Відмінності між версіями «Новицький Олекса Миколайович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Othernames|Новицький}}
 
{{Othernames|Новицький}}
  +
{{Письменник
'''Новицький Олекса Миколайович''' (20.04.1914, село [[Пії]] — 27.02.1994, [[Київ]]) — український [[поет]], [[перекладач]]. [[Заслужений працівник культури Грузії]]. Член КПРС з 1942 року. Член [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]] з ? року.
 
  +
|ім'я = Олекса Новицький
  +
|оригінал імені =
  +
|мовою =
  +
|зображення = <!-- Example.jpg -->
  +
|розмір =
  +
|підпис =
  +
|ім'я при народженні = Олекса Миколайович Новицький
  +
|псевдоніми =
  +
|дата народження = 20.04.1914
  +
|місце народження =
  +
|дата смерті = 26.06.1992
  +
|місце смерті =
  +
|поховання =
  +
|національність = [[українець]]
  +
|громадянство = {{URSR}}<br/>{{UKR}}
  +
|alma mater =
  +
|науковий ступінь =
  +
|вчене звання =
  +
|мова творів =
  +
|рід діяльності = перекладач, поет, поет-пісняр, журналіст
  +
|роки активності =
  +
|напрямок =
  +
|жанр =
  +
|magnum opus =
  +
|член політичної партії =
  +
|батько =
  +
|матір =
  +
|чоловік = <!-- чоловік або дружина -->
  +
|дружина =
  +
|діти =
  +
|нагороди = {{Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня}}
  +
|сайт =
  +
|автограф = <!-- Підпис.jpg -->
  +
|примітки =
  +
}}
 
'''Олекса Миколайович Новицький''' ({{н}} [[20 квітня]] [[1914]], с. [[Пії]]&nbsp;— {{с}} [[26 червня]] [[1992]], [[Київ]])&nbsp;— український радянський [[поет]], [[перекладач]]. [[Заслужений працівник культури Грузії]]>. Член КПРС з 1942 року. Член [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]] з ? року.
   
== Біографія ==
+
== Життєпис ==
Народився [[20 квітня]] [[1914]]&nbsp;р. в селі [[Пії]] [[Сквирський район|Сквирського району]] на [[Київщина|Київщині]] в родині селянина. Помер [[27 лютого]] [[1992]]&nbsp;р. Навчався у [[Літературний інститут імені Горького|Літературному інституті ім. М. Горького]] у [[Москва|Москві]]. Вчителював, працював у редакціях газет і журналів («[[Вітчизна (журнал)|Вітчизна]]», «[[Україна (журнал)|Україна]]» тощо).
+
Народився [[20 квітня]] [[1914]]&nbsp;р. в селі [[Пії]] [[Сквирський район|Сквирського району]] на [[Київщина|Київщині]] в селянській родині. Вірші почав писати ще у шкільні роки. Закінчив педагогічний технікум імені Бориса Грінченка, який тоді був відділом Київського університету. Після закінчення педтехнікуму працював у вчителем у селах [[Гатне]] та [[Білогородка (Київська область)|Білогородка]].
   
  +
З 1932 по 1940 рік працював у редакціях газет «Молодий пролетар», «Більшовик», Комсомолець України, «Вісті», «Київська правда» та часописах «[[Вітчизна (журнал)|Вітчизна]]», «[[Україна (журнал)|Україна]]» тощо.
Учасник [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ст., медалями.
 
  +
  +
Учасник [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Працював військовим кореспондентом газет «Комуніст», «Радянська Україна», «Красная Армия». У серпні 1942 року був поранений. Після одужання виконував обов'язки начальника відділу молодіжно-партизанського мовлення на радіостанції при Раді міністрів УРСР. Нагороджений медаллю «[[Медаль «Партизанові Вітчизняної війни»|Партизанові Вітчизняної війни]]» 1 ступеня та іншими нагородами.
  +
  +
Після війни працював деякий час секретарем Павла Тичини.
  +
  +
Помер [[26 червня]] [[1992]]&nbsp;року в Києві.
   
 
== Творчість ==
 
== Творчість ==
Значну частину свого життя присвятив Тарасу Шевченку. Зокрема, Шевченкові присвятив поетичні твори «Голос Кобзаря» (1942), «Здрастуй, земле Тарасова!» (1944), «Пам'ятник в Канаді» (1956), «Шевченко і Олдрідж» (1957), «Сеспель перекладає „Катерину“» (1960), «Слався, великий Кобзарю» (1964) тощо. Новицький автор розвідки «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1966), статті «Тарас Шевченко і Акакій Церетелі» (1948). Переклав українською мовою твори про Шевченка багатьох поетів: російського поета В. Лебедєва-Кумача «Народ не забув свого Тараса» (1960), білоруський поетів М. Танка «Віснику свободи» (1964) та М. Климковича «На Віленській дорозі» (1963), грузинських поетів А. Жваніа «Будеш сяяти людству» (1961), К. Каладзе «Кобзар» (1964), Г. Леонідзе «Тарасові Шевченку» (1960) та Й. Нонешвілі «Дерево Шевченка» (1963), вірменського поета Г. Саряна «Тарасові Шевченку» (1961), казахського поета Г. Каїрбенова «Акин Тарас» (1964), литовського поета Є. Матузявічюса «Верба Шевченка» (1963) тощо.
+
Значну частину свого життя присвятив Тарасу Шевченку. Зокрема, Шевченкові присвятив поетичні твори «Голос Кобзаря» (1942), «Здрастуй, земле Тарасова!» (1944), «Пам'ятник в Канаді» (1956), «Шевченко і Олдрідж» (1957), «Сеспель перекладає „Катерину“» (1960), «Слався, великий Кобзарю» (1964) тощо. Новицький автор розвідки «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1966), статті «Тарас Шевченко і Акакій Церетелі» (1948).
  +
  +
Олекса Новицький був упорядником двотомної антології «Поезія грузинського народу» (1961, у співавт.), антології молодої поезії «Сонячне гроно» (1970), «Райдужними мостами» (1968), «Голоси Азербайджану» (1981) та ін. видань, редактором кількох збірників перекладів.
   
 
Новицький також автор тексту пісень до фільмів: «Голубі дороги» ([[1947]]), «Калиновий гай», «[[Доля Марини (фільм)|Доля Марини]]» ([[1953]]), «Народжені бурею» ([[1957]]), «Киянка» ([[1960]]), «Спадкоємці» ([[1960]]), «Між добрими людьми» ([[1962]]).
 
Новицький також автор тексту пісень до фільмів: «Голубі дороги» ([[1947]]), «Калиновий гай», «[[Доля Марини (фільм)|Доля Марини]]» ([[1953]]), «Народжені бурею» ([[1957]]), «Киянка» ([[1960]]), «Спадкоємці» ([[1960]]), «Між добрими людьми» ([[1962]]).
   
  +
;Поезії
== Див. також ==
 
  +
* «Ми йдемо на бій» (1942);
  +
* «Живи, Україно» (рос. мовою, 1943);
  +
* «Україна сонячна моя» (1966);
  +
* «Славлю мою Батьківщину» (збірка пісень, 1978).
  +
  +
;Переклади
  +
Олекса Новицький переклав українською мовою твори про Шевченка багатьох поетів: російського поета В. Лебедєва-Кумача «Народ не забув свого Тараса» (1960), білоруський поетів М. Танка «Віснику свободи» (1964) та М. Климковича «На Віленській дорозі» (1963), грузинських поетів А. Жваніа «Будеш сяяти людству» (1961), К. Каладзе «Кобзар» (1964), Г. Леонідзе «Тарасові Шевченку» (1960) та Й. Нонешвілі «Дерево Шевченка» (1963), вірменського поета Г. Саряна «Тарасові Шевченку» (1961), казахського поета Г. Каїрбенова «Акин Тарас» (1964), литовського поета Є. Матузявічюса «Верба Шевченка» (1963) тощо. Його перелади увійшли до перекладів творчості Володимира Маяковського «Вибране (1914-1930)» у 1940 році<ref>''Лада Коломієць''. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Луцьк: Нова Книга. 360 стор.: сторінки 268-269 ISBN 978-966-382-574-8</ref>.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
  +
== Література ==
 
  +
* Українська радянська поезія: антологія.&nbsp;— Київ: Держлітвидав України, 1948.&nbsp;– 609 с.
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
 
{{Wikisource|Новицький Олекса Миколайович}}
 
{{Wikisource|Новицький Олекса Миколайович}}
Рядок 23: Рядок 75:
 
* [http://leksika.com.ua/13470503/ure/novitskiy УРЕ]
 
* [http://leksika.com.ua/13470503/ure/novitskiy УРЕ]
 
* [http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn27.htm Шевченківський словник. У двох томах.&nbsp;— К., 1978.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 37-59.]
 
* [http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn27.htm Шевченківський словник. У двох томах.&nbsp;— К., 1978.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 37-59.]
  +
* [http://csam.archives.gov.ua/includes/uploads/opisy/f1181_op1.pdf Олекса Новицький] ЦДАМЛМ України
   
  +
{{портали|Біографії|Українська література}}
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
[[Категорія:Українські поети]]
 
[[Категорія:Українські поети]]
  +
[[Категорія:Українські поети-піснярі]]
 
[[Категорія:Українські перекладачі]]
 
[[Категорія:Українські перекладачі]]
 
[[Категорія:Народились 1914]]
 
[[Категорія:Народились 1914]]

Поточна версія на 23:48, 10 березня 2019

Олекса Новицький
Ім'я при народженні Олекса Миколайович Новицький
Народився 20 квітня 1914(1914-04-20)
Миронівський район, Україна
Помер 26 червня 1992(1992-06-26) (78 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство УРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність перекладач, поет, поет-пісняр, журналіст
Нагороди
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня

Олекса Миколайович Новицький (нар. 20 квітня 1914, с. Пії — пом. 26 червня 1992, Київ) — український радянський поет, перекладач. Заслужений працівник культури Грузії>. Член КПРС з 1942 року. Член Спілки письменників України з ? року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 квітня 1914 р. в селі Пії Сквирського району на Київщині в селянській родині. Вірші почав писати ще у шкільні роки. Закінчив педагогічний технікум імені Бориса Грінченка, який тоді був відділом Київського університету. Після закінчення педтехнікуму працював у вчителем у селах Гатне та Білогородка.

З 1932 по 1940 рік працював у редакціях газет «Молодий пролетар», «Більшовик», Комсомолець України, «Вісті», «Київська правда» та часописах «Вітчизна», «Україна» тощо.

Учасник Німецько-радянської війни. Працював військовим кореспондентом газет «Комуніст», «Радянська Україна», «Красная Армия». У серпні 1942 року був поранений. Після одужання виконував обов'язки начальника відділу молодіжно-партизанського мовлення на радіостанції при Раді міністрів УРСР. Нагороджений медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня та іншими нагородами.

Після війни працював деякий час секретарем Павла Тичини.

Помер 26 червня 1992 року в Києві.

Творчість[ред. | ред. код]

Значну частину свого життя присвятив Тарасу Шевченку. Зокрема, Шевченкові присвятив поетичні твори «Голос Кобзаря» (1942), «Здрастуй, земле Тарасова!» (1944), «Пам'ятник в Канаді» (1956), «Шевченко і Олдрідж» (1957), «Сеспель перекладає „Катерину“» (1960), «Слався, великий Кобзарю» (1964) тощо. Новицький автор розвідки «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1966), статті «Тарас Шевченко і Акакій Церетелі» (1948).

Олекса Новицький був упорядником двотомної антології «Поезія грузинського народу» (1961, у співавт.), антології молодої поезії «Сонячне гроно» (1970), «Райдужними мостами» (1968), «Голоси Азербайджану» (1981) та ін. видань, редактором кількох збірників перекладів.

Новицький також автор тексту пісень до фільмів: «Голубі дороги» (1947), «Калиновий гай», «Доля Марини» (1953), «Народжені бурею» (1957), «Киянка» (1960), «Спадкоємці» (1960), «Між добрими людьми» (1962).

Поезії
  • «Ми йдемо на бій» (1942);
  • «Живи, Україно» (рос. мовою, 1943);
  • «Україна сонячна моя» (1966);
  • «Славлю мою Батьківщину» (збірка пісень, 1978).
Переклади

Олекса Новицький переклав українською мовою твори про Шевченка багатьох поетів: російського поета В. Лебедєва-Кумача «Народ не забув свого Тараса» (1960), білоруський поетів М. Танка «Віснику свободи» (1964) та М. Климковича «На Віленській дорозі» (1963), грузинських поетів А. Жваніа «Будеш сяяти людству» (1961), К. Каладзе «Кобзар» (1964), Г. Леонідзе «Тарасові Шевченку» (1960) та Й. Нонешвілі «Дерево Шевченка» (1963), вірменського поета Г. Саряна «Тарасові Шевченку» (1961), казахського поета Г. Каїрбенова «Акин Тарас» (1964), литовського поета Є. Матузявічюса «Верба Шевченка» (1963) тощо. Його перелади увійшли до перекладів творчості Володимира Маяковського «Вибране (1914-1930)» у 1940 році[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лада Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Луцьк: Нова Книга. 360 стор.: сторінки 268-269 ISBN 978-966-382-574-8

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська поезія: антологія. — Київ: Держлітвидав України, 1948. – 609 с.

Джерела[ред. | ред. код]