Спочатку висадка десанту в цьому місці пройшла з успіхом, німці опинилися не готовими до проведення протидесантної операції. Однак, географічні умови плацдарму були дуже складними, район був оточений осушеними болотами та передгір'ям Апенінських гір й подальше просування англо-американських військ залежало від рішучих та ініціативних дій командування сил вторгнення, а також елементів несподіванки і стрімкості, з якою союзники могли прорватися із захоплених плацдармів, поки німці зможуть адекватно відреагувати. Будь-яка затримка призводила до окупації гір військами Вермахту та блокуванням сил вторгнення на узбережжі.
Початкова висадка військ на берег вдалася без опору з боку німецьких чи італійських військ й патрульний джип дійшов до околиці Риму доповівши про відсутність військ противника. Незважаючи на цю доповідь, генерал Лукас, який мало вірив в успіх запланованої операції продемонстрував надмірну застережливість, й проігнорувавши елемент несподіванки, своїм наказом затримав просування своїх військ на кілька днів, поки укріпляв захоплені позиції й не переконався в тому, що його війська готові до подальшого просування.
Доки війська західних союзників гаяли час, укріплюючись на захопленому узбережжі, генерал-фельдмаршалАльберт Кессельрінг, головнокомандувач німецькими військами на італійському театрі дій, без коливань скористався ваганнями супротивника й перекинув усі свої резерви й створив потужне кільце оборони навколо плацдарму, зосереджуючи опорні пункти на гірських гребенях, де його артилеристи мали чітке уявлення про кожну ціль на береговій лінії. Німці зупинили роботу дренажних насосів і затопили осушені болота морською водою. Повністю ігноруючи протести італійців, Кессельрінг таким чином відновив солонувате середовище, у якому процвітали комарі й утворив умови для епідеміїмалярії. Між тим, протягом тижня, поки союзники збиралися з силами, постійний артилерійський вогонь вівся по всьому на пляжі, болотах, гавані, що було помітно на пагорбах.
Через місяць важкої, але безрезультатної боротьби генерал Лукас був звільнений з посади і відправлений додому, його змінив генерал-майорЛучіан Траскотт. Нарешті у травні, після того, як союзники зосередили в 4 рази більше військ, вони спромоглися прорватися із зони висадки, але, замість того, щоб вирвавшись на оперативний простір, вдарити в тил10-й німецькій армії, що билася при Монте-Кассіно, Траскотт за наказом М. В. Кларка повернув свої війська на північний захід у бік Риму, який був захоплений 4 червня. В результаті, основні сили німецької 10-ї армії були в змозі відійти з-під Монте-Кассіно і приєднатися до решти сил Кессельрінга північніше Риму, перегрупуватися і організувати запеклий опір на оборонних позиціях Готської лінії оборони.
Карта висадки військ союзників в Анціо та Неттуно.
Woodruff, William (1995). The Battle for Anzio (PDF). JFQ Forum (Summer 1995 issue): 62. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 26 вересня 2008.
King, Dr Michael J. (1985) [1985]. Chapter 4. Rangers: Selected Combat Operations in WWII. Leavenworth Papers No.11. Leavenworth, Ks: US Army Command and General Staff College. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 20 листопада 2011.
Lamson, Maj. Roy, Jr.; Conn, Dr. Stetson (1948). Anzio 22 January - 22 May 1944. American Forces in Action Series. Washington: United States Army Center of Military History. CMH Pub 100-10.
Laurie, Clayton D. (1994). Anzio 1944. WWII Campaigns. Washington: United States Army Center of Military History. ISBN0-16-042084-9. CMH Pub 72-19.
Majdalany, Fred (1957). Cassino: Portrait of a Battle. London: Longmans, Green & Co Ltd. OCLC536746.
Muhm, Gerhard (1993). La Tattica tedesca nella Campagna d'Italia, in Linea Gotica avanposto dei Balcani, (Hrsg.) (вид. Edizioni Civitas). Roma: Amedeo Montemaggi.(італ.)
Gliederung und Kriegstagebuck 14. Armee (From January to May 1944) (War diary of 14th German Army Corps).(нім.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
