Ой по горі роман цвіте: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Створена сторінка: '''«Ой по горі роман цвіте»''' — вірш-посвята Шевченко Тарас Григорович|Тараса Гри...)
 
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''«Ой по горі роман цвіте»''' — [[вірш]]-посвята [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Григоровича Шевченка]]. Написана ймовірно 7 червня [[1859]] року; основний текст — автограф у Більшій книжці (ІЛ.-Ф.I.-N 67. — С.238).
'''«Ой по горі роман цвіте»''' — [[вірш]]-посвята [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Григоровича Шевченка]]. Написана ймовірно 7 червня [[1859]] року; основний текст — автограф у Більшій книжці (ІЛ.-Ф.I.-N 67. — С.238).


== Сюжет твору ==
== Сюжет твору ==
«Невольник» («Сліпий») — твір історично-побутовий.
«Ой по горі роман цвіте» — вірш-роздум історично-побутовий.


Персонажі поеми — старий козак, його дочка Ярина та названий син Степан, який потрапив у османську неволю й повернувся додому слипим [[кобзар]]ем, — постаті піднесено романтичні, о[[поет]]изовані в дусі [[фольклор]]ної та літературно-романтичної [[традиція|традицій]].
Персонаж — козак, який крокуючи Україною вдається до журливих роздумів щодо своєї долі. Постать козака піднесено романтична, о[[поет]]изована в дусі [[фольклор]]ної та літературно-романтичної [[традиція|традицій]].


Художньою образністю, автор вивів у вірші ще один персонаж — ромен, в усній народній творчості то є квітка [[Ромашка лікарська|ромашка]][http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD РОМЕ́Н, - Народна назва ромашки]. Цвітуча весняна квітка, уособлює молодість, грайливість відома по всій території України і мала чимало пестливих форм[http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine7-7.pdf роман, романець, романиця, романичка, романюк, ромен, роменок, ромінчик, ромінь, ромнянок, ромун, ромунчик, ром’янок - 2 В. А. Меркулова, «Очерки по русской народной номенклатуре растений», 1967, стор. 103]. Саме буйноцвіття ромену, сколихнуло журливі нотки в душі козака, якому його майбуття вселяло безнадію, напротивагу буйній, квітучій молодості.
В зображенні історичного тла Шевченко допустився [[хронологія|хронологічних]] зміщень, зокрема довільно переніс морські походи запорожців з 16-17 ст. у другу половину 18 ст.


== Історія створення та публікацій поеми ==
== Історія створення та публікацій поеми ==
Вірш написано під час останньої подорожі Тараса Шевченка на Україну, 7 червня 1859 року, коли він перебував на хуторі Лихвені [[Лебединський повіт|Лебединського повіту]] [[Харківська губернія|Харківської губернії]] (тепер це сучасне село [[Лифине]] [[Лебединський район|Лебединського району]] [[Сумська область|Сумської області]]).
Вірш мав дві [[редакція|редакції]] та дві назви.


Кількома місяцями пізніше, Шевченко вирішив запрезентувати цей твір своєму давньому другові, зробивши автограф-присвяту. «Ой по горі роман цвіте»&nbsp;— присвята-вшанування [[Черненко Федір Іванович|Федора Черненка]], українського інженера-архітектора, який, перебуваючи на службі в Санкт-Петербурзі, спромігся згуртувати довкола себе чимало українства, а його квартира стала місцем зібрання українців в столиці імперії. Шевченко вписуючи дату посвяти, 22 вересня 1859 рік, очевидно мав намір нагадати побратимові їхні спільні молодечі роки (проведені у тодішній столиці Російської імперії), на чому спиняються дослідники творчості поета, зокрема Ю. О. Івакін <ref>Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 274 — 275)</ref>
== Творчі проекти, створені за мотивами вірша-пісні „Ой по горі роман цвіте“ ==

Невідомо, яку подію у взаєминах із своїм добрим знайомим, інженером-архітектором Ф. І. Черненком, бажав вшанувати поет, назвавши у пізніше дописаній присвяті Черненкові дату 22 вересня 1859 р. — можливо, як припускав Ю. О. Івакін, йшлося про їхню зустріч після повернення Шевченка з України чи якесь родинне свято ''(Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 274 — 275).''

Вірш мав дві [[редакція|редакції]]: авторську та згідно першодруку (в альманасі «Хата»), але останній варіант, з роками, відійшов, оскільки упорядники намагалися дотримуватися саме авторського варіанту, без коректур.

== Творчі проекти, створені за мотивами вірша-пісні ==


== Джерела ==
== Джерела ==

Версія за 19:08, 15 вересня 2020

«Ой по горі роман цвіте» — вірш-посвята Тараса Григоровича Шевченка. Написана ймовірно 7 червня 1859 року; основний текст — автограф у Більшій книжці (ІЛ.-Ф.I.-N 67. — С.238).

Сюжет твору

«Ой по горі роман цвіте» — вірш-роздум історично-побутовий.

Персонаж — козак, який крокуючи Україною вдається до журливих роздумів щодо своєї долі. Постать козака піднесено романтична, опоетизована в дусі фольклорної та літературно-романтичної традицій.

Художньою образністю, автор вивів у вірші ще один персонаж — ромен, в усній народній творчості то є квітка ромашкаРОМЕ́Н, - Народна назва ромашки. Цвітуча весняна квітка, уособлює молодість, грайливість відома по всій території України і мала чимало пестливих формроман, романець, романиця, романичка, романюк, ромен, роменок, ромінчик, ромінь, ромнянок, ромун, ромунчик, ром’янок - 2 В. А. Меркулова, «Очерки по русской народной номенклатуре растений», 1967, стор. 103. Саме буйноцвіття ромену, сколихнуло журливі нотки в душі козака, якому його майбуття вселяло безнадію, напротивагу буйній, квітучій молодості.

Історія створення та публікацій поеми

Вірш написано під час останньої подорожі Тараса Шевченка на Україну, 7 червня 1859 року, коли він перебував на хуторі Лихвені Лебединського повіту Харківської губернії (тепер це сучасне село Лифине Лебединського району Сумської області).

Кількома місяцями пізніше, Шевченко вирішив запрезентувати цей твір своєму давньому другові, зробивши автограф-присвяту. «Ой по горі роман цвіте» — присвята-вшанування Федора Черненка, українського інженера-архітектора, який, перебуваючи на службі в Санкт-Петербурзі, спромігся згуртувати довкола себе чимало українства, а його квартира стала місцем зібрання українців в столиці імперії. Шевченко вписуючи дату посвяти, 22 вересня 1859 рік, очевидно мав намір нагадати побратимові їхні спільні молодечі роки (проведені у тодішній столиці Російської імперії), на чому спиняються дослідники творчості поета, зокрема Ю. О. Івакін [1]

Невідомо, яку подію у взаєминах із своїм добрим знайомим, інженером-архітектором Ф. І. Черненком, бажав вшанувати поет, назвавши у пізніше дописаній присвяті Черненкові дату 22 вересня 1859 р. — можливо, як припускав Ю. О. Івакін, йшлося про їхню зустріч після повернення Шевченка з України чи якесь родинне свято (Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 274 — 275).

Вірш мав дві редакції: авторську та згідно першодруку (в альманасі «Хата»), але останній варіант, з роками, відійшов, оскільки упорядники намагалися дотримуватися саме авторського варіанту, без коректур.

Творчі проекти, створені за мотивами вірша-пісні

Джерела

  • Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том перший.- Вид. «Дніпро»,1970.- 408 с.
  • Шевченківський словник у двох томах. Том перший.- Інститут літератури імені Тараса Шевченка АН України.- 1976.- С. 385.

Примітки

  1. Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 274 — 275)

Посилання