Відмінності між версіями «Олицький замок»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 98: Рядок 98:
   
 
{{Шаблон:Замки Волині}}
 
{{Шаблон:Замки Волині}}
  +
{{Архітектура Олики}}
   
 
[[Категорія:Олика]]
 
[[Категорія:Олика]]

Версія за 17:03, 30 липня 2012

Олицький замок
Олика1.jpg
Панорама Олицького замку

50°43′24″ пн. ш. 25°48′31″ сх. д. / 50.72333333336077743° пн. ш. 25.80861111113877726° сх. д. / 50.72333333336077743; 25.80861111113877726Координати: 50°43′24″ пн. ш. 25°48′31″ сх. д. / 50.72333333336077743° пн. ш. 25.80861111113877726° сх. д. / 50.72333333336077743; 25.80861111113877726
Статус Обмежено відкритий для огляду.
Країна

 Україна

Розташування Олика (Волинська обл.)
Архітектурний стиль Ренесанс, Бароко
Будівник Микола Радзівілл Чорний,Станіслав Радзівілл
Засновник Радзивілл Миколай Кшиштоф
Будівництво 1660-ті роки — 1-й етап 1564, 2-й етап 1640, перебудова 1760р.
Власник Радзивілли
Стан Ведеться перманентний косметичний ремонт без реставрації.
Олицький замок. Карта розташування: Україна
Олицький замок
Олицький замок (Україна)

CMNS: Олицький замок на Вікісховищі

Олицький замок - замок в Олиці Волинської області, що впродовж століть належав родині Радзівіллів. Сучасна територія замку займає 2,7 [джерело?] гектари. З часів СРСР і до наших днів у приміщеннях замку розташовується Волинська обласна психіатрична лікарня №2.

Територія

  • Площа території замку Радзивілів 5,6 га;
  • Площа території парку 11,3 га;
  • Площа водного дзеркала озера 18,9 га;
  • Площа приміщень замку разом з підвалами 13 150 м², в тому числі приміщень палацу — 2 870 м²;
  • Площа приміщень 4-х бастіонів 2 240 м² [1].

Історія

Заснування в 16 столітті

Засновником замку був князь Микола Радзівілл Чорний у 16 столітті. Це один з перших на теренах України прямокутних замків бастіонного типу. Будівництво замку було розпочато за князювання Миколи Радзивілла Чорного і, очевидно, закінчено в 1564 р. Незважаючи на високу обороноздатність новозведеного замку, роботи з його укріплення та розбудови тривали. І тільки в 1640 р. Альбрехт Станіслав Радзивілл завершив реконструкцію замку. Розміри замку сягали близько 100 х 120 метрів. Став взірцем для побудови подібних фортечних укріплень меншого розміру в інших містах. Риси Пізнього Відродження чи маньєризму майже не відбилися на стилістиці споруди.

За майбутні 50 років ( 1591-1648 рр.) замок витримав декілька облог і встояв, незважаючи на пошкодження.

Перші описи замку

Вже в 17 столітті проведено перший опис замку ( у 1686 р.), що дає змогу відтворити його вигляд, близький до первісного.Другий опис складено у 1737 р., який доповнює план-гравюра 18 століття.

Подвір'я замку забудоване по периметру.Палацовим став південно-східний корпус. На протилежному боцу стояв північно-західний корпус, що прикрасили двоярусною вежею в стилі бароко. За цими двома корпусами були головні в'їзні брами замку.

Період від 1700 до 1840 рр.

У 1702 році селище Олику спустошили вояки Швеції під час Північної війни, але замок встояв.

В зв'язку з новими методами військових дій замок в Олиці втрачає оборонні функції і все більше використовується як палацова споруда. Внутрішній двір був забудований по периметру ще у 17 ст., а палацом вважався Південно-східний корпус. Будівля в 17-18 століттях мала 2 поверхи і 2 портали. Між порталами влаштували відкриту аркаду-галерею в хрещатим склепінням . Другий поверх мав балкон.

Чергову реконструкцію розпочав Михайло Казимир Радзівілл , що тривала до 1760 р . В 18 столітті надбудували третій поверх і заклали відкриту галерею. У 1976 році палацовий корпус отримав дах з заломом в стилістиці бароко. Будівля у вигляді видовженого прямокутного об'єму, внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням залів і анфілада.

Під час Наполеонівської навали 1812 р. замок використовували вояки Російської імперії як військовий шпиталь, що продовжувалось до 1837 р. З 1840 р. замок покинули на призволяще і він ніяк не використовувався до 1882 року.Інтер'єри зруйнували.

На зламі 19-20 століть

З 1883 р. розпочато новий етап ремонтно-відновлювальних робіт, що тривали 30 років. Керівник ремонту - архітектор Зигмундт Горголевський, автор проекту сучасного Львівського театру опери та балету. В роки 1-ї світової війни (1914-1920) замок зазнав пошкоджень, що спонукало новий етап відновлювальних робіт коштом Януша Радзівілла[джерело?].

На початку Другої світової війни у 1939 році останній з володарів резиденції — князь Януш — залишив її. Відтоді унікальний історичний і архітектурний комплекс зазнав катастрофічних змін. Палац та інші споруди повністю вигоріли, обвалилися перекриття та дахи. Неушкодженими залишилися лише стіни і склепіння над першими поверхами та укріплені цегляними мурами бастіони. Після 1945 року в окремих приміщеннях замку тулився державний кінський завод, а з середини 50-х років руїни були перебудовані під Волинську психіатричну лікарню, яка існує тут і донині[2].

Архітектура

Замковий комплекс в плані являє собою майже правильний квадрат, утворений насипними валами з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли дозорні башти. З трьох сторін замок оточений ровом, який облицьований цеглою. Замковий двір периметрально забудований цегляними корпусами. Три з них двоповерхові, четвертий — південно-східний — триповерховий. В'їзди в замок розташовані з південно-східної та північно-західної сторін. До південно-східного веде кам'яний арковий міст, перекинутий через рів, який замінив первісний дерев'яний. Над північно-західним в'їздом височить двоярусна вежа з годинником.

Головним палацом замку вважається південно-східний корпус. Він прямокутний в плані, триповерховий (спочатку був одноповерховий, в 17 столітті — двоповерховий), з двома входами. На фасаді між цими входами, на другому поверсі був балкон з балюстрадою, яка спиралась на відкриту аркадну галерею першого поверху. Галерея була перекрита хрестовими склепіннями. Внутрішнє планування — коридорне з одностороннім розміщенням кімнат і анфіладне[3] [4].

На думку дослідника Олики Станіслава Томковича, архітектурний ансамбль оборонного за походженням замку Радзивіллів остаточно сформувався перед 1793 роком. Каре корпусів нараховувало кілька десятків «покоїв». Головний палацовий корпус з боку двору мав галерею і балкон в італійському стилі, який спирався на чотири масивні кам'яні колони з іонічними капітелями. На першому поверсі палацу знаходилася двосвітна зала з шістьма великими вікнами. В залі розміщувалися кілька портретів князів з роду Радзивіллів. Серед них портрет Станіслава Альбрехта — першого ордината на Олиці і його дружини Марії Мішанки. Стіни прикрашали пишні герби, виконані з алебастру. В залі також були розписи, що зображували батальні сцени і урочисті події. Там же знаходилися художньо виконані мармурові каміни. Поряд існувала портретна зала, на стінах якої висіли 40, або 42 портрети Ліщинських, привезених до Олики з Ридзика. Відомо також про дві каплиці, одна з яких була в самому «палаці», за покоєм, що притулявся до портретної зали. Вона мала вишукані ліпні прикраси, була декорована коштовними кахлями і порцеляною. Друга каплиця містилася над в'їздом з боку міста. Апартаменти «палацу» обігрівалися численними грубами з жовківської кахлі, які мали рельєфні зображення у вигляді орлів і військової арматури. Крім портретної зали Ліщинських, в замку зберігалося численне зібрання портретів самих Радзивіллів. Всього портретів та інших творів живопису нараховувалося до 152. У складі олицької колекції, крім іншого, також зберігалися численні історичні реліквії і документи. Ще перед війною, в другій половині 30-х років, Я.Гофман, який гостював у князя Януша, серед іншого відзначив у замку ряд визначних пам'яток мистецтва і предметів побуту. Серед картин, зібраних в приміщенні палацу, він окремо вказує на полотно Рібейри 1644 року. Там же зберігався цікавий інкрустований буфет, датований 1574 роком, художній триптих майстра краківської школи 16 століття, фігура Божої Матері, дванадцять різьблених фігур апостолів, скриня ковальської роботи середньовічних майстрів з Гданська, колекція старовинної кінської збруї тощо. В одному з коридорів старої частини замку були вмуровані оригінальні венеціанські мозаїки[2].

У мистецтві

Галерея

Примітки

  1. Микола Томчук, Петро Троневич «Реставрація і перспективи використання історичної забудови Олики» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.:—Луцьк, 2006.
  2. а б Євген Осадчий "Олика - крізь століття" // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.
  3. Справочник "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (том 2 ст.80) (рос.)
  4. Справочник "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (том 2 ст.81) (рос.)

Література

  • «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», т 2, Киев, «Будівельник», 1985
  • Петро Боярчук. Про що мовчить стара Олика. 2010.
  • Петро Кравчук Книга рекордів Волині. - Любешів, "Ерудит", 2005.
  • Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.:—Луцьк, 2006.

Посилання