Відмінності між версіями «Новослобідська (станція метро)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 1: Рядок 1:
{{Пишу}}
 
 
{{coord|55|46|46.26|N|37|36|4.20|E|display=title|region:RU_type:landmark_scale:1000}}
 
{{coord|55|46|46.26|N|37|36|4.20|E|display=title|region:RU_type:landmark_scale:1000}}
 
{{Станція метрополітену
 
{{Станція метрополітену
Рядок 44: Рядок 43:
 
| archiveurl = http://www.webcitation.org/67o3hpPgj
 
| archiveurl = http://www.webcitation.org/67o3hpPgj
 
| archivedate = 2012-05-20
 
| archivedate = 2012-05-20
}}</ref> і має статус виявленого об'єкта культурної спадщини<ref name="reestr">{{cite web|url=http://reestr.answerpro.ru/card_h.html?data=1F440205-45AE-4ED4-9453-F0A69BC0DF4B&obj=monument|title=Станция «Новослободская»|publisher=reestr.answerpro.ru|accessdate=2012-04-26|archiveurl=http://www.webcitation.org/67o3iXvb1|archivedate=2012-05-20}}</ref>. Назва&nbsp;— по однойменній вулиці, на самому початку якої розташована станція. Має перехід на станцію «[[Менделеєвська (станція метро)|Менделеєвська]]» [[Серпуховсько-Тимірязівська лінія|Серпуховсько-Тимірязєвської лінії]].
+
}}</ref> і має статус виявленого об'єкта культурної спадщини<ref name="reestr">{{cite web|url=http://reestr.answerpro.ru/card_h.html?data=1F440205-45AE-4ED4-9453-F0A69BC0DF4B&obj=monument|title=Станция «Новослободская»|publisher=reestr.answerpro.ru|accessdate=2012-04-26|archiveurl=http://www.webcitation.org/67o3iXvb1|archivedate=2012-05-20}}</ref>. Назва&nbsp;— по однойменній вулиці, на самому початку якої розташована станція. Має перехід на станцію «[[Менделєєвська (станція метро)|Менделєєвська]]» [[Серпуховсько-Тимірязівська лінія|Серпуховсько-Тимірязєвської лінії]].
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==

Версія за 12:12, 26 січня 2014

Координати: 55°46′46″ пн. ш. 37°36′04″ сх. д. / 55.7795167° пн. ш. 37.6011667° сх. д. / 55.7795167; 37.6011667

Новослобідська
Центральна зала станції
Загальні дані
Тип Пілонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 40 м
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 14 березня 1954
Архітектор(и) О. М. Душкін, А. Стрелков(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Б.М. Прикот(рос.), А. И. Семёнов (рос.)
Будівельник(и) Будівництво № 20 (БМУ-3) Мосметробуду
Пересадка на Moskwa Metro Line 9.svg«Менделєєвська»
Виходи до Селезневська вулиця , Новослободська вулиця
Час відкриття 5.30
Час закриття 1.00
Код станції 068
Кільцева лінія
Київська  ↔  Київська  ↔  Київська  +зал
     
Російська  ↔  Конюшковська
     
Краснопресненська  ↔  Барикадна
     
ТЧ-4 «Червона Пресня»
     
Білоруська  ↔  Білоруська  +зал
     
Новослобідська  ↔  Менделєєвська
     
Суворівська площа  ↔  Достоєвська
     
Проспект Миру  ↔  Проспект Миру
     
Комсомольська  ↔  Павелецька  +зал  +зал  +зал  +зал
     
Курська  ↔  Марксистська  ↔  Курська  +зал
     
Таганська  ↔  Марксистська  ↔  Таганська
     
Павелецька  ↔  Павелецька  +зал
     
Добринінська  ↔  Серпуховська
     
Жовтнева  ↔  Жовтнева
     
Парк культури  ↔  Парк культури

Новослобідська — станція Кільцевій лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Білоруська» і «Проспект Миру». Знаходиться на території Тверського району Центрального адміністративного округу Москви.

Станція відкрита 30 січня 1952 у складі ділянки «Курська» - «Білоруська». Станція є останньою роботою архітектора О. М. Душкіна[1] і має статус виявленого об'єкта культурної спадщини[2]. Назва — по однойменній вулиці, на самому початку якої розташована станція. Має перехід на станцію «Менделєєвська» Серпуховсько-Тимірязєвської лінії.

Історія

У початкові плани Московського метрополітену Кільцева лінія не входила. Замість неї планувалося будівництво «діаметральних» ліній з пересадками в центрі міста. Перший проект Кільцевої лінії з'явився в 1934 році. Тоді планувалося побудувати цю лінію під Садовим кільцем з 17 станціями[3]. За проектом 1938 планувалося побудувати лінію значно далі від центру, ніж побудували згодом. Планувалися станції «Усачевська», «Калузька Застава», «Серпуховська Застава», «Завод імені Сталіна», «Остапова», «Завод Серп і Молот», «Лефортово», «Спартаківська», «Красносільська», «Ржевський Вокзал», «Савеловський Вокзал», «Динамо», «Краснопресненська Застава», «Київська»[3]. У 1941 проект Кільцевої лінії змінили. Тепер її планували побудувати ближче до центру[3]. У 1943 було прийнято рішення про позачергове будівництво Кільцевої лінії за нинішньою трасою з метою розвантаження пересадного вузла «Охотний ряд» - «Площа Свердлова» - «Площа Революції»[3].

Кільцева лінія стала четвертою чергою будівництва. У 1947 році планувалося здати лінію чотирма ділянками: «Центральний парк культури та відпочинку» - «Курська», «Курська» - «Комсомольська», «Комсомольська» - «Білоруська» (потім була об'єднана із другою ділянкою) і «Білоруська» - «Центральний парк культури та відпочинку»[3]. Першу ділянку, «Парк культури» - «Курська», було відкрито 1 січня 1950 року, другу, «Курська» - «Білоруська», - 30 січень 1952 року, і третю, «Білоруська» - «Парк культури», що замикає лінію в кільце, — 14 березня 1954[3]. При проходці перегінного тунелю «Смоленська» - «Ботанічний сад» був встановлений рекорд — 150 метрів тунелю за місяць[4].

У 1992 було відкрито перехід на станцію «Менделеєвська» Серпуховсько-Тимірязівської лінії[5]. З 6 листопада 1983 до 1992 була єдиною беспересадоною станцією на Кільцевій лінії. До відкриття станції «Савеловської» в 1988 році станція «Новослобідська» була привокзальній станцією, від неї ходив автобус-човник 5К до Савеловського вокзалу.

Оздоблення

Пілони оздоблені білим каркодинським уральським мармуром. Підлога викладена білими і чорними гранітними плитами, розміщеними в шаховому порядку.

Станцію прикрашають 32 оригінальних вітражі з різнокольорового скла всередині пілонів, оздоблені сталлю і позолоченої латунню і освітлювані зсередини. Їх по два на кожному пілоні — у бік залу і платформи. Цікаве поєднання різнокольорового скла утворює подоби фантастичних квітів, рослин, зірок. Всередину вітражів, у верхню частину, вставлені вставлені невеликі медальйони. На шести з них зображені люди деяких професій: архітектор, географ, художник, енергетик, музикант і агроном. На інших — геометричні візерунки та п'ятикутні зірки. Вітражі виконані за ескізами Павла Коріна в Ризі, в майстернях Латвійського відділення Художнього фонду СРСР.

Торцеву стіну станції прикрашає зроблене за його ескізом мозаїчне панно «Мир у всьому світі». Воно зображує щасливу матір з дитиною на руках; за Хрущова з панно було видалена особа Сталіна, до якого простягав руки дитина.

У 2003 була проведена реставрація вітражів, люстр і торцевого панно.

Вестибулі і пересадки

Станція метро «Новослобідська» має один наземний вестибуль, що знаходиться на Новослобідській вулиці, що є великою триповерховою масивною будівлею. Зовні вестибуль є подобою античного храму. Такий ефект досягнутий за рахунок простих пропорцій, глибокого шестиколонного портика перед фасадом, квадратних і круглих колон.

Зі східного кінця залу можна здійснити пересадку на станцію «Менделєєвська» Серпуховсько-Тимірязівської лінії (перехід відкритий у 1992 році). Перехід починається зі сходів на місток через платформу в сторону «Білоруської»[6]. Далі розташовані перехідна камера і короткий ескалатор вниз[6]. З довгого широкого склепінного коридору можна вийти до чотирьох склепінчастих проходів, які виводять на містки та сходи над платформою в сторону «Бульвару Дмитра Донського» [7].

Технічна характеристика

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 40 м). Побудована за типовим проектом.

Ресурси Інтернету

Примітки

  1. Душкина Т. (1988). Как рождались образы станций. metro.ru. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 30 марта 2012. 
  2. Станция «Новослободская». reestr.answerpro.ru. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-04-26. 
  3. а б в г д е Лисов И. Проектирование и первые очереди строительства. metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 15 ноября 2011. 
  4. Год за годом // Метрострой. — 1980. — № 5. — С. 26.
  5. Новослободская. Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 11 марта 2012. 
  6. а б Наумов, 2010, с. 259
  7. Наумов, 2010, с. 381