Відмінності між версіями «Однодольні»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(Додано Особливості впливу Cd2+ та Ni2+ на кореневу систему однодольних і дводольних рослин)
(Мітки: Візуальний редактор, перше редагування)
(Примітки)
 
Рядок 97: Рядок 97:
   
 
{{botany-stub}}
 
{{botany-stub}}
{{Без джерел|дата=лютий 2017}}
+
{{додаткові джерела|дата=листопад 2018}}
   
 
[[Категорія:Однодольні]]
 
[[Категорія:Однодольні]]

Поточна версія на 15:59, 9 листопада 2018

Однодольні
Пшениця, економічно важливий монокот
Пшениця, економічно важливий монокот
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Ряди (Порядки)
Джерело класифікації: NCBI, APG-II
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Monocots

Однодольні, Монодікоти (Monodicots) або Ліліопсиди (Liliopsida), Односім’ячастко́ві або одночастко́ві[1] росли́ни  — клас квіткових рослин, який домінує на багатьох частинах планети. За біомасою, що виробляється, Однодольні складають значну більшість рослин у сільському господарстві. Клас нараховує 50-60 тис. видів.

Найбільша родина в цьому класі (і усіх Покритонасінних) — Зозулинцеві або Орхідні (Orchidaceae), з близько 20 000 видів. Вони мають дуже складні і красиві квітки, пристосовані для запилення певними видами комах. Найбільш економічно важлива родина класу (і усіх Покритонасінних) — Тонконогові або Трави (Poales або Gramineae). Вона включає всі зернові культури (рис, пшениця, кукурудза тощо), трави пасовищ і бамбук. Ця родина еволюціонувала в іншому напрямі, ставши спеціалізованою для запилення вітром. Тонконогові формують набагато менші за розміром квітки, які зібрані в високих видимих плюмажах (суцвіття).

Більшість Однодольних добре переносять несприятливі умови життя. У багатьох з них органи вегетативного розмноження — кореневища, бульби, цибулини — зберігаються у ґрунті.

До класу Однодольні належать багато корисних та економічно важливих сільськогосподарських рослин світу: хлібні злаки, зокрема пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис, сорго, просо, цінні кормові трави та овочеві культури, декоративні рослини.

Більшість однодольних це трави і жодна не має справжньої деревини. Проте з-поміж однодольних деякі Пальмові (Arecaceae), ксанторея (Xanthorrhoea), бамбуки (Bambusoideae), Pandanus, Юка і драконове дерево набувають деревоподібних форм. Ліани є відносно рідкісними серед однодольних, однак три з них є поширеними: Dioscorea, Smilax, Tillandsia[2].

Назва та морфологія[ред. | ред. код]

Росток однодольної рослини (ліворуч) порівняно з дводольною рослиною (праворуч).

Назва однодольних рослин походить від традиційної ботанічної назви групи Monocotyledones, котра вказує на те, що більшість членів цієї групи мають одну сім'ядолю (ембріональний лист) в насінині. Ця ознака відрізняє їх від решти насінних рослин, традиційно відомих як дводольні (Dicotyledones), які звичайно мають дві сім'ядолі в насінині. З діагностичної точки зору число сім'ядоль не є ні зручною ознакою (оскільки вони присутні тільки протягом дуже короткого періоду в житті рослини), ні повністю надійною.

Проте, однодольні — чітко визначена група. Однією з найпомітніших рис є потрійна квітка однодольних, з трьома частинами квітки або з числом цих частин кратним трьом. Наприклад, квітка однодольної рослини звичайно має три, шість, або дев'ять пелюсток. Багато однодольних також мають пагони з паралельними судинами.

Інші відмінності наведені нижче. Відмітьте, що вони не універсальні, існує багато виключень. Вказані відмінності вірніші для Однодольних (Monodicots) і Еудікотів (Eudicots), як вони визначені в системі APG II:

Квітки: У однодольних квітки — тримірні (кількість частин квітки кратна трьом), тоді як в дводольних квітки — тетрамірні або пентамірні (кількість частин квітки кратна чотирьом або п'яти). Усі корені однієї рослини утворюють кореневу систему. Пилок: У однодольних пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три.

Насіння: У однодольних ембріон має одну сім'ядолю, тоді як ембріон дводольних має два.

Стебло: У однодольних судинні в'язки в стеблі розсипані,тому що там немає камбію,а в дводольних зібрані в кільця, тому що є камбій

Hypoxis decumbens L. з типовим для однодольних перегоном і паралельним листовим жилкуванням

Коріння: У однодольних коренева система мичкувата, в дводольних вона стрижнева.

Листя: У однодольних головні листові судини паралельні, тоді як в дводольних вони сітчасті.

Зріз цибулини, помітні паралельні судини

Проте, ці відмінності не постійні: деякі однодольні мають характеристики, типовіші для дводольних, і навпаки. Так виникає тому, що «дводольні» — парафілетична група щодо однодольних, і деякі дводольні можуть бути ближче пов'язаними з однодольними, ніж з іншими дводольними. Зокрема, декілька ранніх гілок філогенетичного дерева дводольних поділяють характеристики однодольних, що свідчить, що ці характеристики не визначають тільки однодольні рослини. Коли однодольні порівнюють з еудікотами, відмінності конкретніші.

Класифікація[ред. | ред. код]

Однодольні формують монофілетичну групу, що виникла досить рано в історії квіткових рослин, тобто близько 200 млн років тому. Найранніші скам'янілості однодольних відносяться до раннього Крейдяного періоду (120 млн. років тому).

Таксономісти мають значну широту в позначенні цієї групи, оскільки однодольні — група рангом вище родини. Глава 16 ICBN дозволяє або описову назву, або назву, сформовану від назви однієї з включених родин.

Історично, однодольні рослини були названі:

  • Monocotyledoneae в системах де Кандолля і Енглера.
  • Monocotyledones в системі Бентама і Гукера та системі Веттштайна
  • клас Liliopsida в системах Кронквіста і Тахтаджяна.
  • підклас Liliidae в системі і системі Далгрена і системі Торна
  • клада Монокоти в системах APG і APG III.

Українською мовою вони відомі як Однодольні, Односім'ядольні, Ліліопсіди, Монодікоти.

Кожна з систем, згаданих вище, використання свою власну внутрішню таксономію групи. Однодольні рослини знамениті як група, яка надзвичайно стійка в своїх зовнішніх межах, але надзвичайно нестійка у внутрішній таксономії (історично ніякі дві авторитетні системи не погодилися щодо відносин видів у групі).

Токсичний вплив на кореневу систему  однодольних і дводольних рослин[ред. | ред. код]

Експериментально було доведено, що сполуки важких металів Cd та Ni впливають не тільки на швидкість росту, але й на морфогенез Arabidopsis thaliana. Зокрема, вже після 24 год обробки всіма зазначеними концентраціями спостерігалось потемніння клітин зони поділів і частково перехідної зони і зони елонгації, а також значне скорочення площі останньої, а отже збільшення довжини зони всмоктування, з формуванням більш подовжених кореневих волосків відразу після кореневого апексу у порівнянні з необробленими коренями контролю. Разом з тим відбувається зменшення кількості, а також відмирання зачатків бічних коренів. [3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Російсько-український академічний словник А. Кримський, С. Єфремов 1924—1933
  2. More on Morphology of the Monocots
  3. Файл:Ман 2017 (1).pdf
    ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ Cd2+ ТА Ni2+ НА КОРЕНЕВУ СИСТЕМУ ОДНОДОЛЬНИХ І ДВОДОЛЬНИХ РОСЛИН. Сьогодні, коли розвиток промисловості досяг величезних масштабів, дуже гостро стає питання екологічного стану навколишнього середовища. До найнебезпечніших токсикантів, які надають ґрунтові екоцидних властивостей, поряд із радіонуклідами та пестицидами, належать важкі метали.Визначення впливу важких металів на морфогенез клітин коренів, враховуючи вищевикладене, є досить актуальною проблемою, яка має важливий внесок у екологію нашої держави, сільське господарство та здоров’я і життя людини вцілому. Завдання, які стають в ході вивчення цих питань: опрацювати літературні джерела стосовно даної роботи; освоїти методики проведення експериментів; дослідити залежність росту і морфогенезу клітин коренів проростків Arabidopsis thaliana та Zea mays під дією іонів таких токсичних металів, як Cd2+ та Ni2+; провести статистичну обробку отриманих результатів та на їх основі зробити висновки. Після проведення експериментів, усі поставленні завдання були виконані.

    Особливості впливу Cd2+ та Ni2+  на кореневу систему  однодольних і дводольних рослин