Відмінності між версіями «Оксид міді(I)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
Рядок 85: Рядок 85:
   
 
== Застосування ==
 
== Застосування ==
Оксид міді(I) використовується у виробництві [[мідний купорос|мідного купоросу]], а також [[пігмент]]ів для потреб скляної та керамічної промисловостей. З металевої міді та оксиду виготовляють [[випрямлення змінного струму|випрямлячі]].
+
Оксид міді(I) використовується у виробництві [[пігмент]]ів для потреб скляної та керамічної промисловостей. З металевої міді та оксиду виготовляють [[випрямлення змінного струму|випрямлячі]].
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 13:26, 19 лютого 2016

Оксид міді(I)
Kristallstruktur Kupfer(I)-oxid.png
CopperIoxide.jpg
Систематична назва Купрум(I) оксид
Інші назви закис міді, геміоксид міді
Ідентифікатори
Номер CAS 1317-39-1
Номер EINECS 215-270-7
KEGG C18714
ChEBI 81908
RTECS GL8050000
SMILES [O-2].[Cu+].[Cu+][1]
InChI 1S/2Cu.O/q2*+1;-2
Властивості
Молекулярна формула Cu2O
Молярна маса 143,091 г/моль
Зовнішній вигляд червоні кристали
Густина 6,0 г/см³[2]
Тпл 1235 °C[2]
Ткип 1800 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) нерозчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
168,6 кДж/моль
Ст. ентропія So298 93,1 Дж/(моль·К)
Теплоємність, cop 63,6 Дж/(моль·К)
Пов'язані речовини
Інші аніони гідроксид міді(I)
Інші катіони оксид міді(II)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д мі́ді(I), Купрум(I) оксид — неорганічна бінарна сполука складу Cu2O. За звичайних умов є ортогональними кристалами темно-червоного кольору. Проявляє слабкі амфотерні властивості. Застосовується у виробництві пігментів.

Поширення у природі

У природі оксид міді зустрічається у вигляді мінералу куприту, який містить до 88,82% Cu2O.

Отримання

В лабораторних умовах оксид міді синтезують дією лугів на солі міді(II) із подальшим відновленням (наприклад, глюкозою або гідроксиламіном). В результаті реакції випадає жовтий осад гідроксиду міді(I), який розкладається при тривалому кип'ятінні:

Хімічні властивості

Оксид міді(I) окиснюється при нагріванні до 1025 °C з утворенням оксиду CuO, а при підвищенні температури розкладається з утворенням простих речовин:

На вологому повітрі Cu2O поступово окиснюється до гідроксиду міді(II):

Cu2O реагує із кислотами:

Так само він взаємодіє із основами, проявляючи слабкі амфотерні властивості:

У вищенаведених сполуках атом Купруму перебуває у ролі комплексоутворювача, координуючи довкола себе 2 ліганди.

При нагріванні оксид міді легко відновлюється до металу під дією водню, оксиду вуглецю, активних металів:

При прокалюванні оксиду міді з сіркою (або з тіосульфатами чи полісульфатами лужних металів) в атмосфері водню утворюється чорно-синій сульфід міді(I):

Застосування

Оксид міді(I) використовується у виробництві пігментів для потреб скляної та керамічної промисловостей. З металевої міді та оксиду виготовляють випрямлячі.

Див. також

Примітки

  1. Cu2O
  2. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Рипан Р., Чертяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)