Оптичний носій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оптичні накопичувач або Опитчний носій інформації це термін у галузі інформатики, що позначає засіб зберігання даних з допомогою носіїв та самі носї, що зчитуються оптично. Дані записуються, з допомогою позначок на паттерні, який може бути прочитаний знову світлом, зазвичай променем лазера, точно зосередженого на диску, що обертається. Застарівшим зразком опитчного накопичувача, який не вимагає використання комп'ютерів, є |мікрофільм. Є й інші засоби оптично зберігання даних і нові методи знаходяться в стадії розробки. Оптичні накопичувачі відрізняються від інших методів зберігання даних, які використовують інші технології, такі як магнетизм або напівпровідники.

Оптичні накопичувачі можуть варіюватися від a один диск читати a один CD-ROM на декількох дисках, які читають кілька дисків, такі як оптичний автомат. (компакт-диски один компакт-диск в) можуть містити близько 700МБ (мегабайт) та оптичні музичні автомати може містити набагато більше.

Термін оптичний привід звичайно відноситься до a пристрою в a комп'ютера, який може читати CD-ROM або інший оптичні диски.

За оцінками, цього року 2007, оптичні накопичувачі представляє 27% технологічного потенціалу в світі для зберігання інформації.[1]

Див. також

Примітки