Відмінності між версіями «Олександр Казимир Сапіга»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Augustus-ua перейменував сторінку з Олександр Казимир Сапега на Олександр Казимир Сапіга)
м
 
Рядок 72: Рядок 72:
   
 
{{DEFAULTSORT:Сапега Олександр Казимир}}
 
{{DEFAULTSORT:Сапега Олександр Казимир}}
{{Ізольована стаття}}
 
 
[[Категорія:Духовні сенатори Речі Посполитої]]
 
[[Категорія:Духовні сенатори Речі Посполитої]]
 
[[Категорія:Королівські секретарі]]
 
[[Категорія:Королівські секретарі]]

Поточна версія на 15:54, 5 листопада 2019

Олександр Казимир Сапега
пол. Aleksander Kazimierz Sapieha
Олександр Казимир Сапега
POL COA Lis.svg
Герб династії Лис та Сапіги

Час на посаді:
1657 — 1659
ПопередникЮрій Станіслав Волович
НаступникЮрій Невяровський

Час на посаді:
1660 — 1667
ПопередникПетро Парчевський
НаступникФранцішек Долмат-Ісайковський

Час на посаді:
1667 — 1671
ПопередникЄжи Бялозор
НаступникМиколай Стефан Пац

Народився13 травня 1624(1624-05-13)
Луків, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер22 травня 1671(1671-05-22) (47 років)
Вільнюс, Річ Посполита
БатькоФридерик Сапега
МатиЄва Скажевська

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Казимир Сапега гербу Лис (пол. Aleksander Kazimierz Sapieha; 16241671) — єпископ вільнюський і жмудський, великий референдар литовський в 1657 році, секретар Його Величності, канонік вільнюський і варшавський[1] .

Біографія[ред. | ред. код]

Він був сином підкоморія володимирського Фридерика Сапеги, братом овруцького старости Яна Фридерика, обозного великого литовського Томаша Казимира та крайчого великого литовського Кшиштофа Францішека .

Навчався в єзуїтському колегіумі в Любліні, потім у Вільнюській академії, відвідував колегіум Новодворського у Кракові. У 1638 р. Він розпочав навчання в Краківській академії. Став королівським секретарем. Продовжував вивчати канонічне правао в Падуї (1647), Болоньї (1648), Римі (1649) та Парижі.

14 травня 1650 року став пробсом вільнюської капітули. 17 липня того ж року висвячений на священика. У жовтні 1650 року його призначили до єпископського суду. У 1655 році стає єпископом-помічником вільнюським і титулярним єпископом Мефону на Пелопоннесі[2]. 4 квітня 1659 року отримав також Жмудське єпископство.

Влітку 1659 року, виступаючи посланцем короля Яна II Казимира вгамував бунт солдатів у литовській армії. На сеймі 1662 року призначений комісаром від сенату для сплати армії Великого князівства Литовського[3], призначений до військової та фіскальної комісії, під час якої він намагався примирити гетьманів Павла Сапігу та Вінцента Госевського. Брав активну участь у зборах Вільнюського сейму.

Після зречення Яна II Казимира в 1668 року підтримав кандидатуру рейнського герцога Філіпа Вільгельма[4].

У серпні 1668 року став єпископом вільнюським. Помер 22 травня 1671 році Вільнюсі, похований у Вільнюському соборі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku. Spisy. Oprac. Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba. Kórnik 1994, s. 237.
  2. Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, t. IV, Monasteri 1935, s. 240. (łac.)
  3. Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 416.
  4. Wacław Uruszczak, Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku, w: Parlament, prawo, ludzie, studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w sześćiesięciolecie pracy twórczej, Warszawa 1996, s. 317.

Посилання[ред. | ред. код]