Відмінності між версіями «Нотаріус»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 7: Рядок 7:
   
 
== Історія виникнення ==
 
== Історія виникнення ==
  +
  +
=== Античний світ ===
 
Зародження нотаріату відбувалось на територіях стародавньої Греції, Месопотамії, Єгипту та Риму. Зокрема в Єгипті з ІІІ ст. до н. е. діяли греки - Agoranomus, в яких вбачається античний прототип нотаріуса.
 
Зародження нотаріату відбувалось на територіях стародавньої Греції, Месопотамії, Єгипту та Риму. Зокрема в Єгипті з ІІІ ст. до н. е. діяли греки - Agoranomus, в яких вбачається античний прототип нотаріуса.
   
У Стародавньому [[Рим]]і ще в період республіки (приблизно ІІІ ст. до н.&nbsp;е.) з'являються особи, обов'язком яких було підведення правового випадку під ту чи іншу формулу давньоримському праві панував суворий [[формалізм]], а тому дотримання формул було обов'язковим для всіх, хто звертався у судові установи).<br/>
+
У Стародавньому [[Рим]]і ще в період республіки (приблизно ІІІ ст. до н.&nbsp;е.) з'являються писарі (notarius), що перебували на державній службі, обов'язком яких було записування зі слуху або під диктант виступи посадових осіб римського управління і суду. В період імперії такі писарі (notarius) почали об'єднуватись у канцелярії при римських [[Магістрат|магістратах]] із складною [[Бюрократія|бюрократичною]] організацією.
  +
До таких осіб належали передусім численні [[Писар|писарі]]. Частина з них перебувала на службі при посадових особах римського управління і суду. В період імперії такі писарі почали об'єднуватись у канцелярії при римських [[Магістрат|магістратах]] із складною [[Бюрократія|бюрократичною]] організацією.
 
  +
Згодом зародився інститут писарів-рабів, які надавали допомогу своїми власникам використовуючи писемні та юридичними знання.
  +
 
Поряд виник окремий клас вільних людей&nbsp;— [[Табеліон|табеліонів]], які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів і судових документів та отримували за це винагороду, передбачену законом. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що знаходились у визначених публічних місцях (прототип [[Юрисконсульт|юрисконсультів]]).
   
  +
=== Середньовіччя ===
Поряд із офіційними, існували приватні писарі, які відігравали роль своєрідних власних [[Юрисконсульт|юрисконсультів]] у приватних осіб і, будучи, як правило, [[Раб|рабами]] останніх, надавали їм допомогу своїми юридичними знаннями. Згодом виник ще окремий клас вільних людей&nbsp;— [[Табеліон|табеліонів]], які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів і судових документів та отримували за це винагороду, передбачену законом. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що знаходились у визначених публічних місцях.
 
   
Поряд із світським інститутом табеліонів, що з плином часу отримував дедалі більшого поширення, у сфері християнської церкви виникає аналогічна йому установа&nbsp;— [[нотаріат]]. Спочатку (приблизно ІІІ ст.&nbsp;н.&nbsp;е.) при [[Єпископ|єпископах]], а згодом&nbsp;— потім і при [[Абат|абатах]] і інших церковних урядниках під час їх бесід із народом були присутні спеціальні особи (нотаріуси), зобов'язані записувати такі бесіди і складати [[Протокол (документи)|протоколи]]. Згодом церковна влада почала впроваджувати цей інститут і у світське життя шляхом призначення окремих нотаріусів для мирян.
+
У сфері християнської церкви виникає аналогічна йому установа&nbsp;— [[нотаріат]]. Спочатку (приблизно ІІІ ст.&nbsp;н.&nbsp;е.) при [[Єпископ|єпископах]], а згодом&nbsp;— потім і при [[Абат|абатах]] і інших церковних урядниках під час їх бесід із народом були присутні спеціальні особи (нотаріуси), зобов'язані записувати такі бесіди і складати [[Протокол (документи)|протоколи]]. Згодом церковна влада почала впроваджувати цей інститут і у світське життя шляхом призначення окремих нотаріусів для мирян.
   
 
== Нотаріат в Україні ==
 
== Нотаріат в Україні ==

Версія за 13:18, 16 серпня 2019

Нотаріус 16 століття

Нотаріус, або нотар (лат. notarius — писар, секретар) — особа, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зміст яких зводиться до офіційної засвідчувальної діяльності (фактів, волевиявлення осіб, документів), реєстраційної діяльності (ведення реєстрів, архівів документів) та видання актів примусу (в сьогоднішньому розумінні - виконавчий напис нотаріуса), а також вчинення деяких інших дій, які відрізняються в різних країнах.[1]

Функції нотаріусів набагато ширші і пропоновані до них вимоги набагато вищі в країнах континентального права (наприклад: Україна, Німеччина, Польща). На противагу, у США, функція нотаріуса істотно звужена в порівнянні до європейської традиції, що історично склалась.

Важливо розуміти, що лише в середньовіччі функції нотаріуса еволюціонували до сучасного розуміння нотаріальної діяльності (до того, особи яких називали нотаріусами виконували функції, які сьогодні властиві архіваріусам, секретарям, діловодам).

Історія виникнення

Античний світ

Зародження нотаріату відбувалось на територіях стародавньої Греції, Месопотамії, Єгипту та Риму. Зокрема в Єгипті з ІІІ ст. до н. е. діяли греки - Agoranomus, в яких вбачається античний прототип нотаріуса.

У Стародавньому Римі ще в період республіки (приблизно ІІІ ст. до н. е.) з'являються писарі (notarius), що перебували на державній службі, обов'язком яких було записування зі слуху або під диктант виступи посадових осіб римського управління і суду. В період імперії такі писарі (notarius) почали об'єднуватись у канцелярії при римських магістратах із складною бюрократичною організацією.

Згодом зародився інститут писарів-рабів, які надавали допомогу своїми власникам використовуючи писемні та юридичними знання.

Поряд виник окремий клас вільних людей — табеліонів, які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів і судових документів та отримували за це винагороду, передбачену законом. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що знаходились у визначених публічних місцях (прототип юрисконсультів).

Середньовіччя

У сфері християнської церкви виникає аналогічна йому установа — нотаріат. Спочатку (приблизно ІІІ ст. н. е.) при єпископах, а згодом — потім і при абатах і інших церковних урядниках під час їх бесід із народом були присутні спеціальні особи (нотаріуси), зобов'язані записувати такі бесіди і складати протоколи. Згодом церковна влада почала впроваджувати цей інститут і у світське життя шляхом призначення окремих нотаріусів для мирян.

Нотаріат в Україні

Посилання

  • Юридична деонтологія - Нотаріальна діяльність. http://www.info-library.com.ua (українська).