Норман Борлоуг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:37, 10 січня 2018, створена Bot Gluck (обговорення | внесок) (прибирання піктограми попереду визначення, replaced: В 20 → У 20, {{Н за допомогою [[Project:A...)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Норман Ернест Борлоуг
Norman Ernest Borlaug
англ. Norman Ernest Borlaug
Норман Борлоуг
Норман Борлоуг
Народився 25 березня 1914(1914-03-25)
Креско, Айова
Помер 12 вересня 2009(2009-09-12) (95 років)
Даллас, Техас
·Негоджкінська лімфома
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність норвежець
Діяльність біолог, викладач університету, фермер, генетик, агроном
Alma mater Університет Міннесоти
Сфера інтересів агрономія
Заклад Міжнародний центр поліпшення кукурудзи і пшениці
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Член Лондонське королівське товариство, Норвезька академія наук, Національна академія наук США[2], Chinese Academy of Engineering[d], Польська академія наук[3], Американська академія мистецтв і наук, Іспанська королівська інженерна академія[d], Угорська академія наук, Королівське товариство Единбурга, Індійська національна академія наук[d], Бразильська академія наук[d] і Всесвітня академія наук[4]
Відомий завдяки: засновник, «батько» Зеленої революції
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1970)

Норман Борлоуг у Вікісховищі?

Норман Ернест Борлоуг (англ. Norman Ernest Borlaug, 25 березня 1914 — 12 вересня 2009) — американський агроном, генетик і фахівець із патології рослин. Відомий, як батько Зеленої революції.

Лауреат Нобелівської премії миру 1970 року за його внесок у рішення продовольчої проблеми, особливо за здійснення «зеленої революції». Її суть полягала у виведенні нових високопродуктивних і загартованих сортів пшениці (потім і рису), які дозволяли вже в перший рік домогтися подвоєння її врожаю. Шість латиноамериканських, вісім близькосхідних і дві азійські країни одержали вигоду від застосування програми Борлоуга.

Сам учений вважає «зелену революцію» лише тимчасовим успіхом, що дозволяє людству відсапатися, щоб не думати про загрозу голоду. Він якось сказав: «Одна з найбільших загроз людству в наші дні виходить від всеосяжної й добре замаскованої бюрократії».

Життєпис

Норман Борлоуг — нащадок норвежців, які емігрували до США в 1854. Він був старшим з чотирьох дітей у сім'ї фермерів Генрі (1889—1971) і Клари (1888—1972) Борлоугів. Три його молодші сестри: Пальма Ліліан (1916—2004), Шарлота (нар. 1919), Хелен (1921—1921). З семи до вісімнадцяти років він працював на сімейній фермі біля містечка Креско.

У 1933 Борлоуг поступив в університет Міннесоти. Під час навчання доводилося підробляти. Наприклад, в 1935 році він працював у Цивільному корпусі з охорони довкілля. Після здобуття ступеня бакалавра в 1935—1938 роках працював лісником у Массачусетсі і Айдахо. У 1937 Борлоуг одружився з Маргарет Г. Гібсон. Завдяки викладачу університету Елвіну Чарльзу Стакмену Борлоуг зацікавився фітопатологією, і в 1942 захистив дисертацію з грибкових захворювань льону.

З 1942 по 1944 роки Борлоуг працював в хімічній компанії DuPont в Вілмінгтоні (Делавер), де займався дослідженнями в галузі виробництва фунгіцидів і бактерицидів для сільського господарства. Після нападу на Перл-Гарбор Борлоуг намагався вступити на військову службу, але його кандидатура була відхилена. Його лабораторія почала виконувати військові замовлення.

У 1940 в Мексиці до влади прийшов президент Мануель Авіла Камачо, адміністрацію якого турбував неврожай у країні. Мексиканці звернулися по допомогу до Фонду Рокфеллера. У 1944 Фонд направив до Мексики групу агрономів під керівництвом Джорджа Гаррара, в яку як фітопатолог і генетик входив і Борлоуг. У Мексиці вчений залишався дванадцять років, займаючись селекцією нових високоврожайних сортів пшениці для країни, яка в той час, в основному, купувала пшеницю за кордоном. Борлоуг схрещував місцеві сорти з карликовими сортами з Японії.

Мексиканським досвідом зацікавилися в інших країнах. У 1959 Борлоуг побував у Пакистані, в 1963 — в Індії. До Індії були відправлені насіння створених Борлоугом високоврожайних сортів — Сонора 64, Лерма Рохо. Нові сорти використовувалися в латиноамеринских, близькосхідних і африканських країнах. Дослідники Міжнародного дослідницького інституту рису на Філіппінах за прикладом групи Борлоуга вивели напівкарликовий сорт рису. У 1965 Борлоуг очолив Міжнародну програму поліпшення пшениці, яка була частиною Міжнародного центру поліпшення кукурудзи і пшениці (Centro Internacional de Mejoramiento de Maíz y Trigo, або CIMMYT).

Діяльність Борлоуга здобула всесвітнє визнання. 8 березня 1968 колишній директор Агентства США з міжнародного розвитку Вільям Гауді назвав події, що відбуваються в сільському господарстві, Зеленою революцією, протиставляючи їх «червоній революції» в Росії і «білій революції» в Ірані [5]. 21 жовтня 1970 Норману Борлоугу була вручена Нобелівська премія миру з формулюванням «За внесок у вирішення продовольчої проблеми, і особливо за здійснення Зеленої революції». У Нобелівської лекції вчений підкреслював, що «Зелена революція була тимчасовим успіхом у боротьбі проти голоду та поневірянь, вона дала людям перепочинок» (The green revolution has won a temporary success in man's war against hunger and deprivation; it has given man a breathing space)[6].

У 1970-х робота Борлоуга була піддана критиці з боку екологів. Зокрема, були негативно оцінені застосування хімічних добрив і пестицидів таких, як ДДТ.

У 1979 Борлоуг пішов з посади директора Міжнародної програми поліпшення пшениці, хоча до самої смерті залишався науковим консультантом CIMMYT. З 1984 він викладав в університеті «Ей-енд-Ем» у Техасі. У 1986 Борлоуг заснував Всесвітню продовольчу премію. У 2000—2001 недовгий час діяв заснований Борлоугом Інтернет-університет для людей, що працюють в сільськогосподарської та харчової промисловості.

Завдяки зеленій революції виробництво їжі у всьому світі збільшилося удвічі з 1960 по 1990 роки. У Пакистані і Індії, двох країнах, де інновації землеробства упроваджувалися масштабніше за інших, урожай зерна збільшився в чотири рази за аналогічний період.

У 2006 році вийшла в світ книга про Нормана Борлоуге під назвою «Людина, що нагодувала весь світ».

У 2006 нагороджений найвищою нагородою США Золотою медаллю Конгресу.

Помер Норман Ернест Борлоуг 12 вересня 2009 у Далласі від ускладнень від раку.

Виноски

Посилання