Особливості радянських історичних джерел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Особливості радянських історичних джерел — це особливості радянських державних історичних джерел, які їх відрізняють від історичих джерел інших історичних епох.

Не відповідає істині та взагалі немає сенсу твердження, наче особлива природа історичних джерел з історії радянського суспільства дає їм перевагу в достовірності перед документами інших епох. Період сталінізму, пізніше періоду застою і соціального лицемірства наклали сильніший відбиток і на літературу, і на документи. Часом документи робили спеціально непридатними для розкриття історичної правди, закриваючи справжній стан справ жахливою брехнею, приписками та замовчуванням.[1]

Одна з головних особливостей радянських державних історичних джерел — це їх тотальна ідеологізація, оскільки добре налагоджена в СРСР агітаційно-пропагандистська робота надавала відповідний зміст любому факту, висвітлюючи його з самої з самої вигідної для радянского режиму сторони. Народжувались те тільки ідеологічні штампи та міфи, як необхідна атрибутика схвалення радянського ладу, а також  — система методів, прийомів, умов, при яких теоретично, морально обгрунтовувалась люба дія, факт і взагалі все, що завгодно, в любому необхідному для СРСР напрямі, якості та забарвленні. Щоб зрозуміти сенс спотворень, недомовок і прямих фальсифікацій документів, треба розуміти для чого і чому це робилось. Крім відвертих фальсифікацій, радянські документи ще характеризувались відсутністтю самих фактів. Багато фактів в документах взагалі не фіксувалось, оскільки в СРСР різко збільшилось значення міжособистих стосунків.[2]

Моральний стан радянського суспільства безспосередньо впливав на документи радянської епохи. В свою чергу, на моральний стан радянських людей впливала маніпуляція масової свідомості в СРСР.[3]

Див. також

Примітки

Джерела та література