Оксид азоту(V)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксид азоту(V)
Dinitrogen-pentoxide-2D.png
Інші назви геміпентаоксид азоту,
півп'яти оксид азоту
Ідентифікатори
Номер CAS 10102-03-1
Властивості
Молекулярна формула N2O5
Молярна маса 108,010 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 2,0 г/см³[1]
Ткип 33 °C (сублімація)[1]
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-41,3 Дж/моль (тв.)
13,3 Дж/моль (газ)
Ст. ентропія So298 178,2 Дж/(моль·K) (тв.)
355,7 Дж/(моль·K) (газ)
Теплоємність, cop 143,1 Дж/(моль·K) (тв.)
95,3 Дж/(моль·K) (газ)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д азо́ту(V), нітроге́н(V) окси́д — неорганічна сполука складу N2O5. За звичайних умов є білою кристалічною речовиною, що повільно розкладається та сублімує за 33 °C. Сполука проявляє сильні окисні властивості.

Отримання[ред.ред. код]

Основним способом синтезу оксиду азоту(V) є дегідратація концентрованої нітратної кислоти оксидом фосфору(V):

Вихідна нітратна кислота попередньо охолоджується і згодом обережно дегідратується надлишком P2O5. Продукти реакції відганяються із реактору у струмені кисню з невеликою кількістю озону.[2] Таким чином можна синтезувати близько 80 г оксиду азоту зі 150 г кислоти.

Також застосовується метод окиснення нітрату срібла(I) хлором або POCl3:

Менш поширеним є окиснення охолодженого рідкого тетроксиду N2O4 озоном (у суміші з киснем):

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Оксид азоту(V) є стійким лише за температур нижче 10 °C, в іншому випадку він поступово розкладається, інколи із вибухом:

N2O5 легко розчиняється у воді, утворюючи нітратну кислоту; реагуючи з гідроксидами та деякими оксидами, утворює відповідні нітрати:

При взаємодії з пероксидом водню оксид азоту частково окиснюється з утворенням пероксонітратної кислоти:

Реагуючи з металами та неметалами, проявляє сильні окисні властивості:

У твердому стані сполука має іонну структуру (NO2+)(NO3-), що дозволяє їй утворювати складні комплекси нітронію:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б За тиску 101,3 кПа
  2. Складові установки для синтезу не повинні мати компонентів з органічних матеріалів задля уникнення їхнього окиснення озоном та забруднення продуктів синтезу.

Джерела[ред.ред. код]

  • Greenwood N. N., Earnshaw A. Chemistry of the Elements. — 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — 1341 p. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Handbook of Preparative Inorganic Chemistry / G. Brauer. — 2nd. — New York : Academic Press, 1963. — 1859 p. (англ.)
  • Thiemann M., Scheibler E., Wiegand K. W. Nitric Acid, Nitrous Acid, and Nitrogen Oxides // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 45—46. — DOI:10.1002/14356007.a17_293. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)