Осколково-трасуючий снаряд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оско́лково-трасу́ючий снаряд — різновид артилерійського снаряда основного призначення, для ураження відкритої та, той що знаходиться за легкими укриттями живої сили і військової техніки противника, у тому числі літальних апаратів. При вибуху снаряда ціль уражається осколками корпусу і частково продуктами вибуху і ударною хвилею. Осколково-трасуючий снаряд оснащений трасером, що дозволяє стежити за напрямком польоту снаряда.

В основному застосовується в малокаліберній зенітній артилерії для ураження осколками повітряних, легких морських та берегових цілей.

Осколково-трасуючий снаряд складається з корпусу, наповненого вибуховою речовиною, трасуючого пристрою та головного детонатора. Для запобігання розриву снаряда під час падіння на землю, трасуючий пристрій часто використовують для самоліквідації снаряда. В цьому випадку розривний заряд з'єднують з трасуючим складом передавальним пороховим складом. Всередині корпус розділений перегородкою на дві частини: у верхній частині міститься вибухова речовина, а в нижній — трасуючий склад. В отворі перегородки знаходиться передавальний пороховий склад, який запалюється трасуючим складом в той момент, коли снаряд, не потрапивши в ціль, починає летіти по доземній гілці траєкторії. Палаючий передавальний пороховий склад викликає вибух розривного заряду. Для надійнішої детонації вибухової речовини передавальний пороховий заряд іноді підсилюють додатково капсулем-детонатором. При стрільбі зенітної артилерії самоліквідація снарядів має велике значення, так як снаряди, що не потрапили в ціль, при падінні на землю можуть уразити свої війська.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]