Жан де Дью Сульт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколя Жан де Дьє Сульт
фр. Jean-de-Dieu Soult
Nicolas Soult.jpg
Народився 29 березня 1769(1769-03-29)
Сент-Аман-Су
Помер 26 листопада 1851(1851-11-26) (82 роки)
Сент-Аман-Су
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, військовий очільник
Володіє мовами французька[1]
Учасник Іспансько-французька війна і Наполеонівські війни
Титул герцог
Посада Воєнний міністр Франції[d], голова уряду Франції[d], голова уряду Франції[d], голова уряду Франції[d], пер Франції[d] і пер Франції[d]
Військове звання головний маршал Франції
Партія незалежний політик
Конфесія католицтво
Батько Жан Сульт
Мати Жанна де Кальве
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону

Ніколя Жан де Дьє Сульт (фр. Jean-de-Dieu Soult, *29 березня 1769 —†26 листопада 1851) — французький військовий та політичний діяч, Маршал та Головний Маршал Франції.

Життєпис

Кар'єра при Республіці

Походив зі старовинного дворянського роду Греньє. Син Жана Сульта, нотаріуса, та Жанни де Кальве, родичці роду Граньє. Спочатку обрав собі правницьку кар'єру. Після смерті у 1779 році батька вирішив піти до війська. У 1785 році поступає до піхотного полку. У 1787 році він вже капрал. У 1791 році стає сержантом. У 1792 році стає інструктором 1 батальйону добровольців з Верхнього Рейну у званні молодшого лейтенанта. Згодом воював у Мозельській армії, у 1793 році стає капітаном. У 1794 році призначається головою батальйону.

Того ж року відзначився у битві при Флерюсі й отримує звання бригадного генерала. У 1796 році у складі Самбро-Мааської армії звитяжив у битвах при Альтенкірхені, Фрідберзі та Ліптінгені. Добре проявив себе у битві при Стокасі. У 1799 році отримує звання дивізійного генерала.

У 1799 році поступає до армії Гельветії під орудою Андре Массени. Тут відзначився своєю хоробрістю та розсудливістю під час першої битви при Цюриху. У 1800 році за наказом першого консула Наполеона Бонапарта переходить до Італійської армії, де очолює правий фланг. Тут Сульт особливо відзначився при захопленні Генуї. Після цього відзначився у битві при Маренго. Згодом призначається губернатором П'ємонту. На цій посаді придушив повстання італійців. Після укладання у 1802 році Ам'єнського миру повертається до Франції. У 1803 році призначається головою військового табору у Сен-Омер.

На службі у Наполеона

Після оголошення Франції імперією Сульт одним з першим отримав звання маршала. У 1805 році отримує велику стрічку Ордену Почесного легіону, звання генерал-полковника імператорського гвардії та очільника Булонського табору, де готувався десант до Великої Британії. З початком нової війни проти Франції з боку Російської імперії та Австрії Наполеон I призначає Сульта головою 4-го корпусу Армії Німеччини. Сульт захоплює Шпейєр, потім Аугсбург, Біберах-на-Рісі, Меммінген. Після цього добре проявив себе у битві при Ульмі. Також добре бився при Аустерлиці у 1805 році, у Пруській кампанії — у 1806 році (битва при Єні). Згодом звитяжив у кампанії 1807 року — у битвах при Фрідланді та Прейсіш-Елау. Після укладання Тільзітського миру повернувся до Франції, отримавши титул герцога Далмацького.

У 1808 році Наполеон I спрямовує Сульта до Іспанії для придушення спротиву. 10 листопада того ж року той завдає іспанцям поразки при Гамоналі й захоплює міста Бургос, Сантадер, Ла Корунью, де знищує англійське військо. З початком у 1809 році війни з Португалією Сульт рушив туди, захопивши міста Шавіш та Порту. Втім згодом був вимушений відступити з Порту. У 1809 році зазнав поразки при Талавері на чолі із Жозефом Бонапартом, Наполеон призначив Сульта головою усіх французьких військ в Іспанії. 12 листопада того ж року Сульт розбиває англо-іспанські війська у битві при Оканьї. Згодом, у 1810 році, захоплює Севілью та бере в облогу Кадіс. У 1810 році перемагає у битві при Геборі та захоплює важливу фортецю Бадахос. Втім того ж року зазнає поразки при Альбуере.

Після поразки у 1812 році при Саламанці залишає Іспанію. Приєднується до Великої армії у 1813 році, де очолює 4-й корпус. Відзначився у битві при Бауцені. Після цього за наказом Наполеона очолює французькі війська на півдні, де захищає кордони від англо-іспанських військ на чолі із Веллінгтоном. У 1814 році виграв битву при Тулузі. Втім після зречення Наполеона Бонапарта припинив опір.

За короля Людовика XVIII зберіг своє становище в армії. У 1814 році призначається військовим міністром. Втім після повернення Наполеона з Ельби переходить на бік останнього. Брав участь при Ліньї та Ватерлоо, але не проявив тут свої військові здібності.

На службі Бурбонам

У 1815 році згідно з Ордонансом 24 липня був змушений залишити Францію. Жив у Бармені. Але у 1819 році, після оголошення амністії, повернувся на батьківщину. У 1820 році його відновлюють у званні маршала. У 1827 році король Карл X надає Сульту звання пера Франції.

На службі Луї-Філіппу I

Сульт підтримав Липневу революцію 1830 року. Тоді ж за наказом нового короля Луї-Філіпа займає посаду військового міністра. Реорганізував армію та Національну гвардію, створивши вірні новому королеві загони. За наказом Сульта 9 березня створюється Іноземний легіон. Згодом приймається закон щодо пенсій військовиків. У 1831 та 1834 роках придушив повстання у Ліоні.

У 1832—1834 роках очолював кабінет міністрів. Втім внаслідок розбіжностей з Франсуа Гізо пішов у відставку. У 1839—1840 роках знову був прем'єр-міністром, але внаслідок протистояння з палатою депутатів знову пішов у відставку. Втім того ж року втретє очолив кабінет міністрів. На цій посаді залишався до 1847 році. Після відставки отримав звання головного маршала Франції. Помер у власному замку поблизу рідного міста у 1851 році, залишивши після себе цікаві мемуари.

Родина

Дружина — Луїза Йоганна Єлизавета Берг

Діти:

  • Гектор-Наполеон (1801—1857)
  • Марія Луїза Кароліна (1817)

Посилання

Джерела

  • Albrecht Finck von Finckenstein, Axel Fuesers: Napoleons Marschall Soult und Louise Berg. Wallstein-Verlag, Göttingen 2005, ISBN 3-89244-897-3.
  • Nicole Gotteri, Le Maréchal Soult, Bernard Giovanangeli Éditeurs, octobre 2000 (ISBN 2-909034-21-6)
  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.