Новела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) часто згадується як невели́кий рома́н (англ. short novel)[прим. 1][1] — в міжнародному літературознавстві літературна форма, що позначає невеликий за обсягом прозовий твір, довший за оповідання, але коротший за роман, що містить приблизно від 7,500 до 40,000 слів. Вперше виник в Італії. [2] Ця форма дуже схожа до терміну зі слов'янської літературної традиції під назвою повість,[3] але терміни повість та новела в українському літературознавстві вживається як окремі та різні, не тотожні одне одному, поняття[4].

В українському літературознавстві новелу також відносять до малої прози[5][6] та означують як невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.[7]

Характерні ознаки

Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.[8]

Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.[8]

Історія жанру

Новела як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, вірогідно, в догомерівську епоху, внаслідок впливу літературної традиції Сходу, де цей жанр був у широкому вжитку. Перші оповіді новелістичного характеру передавались усно й лише пізніше ввійшли в літературні твори як підпорядковані розважальним або дидактичним цілям вкраплення, чи відступи від сюжету. Такі епізоди, наприклад, використовував Геродот (оповідь про Аріона, про кільце Полікрата тощо), Петроній Арбітр (новела про Матрону Ефеську), Апулей, Федр та інші. Як окремий жанр короткого оповідання, переважно еротичного змісту, новела вельми поширилася в епоху еллінізму (найбільш відомі «Мілетські оповіді»).

Остаточне жанрове становлення новели відбулося в 14-16 століттях в Італії, хоча корені її сягають стародавніх літератур Заходу й Сходу. В епоху Відродження новела — була невеличким оповіданням, нерідко з гумористичним чи сатиричним забарвленням, що передавало «новини дня» (звідси назва жанру). «Декамерон» Дж. Бокаччо є характерним циклом новел тієї доби. Не без впливу Бокаччо з'являється збірник новел Маргарити Наваррської «Гептамерон» (1558).

У 17 столітті новели писав Сервантес («Повчальні новели», 1613).

Найбільшого розквіту новела досягла у 19 столітті. У 20 столітті продовжили розвиватися її різновиди — психологічна, фантастична, сенсаційна та інші новели. Неперевершеним майстром гостросюжетних новел 19 століття був Проспер Меріме («Матео Фальконе», «Таманго», «Коломба», «Кармен»). У російській літературі 19-20 століть новелістами були Пушкін, Іван Тургенєв, Іван Бунін, у польській літературі — Болеслав Прус, Генрик Сенкевич, Стефан Жеромський.

В українській літературі маємо розмаїття жанрових форм новели: психологічну, сенсаційну (Василь Стефаник), ліричну (Богдан Лепкий), соціально-психологічну, лірико-психологічну (Михайло Коцюбинський), філософську, історичну (Віктор Петров), політичну (Юрій Липа), драматичну (Григорій Косинка) та інші. Представлені в українській літературі також лірична повість у новелах (Аркадій Любченко «Вертеп»), алегорична повість у новелах-притчах (Гнат Михайличенко, «Блакитний роман»).

Див. також

Примітки

  1. серед літерознавців немає згоди щодо того чи є novella та short novel повними синонімами, чи зовсім іншими формами наративної літератури

Джерела

  1. Ted Morrissey. Great Works of Literature Betwixt Short Story and Novella // Eureka Studies in Teaching Short Fiction. Editor: Loren Logsdon. 2:1 (2001). ISSN: 1533-8509 (англ.)
  2. Балада і новела // Моя освіта - реферати, ЗНО, ДПА, шпори, конспекти, поради[неавторитетне джерело]
  3. Колінько, О.П. “Цілий світ у краплі води” : щодо проблеми дефініції жанру новели // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 546-550.
  4. Олесь Терентійович Гончар // Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, з книги «Українське слово» — Т. 3. — К., 1994[неавторитетне джерело]
  5. Качуровський, Ігор. "Ґенерика і архітектоніка." Том.2, ст.151-152
  6. О. В. Денисенко - До інтерпретації жанру новели у світовому літературознавстві
  7. Колінько, О.П. “Цілий світ у краплі води” : щодо проблеми дефініції жанру новели // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 546-550.
  8. а б Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

Посилання