Відмінності між версіями «Нікулін Микола Миколайович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
(стиль, зовнішні посилання)
 
(Не показані 14 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
 
| ім'я = Микола Миколайович Нікулін
 
| ім'я = Микола Миколайович Нікулін
 
| ім'я_мовою_оригінала = Николай Николаевич Никулин
 
| ім'я_мовою_оригінала = Николай Николаевич Никулин
| портрет = Файл:Никулин, Николай Николаевич 1942.jpg
+
| зображення = Никулин, Николай Николаевич 1942.jpg
 
| зображення_розмір = 250px
 
| зображення_розмір = 250px
 
| зображення_підпис = Сержант Нікулін, фото після 15 січня 1943
 
| зображення_підпис = Сержант Нікулін, фото після 15 січня 1943
Рядок 15: Рядок 15:
 
| галузь = [[мистецтвознавство]]
 
| галузь = [[мистецтвознавство]]
 
| заклад = [[Ермітаж|Державний Ермітаж]]
 
| заклад = [[Ермітаж|Державний Ермітаж]]
| Alma Mater = <br/>[[Ленінградський університет]]<br/>[[історичний факультет]]
+
| Alma Mater = Історичний факультет [[Ленінградський університет|Ленінградського університету]]
 
| Посада = <!-- {{ інша суспільно значуща посада}} -->
 
| Посада = <!-- {{ інша суспільно значуща посада}} -->
 
| відомий завдяки = <br/>науковій діяльності в галузі мистецтвознавства та як письменник
 
| відомий завдяки = <br/>науковій діяльності в галузі мистецтвознавства та як письменник
Рядок 37: Рядок 37:
 
{{!}} {{Медаль «За оборону Ленінграда»}} {{!!}} {{Медаль «За визволення Варшави»}} {{!!}} {{Медаль «За взяття Берліна»}}
 
{{!}} {{Медаль «За оборону Ленінграда»}} {{!!}} {{Медаль «За визволення Варшави»}} {{!!}} {{Медаль «За взяття Берліна»}}
 
{{!}}}
 
{{!}}}
| примітки = <br/>учасник [[Німецько-радянська війна|війни]]<br/>позапартійний
+
| примітки =
 
| особиста_сторінка =
 
| особиста_сторінка =
 
}}
 
}}
   
'''Микола Миколайович Нікулін''' ({{lang-ru|Николай Николаевич Никулин}}; *{{ДН|7|4|1923}}, село Погорелка, Мологський повіт, [[Ярославська губернія|Ярославської губернії]]&nbsp;— {{ДС|19|3|2009}}, [[Санкт-Петербург]])&nbsp;— радянський та російський [[мистецтвознавство|мистецтвознавець]], провідний [[Наукові ступені і вчені звання|науковий співробітник]] та член [[Вчена рада|Вченої ради]] Державного [[Ермітаж]]у, спеціалізувався на західноєвропейському мистецтві, зокрема [[Північне Відродження|Північному Відродженні]] та живопису [[Нідерланди|Нідерландів]].
+
'''Микола Миколайович Нікулін''' ({{lang-ru|Николай Николаевич Никулин}}; {{ДН|7|4|1923}}, село Погорелка, Мологський повіт, [[Ярославська губернія|Ярославської губернії]]&nbsp;— {{ДС|19|3|2009}}, [[Санкт-Петербург]])&nbsp;— радянський та російський [[мистецтвознавство|мистецтвознавець]], провідний [[Наукові ступені і вчені звання|науковий співробітник]] та член [[Вчена рада|Вченої ради]] Державного [[Ермітаж]]у, спеціалізувався на західноєвропейському мистецтві, зокрема [[Північне Відродження|Північному Відродженні]] та живопису [[Нідерланди|Нідерландів]].
   
Учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]], [[письменник]], [[член-кореспондент]] Російської академії мистецтв (1991).
+
Учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]]{{#tag:ref|У фільмі про М.М. Нікуліна з авторської програми М.Б. Піотровського «Мій Ермітаж», Михайло Борисович пригадує, що Нікулін, починаючи з 1960-х років, в анкетах перестав писати учасник Великої Вітчизняної війни — замінивши цей термін на Друга світова війна.|group="Вин."}}, [[письменник]], [[член-кореспондент]] Російської академії мистецтв (1991).
   
 
== Ранні роки ==
 
== Ранні роки ==
Народився 7 квітня 1923 в селі Погорелка, Мологського повіту, [[Ярославська губернія|Ярославської губернії]]. Походив з родини корінних російських інтелігентів<ref>[http://www.goldring.ru/news/show/106311/ «Золотое кольцо»]</ref>. У 1927 сім'я Нікуліних оселилася в [[Ленінград]]і, згодом пішов до школи на Мойці<ref>Мойка&nbsp;— річка у Санкт-Петербурзі</ref>, а у 1941 закінчив десятий клас середньої школи<ref name="artspb">[http://ftii.artspb.net/index.php/about/person/105-nikulin Сайт Російської академії мистецтв. Факультет теорії та історії містецтв]</ref>.
+
Народився 7 квітня 1923 в селі Погорелка, Мологського повіту, [[Ярославська губернія|Ярославської губернії]] (зараз&nbsp;— [[Рибінський район (Ярославська область)|Рибінський район Ярославської області]]). Походив з родини корінних російських інтелігентів<ref>[http://www.goldring.ru/news/show/106311/ «Золотое кольцо»]</ref>. У 1927 сім'я Нікуліних оселилася в [[Ленінград]]і, згодом пішов до школи на Мойці<ref>Мойка&nbsp;— річка у Санкт-Петербурзі</ref>, а у 1941 закінчив десятий клас середньої школи<ref name="artspb">[http://ftii.artspb.net/index.php/about/person/105-nikulin Сайт РАМ, факультет теорії та історії мистецтв]</ref>.
   
 
== Війна ==
 
== Війна ==
З початком [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], 27 червня 1941, добровільно{{#tag:ref|''Доброволець'' — людина, що за власним бажанням, добровільно, стала до діючої армії або узявся за власною згодою за якусь справу. Близьке за змістом поняття — [[Волонтер]]|group="<small>Вн.</small>"}} записався в [[Ополчення|ополчення]]. Був направлений до школи [[Зв'язок|зв'язківців]]. Брав участь у прориві та знятті [[Блокада Ленінграда|блокади Ленінграду]].
+
З початком [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], 27 червня 1941, добровільно{{#tag:ref|''Доброволець'' — людина, що за власним бажанням, добровільно, стала до діючої армії або узявся за власною згодою за якусь справу. Близьке за змістом поняття — [[волонтер]].|group="Вин."}} записався в [[ополчення]]. Був направлений до школи [[Зв'язок|зв'язківців]].
   
 
У листопаді 1941 опинився на [[Волховський фронт|Волховському фронті]] у 883-му корпусному [[Артилерійський полк|артилерійському полку]], згодом перейменованому в 13-й [[Гвардія|гвардійський]]. В його складі брав участь у наступі під [[Волхов (місто)|Волховом]], в боях під [[Кіріши|Кірішами]], Погост'єм та у Погостінському мішку. Влітку 1943 у складі першого [[батальйон]]у 1067-го полку 311-ї [[Стрілецька дивізія|стрілецької дивізії]] брав участь у Мгінській наступальній операції{{#tag:ref|Мгінська наступальна операція (22 липня—22 серпня 1943) — наступальна операція радянських військ [[Ленінградський фронт|Ленінградського]] та Волховського фронтів. Мета — розгромити німецьку [[18-та армія (Третій Рейх)|18-ту армію]], не допустити перекидання військ супротивника на центральну ділянку [[Німецько-радянська війна|радянсько-німецького]] фронту для дій під [[Операція «Цитадель»|Курськом]], відновити контроль над Кіровською залізницею, тим самим забезпечити міцний залізничний зв'язок Ленінграда з країною. В результаті запеклих боїв радянські війська не зуміли виконати всі поставлені перед початком операції завдання і лінія фронту в районі Мгінського виступу залишилася практично незмінною.|group="Вин."}}. Із вересня 1943 воював у 48-й гвардійській артилерійській бригаді. Брав участь у боях за станцію Медведь, міста [[Псков]], [[Тарту]], [[Лібава]]. На початку 1945 частина була перекинута під [[Варшава|Варшаву]], звідки рушила на [[Данціґ]]. Перемогу зустрів у [[Берлін]]і в званні [[Гвардія|гвардії]] [[сержант]]а.
Під час війни закінчив снайперські курси, був командиром відділення автоматників, коригувальником артилерійського вогню, а потім [[навідник]]ом 45-мм [[Протитанкова гармата|протитанкової гармати]]{{#tag:ref|На солдатському [[жаргон]]і за величезний ризик для [[Обслуга|обслуги]] швидкої загибелі або поранення була прозвана — «Прощай Родина»<ref>[http://booklya.com.ua/books/37252/#search Сайт «БУКЛЯ»]</ref>.|group="<small>Вн.</small>"}}. Отримав чотири легких поранень та одну контузію<ref name="glory.rin">[http://glory.rin.ru/cgi-bin/person.pl?act=more&id=870&surname=&father=&name=&word=&ids=&start=1&page=1 Сайт glory.rin.ru]</ref>.
 
   
 
Під час війни закінчив снайперські курси, був командиром відділення автоматників, коригувальником артилерійського вогню та [[навідник]]ом 45-мм [[Протитанкова гармата|протитанкової гармати]]{{#tag:ref|На солдатському [[жаргон]]і за величезний ризик для [[Обслуга|обслуги]] швидкої загибелі або поранення була прозвана — «Прощай Родина»<ref>[http://booklya.com.ua/books/37252/#search Сайт «БУКЛЯ»]</ref>.|group="Вин."}}, старшиною санітарної роти. Брав участь у прориві та знятті [[Блокада Ленінграда|блокади Ленінграду]]. Отримав чотири легких поранень та одну контузію<ref name="glory.rin">[http://glory.rin.ru/cgi-bin/person.pl?act=more&id=870&surname=&father=&name=&word=&ids=&start=1&page=1 Сайт glory.rin.ru]</ref>.
У листопаді 1941 опинився на [[Волховський фронт|Волховському фронті]] у 883-му корпусному [[Артилерійський полк|артилерійському полку]], згодом перейменованому в 13-й [[Гвардія|гвардійський]]. В його складі брав участь у наступі під [[Волхов (місто)|Волховом]], в боях під [[Кіріши|Кірішами]], Погост'єм та у Погостінському мішку. Влітку 1943 у складі першого [[батальйон]]у 1067-го полку 311-ї [[Стрілецька дивізія|стрілецької дивізії]] брав участь у Мгінській наступальній операції{{#tag:ref|Мгінська наступальна операція (22 липня—22 серпня 1943) — наступальна операція радянських військ [[Ленінградський фронт|Ленінградського]] та Волховського фронтів. Мета — розгромити німецьку [[18-а армія (Третій Рейх)|18-ту армію]], не допустити перекидання військ супротивника на центральну ділянку [[Німецько-радянська війна|радянсько-німецького]] фронту для дій під [[Операція «Цитадель»|Курськом]], відновити контроль над Кіровською залізницею, тим самим забезпечити міцний залізничний зв'язок Ленінграда з країною. В результаті запеклих боїв радянські війська не зуміли виконати всі поставлені перед початком операції завдання і лінія фронту в районі Мгінського виступу залишилася практично незмінною.|group="<small>Вн.</small>"}}. Із вересня 1943 воював у 48-й гвардійській артилерійській бригаді. Брав участь у боях за станцію Медведь, міста [[Псков]], [[Тарту]], [[Лібава]].
 
   
  +
За проявлену на війні мужність нагороджено орденами [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни]] I ступеня (1985), [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]] (28 травня 1945), двома медалями «[[Медаль «За відвагу»|За відвагу]]» (29 червня та 14 серпня 1944), медалями «[[Медаль «За оборону Ленінграда»|За оборону Ленінграда]]», [[Медаль «За визволення Варшави»|«За визволення Варшави»]], [[Медаль «За взяття Берліна»|«За взяття Берліна»]] та іншими нагородами.
На початку 1945 частина була перекинута під [[Варшава|Варшаву]], звідки рушила на [[Данціґ]]. Перемогу зустрів у [[Берлін]]і в званні [[Гвардія|гвардії]] [[сержант]]а.
 
   
 
== Повоєнний період ==
 
== Повоєнний період ==
Після [[Демобілізація (військова справа)|демобілізації]] у листопаді 1945 поступив на історичний факультет [[Ленінградський університет|Ленінградського Державного університету]]. Тодішній ректор Мавродін дозволив Нікуліну, що запізнився до вступної компанії, здати іспити. Під час навчання особливий вплив на нього справив історик мистецтва, художній критик та мистецтвознавець [[Пунін Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Пунін]].
+
Після [[Демобілізація (військова справа)|демобілізації]] у листопаді 1945 поступив на історичний факультет [[Ленінградський університет|Ленінградського Державного університету]]. Тодішній ректор Мавродін дозволив Нікуліну, що запізнився до вступної компанії, здати іспити.
   
Микола Нікулін виявився серед небагатьох студентів, хто наважився підтримати вчителя в найважчий для нього період. Починаючи з 4-го курсу університету долучався до роботи в Державному Ермітажі в якості [[Екскурсовод|екскурсовода]]. У 1950 з відзнакою закінчив університет.
+
Під час навчання особливий вплив на нього справив історик мистецтва, художній критик та мистецтвознавець [[Пунін Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Пунін]]. Микола Нікулін виявився серед небагатьох студентів, хто наважився підтримати вчителя в найважчий для нього період. Починаючи з 4-го курсу університету долучався до роботи в Державному Ермітажі як [[екскурсовод]]. У 1950 з відзнакою закінчив університет.
   
 
== Робота в Ермітажі та творча діяльність ==
 
== Робота в Ермітажі та творча діяльність ==
Із серпня 1949 працює в [[Ермітаж|Державному Ермітажі]]. Спочатку у науково-просвітницькому відділі&nbsp;— був екскурсоводом. У 1950 вступив до аспірантури Ермітажу. 1954 стає науковим співробітником одного з провідних наукових відділів&nbsp;— відділу західноєвропейського мистецтва<ref name="Эрмитаж 250">[http://250.hermitage.ru/index/show/37 Сайт «Эрмитаж 250»]</ref>, згодом зберігачем колекції нідерландської живопису. 1957 успішно закінчив аспірантуру при Ермітажі та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: «Деякі проблеми творчості [[Пітер Брейгель старший|Пітера Брейгеля Старшого]]». Учень та колега мистецтвознавців&nbsp;— В.&nbsp;Ф.&nbsp;Левінсона-Лессінга<ref>Син [[Левінсон-Лессинг Франц Юлієвич|Франца Юлієвича Левінсона-Лессинга]]</ref>, М.&nbsp;В.&nbsp;Доброклонського та інших.
+
Із серпня 1949 працює в [[Ермітаж|Державному Ермітажі]]. Спочатку у науково-просвітницькому відділі&nbsp;— був екскурсоводом. У 1950 вступив до аспірантури Ермітажу. 1954 стає науковим співробітником одного з провідних наукових відділів&nbsp;— відділу західноєвропейського мистецтва<ref name="Эрмитаж 250">[http://250.hermitage.ru/index/show/37 Сайт «Ермітаж 250»]</ref>, згодом зберігачем колекції нідерландської живопису. 1957 успішно закінчив аспірантуру при Ермітажі та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: «Деякі проблеми творчості [[Пітер Брейгель старший|Пітера Брейгеля Старшого]]». Учень та колега мистецтвознавців&nbsp;— В.&nbsp;Ф.&nbsp;Левінсона-Лессінга<ref>Син [[Левінсон-Лессинг Франц Юлієвич|Франца Юлієвича Левінсона-Лессинга]]</ref>, М.&nbsp;В.&nbsp;Доброклонського та інших.
   
 
Починаючи з 1965, викладав на факультеті теорії та історії мистецтв, а пізніше керував [[Кафедра (освіта)|кафедрою]] в [[Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна|Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна]], мав учнів.
 
Починаючи з 1965, викладав на факультеті теорії та історії мистецтв, а пізніше керував [[Кафедра (освіта)|кафедрою]] в [[Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна|Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна]], мав учнів.
   
Автор та співавтор близько 200 наукових статей, каталогів та альбомів з мистецтва Західної Європи XV–XVIII ст, серед яких фундаментальний каталог нідерландської колекції, що вийшов у видавництві «Аврора» у 1972<ref name="Государственный Эрмитаж">[http://www.hermitagemuseum.org/html_Ru/11/b2003/hm11_5_14.html Сайт «Государственный Эрмитаж»]</ref>, а також «Німецький та австрійський живопис XV–XVIII століть»; організатор багатьох виставок з живопису.
+
Автор та співавтор близько 200 наукових статей, каталогів та альбомів з мистецтва Західної Європи XV—XVIII ст, серед яких фундаментальний каталог нідерландської колекції, що вийшов у видавництві «Аврора» у 1972<ref name="Государственный Эрмитаж">[http://www.hermitagemuseum.org/html_Ru/11/b2003/hm11_5_14.html Сайт «Державний Ермітаж»]</ref>, а також «Німецький та австрійський живопис XV—XVIII століть»; організатор багатьох виставок з живопису.
   
 
У вільний час захоплювався книгами та старовинною музикою.
 
У вільний час захоплювався книгами та старовинною музикою.
  +
  +
== Публікації ==
  +
М.&nbsp;М.&nbsp;Нікулін автор понад 160 статей, книг, каталогів, підручників та навчальних посібників<ref name="imwerden">[http://www.imwerden.info/belousenko/wr_Nikulin.htm imwerden.info]</ref>, серед них:
  +
  +
* «Деталі картин Ермітажу. Пейзаж в західноєвропейському живопису XV—XVI століть» (1959)
  +
* «Нотатки про творчість [[Пітер Брейгель старший|Пітера Брейгеля Старшого]]» (1961)
  +
* «[[Рогір ван дер Вейден]]. [[Євангеліст Лука|Лука]], який малює Мадонну» (1964)
  +
* «Нідерландський живопис XV—XVI століть в Ермітажі». Нарис-путівник (1973)
  +
* «Золоте століття нідерландського живопису» (1981)
  +
* «Нідерландське мистецтво XV—XVI століть в музеях СРСР» (1987)
  +
* «Німецьке мистецтво в Ермітажі» (1987)
  +
* «Антон Рафаель Менгс» (1989)
  +
* «Німецький та австрійський живопис XV—XVIII століть». Ермітаж (1989)
  +
* «Якоб Філіпп Хаккерт» (1998)
  +
  +
Також його перу належать численні статті у наукових журналах різних країн.
   
 
== Книга «Воспоминания о войне» ==
 
== Книга «Воспоминания о войне» ==
У 1975 Микола Миколайович написав [http://i40.fastpic.ru/big/2012/0717/5f/a4cf535c95d4eb0842fc0bd2fe4e955f.jpg спогади]. За рівнем впливу на читача ця книга стоїть в ряду з найкращими антивоєнними творами світової літератури<ref name="delfi">[http://ru.delfi.lt/opinions/comments/vojna-i-mif-net-i-ne-bylo-vojn-spravedlivyh-i.d?id=21203601 Сайт «DELFI»]</ref>.
+
У 1975 Микола Миколайович написав книгу «Спогади про війну» (''рос.'' «Воспоминания о войне»). За рівнем впливу на читача ця книга стоїть в ряду з найкращими антивоєнними творами світової літератури<ref name="delfi">[http://ru.delfi.lt/opinions/comments/vojna-i-mif-net-i-ne-bylo-vojn-spravedlivyh-i.d?id=21203601 Сайт «DELFI»]</ref>.
   
 
{{цитата|''Мої записки не призначалися для публікації. Це лише спроба звільнитися від минулого ... Я звернувся до паперу, щоб вишкребти із закутків пам'яті гидоту, що глибоко там засіла, каламуть і свинство, щоб звільнитися від пригнічуючих мене спогадів. Спроба напевно безуспішна, безнадійна ... Ці записки глибоко особисті, написані для себе, а не для стороннього ока, і від цього вкрай суб'єктивні''.|30|Із передмови автора}}
 
{{цитата|''Мої записки не призначалися для публікації. Це лише спроба звільнитися від минулого ... Я звернувся до паперу, щоб вишкребти із закутків пам'яті гидоту, що глибоко там засіла, каламуть і свинство, щоб звільнитися від пригнічуючих мене спогадів. Спроба напевно безуспішна, безнадійна ... Ці записки глибоко особисті, написані для себе, а не для стороннього ока, і від цього вкрай суб'єктивні''.|30|Із передмови автора}}
   
В кінці 1990-х років фрагменти книги опублікував петербурзький військово-історичний журнал «Новый Часовой». Тяжко хворий Нікулін, незважаючи на вмовляння близьких та колег, категорично відмовлявся публікувати її повністю. Пізніше він погодився і Ермітаж у 2007 та 2008 раках випустив мемуари двома малими тиражами. Незважаючи на це, книга справила в суспільстві враження бомби, що розірвалася<ref name="Яблуко">[http://www.yabloko.ru/publications/2009/05/08_1 Сайт Партії Яблуко]</ref>.
+
Наприкінці 1990-х років фрагменти книги опублікував петербурзький військово-історичний журнал «Новый Часовой». Тяжко хворий Нікулін, незважаючи на вмовляння близьких та колег, категорично відмовлявся публікувати її повністю. Пізніше він погодився і Ермітаж у 2007 та 2008 раках випустив мемуари двома малими тиражами. Незважаючи на це, книга справила в суспільстві враження бомби, що розірвалася<ref name="Яблуко">[http://www.yabloko.ru/publications/2009/05/08_1 Сайт Партії Яблуко]</ref>.
   
{{цитата|''...тихий і витончений професор, виступає як жорсткий та жорстокий мемуарист. Він написав книгу про Війну. Книгу сувору й страшну. Читати її боляче. Боляче тому, що в ній дуже неприємна правда. Істина про війну складається з різних правд. Вона в кожного своя. В кого — радісна, в кого — трагічна, в кого — повна божественного сенсу, в кого — банально порожня. Але для того, щоб нести людям свою особисту правду, треба мати на це право.''|30|Михайло Борисович Піотровський{{#tag:ref|[http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f2/Piotrovsky%2C_Mikhail.jpg?uselang=ru Михайло Борисович Піотровський] ({{lang-ru|Михаил Борисович Пиотровский}}; нар. 9 грудня 1944, [[Єреван]], [[Вірменська РСР]])&nbsp;— радянський та російський вчений-[[сходознавець]], директор [[Державний Ермітаж|Державного Ермітажу]].|group="<small>Вн.</small>"}}, із передмови до 2-го видання «Воспоминания о войне». Видавництво Державного Ермітажу<ref name="belousenko">[http://www.belousenko.com/books/nikulin/nikulin_vojna.htm Сайт «Електронна бібліотека Олександра Білоусенко»]</ref>}}
+
{{цитата|''...тихий і витончений професор, виступає як жорсткий та жорстокий мемуарист. Він написав книгу про Війну. Книгу сувору й страшну. Читати її боляче. Боляче тому, що в ній дуже неприємна правда. Істина про війну складається з різних правд. Вона в кожного своя. В кого — радісна, в кого — трагічна, в кого — повна божественного сенсу, в кого — банально порожня. Але для того, щоб нести людям свою особисту правду, треба мати на це право.''|30|Михайло Борисович Піотровський{{#tag:ref|[http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f2/Piotrovsky%2C_Mikhail.jpg?uselang=ru Михайло Борисович Піотровський] ({{lang-ru|Михаил Борисович Пиотровский}}; нар. 9 грудня 1944, [[Єреван]], [[Вірменська РСР]])&nbsp;— радянський та російський вчений-[[сходознавець]], директор [[Державний Ермітаж|Державного Ермітажу]].|group="Вин."}}, із передмови до 2-го видання «Воспоминания о войне». Видавництво Державного Ермітажу<ref name="belousenko">[http://www.belousenko.com/books/nikulin/nikulin_vojna.htm Сайт «Електронна бібліотека Олександра Білоусенко»]</ref>}}
   
 
== Останні роки ==
 
== Останні роки ==
Жив у маленький квартирі на околиці {{comment|міста|Санкт-Петербургу}}. Останні місяці не виходив з дому, майже не вставав з ліжка, почуваючи себе дуже погано, говорив насилу<ref name="Яблуко">[http://www.yabloko.ru/publications/2009/05/08_1 Сайт Партії Яблуко]</ref>. Помер 19 березня 2009 у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. Поховано на [[Смоленське православне кладовище|Смоленському кладовищі]].
+
Все життя був [[Безпартійний|безпартійним]]. Жив у маленький квартирі на околиці {{comment|міста|Санкт-Петербургу}}. Останні місяці не виходив з дому, майже не вставав з ліжка, почуваючи себе дуже погано, говорив насилу<ref name="Яблуко"/>. Помер 19 березня 2009 у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. Поховано на [[Смоленське православне кладовище|Смоленському кладовищі]].
   
 
== Сім'я ==
 
== Сім'я ==
* батько&nbsp;— Нікулін Микола Олександрович (1886–1931), народився в [[Білгород]]і, закінчив природне відділення фізико-математичного та юридичного факультетів [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзький Імператорський університет]], під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] служив [[фельдшер]]ом, потім був вчителем у Рибинський [[Волость|волості]]
+
* батько&nbsp;— Нікулін Микола Олександрович (1886—1931), народився в [[Бєлгород]]і, закінчив природне відділення фізико-математичного та юридичного факультетів [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзький Імператорський університет]], під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] служив [[фельдшер]]ом, потім був вчителем у Рибинський [[Волость|волості]]
* мати&nbsp;— Нікуліна (Вауліна) Лідія Сергіївна (1886–1978), випускниця [[Бестужевські курси|Бестужевських курсів]]
+
* мати&nbsp;— Нікуліна (Вауліна) Лідія Сергіївна (1886—1978), випускниця [[Бестужевські курси|Бестужевських курсів]]
 
* дружина&nbsp;— Григор'єва Ірина Сергіївна (1930 року нар.), завідувач відділенням малюнка у відділі історії західноєвропейського мистецтва Ермітажу
 
* дружина&nbsp;— Григор'єва Ірина Сергіївна (1930 року нар.), завідувач відділенням малюнка у відділі історії західноєвропейського мистецтва Ермітажу
 
* син&nbsp;— Нікулін Володимир Миколайович (1959&nbsp;р. нар.), працює в Інституті ядерної фізики [[РАН]]
 
* син&nbsp;— Нікулін Володимир Миколайович (1959&nbsp;р. нар.), працює в Інституті ядерної фізики [[РАН]]
* дочка&nbsp;— Нікуліна Лідія Миколаївна (1961&nbsp;р. нар.)<ref name="glory.rin">[http://glory.rin.ru/cgi-bin/person.pl?act=more&id=870&surname=&father=&name=&word=&ids=&start=1&page=1 Сайт glory.rin.ru]</ref>
+
* дочка&nbsp;— Нікуліна Лідія Миколаївна (1961&nbsp;р. нар.)
  +
* Чотири онуки<ref>[http://rybinskayasreda.ru/irina-grigoreva-iz-ryibinskogo-kruga/#sdfootnote1sym Ірина Григор'єва. Із рибінського кола]</ref>
 
Виховував чотирьох онуків<ref name="imwerden">[http://www.imwerden.info/belousenko/wr_Nikulin.htm imwerden.info]</ref>.
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
[[Список науковців, що працювали в Ермітажі]]
+
* [[Список науковців, що працювали в Ермітажі]]
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
=== Виноски ===
 
{{Reflist|group="<small>Вн.</small>"}}
 
 
=== Джерела ===
 
 
{{External media
 
{{External media
 
|image1= Нагородний лист від 6 травня 1945 [http://www.podvignaroda.ru/filter/filterimage?path=VS/374/033-0690306-2547%2B012-2554/00000121.jpg&id=41537934&id=41537934&id1=aee5106e5a6bdee8f0d9f30471e9e85f перша] та [http://www.podvignaroda.ru/filter/filterimage?path=VS/374/033-0690306-2547%2B012-2554/00000122.jpg&id=41537935&id=41537935&id1=c66c0cd20d18309e15f71a1f77c1d595 друга] сторінки
 
|image1= Нагородний лист від 6 травня 1945 [http://www.podvignaroda.ru/filter/filterimage?path=VS/374/033-0690306-2547%2B012-2554/00000121.jpg&id=41537934&id=41537934&id1=aee5106e5a6bdee8f0d9f30471e9e85f перша] та [http://www.podvignaroda.ru/filter/filterimage?path=VS/374/033-0690306-2547%2B012-2554/00000122.jpg&id=41537935&id=41537935&id1=c66c0cd20d18309e15f71a1f77c1d595 друга] сторінки
 
|image2=[http://lib.rus.ec/files/nikulin_0.png З бойовими нагородами]
 
|image2=[http://lib.rus.ec/files/nikulin_0.png З бойовими нагородами]
  +
|image3=[http://i40.fastpic.ru/big/2012/0717/5f/a4cf535c95d4eb0842fc0bd2fe4e955f.jpg Обкладинка спогадів]
|image3=
 
 
}}
 
}}
   
 
=== Примітки ===
 
{{reflist|2}}
  +
  +
=== Джерела з інтернету та література ===
 
* [http://www.belousenko.com/books/nikulin/nikulin_vojna.htm Николай Николаевич Никулин «ВОСПОМИНАНИЯ О ВОЙНЕ»] 2-е видання. СПб. Видавництво Державного Ермітажу. 2008
  +
* [http://expert.ru/expert/2011/35/nashi-shtyiki-na-vyisotah-sinyavina-nashi-polki-podo-mgoj/ Наші багнети на висотах Синявина, наші полки подо Мгой]
  +
* [https://www.google.com.ua/search?hl=uk&tbo=p&tbm=bks&q=inauthor:%22Nikola%C4%AD+Nikolaevich+Nikulin%22&source=gbs_metadata_r&cad=2&gws_rd=ssl#q=inauthor%3A%22Nikola%C4%AD+Nikolaevich+Nikulin%22&hl=uk&tbm=bks&start=0 Деякі з робіт Нікуліна]
 
* [http://lomonosov.livejournal.com/23406.html Коментар Дмитра Ломоносова] до книги «Воспоминания о войне» на livejournal
 
* [http://lomonosov.livejournal.com/23406.html Коментар Дмитра Ломоносова] до книги «Воспоминания о войне» на livejournal
* [http://corporatelie.livejournal.com/10118.html livejournal]
 
 
* «Воспоминания о войне». Правда російського солдата [http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/05/16/38661/ Українська правда, Історична правда]
 
* «Воспоминания о войне». Правда російського солдата [http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/05/16/38661/ Українська правда, Історична правда]
* [http://newvv.net/politics/ukraine/223069.html «Високий Вал»]
+
* [http://newvv.net/politics/ukraine/223069.html «Правда про війну окопника Ніколая Нікуліна» Високий Вал]
  +
* [http://ftii.artspb.net/index.php/about/person/41-levinson Володимир Францевич Левінсон-Лессінг (1893—1972)] Нікулін М. М.
 
  +
* [https://psmb.ru/a/prorvatsya-k-svetu.html На зустрічі в Петербурзі з вдовою Миколи Нікуліна]
=== Література ===
 
  +
* [http://www.youtube.com/watch?v=TDrP1Of1zO4 «Історія музею. Микола Миколайович Нікулін»]. Фільм з авторської програми М.&nbsp;Б.&nbsp;Піотровського «Мій Ермітаж». [[YouTube]]
* [http://www.belousenko.com/books/nikulin/nikulin_vojna.htm Николай Николаевич Никулин «ВОСПОМИНАНИЯ О ВОЙНЕ»] 2-е издание. СПб. Издательство Государственного Эрмитажа. 2008
 
 
=== Фільми ===
 
Документальний фільм [http://etvnet.com/tv/peredachi-online/moj-ermitazh-nikolaj-nikolaevich-nikulin/98110/ «Мой Эрмитаж. Николай Николаевич Никулин»] Россия, 2009
 
 
=== Примітки ===
 
{{reflist|2}}
 
   
 
=== Виноски ===
 
{{Reflist|group="Вин."}}
  +
{{ВП-портали|Мистецтво|Історія|Біографії}}
  +
{{Бібліоінформація}}
 
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
 
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
 
[[Категорія:Мистецтвознавці]]
 
[[Категорія:Мистецтвознавці]]

Поточна версія на 11:03, 9 серпня 2018

Микола Миколайович Нікулін
Николай Николаевич Никулин
Никулин, Николай Николаевич 1942.jpg
Сержант Нікулін, фото після 15 січня 1943
Народився 7 квітня 1923(1923-04-07)
село Погорелка, Мологський повіт, Ярославської губернії, РРФСР
Помер 19 березня 2009(2009-03-19) (85 років)
Санкт-Петербург, Росія
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Діяльність мистецтвознавець
Відомий завдяки мистецтвознавство
Alma mater Історичний факультет Ленінградського університету
Науковий ступінь кандидат наук
Вчене звання проф., Член-кореспондент і Російська академія мистецтв[d]
Володіє мовами російська[1]
Заклад Державний Ермітаж
Учасник Німецько-радянська війна
Відомий завдяки:
науковій діяльності в галузі мистецтвознавства та як письменник
Нагороди




Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За відвагу» Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За взяття Берліна»
Звання професор, член-кореспондент РАМ

Микола Миколайович Нікулін (рос. Николай Николаевич Никулин; 7 квітня 1923(19230407), село Погорелка, Мологський повіт, Ярославської губернії — 19 березня 2009, Санкт-Петербург) — радянський та російський мистецтвознавець, провідний науковий співробітник та член Вченої ради Державного Ермітажу, спеціалізувався на західноєвропейському мистецтві, зокрема Північному Відродженні та живопису Нідерландів.

Учасник Другої світової війни[Вин. 1], письменник, член-кореспондент Російської академії мистецтв (1991).

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 7 квітня 1923 в селі Погорелка, Мологського повіту, Ярославської губернії (зараз — Рибінський район Ярославської області). Походив з родини корінних російських інтелігентів[2]. У 1927 сім'я Нікуліних оселилася в Ленінграді, згодом пішов до школи на Мойці[3], а у 1941 закінчив десятий клас середньої школи[4].

Війна[ред. | ред. код]

З початком німецько-радянської війни, 27 червня 1941, добровільно[Вин. 2] записався в ополчення. Був направлений до школи зв'язківців.

У листопаді 1941 опинився на Волховському фронті у 883-му корпусному артилерійському полку, згодом перейменованому в 13-й гвардійський. В його складі брав участь у наступі під Волховом, в боях під Кірішами, Погост'єм та у Погостінському мішку. Влітку 1943 у складі першого батальйону 1067-го полку 311-ї стрілецької дивізії брав участь у Мгінській наступальній операції[Вин. 3]. Із вересня 1943 воював у 48-й гвардійській артилерійській бригаді. Брав участь у боях за станцію Медведь, міста Псков, Тарту, Лібава. На початку 1945 частина була перекинута під Варшаву, звідки рушила на Данціґ. Перемогу зустрів у Берліні в званні гвардії сержанта.

Під час війни закінчив снайперські курси, був командиром відділення автоматників, коригувальником артилерійського вогню та навідником 45-мм протитанкової гармати[Вин. 4], старшиною санітарної роти. Брав участь у прориві та знятті блокади Ленінграду. Отримав чотири легких поранень та одну контузію[6].

За проявлену на війні мужність нагороджено орденами Вітчизняної війни I ступеня (1985), Червоної Зірки (28 травня 1945), двома медалями «За відвагу» (29 червня та 14 серпня 1944), медалями «За оборону Ленінграда», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна» та іншими нагородами.

Повоєнний період[ред. | ред. код]

Після демобілізації у листопаді 1945 поступив на історичний факультет Ленінградського Державного університету. Тодішній ректор Мавродін дозволив Нікуліну, що запізнився до вступної компанії, здати іспити.

Під час навчання особливий вплив на нього справив історик мистецтва, художній критик та мистецтвознавець М. М. Пунін. Микола Нікулін виявився серед небагатьох студентів, хто наважився підтримати вчителя в найважчий для нього період. Починаючи з 4-го курсу університету долучався до роботи в Державному Ермітажі як екскурсовод. У 1950 з відзнакою закінчив університет.

Робота в Ермітажі та творча діяльність[ред. | ред. код]

Із серпня 1949 працює в Державному Ермітажі. Спочатку у науково-просвітницькому відділі — був екскурсоводом. У 1950 вступив до аспірантури Ермітажу. 1954 стає науковим співробітником одного з провідних наукових відділів — відділу західноєвропейського мистецтва[7], згодом зберігачем колекції нідерландської живопису. 1957 успішно закінчив аспірантуру при Ермітажі та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: «Деякі проблеми творчості Пітера Брейгеля Старшого». Учень та колега мистецтвознавців — В. Ф. Левінсона-Лессінга[8], М. В. Доброклонського та інших.

Починаючи з 1965, викладав на факультеті теорії та історії мистецтв, а пізніше керував кафедрою в Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна, мав учнів.

Автор та співавтор близько 200 наукових статей, каталогів та альбомів з мистецтва Західної Європи XV—XVIII ст, серед яких фундаментальний каталог нідерландської колекції, що вийшов у видавництві «Аврора» у 1972[9], а також «Німецький та австрійський живопис XV—XVIII століть»; організатор багатьох виставок з живопису.

У вільний час захоплювався книгами та старовинною музикою.

Публікації[ред. | ред. код]

М. М. Нікулін автор понад 160 статей, книг, каталогів, підручників та навчальних посібників[10], серед них:

  • «Деталі картин Ермітажу. Пейзаж в західноєвропейському живопису XV—XVI століть» (1959)
  • «Нотатки про творчість Пітера Брейгеля Старшого» (1961)
  • «Рогір ван дер Вейден. Лука, який малює Мадонну» (1964)
  • «Нідерландський живопис XV—XVI століть в Ермітажі». Нарис-путівник (1973)
  • «Золоте століття нідерландського живопису» (1981)
  • «Нідерландське мистецтво XV—XVI століть в музеях СРСР» (1987)
  • «Німецьке мистецтво в Ермітажі» (1987)
  • «Антон Рафаель Менгс» (1989)
  • «Німецький та австрійський живопис XV—XVIII століть». Ермітаж (1989)
  • «Якоб Філіпп Хаккерт» (1998)

Також його перу належать численні статті у наукових журналах різних країн.

Книга «Воспоминания о войне»[ред. | ред. код]

У 1975 Микола Миколайович написав книгу «Спогади про війну» (рос. «Воспоминания о войне»). За рівнем впливу на читача ця книга стоїть в ряду з найкращими антивоєнними творами світової літератури[11].

« Мої записки не призначалися для публікації. Це лише спроба звільнитися від минулого ... Я звернувся до паперу, щоб вишкребти із закутків пам'яті гидоту, що глибоко там засіла, каламуть і свинство, щоб звільнитися від пригнічуючих мене спогадів. Спроба напевно безуспішна, безнадійна ... Ці записки глибоко особисті, написані для себе, а не для стороннього ока, і від цього вкрай суб'єктивні. »

— Із передмови автора

Наприкінці 1990-х років фрагменти книги опублікував петербурзький військово-історичний журнал «Новый Часовой». Тяжко хворий Нікулін, незважаючи на вмовляння близьких та колег, категорично відмовлявся публікувати її повністю. Пізніше він погодився і Ермітаж у 2007 та 2008 раках випустив мемуари двома малими тиражами. Незважаючи на це, книга справила в суспільстві враження бомби, що розірвалася[12].

« ...тихий і витончений професор, виступає як жорсткий та жорстокий мемуарист. Він написав книгу про Війну. Книгу сувору й страшну. Читати її боляче. Боляче тому, що в ній дуже неприємна правда. Істина про війну складається з різних правд. Вона в кожного своя. В кого — радісна, в кого — трагічна, в кого — повна божественного сенсу, в кого — банально порожня. Але для того, щоб нести людям свою особисту правду, треба мати на це право. »

— Михайло Борисович Піотровський[Вин. 5], із передмови до 2-го видання «Воспоминания о войне». Видавництво Державного Ермітажу[13]

Останні роки[ред. | ред. код]

Все життя був безпартійним. Жив у маленький квартирі на околиці міста. Останні місяці не виходив з дому, майже не вставав з ліжка, почуваючи себе дуже погано, говорив насилу[12]. Помер 19 березня 2009 у Санкт-Петербурзі. Поховано на Смоленському кладовищі.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • батько — Нікулін Микола Олександрович (1886—1931), народився в Бєлгороді, закінчив природне відділення фізико-математичного та юридичного факультетів Санкт-Петербурзький Імператорський університет, під час Першої світової війни служив фельдшером, потім був вчителем у Рибинський волості
  • мати — Нікуліна (Вауліна) Лідія Сергіївна (1886—1978), випускниця Бестужевських курсів
  • дружина — Григор'єва Ірина Сергіївна (1930 року нар.), завідувач відділенням малюнка у відділі історії західноєвропейського мистецтва Ермітажу
  • син — Нікулін Володимир Миколайович (1959 р. нар.), працює в Інституті ядерної фізики РАН
  • дочка — Нікуліна Лідія Миколаївна (1961 р. нар.)
  • Чотири онуки[14]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Нагородний лист від 6 травня 1945 перша та друга сторінки
Searchtool.svg З бойовими нагородами
Searchtool.svg Обкладинка спогадів

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела з інтернету та література[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. У фільмі про М.М. Нікуліна з авторської програми М.Б. Піотровського «Мій Ермітаж», Михайло Борисович пригадує, що Нікулін, починаючи з 1960-х років, в анкетах перестав писати учасник Великої Вітчизняної війни — замінивши цей термін на Друга світова війна.
  2. Доброволець — людина, що за власним бажанням, добровільно, стала до діючої армії або узявся за власною згодою за якусь справу. Близьке за змістом поняття — волонтер.
  3. Мгінська наступальна операція (22 липня—22 серпня 1943) — наступальна операція радянських військ Ленінградського та Волховського фронтів. Мета — розгромити німецьку 18-ту армію, не допустити перекидання військ супротивника на центральну ділянку радянсько-німецького фронту для дій під Курськом, відновити контроль над Кіровською залізницею, тим самим забезпечити міцний залізничний зв'язок Ленінграда з країною. В результаті запеклих боїв радянські війська не зуміли виконати всі поставлені перед початком операції завдання і лінія фронту в районі Мгінського виступу залишилася практично незмінною.
  4. На солдатському жаргоні за величезний ризик для обслуги швидкої загибелі або поранення була прозвана — «Прощай Родина»[5].
  5. Михайло Борисович Піотровський (рос. Михаил Борисович Пиотровский; нар. 9 грудня 1944, Єреван, Вірменська РСР) — радянський та російський вчений-сходознавець, директор Державного Ермітажу.