Відмінності між версіями «Новела»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Захистив «Новела»: частий вандалізм ([Редагування=Дозволено тільки автопідтвердженим користувачам] (закінчується 14:24, 10 квітня 2017 (UTC)) [...)
м (Захистив «Новела»: війна редагувань/неузгоджені зміни ([Редагування=Дозволено тільки адміністраторам] (закінчується 13:50, 6 липня 2018 (UTC)) [Перейменування=Дозволено тільки адміністраторам] (закінчується 13:50, 6 липня 2018 (UTC))))
 
(Не показані 65 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Нове́ла''' ({{lang-it|novella}}, від {{lang-la|novellus}} — новітній) — невеликий за обсягом [[проза|прозовий]] [[епос|епічний]] твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
+
'''Нове́ла''' ({{lang-it|novella}}, від {{lang-la|novellus}}&nbsp;— новітній) — невеликий за обсягом [[проза|прозовий]] [[епос|епічний]] твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.<ref>Колінько, О.П. [http://litmisto.org.ua/?p=25871 “Цілий світ у краплі води” : щодо проблеми дефініції жанру новели] // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 546-550.</ref>
   
 
== Характерні ознаки ==
 
== Характерні ознаки ==
Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного [[жанр]]у новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої [[композиція (література)|композиції]] з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у [[сюжет]]і, кульмінаційний пункт дії, контраст чи [[паралелізм]] сюжетних [[Мотив (література)|мотивів]] тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.
+
Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного [[жанр]]у новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої [[композиція (література)|композиції]] з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у [[сюжет]]і, кульмінаційний пункт дії, контраст чи [[паралелізм]] сюжетних [[Мотив (література)|мотивів]] тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.<ref name="dzh2">Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р.&nbsp;Т.&nbsp;Гром'яка, Ю.&nbsp;І.&nbsp;Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Теремка]].&nbsp;— К.: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007</ref>
   
Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.
+
Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.<ref name="dzh2"/>
   
 
== Історія жанру ==
 
== Історія жанру ==
Рядок 16: Рядок 16:
   
 
В [[українська література|українській літературі]] маємо розмаїття жанрових форм новели: психологічну, сенсаційну ([[Василь Стефаник]]), ліричну ([[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]]), соціально-психологічну, лірико-психологічну ([[Михайло Коцюбинський]]), філософську, історичну ([[Віктор Петров]]), політичну ([[Липа Юрій Іванович|Юрій Липа]]), драматичну ([[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]]) та інші. Представлені в українській літературі також лірична повість у новелах ([[Любченко Аркадій Панасович|Аркадій Любченко]] «Вертеп»), [[алегорія|алегорична]] [[повість]] у новелах-[[притча]]х ([[Михайличенко Гнат|Гнат Михайличенко]], «Блакитний роман»).
 
В [[українська література|українській літературі]] маємо розмаїття жанрових форм новели: психологічну, сенсаційну ([[Василь Стефаник]]), ліричну ([[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]]), соціально-психологічну, лірико-психологічну ([[Михайло Коцюбинський]]), філософську, історичну ([[Віктор Петров]]), політичну ([[Липа Юрій Іванович|Юрій Липа]]), драматичну ([[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]]) та інші. Представлені в українській літературі також лірична повість у новелах ([[Любченко Аркадій Панасович|Аркадій Любченко]] «Вертеп»), [[алегорія|алегорична]] [[повість]] у новелах-[[притча]]х ([[Михайличенко Гнат|Гнат Михайличенко]], «Блакитний роман»).
  +
  +
== Розбіжності у трактуванні терміну «новела» в українському та західному літературознавстві ==
  +
  +
Незважаючи на те, що в українському літературознавстві новелу відносять до малої прози<ref>Качуровський, Ігор. "Ґенерика і архітектоніка." Том.2, ст.151-152</ref><ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/74364/32-Denisenko.pdf?sequence=1 О. В. Денисенко - До інтерпретації жанру новели у світовому літературознавстві]</ref>, бо цей термін до України потрапив з Франції (де має аналогічне трактування<ref>[Е. М. Мелетинский. Историческая поэтика новеллы. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. М.: Наука, 1990. Стр. 164—244.]</ref>), в англомовних країнах омонім ''novella'' (що замінив та витіснив у другій половині 20-го століття раніше більш поширений термін ''короткий рома́н'' <!--чи '''сти́слий рома́н'''--> ({{lang-en|short novel}}){{refn|group=прим.|name=перша|серед літературознавців немає згоди щодо того чи є novella та short novel повними синонімами, чи зовсім іншими формами наративної літератури}}<ref>Ted Morrissey.[http://www.wcusd15.org/morrissey/greatliterature.htm Great Works of Literature Betwixt Short Story and Novella] // Eureka Studies in Teaching Short Fiction. Editor: Loren Logsdon. 2:1 (2001). ISSN: 1533-8509 {{ref-en}}</ref>), використовується для позначення невеликого за обсягом [[проза|прозовий]] твір, довший за [[Оповідання|оповідання]], але коротший за [[Роман (жанр)|роман]], що містить приблизно від 7,500 до 40,000 слів. Ця форма дуже схожа до терміну зі слов'янської літературної традиції під назвою [[Повість|повість]]. Терміни повість та новела в українському літературознавстві вживається як окремі та різні, не тотожні одне одному, поняття<ref>[http://library.nlu.edu.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=58:oles-terentijovich-gonchar&Itemid=236 Олесь Терентійович Гончар] // Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, з книги «Українське слово» — Т. 3. — К., 1994 . Приклад паралельного вживання термінів "новела" та "повість", як різних понять]</ref>.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
 
* [[Вставна новела]]
 
* [[Вставна новела]]
   
== Джерело ==
+
== Примітки ==
  +
{{примітки|2||group=прим.}}
* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р.&nbsp;Т.&nbsp;Гром'яка, Ю.&nbsp;І.&nbsp;Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Теремка]].&nbsp;— К.: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007
 
* [http://litmisto.org.ua/?p=25871 «Цілий світ у краплі води»: щодо проблеми дефініції жанру новели] Колінько, О. П.
 
   
  +
{{reflist|2}}
  +
== Джерела ==
  +
* [http://moyaosvita.com.ua/literatura/balada-i-novela/ новела і балада]
  +
* [http://www.lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/slovnik.dhtml Словник літературознавчих термінів] // ЛібМісто
  +
* [http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-1141.htm?cmd=p&istext=1 Юнович М. Новелла // Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929—1939. Т. 8. — М.: ОГИЗ РСФСР, гос. словарно-энцикл. изд-во "Сов. Энцикл.", 1934. — Стб. 114—129.]
 
{{Наратив}}
 
{{Наратив}}
   

Поточна версія на 13:50, 6 червня 2018

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.[1]

Характерні ознаки

Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.[2]

Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.[2]

Історія жанру

Новела як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, вірогідно, в догомерівську епоху, внаслідок впливу літературної традиції Сходу, де цей жанр був у широкому вжитку. Перші оповіді новелістичного характеру передавались усно й лише пізніше ввійшли в літературні твори як підпорядковані розважальним або дидактичним цілям вкраплення, чи відступи від сюжету. Такі епізоди, наприклад, використовував Геродот (оповідь про Аріона, про кільце Полікрата тощо), Петроній Арбітр (новела про Матрону Ефеську), Апулей, Федр та інші. Як окремий жанр короткого оповідання, переважно еротичного змісту, новела вельми поширилася в епоху еллінізму (найбільш відомі «Мілетські оповіді»).

Остаточне жанрове становлення новели відбулося в 14-16 століттях в Італії, хоча корені її сягають стародавніх літератур Заходу й Сходу. В епоху Відродження новела — була невеличким оповіданням, нерідко з гумористичним чи сатиричним забарвленням, що передавало «новини дня» (звідси назва жанру). «Декамерон» Дж. Бокаччо є характерним циклом новел тієї доби. Не без впливу Бокаччо з'являється збірник новел Маргарити Наваррської «Гептамерон» (1558).

У 17 столітті новели писав Сервантес («Повчальні новели», 1613).

Найбільшого розквіту новела досягла у 19 столітті. У 20 столітті продовжили розвиватися її різновиди — психологічна, фантастична, сенсаційна та інші новели. Неперевершеним майстром гостросюжетних новел 19 століття був Проспер Меріме («Матео Фальконе», «Таманго», «Коломба», «Кармен»). У російській літературі 19-20 століть новелістами були Пушкін, Іван Тургенєв, Іван Бунін, у польській літературі — Болеслав Прус, Генрик Сенкевич, Стефан Жеромський.

В українській літературі маємо розмаїття жанрових форм новели: психологічну, сенсаційну (Василь Стефаник), ліричну (Богдан Лепкий), соціально-психологічну, лірико-психологічну (Михайло Коцюбинський), філософську, історичну (Віктор Петров), політичну (Юрій Липа), драматичну (Григорій Косинка) та інші. Представлені в українській літературі також лірична повість у новелах (Аркадій Любченко «Вертеп»), алегорична повість у новелах-притчах (Гнат Михайличенко, «Блакитний роман»).

Розбіжності у трактуванні терміну «новела» в українському та західному літературознавстві

Незважаючи на те, що в українському літературознавстві новелу відносять до малої прози[3][4], бо цей термін до України потрапив з Франції (де має аналогічне трактування[5]), в англомовних країнах омонім novella (що замінив та витіснив у другій половині 20-го століття раніше більш поширений термін короткий рома́н (англ. short novel)[прим. 1][6]), використовується для позначення невеликого за обсягом прозовий твір, довший за оповідання, але коротший за роман, що містить приблизно від 7,500 до 40,000 слів. Ця форма дуже схожа до терміну зі слов'янської літературної традиції під назвою повість. Терміни повість та новела в українському літературознавстві вживається як окремі та різні, не тотожні одне одному, поняття[7].

Див. також

Примітки

  1. серед літературознавців немає згоди щодо того чи є novella та short novel повними синонімами, чи зовсім іншими формами наративної літератури
  1. Колінько, О.П. “Цілий світ у краплі води” : щодо проблеми дефініції жанру новели // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 546-550.
  2. а б Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
  3. Качуровський, Ігор. "Ґенерика і архітектоніка." Том.2, ст.151-152
  4. О. В. Денисенко - До інтерпретації жанру новели у світовому літературознавстві
  5. [Е. М. Мелетинский. Историческая поэтика новеллы. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. М.: Наука, 1990. Стр. 164—244.]
  6. Ted Morrissey.Great Works of Literature Betwixt Short Story and Novella // Eureka Studies in Teaching Short Fiction. Editor: Loren Logsdon. 2:1 (2001). ISSN: 1533-8509 (англ.)
  7. Олесь Терентійович Гончар // Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, з книги «Українське слово» — Т. 3. — К., 1994 . Приклад паралельного вживання термінів "новела" та "повість", як різних понять]

Джерела