Новий Єрусалим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Новий Єрусалим, Другий Єрусалим — історіософський міф чи історіософська ідея («київська ідея»), що осмислювала місто Київ як Небесний Єрусалим. Обґрунтування перенесення з м. Єрусалима до м. Києва духовного центру християнського світу, перетворення Києва на міжнародний релігійний центр[1]. Що ґрунтується на старозавітних ідеях про «зміну світових царств». Популярності набуло 1620 року під час місії єрусалимського патріарха Теофана III в Україну з метою відновлення православної ієрархії[1].

В історії розвитку теорії виділяється три періоди:

  • XI—XII ст. — розробка та формулювання ідеї київськими книжниками;
  • XVII ст. (період українського бароко) — ідея активно популяризується українськими церковними ієрархами та політичними діячами;
  • XX ст. — ідея виступає як антитеза для революційних історіософських та соціальних доктрин.

Відображено було в творах Йова Борецького, Петра Могили, Феофана Прокоповича[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]