Нілус Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:38, 4 вересня 2019, створена BunykBot (обговорення | внесок) (Додавання дати до шаблону)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олександрович Нілус
Народився 9 вересня 1862(1862-09-09)
Москва, Російська імперія
Помер 1 липня 1929(1929-07-01) (66 років)
село Крутець, Володимирська область СРСР СРСР
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Владимирська область
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність релігієзнавство
Відомий завдяки як релігійний письменник, публіцист, громадський діяч
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Знання мов російська
Роки активності з 1902
Титул дворянин
Посада колезький секретар
Партія Російські збори[d]
Конфесія православний
У шлюбі з Озерова Олена Олександрівна


Сергій Олександрович Нілус народився 28 серпня (9 вересня) 1862 року в Москві - помер 14 січня 1929 року в селі Крутець[ru] Александровський округ Івановської Промислової області) — російський релігійний письменник і громадський діяч, відомий як православний автор (зокрема по книгах, присвяченим видатним особистостям Дівеєвського монастиря і Оптиної пустині) і публікатор Протоколів сіонських мудреців. Також відомий його брат Петро Олександрович.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Москві в малорелігійній сім'ї дворянина Олександра Петровича Нілуса. Дитинство Нілус провів в Москві, приїжджавши на літо в маєток Золотарево Мценського повіту Орловськой губернії. У 1873 році був відданий в 1-у московську прогимназію (згодом — 7-а Московська гімназія), після закінчення которої [1] у 1877 році поступив в 3-тю московську гімназію, яку закінчив в 1882 році.

Поступив на юридичний факультет Московського університету. У 1886 році Нілус закінчив університет і був визначений кандидатом на судові посади Симбірського окружного суду.

З 1887 року він — кандидат на судові посади при прокуророві Еріванського окружного суду, в 1888 році призначений помічником мирового судді Сурмалінського відділу Ереванського суду в містечко Баш-Норашен Шаруро-Даралагезського повіту. У тому ж році, залишивши службу він віддалився в свій маєток в Золотареве, зайнявся сільським господарством і торгівлею[2].

Через деякий час стався глибокий внутрішній перелом в світогляді Нілуса. Його духовне відродження здійснилося завдяки дивному введінню преподобного Сергия Радонежського біля раки з його мощами в Троїце-Сергієвій Лаврі і зустрічам з Іоаном Кронштадським, який зцілив його від серйозної хвороби горла і повернув до Православної віри[3] з Георгієм Косовим[4].

Влітку 1900 року Нілус вперше відвідав Саровський і Дівеєвський монастирі, де познайомився з відомими подвижниками ігуменієй Марією (Елісавета Олексіївна Ушакова) і блаженной Пашей Саровською

У 1902 році він отримав в Дівеєвському монастирі архів Миколи Олександровича Мотовилова, співбесідника преподобного Серафима Саровського.

У 1900 році він почав проповідь про близькість явища антихриста і Страшного суду. В цей час він відвідав Гефсиманського старця Варнаву співробітничав в «Московських відомостях», був автором багатьох статей в цій газеті. В цей час до Нілусу попав рукопис під загальним заголовком «Протоколи зборів сионських мудреців».

У червні 1901 роки С. А. Нілус вперше відвідав велику духом старецтва Оптіну пустинь. У 1903 році в світ вийшла перша книга Нілуса «Велике в малому», що витримала вже декілька видань. У 2-е видання книги «Велике в малому» вперше були вставлені «Протоколи сионських мудреців»[5].

На початку 1905 року Нілус продав Золотарево і поступив на службу; з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жив в Оптіной пустині (усправах дворянства Міністерства внутрішніх справ помічником діловода у чині губернського секретаря[6], в 1906 році він — колезький секретар).

3 лютого 1906 року в Петербурзі С. А. Нілус повінчався з фрейліною государинь імператриць Оленою Олександрівною Озеровою, дочкою посланця в Афінах, а потім в Берні обер-гофмейстера Олександра Петровича Озерова[7]. Нілуси оселилися спочатку в районі Валдає: вересень (?) 1906 — вересень 1907[8] ; потім з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жили в Оптіной пустині (у «Леонтївській» садибі — двоповерховому будинку, де жив раніше К. Н. Леонтьев[9]).

Результатом розбору скитських рукописів, ознайомленням з духом і побутом життя посельников монастиря стала книга «Святиня під спудом». Щоденник, який тут вів Нілус, друкувався в «Слові Троїцькому», в 1916 році під заголовком «На березі Божої річки» вийшов окремою книгою.

У 1912 році, після інспекції монастиря архієпископом Серафимом і вимушеним від'їздом з нього старца Варсонофія, Нілуси також змушені були повернулися у Валдай, де жили до 1917 року.

Після революції 1917 року Нілуса переслідували радянські власті. З літа 1917 року по квітень 1923 року Нілуси жили в садибі князя Володимира Давидовича Жевахова Ліновіца. Після виселення з садиби Нілуса багато разів заарештовували і тримали по декілька місяців в ув'язненні: у 1923, 1924, 1925, 1927, 1928 роках, проте кожного разу випускали на свободу. У 1926 році Нілуси переїхали в Кролевець Чернігівській губернії, в 1928 році — в село Крутець, поблизу Александрова.

Помер С. А. Нілус 14 січня 1929 року. Похований в селі Крутець.

У 2001 році суспільством «Православний Петербург» була заснована премия им. С. А. Нилуса «за літературні праці, в яких виявляється історична правда про минуле Росії». Її першим лауреатом став О. М. Стріжев [10]

У 20032005 роках вийшло повне зібрання творів Нілуса.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Великое в малом и антихрист как близкая политическая возможность», 1902 (2-е изд. 1905)
  • «Сила Божия и немощь человеческая» (ч. 1-2, Сергиев Посад, 1908)
  • «Святыня под спудом. Тайны православного монашеского духа» (Сергиев Посад, 1911)
  • «На берегу Божьей реки» (Сергиев Посад, 1911, 1916)
  • «Близ грядущий антихрист и царство диавола на земле» (Сергиев Посад, 1911; переизд. 1992)
  • «Близ есть при дверех. О том, чему не желают верить и что так близко» (Сергиев Посад, 1917; 2 изд. — СПБ, 1997)
  • «Протоколы Сионских Мудрецов: Всемирный тайный заговор» (изд. Берлинъ, 1922, с. 125)
  • Нилус С. А. Полное собрание сочинений (комплект из 5 книг)М.изд.Городъ, 2009, стор. 3600 ISBN 5-88060-175-7 тираж 7000

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.1. Архів оригіналу за 3 квітень 2014. Процитовано 20 липень 2013. 
  2. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.2. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 20 липень 2013. 
  3. Краткая биография С. Нилуса
  4. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.4. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 20 липень 2013. 
  5. А. М. дю Шайла відзначав, що Нілус опасався зберігати рукопис у себе і вона знаходилася в Оптіной пустелі — Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.9; А. М. дю Шайла. Воспоминания о С. А. Нилусе и «Сионских протоколах»: (1909—1920). С. 1—7. Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.
  6. Его Петербургский адрес: «Петербург. Лесной. Песочная, 15.» — см. Багдасаров Р. В., Стрижев А. Н. Сергей Нилус в Оптикой пустыни. — С.12
  7. Н. Д. Жевахов Сергей Александрович Нилус. С.13
  8. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.14. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 20 липень 2013. 
  9. см. Поселянин Е. Н. К. Н. Леонтьев в Оптикой пустыни // Памяти Константина Николаевича Леонтьева, 1891 г.: Литературный сборник. СПб., 1911. С.387—388
  10. Стрижёв Александр Николаевич родился 12 августа 1934 года — см. Биографическая справка

Посилання[ред. | ред. код]