Нью-Йорк таймс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:28, 30 вересня 2019, створена Crazyalien (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нью-Йорк таймс

NewYorkTimes.svg

Логотип
New York Times Frontpage 1914-07-29.png

Країна Flag of the United States.svg США[2]
Тип щоденна газета і інтернет-видання
Формат широкоформатний[d]
Періодичність 1 доба

Засновник Джордж Джонс[d] і Реймонд Генрі Джарвіс[d]
Власник The New York Times Company[d]
Видавець The New York Times Company[d] і Артур Шульцбергер-молодший[d]
Редактор Дін Баке[d]
Головний редактор Дін Баке[d]
Засновано 18 вересня 1851[3]
Мова англійська
Головний офіс The New York Times Building
620 Eighth Avenue
Нью-Йорк, NY 10018
США
Наклад 1 077 256[1]
ISSN 0362-4331 і 1553-8095

Вебсторінка nytimes.com
Нью-Йорк таймс у Вікісховищі?

«Нью-Йорк таймс» («Нью-Йорк таймз», англ. The New York Times, вимова: амер. [taɪmz] / брит. [tʌɪmz]) — найстаріша і третя за популярністю після «Волл-стрит джорнел» (англ. The Wall Street Journal) і «Ю-ес-ей тудей» (англ. USA Today) щоденна газета у Сполучених Штатах Америки. Була заснована 18 вересня 1851 року і видавалася з тих пір без перерви. Газета 112 разів вигравала Пулітцерівську премію, більше ніж будь-яке інше новинне видання. Як і основна частина американських газет, The New York Times створена як регіональне видання. Однак концепція регіонального ЗМІ не завадила їй стати однією з найвпливовіших газет світу. Веб-сайт «Нью-Йорк таймс» вважається одним з найпопулярніших новинних сайтів з відвідуваністю в 30 мільйонів осіб на місяць. Слоганом газети є фраза «Усі новини, гідні друку» (All the News That's Fit to Print), яка розташовується в лівому верхньому кутку на першій сторінці газети. Згодом, з появою сайту «Нью-Йорк таймс», цей слоган довелося переробити в «У нас новини, на які ви клікаєте» (All the News That's Fit to Click).

З середини 70-х, газета істотно розширила організацію та свій зміст, додавши спеціальні щотижневі секції на різні теми, які доповнюють звичайні новини, редакційні статті, новини спорту. Нещодавно, вона була поділена на рубрики: Новини, Відгуки, Бізнес, Спорт, Наука, Мистецтво, Стиль, Будинок, Новини Нью-Йорка та інші. «Нью-Йорк таймс» залишалася газетою великого формату (в той час, як інші газети змінили свій формат і перейшли на формат таблоїду) і з 8 колонками протягом декількох років, тоді як більшість газет скоротила кількість колонок до 6. Також Нью-Йорк таймс була однією з останніх газет, яка застосувала кольорову фотографію, особливо на першій сторінці.

Історія[ред. | ред. код]

«The New York Times» була заснована як «New-York Daily Times» 18 вересня 1851 журналістом і політиком Генрі Джарвісом Реймондом (1820—1869), пізніше членом Партії Вігів і другим головою Республіканського Національного Комітету, і колишнім банкіром Джорджем Джонсоном. Незабаром вони продали газету за копійки (сьогоднішній еквівалент дорівнює 28 центам). Газета вкоротила свою назву до «The New-York Times» у 1857 році. У 1890-х роках дефіс в назві міста був прибраний. 21 квітня 1861 р. «The New York Times» відійшла від свого початкового розкладу випуску публікацій «Понеділок-субота» і приєдналася до інших великих щоденних газет, збільшивши тираж недільного номера й запропонувавши щоденне висвітлення теми громадянської війни. Головний офіс «The New York Times» був атакований під час Нью Йоркського призовного бунту або Тижня Заклику, спровокованого початком призову на обов'язкову військову службу в Північній Об'єднаної Армії в розпалі громадянської війни 13 липня 1863 року. Вплив газети зріс у період з 1870—1871 рік, коли вона опублікувала серію статей про викриття Вільяма Твіда, голови міської Демократичної партії, відомої в місті як «Tammany Hall» — що призвело до кінця панування в мерії Нью-Йорка «Tweed Ring's». У 1880-х «The New York Times» поступово відходить від редакційної підтримки кандидатів Республіканської партії, щоб стати політично більш незалежною та аналітичною газетою. В 1884 році демократ Гровер Клівленд (колишній мер Баффало і губернатор штату Нью-Йорк) у своїй першій президентській кампанії підтримує газету. Хоча цей перехід коштував «The New York Times» втрати читачів, серед яких консерватори, бізнес-орієнтовані читачі, читачі вищих верств, але згодом газета відновила кількість читачів за кілька років і повільно набула репутації справедливої та неупередженої газети, особливо в 1890-х роках під керівництвом нового власника, видавця Адольфа Окса з Чаттануги, штат Теннессі.

Адольф Окс, видавець «Chattanooga Times», придбав «The New York Times» у 1896 році. Наступного року він придумав слоган газети: «Всі новини, гідні друку»(All the News That's Fit to Print), яка розташовується в правому верхньому куті на першій сторінці газети впродовж наступних 120 років. Це було ударом для газет-конкурентів, таких як газета Джозефа Пулітцера «New York World» та Вільяма Рендольфа Херста «New York Journal», що славилися своєю похмурістю, сенсаційністю і оцінними судженнями і непервіреними фактами. У кінці століття їх почали називати «жовта преса» (жовта журналістика). Під керівництвом Окса, продовжуючи і розширюючи традиції Генрі Раймонда (які були ще з часів Джеймса Гордона Беннета в «New York Herald», який передував появі в Нью-Йорку Пулітцера і Херста) «The New York Times» домоглася міжнародного впливу, репутації та тиражу. В 1904 році «The New York Times» отримала першу негайну відповідь на радіотелеграф про морську битву, звіт про знищення Імператорського російського Балтійського флоту в битві на Порті Артур у протоці Цусіма — Східне узбережжя Кореї в Жовтому морі, західній частині Тихого океану, під час російсько-японської війни (одна з найважливіших військово-морських битв, що змінила історію).

У 1910 році була проведена перша передача по повітрю в Філадельфії. Перша трансатлантична доставка по повітрю через дирижабль в Лондон відбулася в 1919 році. У 1920 р. Щоб цей документ опинився в руках у делегатів Республіканської партії надвечір, «4 AM Airplane Edition» було відправлено літаком в Чикаго.

У 1940 році газета «Нью Йорк таймс» розширила своє охоплення і масштаб. У 1942 році регулярно почали з'являтися кросворди, а в 1946-му додався і розділ моди. «Нью-Йорк таймс» почала міжнародне видання в 1946 році. 1967 року Міжнародне видання припинило випуск через те, що «Нью-Йорк таймс» приєдналася до власників «New York Herald Tribune» і «The Washington Post», щоб опублікувати «International Herald Tribune» у Парижі. Газета купила класичну радіостанцію (WQXR) в 1946 році. На додачу до WQXR, газета також раніше володіла АМ- WQEW (1560 AM). Класичний музичний формат радіо одночасно транслювався на обох частотах до початку 1990-х років, коли біг-бенд і стандартні музичні формати WNEW-AM (зараз WBBR) перейшли з частоти 1130 AM на 1560. Радіостанція AM змінила літери назви з WQXR на WQEW. До початку 21-го століття Нью-Йорк таймс орендувала WQEW для ABC Radio для його формату Радіо Disney, яка мовить на 1560 AM. Дісней став власником WQEW у 2007 році. 14 липня 2009 року було оголошено, що WQXR продано WNYC, який 8 жовтня 2009 р. перейшов на хвилю 105,9 FM і почав використовувати станцію як некомерційну. Студію новин було оголошено переможцем Пулітцерівської премії в 2009 році «New York Times», яка стала третьою національною газетою за накладом після «USA Today» і «The Wall Street Journal». Газета належить The New York Times Company, у якій нащадки Адольфа Окса відіграють провідну роль. У 2009 році наклад газети впав на 7,3 відсотка до 928 000 примірників. Вперше з 1980 року тираж опустився до позначки нижче одного мільйона.

26 грудня 2010 року було повідомлено, що наклад газети в будні дні склав 906 100 примірників і 1 356 800 примірників по неділях. В окрузі, районі Нью-Йорка, газета коштує $ 2.50 з понеділка по суботу і $ 5 у неділю.

Газета «Нью Йорк таймс» має не тільки свою штаб-квартиру, але й 10 бюро новин в регіоні Нью-Йорк, 11 національних інформаційних бюро і 26 зарубіжних інформаційних бюро. Нью-Йорк таймс скоротила ширину сторінки до 12 дюймів (300 мм) з 13,5 дюймів (340 мм), прийнявши 6 серпня 2007 ширину, яка стала стандартним форматом для всіх газет США. Через неухильне зниження продажів друкованого варіанта і зростання інтернет-версій засобів масової інформації та соціальних медіа газета переживає скорочення протягом кількох останніх років.

 Будівля штаб-квартири[ред. | ред. код]

Перша будівля газети була розташована за адресою 113 Nassau Street в Нью-Йорку. У 1854 році газета переїхала на 138 Nassau Street, а в 1858 році, вона переїхала на 41 Park Row. Це зробило «Нью Йорк таймс» першою газетою, що розміщувалась у будинку, зведеному спеціально для неї. У 1904 році газета переїхала на Times Tower, розташований на 1475 Broadway, в районі під назвою Longacre Square, який пізніше перейменували на відомий Times Square на честь газети. Будівля також відрізняється електронною новинною стрічкою, відомою в народі як «Блискавка» («The Zipper»). На цій стрічці ззовні будівлі з'являються різні заголовки. Цей метод використовується й досі, але зараз ним керує інформаційне агентство Reuters. Після дев'яти років перебування офісу у вежі газети Таймс-сквер була зведена додаткова будівля на 229 West 43rd Street. Після декількох розширень, в 1960 році будівля на 43-й Street стала головною штаб-квартирою газети, а Times Tower на Бродвеї в наступному році продали. Він служив головною будівлею друкарні газети до 1997 року.

Десять років по тому New York Times перевела свій відділ новин і штаб-квартиру із Західної 43-ї вулиці в блискучу нову вежу на 620 Восьмій авеню між Західною 40-й і 41-ою вулицями, на Мангеттені — просто навпроти Восьмої авеню. Нова штаб-квартира для газети, офіційно відома як The New York Times Building, але неофіційно багато мешканців Нью Йорка називають її новою «Times Tower». Це хмарочос, побудований за проектом Ренцо П'яно.

Власник[ред. | ред. код]

У 1896 році Адольф Окс купив збиткову газету «Нью-Йорк таймс» і організував New York Times Company. З тих пір була заснована одна із знаменитих газетних династій Окс-Сульцбергер. У 1960 році, після того як видавець газети став публічною компанією, сім'я продовжує контролювати газету, маючи у власності контрольний пакет акцій класу Б. Власники акцій класу А мають обмежене право голосу. Така подвійна система дозволяє власникам продовжувати контролювати компанію після того, як вона стала публічною. Родині Окс-Сульцбергерів належить 88 % акцій класу Б. Будь-які зміни, які проводяться в структурі компанії, газети, повинні проводиться і бути ратифікованим 6 з 8 директорів, які користуються довірою родини. Членами правління є: Daniel H. Cohen, James M. Cohen, Lynn G. Dolnick, Susan W. Dryfoos, Michael Golden, Eric MA Lax, Arthur O. Sulzberger, Jr. and Cathy J. Sulzberger.

Кредити та інвестиції[ред. | ред. код]

20 січня 2009 New York Times анонсував, що Карлос Слім, мексиканський телекомунікаційний магнат і 2-га у світі найбагатша людина, дав 250 $ мільйоні позики газеті «для того, щоб фінансувати його бізнес». З того часу, Слім зробив додаткові інвестиції в акції Times; посилаючись на Reuters, його позиція на 6 жовтня 2011 досягла позначки 8,1 % володіння акціями класу А.

Відомі журналісти[ред. | ред. код]

Зміст газети[ред. | ред. код]

Газета складається з трьох розділів:

1. Новини: Міжнародні, національні, столичні, бізнес, технології, наука, здоров'я, спорт, метрополітен, освіта, погода та некрологи.

2. Думки: Редакційні статті, нередакційні статті, листи до редакції.

3. Розваги: Мистецтво, кіно, театр, подорожі, гід по Нью-Йорку, їжа і вино, дім і сад, мода і стиль, кросворд.

Деякі розділи газети, такі як метрополітен, можна знайти лише у виданнях, що друкуються тільки в Нью-Йорку — Нью Джерсі — Коннектикуті, а не в національних виданнях або в Washington. Крім щотижневого зведення перевидань карикатур з інших газет, New York Times не має свого власного персоналу аніматорів (карикатуристів), і не має сторінку коміксів чи розділу Комікси. У вересні 2008 року, Нью-Йорк таймс оголосила, що вона буде об'єднувати деякі рубрики у виданнях, надрукованих в районі Нью-Йорка. Проведені зміни: перемістили (прибрали) розділ метрополітен в основний розділ Міжнародні новини / Національні новини і також об'єднали розділ Спорту та Бізнесу (крім суботи до понеділка, коли спорт все одно друкується як окремий розділ). Об'єднання розділів, використовувані The New York Times, дозволяють друкувати чотири розділи одночасно; тому що газета включає більше чотирьох розділів у всі дні, крім суботи, секції повинні бути надруковані окремо на початку тиражу і повинні бути об'єднані. Зміни дозволяють New York Times видавати, друкувати номери в чотирьох розділах з понеділка по середу, на додаток до суботи. У березні 2014 року, Ванесса Фрідман була названа «директором моди і головним критиком моди» Нью-Йорк таймс.

Стиль газети[ред. | ред. код]

При зверненні до читачів, New York Times як правило, використовує шанобливе звертання. New York Times була однією з останніх газет, яка схвалила кольорову фотографію; і перша кольорова фотографія на першій сторінці з'явилася 16 жовтня 1997. Найбільш важлива подія або історія за день зазвичай з'являється у верхній правій колонці на головній сторінці. Параметри тексту встановлюється такі: розмір 8,7 і шрифт Imperial. Вступивши в список найбільших американських газет в останні десять років, в який входять також USA Today, The Wall Street Journal і The Washington Post, 18 липня 2006 The New York Times оголосила, що вона зменшує розмір ширини своєї газети до шести дюймів. В епоху зменшення кількості тиражу і значних втрат доходів від реклами для більшості друкованих версій американських газет, це зміна, крок, який призведе до 5 % зниження охопленням новин, матиме цільові заощадження в розмірі $ 12 млн на рік для видавництва. Незабаром газета змінила формат і перейшла від традиційних 54 дюймів (1,4 м) широкоформатного стилю до більш компактної 48-дюймової версії (12-дюймовий ширини сторінки). New York Times надрукувала оголошення демонстраційної реклами на першій сторінці 6 січня 2009, порушуючи традицію газети. Реклама для CBS була кольоровою і на всю ширину сторінки. Газета пообіцяла, що вона буде розміщувати рекламу на 1-й сторінці тільки на нижній її половині. У серпні 2014 New York Times вирішила збільшити кількість використання терміну «катування» у статтях, оповіданнях про суворі допитах, відходячи від попередніх описів допитів як «суворі» або «жорстокі».

Репутація та нагороди[ред. | ред. код]

New York Times встановила зв'язки на регіональному рівні з 16 офісами в регіоні Нью-Йорк, на національному з 11 бюро в США, і на світовому рівні з 26 іноземними новинними бюро. New York Times отримала 114 Пулітцерівських премій — це більше, ніж будь-яка інша газета. Премія присуджується за видатні досягнення в галузі журналістики в різних категоріях. New York Times також чотири рази отримувала нагороду Пібоді (Peabody Awards), що також включає особисто одну нагороду для Джека Гулда в 1956 році.

Інтернет-версія[ред. | ред. код]

Інтернет видання New York Times з'явилося в 1996 року, і займає одне з провідних місць і є топовим веб-сайтом. Доступ деяких статей вимагає реєстрації, хоча цей процес можна обійти в деяких випадках через Таймс RSS-канали. На березень 2005 перегляд сторінок веб склав 555 млн. Домен nytimes.com привернув увагу принаймні 146 мільйонів відвідувачів щороку за даними за 2008 рік, згідно з дослідженнями Compete.com. Веб-сайт New York Times займає 59-е місце за кількістю унікальних відвідувачів, з більш ніж 20 мільйонами унікальних відвідувачів на березень 2009, що робить його найбільш відвідуваним сайтом з усіх газет. Крім того, станом на травень 2009 року, nytimes.com створила 22 з 50 найпопулярніших блогів газет. У вересні 2005 року, газета вирішила почати сервіс на основі підписок на щоденні колонки в програмі, відомої як Times Select, що дозволило охопити раніше вільні стовпці. До того часу, як програма була усунена, Times Select коштував $ 7,95 на місяць або $ 49,95 на рік, хоча також друкована електронна копія була безкоштовна для передплатників, студентів та викладачів. 17 вересня 2007, Нью-Йорк таймс оголосив, що припиняє стягувати плату за доступ до частин свого веб-сайту. На додаток до відкриття майже всього сайту для всіх читачів, New York Times дозволив доступ до новинного архіву з 1851 року по 1922 рік. Доступ до розділу Преміум Кросворди пропонує доставку на будинок або підписки за $ 6,95 на місяць або $ 39,95 на рік. New York Times була розроблена для iPhone і IPod Touch в 2008 році і в 2010 році для пристроїв Ipad. New York Times була також першою газетою, яка пропонувала відео ігри, як частину редакційних матеріалів. У 2010 році за допомогою програми CAPTCHA були оцифровані старі видання The New York Times. У 2012 році New York Times представила новинний сайт китайською мовою, cn.nytimes.com. 15 жовтня, New York Times оголосила, що вона, додасть новинний сайт португальською мовою в наступному році. У березні 2013 року, Нью-Йорк таймс і National Film Board of Canada оголосили про партнерство під назвою «A Short History of the Highrise», який створить чотири короткометражних документальних фільмів для інтернету про життя у висотних будівлях в рамках проекту Highrise. Третій проект в серії, «A Short History of the Highrise» виграв премію Пібоді в 2013 році. Online контент доступний через лімітований платний доступ, який було розпочато в 2011 році. Перші десять статей в місяць, ви можете читати безкоштовно, в той час як додаткові статті вже вимагають підписки. Сайт газети був зламаний 29 серпня 2013, Сирійською електронною групою хакерів, яка підтримує уряд президента Сирії Башара аль-Асада.

Мобільна версія[ред. | ред. код]

«The Times Reader» — це цифрова версія The New York Times. Вона була створена завдяки співпраці між газетою New York Times і Microsoft. The Times Reader приймає принципи журналістського друку і застосовує їх до мовлення в режимі онлайн. The Times Reader використовує ряд технологій, розроблених Microsoft і їх командою Windows Presentation Foundation. Технології були представлені у квітні 2006 року в Сіетлі Артуром Окс Сульцбергом молодшим, Біллом Гейтсом і Томом Бодкін. У 2009 The Times Reader 2.0 була переписана в Adobe AIR. У грудні 2013 року, газета повідомила, що додаток The Times Reader припинить свою роботу 6 січня 2014 року, і закликала користувачів додатку почати використовувати програму «Today's Paper». У 2008 році New York Times створила додаток для iPhone і Ipod Touch, яке дозволило користувачам завантажувати статті на свій мобільний пристрій, що дало можливість читати газети, навіть коли користувачі не могли отримати сигнал. У квітні 2010 року, New York Times оголосила, що почне видавати щоденний контент через додаток Ipad. Станом на жовтень 2010 року, додаток New York Times IPad — доступно у вільному доступі без плати за підписку і є підтримкою реклами. У 2010 році газета також запустила додаток для Android смартфонів.

Зупинки друку[ред. | ред. код]

У зв'язку зі святами, номера не були надруковані 23 листопада 1851, 2 січня 1852; 4 липня 1852; 2 січня 1853; 1 січня 1854.

Через страйк, The New York Times не була надрукованою в наступні періоди: 9 грудня 1962 по 31 березня 1963 тільки західне видання було опубліковано у зв'язку зі страйком в 1962—1963 в Нью-Йорку.

10 серпня 1978 по 5 листопада 1978 страйкарі завдали удару і закрили три великі газети New York City. Не одне видання The New York Times не було надруковано. За два місяці страйків, з'явилася пародія на газету The New York Times і була видана в Нью-Йорку, яка називалася «Not The New York Times», за допомогою таких особистостей як Карл Бернстайн, Крістофер Серф, Тоні Хендра і Джордж Плимптон.

Політичні переваги[ред. | ред. код]

Згідно з даними опитування громадської думки, проведеного в 2007 році Rasmussen Reports, торкаючись політичних переконань ЗМІ, 40 % респондентів вважає, що Таймс має ліберальні переваги, 20 % опитаних вважають, що у газети немає політичного забарвлення, і 11 % людей вірять, що газета має консервативний ухил. У грудні 2004 року, Університет Каліфорнії провівши дослідження дав газеті The New York Times бал 63,5 за 100-бальною шкалою, 0 — найбільш консервативний ухил і 100 — найбільш ліберальний ухил. Special Report, вечірня програма на Fox News, в порівнянні, отримала 39,7 бали. У середині 2004, громадський редактор газети Деніел Окрент, написав думку, в якій він сказав, що Нью-Йорк таймс мала ліберальний ухил у висвітленні новин деяких соціальних питань, таких як аборти і дозвіл одностатевих шлюбів. Він також заявив, що цей ухил відображається в космополітизмі газети. Д. Окрент не став коментувати детально питання про упередженість у висвітленні інших «важливих політичних новин», таких як питання податково-бюджетної політики, зовнішньої політики, або питання громадянських свобод, але заявив, що висвітлення газетою теми війни в Іраку було недостатньо критичним з боку адміністрації Буша.

Критика[ред. | ред. код]

На адресу видання неодноразово лунала критика. Так, наприклад, колумніст Джек Андерсон став жертвою операції КДБ з дезінформації, ТУКАН, та послався на сфабрикований лист як свідчення причетності ЦРУ до брудних моментів операції «Кондор»[4].

Заперечення Голодомору[ред. | ред. код]

The Times був підданий критиці за роботу репортера Вальтера Дюранті, який обіймав посаду начальника московського бюро «Нью-Йорк таймс» з 1922 по 1936 рік. Дюранті написав серію оповідань, статей в 1931 році в Радянському Союзі і отримав Пулітцерівську премію за свою роботу в той час; однак, він був підданий критиці за його заперечення масового голоду, особливо українського Голодомору в 1930-х роках. У 2003 році, після засідання ради Пулітцерівської премії, знову відновилося розслідування, «Таймс» найняв Марка фон Хагена, професора російської історії в Колумбійському університеті, щоб він переглянув роботи В. Дюранті. Фон Хаген зробив висновки, що роботи Дюранті незбалансовані і неаргументовані, і що занадто часто можна побачити підтримку сталінської пропаганди. У коментарях для преси він заявив: «Заради честі The New York Times, вони повинні повернути премію назад».

Висвітлення Палестино-ізраїльського конфлікту[ред. | ред. код]

Монографія[5] про дослідження проведене CAMERA, доходить висновку, що висвітлення арабо-ізраїльського конфлікту в Нью-Йорк таймс упереджене на користь палестинців, та уникає згадок контр-аргументів[6]. Дослідження «Осуд Ізраїлю — Висвітлення Палестино-Ізраїльського конфлікту в Нью-Йорк таймс, 1 липня — 31 грудня 2011 року» (англ. Indicting Israel - New York Times Coverage of the Palestinian-Israeli Conflict - A July 1 – December 31, 2011 Study є частиною серії монографій Комітету за точність висвітлення подій на Близькому сході в Америці (англ. Committee for Accuracy in Middle East Reporting in America, CAMERA) 2012 року. В підсумковому розділі, написаному Рікі Холландером (англ. Ricki Hollander) та Жіладом Іні (англ. Gilead Ini), сказано, що основним висновком дослідження є виявлення незбалансованого, сталого, наскрізного засудження Ізраїлю, яке домінує в розділах новин та коментарів. Також, у висновках йдеться про те, що «точка зору Ізраїлю отримує менше уваги, аніж палестинців, особливо критика Ізраїлю не просто посилена, а навіть підтримується.»[5] Дослідження охопило всі статті в розділах новин та колонки редактора в друкованій версії газети, що безпосередньо стосуються палестино-ізраїльського конфлікту (1 липня — 31 грудня 2011 року).

Війна в Іраку[ред. | ред. код]

Через рік після початку війни в Іраку газета стверджувала, що деякі з її статей не були настільки ж строгими, як вони повинні були бути, і були досить кваліфікованими і часто надмірно залежними від інформації від Іракської сторони, яка бажала зміни режиму. Репортер Джудіт Міллер пішла у відставку після критики, що її стаття напередодні війни в Іраку була фактично неточною і надмірно сприятливою для позиції адміністрації Буша, в чому пізніше New York Times вибачився. Один з основних джерел Міллер був Ахмед Челебі, іракський експатріант, який повернувся до Іраку після американського вторгнення і займав ряд посад в державних органах з травня 2005 року по травень 2006 року.

Балканський і анти-сербський ухил[ред. | ред. код]

Колишній журналіст Нью-Йорк таймс Даніель Сімпсон піддав критиці ухил газети в уявленнях війни в Югославії в 1990-х роках. Особливо критично він був налаштований через анти-сербський ухил газети і опублікував книгу «Грубе керівництво до темної сторони: або чому я залишив свою роботу в Нью-Йорк таймс», в якій він пояснює відповідні питання. Він також стверджував, що йому було запропоновано повідомити про передбачувану торгівлю зброєю масового ураження між Сербією і Іраком, які виявилися помилковими, а його спроби в написанні більш нейтральних статей, були відхилені.

Друга Світова війна[ред. | ред. код]

4 листопада 2001, в 150-ювілей The New York Times колишній виконавчий редактор Макс Френкель написав про те, що до і під час Другої світової війни, Таймс проводила послідовну політику мінімізації статей про Голокост в своїх новинних сторінках. Лаурель Лефф, доцент факультету журналістики Північно-Східного університету прийшов до висновку, що газета Таймс зменшувала значення Третього рейху в геноциді єврейського народу. Її книга 2005 «Buried by the Times» надає документи і показує тенденцію Нью-Йорк таймс до, під час і після Другої світової війни, які приховували новини в повсякденних виданнях про триваючі переслідування і знищення євреїв. Лаурель Лефф пояснює цей факт і недолік через частково складних особистих і політичних поглядів єврейського видавця газети, Артура Хейс Салзбергера, щодо євреїв, антисемітизму і сіонізму.

Під час війни, журналіст New York Times Вільям Л. Лоуренс був «на зарплаті військового відомства»

Плагіат[ред. | ред. код]

У травні 2003 року репортер «Таймс» Джейсон Блер (Jayson Blair) був змушений піти у відставку, після того як він був спійманий на плагіаті і фабрикації елементів його оповідань в газеті. Розслідування виявило, що понад половину із 73 статей, опублікованих у 2002—2003 роках, «репортер» написав не з місця подій, а за матеріалами місцвих видань. Деякі критики стверджують, що походження Блера було головним фактором в його прийомі на роботу і в початкове небажання The New York Times звільняти його.

«Кирзбекистан»[ред. | ред. код]

7 січня 2015 года журналіст Джон Бранч у статті про альпініста Томмі Колдуелла[en], описуючи його викрадення в 2000 році на Памірі, назвав країну не Киргизстан, а Кирзбекистан (Kyrzbekistan).[7][8] Для мифічної держави блогери миттєво створили історію, культуру, визначні пам'ятки, у мережі з'явилися «офіційні» сайти держави, сайти, присвячені туризму у Кирзбекистані тощо.[9][10]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

При виробництві газети використовується, поряд з комерційним, і вільне програмне забезпечення.

До вересня 1976 газета залишалася у форматі восьми колонок, через роки після того, як інші газети вже перейшли на формат шести. Також вона була однією з останніх газет, які взяли кольорові фотографії. Перша кольорова фотографія на першій смузі цієї газети з'явилася в 1997 році. При відсутності основного заголовку, найбільш важлива історія дня з'являється вгорі правої колонки на першій смузі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Most Papers Again Report Big Declines in Circulation, The New York Times (Перевірено 3 лютого 2009)
  2. а б http://www.usnpl.com/addr/aaddressresult.php?id=2293
  3. Museum of Modern Art online collection
  4. Lloyd Billingsley (24 січня 2006). Chile con Commies. FrontPage Magazine. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2013-01-24. 
  5. а б Indicting Israel New York Times Coverage of the Palestinian–Israeli Conflict – A July 1 — December 31, 2011 Study (формат PDF). Monograph Series. Committee for Accuracy in Middle East Reporting in America 2012. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-19. 
  6. CAMERA Monograph: Indicting Israel: New York Times Coverage of the Palestinian-Israeli Conflict. Committee for Accuracy in Middle East Reporting in America 2012. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-19. 
  7. Abduction. Lost Finger. Now, a Rock Climber's Tallest Hurdle // By John Branch. Jan. 7, 2015
  8. The New York Times Accidentally Invented a New Country, and the Internet's in Love // By David Griner. January 8, 2015
  9. Кырзбекистан — ошибка журналистов стала интернет-трендом // bbc, 9 января 2015
  10. Кырзбекистан где-то рядом // lenta.ru, 09:15, 12 января 2015

Посилання[ред. | ред. код]

  • nytimes.com — Нью-Йорк таймс в інтернеті.