Нотація Гельмгольца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:55, 26 березня 2013, створена Addbot (обговорення | внесок) (Вилучення 5 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q1346377)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нота «до» в різних октавах, позначена за системою Гельмгольца

Нотація Гельмгольца — система музичної нотації, запропонована німецьким математиком Германом Гельмгольцем у роботі Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik (1863). Ця нотація заснована на комбінації способу запису назви ноти — з великої або маленької букви, числі штрихів поруч із назвою ноти — від одного до п'яти (замість штрихів також використаються арабські цифри) і місця постановки штрихів — знизу або зверху. Нотація Гельмгольца може бути застосована як зі складовою системою найменування звуків, так і з буквеною. В сучасній практиці замість штрихів поруч з назвою ноти зазвичай записують відповідне їх кількості число.

Джерела[ред. | ред. код]