Відмінності між версіями «Нововодолазький район»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (додано категорію про виборчий округ, до якого належить цей район/місто)
 
Рядок 183: Рядок 183:
 
* Євангельських християн-баптистів (с. Княжне);
 
* Євангельських християн-баптистів (с. Княжне);
 
* Євангельських християн-баптистів (с. Печіївка);
 
* Євангельських християн-баптистів (с. Печіївка);
* Свято-Миколаївська УПЦ (с. Мелихівка);
+
* Свято-Миколаївська УПЦ (с. Миколаївка);
 
* Петра і Павла УПЦ (с. Сосонівка);
 
* Петра і Павла УПЦ (с. Сосонівка);
 
* Євангельських християн-баптистів (с. Нова Водолага);
 
* Євангельських християн-баптистів (с. Нова Водолага);

Поточна версія на 15:19, 8 жовтня 2019

Нововодолазький район
UKR Нововодола́зький райо́н COA.png Flag of Novovodolazkyj.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6324200000
Утворений: 1923
Населення: 33 084 (на 1.02.2016)
Площа: 1182.74 км²
Густота: 29.2 осіб/км²
Тел. код: +380-5740
Поштові індекси: 63200—63262
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Нова Водолага
Селищні ради: 2
Сільські ради: 13
Смт: 2
Села: 53
Селища: 3
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 63200, Харківська обл., Нововодолазький р-н, смт Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7, 4-33-71
Вебсторінка: Нововодолазька РДА
Голова ради: Ротач Світлана Олександрівна
Мапа

Commons-logo.svg Нововодолазький район у Вікісховищі

Нововодола́зький райо́н — район у південно-західній частині Харківської області. Центр району — селище міського типу Нова Водолага. Було утворено у 1923 році. Населення району становить 34 507 осіб (на 1 лютого 2012 року).

Географія[ред. | ред. код]

Територія району становить 1182,74 км² (3,8 % території Харківської області).

Район розміщений у південно-західній частині Харківської області та межує з Харківським, Зміївським, Первомайським, Кегичівським, Красноградським і Валківським районами. Відстань від районного центру до міста Харків — 52 км.

Територією району протікають 12 річок, найбільша з яких — Мжа.

Історія[ред. | ред. код]

Слобода Нова Водолага була заснована близько 1675 року Харківським полковником Григорієм Донцем як фортеця. «Адалага» у перекладі з тюркської — господар чистої води. Нова Водолага розташована в долині річки Вільховатка (басейн Сіверського Дінця). З історико-філологічних джерел відомо, що іменник — назва Водолага зустрічається з кількома прикметниками, утворюючи словосполучення — назви поселень (Стара Водолага, Нова Водолага, Мала Водолага). Згадки про них можна було знайти вже в XVI — XVII ст.

Слобода Нова Водолага була одним із форпостів на південних кордонах Російської держави. Нова Водолага лежала на Муравському шляху і жителі слободи чимало терпіли від татарських нападів. В історичних документах є свідоцтва про те, що в 1689 році татари напали і зруйнували Нову Водолагу, погнали людей в неволю. У 1694 році Нуррадин-султан з 15-ти тисячною ордою татар та загоном яничарів грабує й розоряє обидві Водолаги — Стару й Нову. В кінці 70-х років XVII століття були збудовані фортеці так званої Нової лінії (1679—1680 рр.)

У 1724 році у Новій Водолазі налічувалося 707 двори, а в 1730 році у слободі мешкало 4900 жителів. У 1732 році тут було дві церковно-парафіяльні школи і в 1749 році відкрили слов'яно-латинське училище.

В 1775 році Нова і Стара Водолаги, Караван були приєднані до Азовської губернії.

Жителі Нової Водолаги займалися вичинкою шкір, виготовленням лимарських виробів, пошивом взуття, одягу і головних уборів, винокурінням, садівництвом та гончарним промислом. Також активно розвивалося домашнє виробництво знарядь сільськогосподарської праці, столярних та бондарних виробів. За свідченнями істориків, у 1780 році в слободі було 18 кузень й 34 винокурні.

На базі родовища цінної глини розвивалось гончарне виробництво. Високоякісний з художнім оздобленням посуд нововодолазьких гончарів славився далеко за межами Харківської губернії.

З другої половини XVIII сторіччя на Слобожанщині розвивалось шовківництво, центром якого стала Нова Водолага. Тут був збудований завод, який мав приміщення для розведення шовкопрядів і устаткування для мотання шовку.

В 1773 році за указом Катерини ІІ в Новій Водолазі було створене губернське управління з шовківництва, в 1800 році його ліквідували та створили інспекцію з шовківництва для Слобідсько-Української губернії. Під наглядом цієї інспекції знаходилось 23 плантації.

В 1835 році через сильні морози загинули тутові дерева, шовківництво занепало, але слобода продовжувала розвиватися.

На початку XIX століття в кустарній промисловості Нової Водолаги значне місце займала переробка тваринних жирів.

Нова Водолага також славилась чумацьким промислом. Навіть у 80-х роках XIX століття, коли у зв'язку з появою залізниці чумацтво стало занепадати, місцеві мешканці не припиняли зв'язків з Кримським півостровом.

В середині 20-х років XX століття 5,4 % жителів Нової Водолаги займались кустарним промислом, а 91,4 % — сільським господарством.

Радянсько-німецька війна[ред. | ред. код]

19 жовтня 1941 року до Нової Водолаги увійшли німці. А ще за місяць до цього на території району було сформовано радянський партизанський загін з 58 чоловік. Командиром загону став голова колгоспу ім. Фрунзе С. О. Либа, комісаром — секретар райкому партії Е. П. Іванов.

Весною 1942 року, коли Червона Армія готувалась до наступу, загін отримав завдання пройти в глибоке запілля німців і своїми діями сприяти успіху операцій регулярних частин. 20 травня партизани перейшли лінію фронту та 23 травня в Зміївських лісах з'єдналися з партизанським загоном, яким керував Герой Радянського Союзу І. І. Копьонкін. Через декілька днів об'єднаний загін з'явився у Нововодолазьких лісах, з яких і розгорнув бойові дії проти німців. 29 травня 1942 року серед білого дня партизани вступили в Нову Водолагу. Захопили коменданта з його охороною, яка складалась з німецьких солдат.

З жовтня 1941 року до 25 лютого 1943 року (день першого витіснення німецьких військ з Нової Водолаги) нововодолазькі партизани знищили 497 німецьких солдатів і офіцерів, 69 поліцейських і 5 інших осіб, визволили з німецького концтабору 200 в'язнів, пустили під укіс два ешелони, знищили 2 гармати, 10 автомашин, підірвали 10 мостів.

У лютому 1943 року на підступах до Нової Водолаги тривали бої німців проти частин 6-го гвардійського кавалерійського корпусу. Проти 33-го гвардійського кавалерійського полку, який зайняв оборону біля хутора Булахи, виступили два полки німецької піхоти з 25 танками, але гвардійці стояли на смерть. Лише за два дні — 23 і 24 лютого — вони відбили 10 атак гітлерівців.

Радянські вояки, які загинули в цих боях, поховані в братській могилі біля хутору Булахи.

6 березня 1943 року радянські війська відступили з Нової Водолаги. У підвалі зруйнованої лікарні залишилося понад 70 тяжкопоранених бійців, яких неможливо було транспортувати. З пораненими залишились медичні працівники, які доклали героїчних зусиль, щоб врятувати вояків. Медики заявили німцям, що вони лікують тифозних хворих.

У Новій Водолазі остаточно відновлено радянський режим 14 вересня 1943 року. Всього за роки окупації німцями було знищено 580 жителів району, вивезено до Німеччини — 5737 чоловік. Воювали на фронтах на боці СРСР близько 7 тисяч чоловік, з яких загинуло близько 3 тисяч.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року район є адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради 13 сільських рад, які об'єднують 60 населених пунктів та підпорядковані Нововодолазькій районній раді[1].

Населення[ред. | ред. код]

Населення району становить 39,7 тисяч осіб, в тому числі: • міське населення — 14,0 тисяч осіб; • сільське населення — 25,7 тисяч осіб.

На території району мешкають громадяни 41 національності. Найчисельніші з них:

  • українці — 78,9 %;
  • росіяни — 19,5 %;
  • білоруси — 0,4 %;
  • вірмени — 0,2 %;
  • молдавани — 0,1 %;
  • грузини — 0,1 %.

В районі мешкає 13 тисяч пенсіонерів (або 33 % від загальної кількості населення).

Щільність населення — 33 чоловіка на 1 кв.км.

Рівень народжуваності- 7,9 на 1000 чоловік.

Рівень смертності- 19,6 на 1000 чоловік.

У Нововодолазькому районі налічується 2 селища міського типу і 56 сільських населених пунктів, які об'єднані в 2 селищні і 13 сільських рад.

Економіка району[ред. | ред. код]

Площа сільськогосподарських угідь (за всіма товаровиробниками, включаючи підсобні господарства) 92597 га, в тому числі: • ріллі 75090 га — 81 %; • пасовища 12583 га — 14 %; • сінокоси 3596 га — 4 %.

Структура сільськогосподарського виробництва[ред. | ред. код]

• рослинництво — 63 %, • тваринництво — 37 %.

Основні напрямки виробництва у рослинництві — вирощування зернових (50 %), технічні культури (16 %).

Основні напрямки виробництва у тваринництві — вирощування ВРХ м'ясо молочного напрямку, свинарство і птахівництво.

Промисловість[ред. | ред. код]

• промисловість видобувна — 65 %; • будівельних матеріалів — 30 %; • харчова — 5 %.

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією району проходять автошляхи М18 (від 40 км. + 400 м до 75 км своєї довжини), та автошлях Р51 (від 15 км. + 300 м до 54 км своєї довжини)

У районі здійснюється місцеве автобусне сполучення, відкриваються нові маршрути (у т.ч. Нова Водолага - Литовки - Слобожанське)[2].

Соціально-культурна сфера району[ред. | ред. код]

Заклади освіти[ред. | ред. код]

  • Липкуватівський аграрний коледж;
  • Рокитненський професійний аграрний ліцей;
  • Філіал ліцею Харківської академії міського господарства;
  • Філія Харківського коледжу кадрів управління;
  • Нововодолазький ліцей Нововодолазької районної ради;
  • Нововодолазька гімназія Нововодолазької районної ради;
  • Загальноосвітні навчально-виховні заклади (всього) — 30 одиниць;
  • Дошкільні — 13 одиниць.

Заклади медицини[ред. | ред. код]

  • Центральна районна лікарня — 1;
  • Дільничні лікарні — 3;
  • Лікарські амбулаторії — 2;
  • Амбулаторії сімейного лікаря — 7;
  • Фельдшерсько-акушерські пункти — 22.

Заклади культури[ред. | ред. код]

  • бібліотеки — 32 од.
  • Будинки культури, клуби — 23 од.
  • Пам'ятки історії та культури — 86 од.
  • Музеї — 3 од.

Заклади спорту[ред. | ред. код]

  • ДЮСШ (відділу освіти) — 1;
  • МФОК «Колос» −1;
  • Стадіон — 1;
  • Спортивні майданчики — 64;
  • Футбольні поля — 22;
  • Стрілецькі тири — 10;
  • Спортивні зали — 18;
  • Пристосовані приміщення для фізично-оздоровчих занять — 14, в тому числі 5 тренажерних залів;
  • Гімнастичні містечка — 23.

ЗМІ[ред. | ред. код]

До районних ЗМІ відносяться районна радіокомпанія, газета «Вісті Водолажчини» і газета Нововодолазької селищної ради «Водолазький кур'єр».

Релігія[ред. | ред. код]

У Нововодолазькому районі зареєстровано 20 релігійних громад:

  • Свято-Преображенська УПЦ (с. Нова Водолага);
  • Архангела Михайла УПЦ (с. Рокитне);
  • Іоно-Богословська УПЦ (с. Старовірівка);
  • Свято-Троїцька УПЦ (с. Охоче);
  • Адвентистів сьомого дня (с. Нова Водолага);
  • Євангельських християн-баптистів (с. Княжне);
  • Євангельських християн-баптистів (с. Печіївка);
  • Свято-Миколаївська УПЦ (с. Миколаївка);
  • Петра і Павла УПЦ (с. Сосонівка);
  • Євангельських християн-баптистів (с. Нова Водолага);
  • Іоано-Предтечінська УПЦ (с. Просяне);
  • Хресто-Воздвиженська УПЦ Київського Патріархату (с. Новоселівка);
  • Ікони Знамення Божої Матері УПЦ (с. Знам'янка);
  • Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього УПЦ (с. Новоселівка);
  • Святого Іоанна Хрестителя УПЦ (с. Станичне);
  • Адвентистів сьомого дня (с. Знам'янка);
  • Свято-Миколаївська УПЦ (с. Липкуватівка);
  • Християн віри євангельської «Благовість» (с. Нова Водолага);
  • Християн віри євангельської — п'ятдесятників «Благовість» (с. Старовірівка);
  • Християн віри євангельської — п'ятдесятників «Благовість» (с. Станичне).

Особистості[ред. | ред. код]

Серед уродженців району, які залишили значний слід в історії країни, слід відзначити народного майстра-зодчого Акима Погрібняка, який збудував Троїцький собор в Новомосковську (один із видатних зразків української дерев'яної архітектури), народного артиста Білоруської РСР А. Д. Попсуйшапко (Арсенко), письменника-гумориста С. П. Чмєльова (1846—1941), а також художника А. В. Мізіна.

У 1920—1922 роках в Новій Водолазі жив видатний український радянський письменник Петро Панч.

До цікавих історико-культурних споруд, розміщених на території району, слід віднести: • архітектурний пам'ятник-палац в стилі російського класицизму (середина XVIII століття) і Архангело-Михайлівський храм, побудований у 1805 році на кошти поміщика Михайла Куліковського (село Рокитне); • Спасо-Преображенський храм (смт Нова Водолага); • будинок дитячої та юнацької творчості в смт Нова Водолага (збудований в 1914 році німецьким акціонерним товариством).

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Нововодолазького району було створено 39 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 50,64 % (проголосували 14 559 із 28 752 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 39,21 % (5 709 виборців); Михайло Добкін — 21,57 % (3 141 виборців), Юлія Тимошенко — 11,50 % (1 674 виборців), Сергій Тігіпко — 6,61 % (962 виборців), Олег Ляшко — 5,31 % (773 виборців), Анатолій Гриценко — 4,62 % (673 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,77 %.[3]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Валківський район Люботин Харківський район
Gray compass rose.svg Зміївський район
Красноградський район Кегичівський район Первомайський район