстом. Проте, така теорія не повністю відповідає дійсності. Ці слова є питомо українськими словами, що мають спільнослов'янське походження. Запозичено ж із російської мови було лише їхнє використання у якості лайки. Етимологія цих слів є прозорою для мовознавців та має не тільки спільнослов'янське, але й індоєвропейське походження. Так, слово «хуй» споріднене зі словом «ховати» (тобто, «те, що ховають» (порівняймо чергування голосних у формах слова «кувати»-"куй", або той самий суфікс «-й» у словах «водій» від «водити» або «палій» від «палити». Слово «пізда» або (точніше, «пизда») споріднене зі словами «піся», «пісяти». Слова «мудак» походить від тепер забутого українського слова «мудо» (що означає чоловічі ядра (яйця) та зафіксовано у «Словарі української мови» Бориса Грінченка (Київ, 1908)). Нарешті, слово «їбати» — найдавніше з усіх чотирьох згаданих вище, адже має споріднений корінь, наприклад у грецькому слові «εφρος» зі значенням «самець, цап» або у санкритському слові «yabhati» «злягається, їбе». Використання цих слів у якості лайки, можна думати, почалося з часів поширення на українських теренах російської мови, у якій таке застосування є типовим. З історичних обставин тісний контакт і запозичення з російської мови і культури призвели до широкого використання цих слів і в українській мові. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду Російської Імперії та становлення Радянської влади в Україні, коли використання лайки було відзнакою приналежності до робітничого класу і таким чином дещо втратило соціальне табу такого роду ненормативної лексики. Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 30-х років, коли певна кількість населення перебуваючи в сталінських таборах та тюрмах ще більше запозичували лексику притаманну кримінальному оточенню з яким вони контактували. Також русифікаціія в Україні призвела до того, що навіть в сфері лайна та нецензурних виразів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики притаманної українській мові відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень. На території України цей поділ ненормативної лексики зараз дещо співпадає з мовним поділом населення регіонів України.[5]

Останнім часом досить активне запозичення ненормативної лексики відбувається і з англійської мови. Це обумовлене передусім великою популярністю окремих зразків американської культури в вигляді фільмів, комп'ютерних програм, музики тощо. Одним з новітніх нецензурних запозичень є слово «фак» (англ. fuck), яке також активно вживається серед української молоді. В зв'язку з іншомовним походженням слова і відсутністю смислового навантаження для україномовного користувача це слово вживається іноді досить легковажно і в ситуаціях, де українські еквіваленти були б вкрай неприпустимими.

Психологічні та соціальні особливості

Ненормативна лексика, лайка виконує в мовленні людей до 30 різних функцій — від психологічної розрядки, вислову невдоволення, призирства до способу переконання співрозмовника. Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні і шиплячі приголосні звуки.[6] Деякі за допомогою лайки присягаються, для підлітків вона послуговує своєрідним засобом самоствердження. Військові та керівники за допомогою лайки руйнують бар'єри та наближаються до підлеглих. Лайка також допомагає зв'язати в спілкуванні різні сегменти мовлення. Хоча на перший погляд лайка — це звільненя почуттів, багато людей помітило, що лихослів'я породжує лихослів'я. Погана мова підливає масло у вогонь емоцій.

Використання нецензурної лексики, досить поширене особливо серед молоді. За психоаналізом, лихослів'я є видом регресивного психологічного захисту, наприклад від посилення едіпового комплексу у передпідлітковому віці. Використання лайки для підлітків є також мотивованим з точки зору психічної розрядки і самостверджування.

Часте, безпідставне і безсоромне використання ненормативної лексики, на думку деяких психологів є видом психічної вади. Деякі люди, які хворіють на синдром Туретта одним з характерних проявів захворювання мають мимовольне вигукування лайливих слів. Це спадкове, вроджене захворювання найбільш поширене серед людей чоловічої статі і як правило не лікується, але його прояви притлумлюються з віком. Іноді симптоми повністю зникають у зрілому віці.[3]

Лихослів'я і Біблія

В Старому Заповіті ізраїльский Бог Єгова чітко і недвозначно забороняв лихослів'я, один з його видів був богохульство. Від тогочасних євреїв вимагалося застосовувати пристойну мову у повсякденному житті.

  • «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».[7]
  • «Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий».[8]

У Християнських грецьких Писаннях заохочувалось ранніх християн не дозволяти нечистому лихослів'ю забруднювати свою мову, а, натомість, говорити пристойно.

  • «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст».[9]
  • «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою».[10]

Українська література з ненормативною лексикою

Започаткував традицію вживання ненормативної лексики в українській літературі ще Іван Котляревский в «Енеїді», однак майже впродовж 200 років вживання такої лексики було під табу. Зламав це табу Лесь Подерв'янський у своїх п'єсах («Гамлєт», «Кацапи» тощо), що широко розійшлися в аудіозаписах в 90-і роки і стали вельми популярні в молодіжному середовищі.

Нова хвиля українського письменства вже більш вільно користається ненормативною лексикою (так, її вживає Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Жадан та інші).

Примітки

  1. Origins & Meanings of Oaths & Swear Words, автор Mary Marshall
  2. а б в г Андрій Сергєєв. Перші серед лайливих. Ненормативна лексика як приносила всесвітню популярність, так і приводила на лаву підсудних. «Коммерсант-Деньги» [1] Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «A» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «A» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «A» визначена кілька разів з різним вмістом
  3. а б Валерій Федоренко. Лайливість— це хвороба. Українське життя в Севастополі. [2] Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «B» визначена кілька разів з різним вмістом
  4. Матеріал взятий з англійської Вікіпедії. en:Profanity
  5. а б Матюкайтеся українською. За матеріалами журналу українців Польщі "Відрижка". [3] Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «C» визначена кілька разів з різним вмістом
  6. книжка Origins & Meanings of Oaths & Swear Words, автор Mary Marshall
  7. (Вихід 20:7, переклад Огієнка)
  8. (Проповістей 10:31, переклад Огієнка)
  9. (Колосян 3:8, 9, переклад Огієнка)
  10. (Ефесян 4:31, переклада Огієнка)

Джерела