Відмінності між версіями «Османська реконструкція Парижа»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 9: Рядок 9:
   
 
== Перші спроби модернізувати місто ==
 
== Перші спроби модернізувати місто ==
Міські проблеми Парижа вкорінилися вже у 18 столітті; [[Вольтер]] був страшенно невдоволений ринками, які "розміщені на вузьких вулицях, хизувались своєю паскудністю, поширюючи інфекції і викликаючи постійні розлади." Він писав, що фасад Лувра прекрасний", але був захований за будівлями, гідними готів і вандалів." Вольтер протестував, що уряд "інвестував у марність замість того, щоб вкладати гроші у громадські роботи". У 1739 він написав листа до прусського короля: «Я бачив феєрверки, які вони стріляли за такого кервництва; краще б вони почали створювати мерію, красиві площі, чудові та зручні ринки, красиві фонтани, перш ніж, палити феєрверки."<ref>Maneglier, Hervé, '''Paris Impérial'', La vie quotidienne sous le Second Empire''.</ref>
+
Міські проблеми Парижа вкорінилися вже у 18 столітті; [[Вольтер]] був страшенно невдоволений ринками, які "розміщені на вузьких вулицях, хизувались своєю паскудністю, поширюючи інфекції і викликаючи постійні розлади." Він писав, що фасад Лувра прекрасний", але був захований за будівлями, гідними готів і вандалів." Вольтер протестував, що уряд "інвестував у марність замість того, щоб вкладати гроші у громадські роботи". У 1739 він написав листа до прусського короля: «Я бачив вони стріляли феєрверки; краще б вони почали створювати мерію, красиві площі, чудові та зручні ринки, красиві фонтани, перш ніж, палити феєрверки."<ref>Maneglier, Hervé, '''Paris Impérial'', La vie quotidienne sous le Second Empire''.</ref>
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 13:09, 1 травня 2014

Бульвар Осман

Османська реконструкція Парижа — грандіозна програма громадських робіт на замовлення імператора Наполеона III і виконана префектом департамету Сени, Жоржем-Еженом Османом між 1853 і 1870 рр. Реконструкція передбачала знесення переповнених і антисанітарних середньовічних кварталів, будівництво широких проспектів, парків та скверів, приєднання передмість, що оточували Париж, і будівництво нових каналізаційних колекторів, фонтанів і акведуків. Реалізація планів Османа зустрілася із запеклою протидією, і він, звільняється від служби у Наполеона III в 1870 році; але роботи за його проектами тривали до 1927. План вулиць і самобутній вигляд центру Парижа сьогодні багато в чому є результатом Османської реконструкції. [1]

Перенаселеність, хвороби, злочинність і заворушення в центрі старого Парижа

Rue St. Nicolas du Charonnet, одна з вузьких середньовічних вулиць недалеко від Пантеону на лівому березі Сени, в 1850-х.

У середині дев'ятнадцятого століття центр Парижа був переповнении, похмурим, небезпечним та антисанітарним. У 1845 році французький громадський діяч Віктор Консидеран писав: "Париж є величезною майстернею гниття, де злидні, епідемії та хвороби живуть у згоді, куди сонячне світло і повітря рідко проникає. Париж жахливе місце, де рослини зморщуються і гинуть, де з семи маленьких дітей, четверо помирають протягом року".[2] План вулиці ÎIe de la Cité і прилеглого квварталу де Арсі, між Лувром і Готелем де Віль, мало змінилися з часу Середньовіччя. Щільність населення в цих районах була надзвичайно висока, в порівнянні з іншою частиною Парижа; в околиці Єлисейських полів, на кожні 186 квадратних метрів припадав один житель; в кварталах Арсі і Санте-Вуа, сьогодні третій округ, налічувався один житель на кожні три квадратних метри. [3] У 1840 році лікар описав одну будівлю на ÎIe de la Cité, де в одній кімнаті у п'ять квадратних метрів на четвертому поверсі проживало двадцять три особи.[4] У таких умовах хвороби поширювалися дуже швидко. Епідемії холери спустошували місто в 1832 і 1848 роках. Епідемія 1848 року забрала життя п'яти відсотків жителів цих двох районів.[2] Дорожній рух був ще однією серйозною проблемою. Найширші вулиці в цих двох районах п'ять метрів завширшки; найвужчі — один або два метри завширшки.[4] Вагони, карети і вози насилу рухалися вулицями. [5] Центр міста був також колискою невдоволення і революції; між 1830 і 1848 роками сім збройних повстань і бунтів спалахували в центрі Парижа, зокрема, вздовж передмістя Сент-Антуан, навколо Готеля де Віль і навколо Гори Сен-Женев'єв на лівому березі. Жителі цих районів, що розбирали бруківку та блоковули вузькі вулиці барикадами, мали бути витіснені армією.[6]

Перші спроби модернізувати місто

Міські проблеми Парижа вкорінилися вже у 18 столітті; Вольтер був страшенно невдоволений ринками, які "розміщені на вузьких вулицях, хизувались своєю паскудністю, поширюючи інфекції і викликаючи постійні розлади." Він писав, що фасад Лувра прекрасний", але був захований за будівлями, гідними готів і вандалів." Вольтер протестував, що уряд "інвестував у марність замість того, щоб вкладати гроші у громадські роботи". У 1739 він написав листа до прусського короля: «Я бачив вони стріляли феєрверки; краще б вони почали створювати мерію, красиві площі, чудові та зручні ринки, красиві фонтани, перш ніж, палити феєрверки."[7]

Див. також

Примітки

  1. de Moncan, Patrice, Le Paris d'Haussmann
  2. а б cited in de Moncan, Patrice, Le Paris d'Haussmann, p. 10.
  3. de Moncan, Patrice, Le Paris d'Haussmann, p. 21.
  4. а б de Moncan, Patrice, Le Paris d'Haussmann, p. 10.
  5. Haussmann's Architectural Paris – The Art History Archive, checked 21 October 2007.
  6. Maneglier, Hervé, Paris Impérial, p. 19
  7. Maneglier, Hervé, Paris Impérial, La vie quotidienne sous le Second Empire.