Відмінності між версіями «Остафійчук Іван Васильович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 36 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Особа
 
{{Особа
 
| ім'я =Іван Васильович Остафійчук
 
| ім'я =Іван Васильович Остафійчук
| зображення =
+
| зображення = Іван Остафійчук.jpg
| розмір_зображення =
+
| розмір_зображення = 250 пкс
| підпис_зображення =
+
| підпис_зображення =Творчий портрет
 
| дата_народження = 28.7.1940
 
| дата_народження = 28.7.1940
 
| місце_народження =[[Тростянець (Снятинський район)|Тростянець]]
 
| місце_народження =[[Тростянець (Снятинський район)|Тростянець]]
Рядок 11: Рядок 11:
 
| рід_діяльності = художник
 
| рід_діяльності = художник
 
| титул =
 
| титул =
  +
| нагороди ={{Премія Тараса Шевченка|2007}}
 
}}
 
}}
{{Однофамільці|Остафійчук (прізвище)}}
+
{{Однофамільці|Остафійчук (прізвище){{!}}Остафійчук}}
'''Іва́н Васи́льович Остафійчу́к''' (*[[28 липня]] [[1940]], [[Тростянець (Снятинський район)|Тростянець]])— український художник, лауреат [[Шевченківська премія|Шевченківської премії]] ([[2007]]).
+
'''Іва́н Васи́льович Остафійчу́к''' ({{н}} [[28 липня]] [[1940]], [[Тростянець (Снятинський район)|Тростянець]])— український художник, всесвітньовідомий графік, лауреат [[Шевченківська премія|Шевченківської премії]] ([[2007]]).
   
 
== Життєвий шлях ==
 
== Життєвий шлях ==
 
Народився у [[Тростянець (Снятинський район)|Тростянці]], [[Снятинський район|Снятинського району]] на Івано-Франківщині в передгір‘ї гуцульських Карпат. Батьки, Анна (з дому Павлюк) та Василь Остафійчуки, були звичайними карпатськими селянами.<br/>
 
Народився у [[Тростянець (Снятинський район)|Тростянці]], [[Снятинський район|Снятинського району]] на Івано-Франківщині в передгір‘ї гуцульських Карпат. Батьки, Анна (з дому Павлюк) та Василь Остафійчуки, були звичайними карпатськими селянами.<br/>
Розпочав своє сходження у мистецтво у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (1957–1960) та [[Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва|Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва]] (1960–1965). Ще в студентські роки розпочав виставкову практику, яку згодом поєднав із роботою графіка-ілюстратора. У 1960-х роках спеціалізувався в [[графіка|графіці]], [[малярство|малярстві]], [[художній текстиль|художньому текстилі]] й [[художня кераміка|кераміці]].<br/>
+
Здобувши загальну середню освіту, розпочав своє сходження у мистецтво у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (1957—1960) та [[Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва|Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва]] (1960—1965) на відділі текстилю. Навчався фаху в [[Звіринський Карло Йосипович|Карло Звіринського]] та [[Сельський Роман Юліанович|Романа Сельського]], а згодом консультувався з ними із творчих питань. Ще в студентські роки розпочав виставкову практику, яку згодом поєднав із роботою графіка-ілюстратора. У 1960-х роках спеціалізувався в [[графіка|графіці]], [[малярство|малярстві]], [[художній текстиль|художньому текстилі]] й [[художня кераміка|кераміці]].<br/>
 
Молодий художник стає членом Львівського відділення Спілки радянських художників України.
 
Молодий художник стає членом Львівського відділення Спілки радянських художників України.
   
 
== Мистецька діяльність ==
 
== Мистецька діяльність ==
  +
Іван Остафійчук є митцем, який не належить до жодного узагальнення, що об'єднує художників у рамках певних течій. Винятковість його насамперед визначена тематикою його творів. Герої й теми графічних чи живописних композицій художника живуть у своєму світі, близькому кожній людині з дитинства.
  +
  +
Структурно легкі, але повністю заповнені лінеарним орнаментом композиції 1969&nbsp;р., присвячені новелам [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], стали синтетичним символом пластики, що збуджує внутрішню уяву.
  +
 
Характерною для робіт Івана Остафійчука 1970-х рр. стала рівновага між видимим і значенням. Створені за таким принципом літографії 1971&nbsp;р. «Прихід велетів», «Танець життя», «Опришки», «Мольфар», «Людина і худоба», що входять до циклу «Гуцульські легенди», не насичені ілюзією, а мають прямий зв‘язок із легендами гуцульського краю.
 
Характерною для робіт Івана Остафійчука 1970-х рр. стала рівновага між видимим і значенням. Створені за таким принципом літографії 1971&nbsp;р. «Прихід велетів», «Танець життя», «Опришки», «Мольфар», «Людина і худоба», що входять до циклу «Гуцульські легенди», не насичені ілюзією, а мають прямий зв‘язок із легендами гуцульського краю.
   
У першій половині 1970-х рр. художник бере активну участь у групових виставках, які відбуваються як в Україні, так і за кордоном. Роботи митця потрапляють до Польщі, Білорусі, Литви, Східної Німеччини, Америки і Канади із презентаціями української графіки
+
У першій половині 1970-х рр. художник бере активну участь у групових виставках, які відбуваються як в Україні, так і за кордоном. Роботи митця потрапляють до Польщі, Білорусі, Литви, Східної Німеччини, Америки і Канади із презентаціями української графіки. Знаковою була виставка в Ризі (Литва, 1972), де поруч із Леопольдом Левицьким, Володимиром Патиком та [[Ілку Маріон Золтанович|Маріоном Ілку]] Іван Остафійчук представляв цикл «Гуцульські легенди».
   
Мандруючи Україною, митець, натхненний побаченим, створює у 1975–1985&nbsp;рр. цикл «Подорожі по Україні». Концептуально зближуючись з ідеями національного модернізму, І. Остафійчук розкриває обряди, звичаї, моральну красу українців на вісімдесяти п‘яти аркушах.
+
Мандруючи Україною, митець, натхненний побаченим, створює у 1975—1985&nbsp;рр. цикл «Подорожі по Україні». Концептуально зближуючись з ідеями національного модернізму, І. Остафійчук розкриває обряди, звичаї, моральну красу українців на вісімдесяти п‘яти аркушах.
   
 
1979 року відбувається перша індивідуальна виставка художника у Львівській картинній галереї, а також показ робіт у Тернопільській мистецькій галереї.
 
1979 року відбувається перша індивідуальна виставка художника у Львівській картинній галереї, а також показ робіт у Тернопільській мистецькій галереї.
   
  +
Гра думок, барв і вібрації почуттів митця у колоритній серії монотипій «Українські народні пісні» 1989&nbsp;р. відзначені золотою медаллю на ІХ Бієнале графічного мистецтва у [[Брно]] (Чехословаччина).
Упродовж 1987–1992 років Іван Остафійчук перебував поза межами України (в Югославії та Канаді), провівши ряд персональних виставок у різних містах зарубіжжя. Після повернення на Батьківщину, митець активізував творчу практику, як зазначають критики, суттєво збагативши контекст своїх творчих шукань.
 
  +
  +
Варто відзначити, що у 70-х рр. ХХ ст. Іван Остафійчук створив книжечку дитячих розмальовок «Пензлик-чарівник». Призначена для дітей дошкільного віку, у редакції художника, книжечка мала на меті привчати дітей любити українські казки та свою історію, шанувати світ природи, закликала піддатися чарам музики троїстих музик і танцю барв. Також у цей період художник ілюструє збірку віршів Марійки Підгірянки «Безкінечні казочки», призначених для дошкільної аудиторії. 1974&nbsp;р. митець ілюструє збірник новел [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]] «Карби». Ілюстрації І. Остафійчука стають візуальною єдністю реальності життя героїв новел, письменника та художника.
  +
  +
Велику кількість кольорових ілюстрацій художник виконує до збірок віршів [[Дмитро Павличко|Дмитра Павличка]] «Плесо» (1984), «Рубаї» (1987) та англомовного видання української народної казки «Семеро братів-воронів та їх сестра» (1986).
  +
  +
Відмовився від звання «Заслужений художник України».
  +
  +
У 1987&nbsp;р. емігрував до Хорватії, а 1988&nbsp;р.&nbsp;— до Канади. Важливими у творчій біографії митця були персональні виставки в Едмонтоні, Оттаві, Монреалі, Торонто, Клівленді, Рочестері, Лос-Анджелесі, Чикаго, Нью-Йорку, Детройті. З 1992&nbsp;р. живе і працює у Львові. Після повернення на Батьківщину митець активізував творчу практику, як зазначають критики, суттєво збагативши контекст своїх творчих шукань.
  +
  +
Особливої уваги заслуговує виконана митцем серія ілюстрацій до віршів [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]] «В казематі» (1987). Лаконізм висловлення та енергетика контрастів, вібрації ліній та штрихів стають метафоричним виявом свободи. Створені І. Остафійчуком роботи на еміграції промовляють технічно іншими засобами експресіонізму. Поезію Т. Шевченка багато й по різному ілюстрували, проте графічні аркуші І. Остафійчука не є ілюстраціями до великого Кобзаря, це ілюстрації власних переживань.
  +
  +
== Ювілейна виставка ==
  +
28 липня 2015 у Львівському національному музеї ім. Андрея Шептицького відбулося урочисте відкриття виставки художніх творів Івана Остафійчука. Вона була приурочена 75-літньому ювілею художника та 50-ти літтю творчої мистецької діяльності. Найприємнішою несподіванкою для художника були привітання і подарунок&nbsp;— книга [[Снятинщина (видання)|«Снятинщина. Історико-етнографічний нарис»]] від імені голів Снятинської районної ради Петра Гнідана та райдержадміністрації Романа Маліновського.<ref>''Сільвія Танек''. Виставка з присвятою 75-літньому ювілею Івана Остафійчука // Голос Покуття.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 7 серпня.</ref>
  +
  +
Для Національного музею ім. Андрея Шептицького ця виставка є особливо цінною, оскільки більшість творів, заекспонованих на виставці, разом із значною частиною творчого доробку (загалом 200 робіт), митець передав в дар музеєві.
  +
<center><gallery>
  +
File:Іван Остафійчук. Вийшли в поле косарі. На слова української пісні.jpg|Вийшли в поле косарі. Акварель, монотипія. 1978
  +
File:Іван Остафійчук. "Покрова".jpg|Покрова. Скло, акрил, олія. 2007
  +
File:Іван Остафійчук. Люди і худоба.jpg|Люди і худоба. Літографія. 1971
  +
File:Іван Остафійчук. Везуть, ідуть, несуть.jpg|Везуть, ідуть, несуть. Полотно, олія. 2006
  +
File:Іван Остафійчук. Король пустині.jpg|Король пустині. Акварель. 2008
  +
</gallery></center>
   
 
== Відзнаки й нагороди ==
 
== Відзнаки й нагороди ==
1989 року художника нагородили золотою медаллю ІХ Бієнале графічного мистецтва у м. [[Брно]] ([[Чехословаччина]]), він також отримує інші міжнародні нагороди.
+
* 1989&nbsp;р. художника нагородили золотою медаллю ІХ Бієнале графічного мистецтва у м. [[Брно]] ([[Чехословаччина]]), він також отримує інші міжнародні нагороди.
  +
* 2014&nbsp;р. І. Остафійчук став лауреатом [[Літературно-мистецька премія імені Марка Черемшини|Літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини]].
   
 
== Шевченківська премія ==
 
== Шевченківська премія ==
 
Свої 100 тисяч гривень, що становлять матеріальну винагороду [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківської премії]] (яку художник отримав 2007 року), Іван Остафійчук запланував витратити на ремонт власної галереї. {{text|Приміщення для цієї галереї я купив ще три роки тому. Уже рік там триває ремонт. Сподіваюся, премії якраз вистачить, щоб його завершити. А завершу — подарую свою галерею місту. Хоча саме місто мені ніколи нічого не давало.}}
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
   
  +
== Джерела ==
Свої 100 тисяч гривень, що становлять матеріальну винагороду [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківської премії]] (яку художник отримав 2007 року), Іван Остафійчук запланував витратити на ремонт власної галереї. {{text|«Приміщення для цієї галереї я купив ще три роки тому. Уже рік там триває ремонт. Сподіваюся, премії якраз вистачить, щоб його завершити. А завершу — подарую свою галерею місту. Хоча саме місто мені ніколи нічого не давало».}}
 
  +
* ''Бесага Мар'ян''. Іван Остафійчук: джерела творчості.&nbsp;— К. : ПП «Р.&nbsp;К.&nbsp;Майстер-принт», 2013.&nbsp;— 288 с.
  +
* Календар-2018. Палітра Івана Остафійчука / Упоряд. Марія Ціко, Тетяна Вовк.&nbsp;— Чернівці: Друк Арт, 2017.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
Рядок 44: Рядок 78:
 
{{Ukraine-painter-stub}}
 
{{Ukraine-painter-stub}}
   
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
+
[[Категорія:Уродженці Тростянця (Снятинський район)]]
[[Категорія:Уродженці Снятинського району]]
 
 
[[Категорія:Українські художники]]
 
[[Категорія:Українські художники]]
 
[[Категорія:Українські графіки]]
 
[[Категорія:Українські графіки]]

Поточна версія на 07:44, 9 липня 2018

Іван Васильович Остафійчук
Іван Остафійчук.jpg
Творчий портрет
Народився 28 липня 1940(1940-07-28) (78 років)
Тростянець
Діяльність художник
Alma mater Львівська національна академія мистецтв
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2007

Іва́н Васи́льович Остафійчу́к (нар. 28 липня 1940, Тростянець)— український художник, всесвітньовідомий графік, лауреат Шевченківської премії (2007).

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився у Тростянці, Снятинського району на Івано-Франківщині в передгір‘ї гуцульських Карпат. Батьки, Анна (з дому Павлюк) та Василь Остафійчуки, були звичайними карпатськими селянами.
Здобувши загальну середню освіту, розпочав своє сходження у мистецтво у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (1957—1960) та Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1960—1965) на відділі текстилю. Навчався фаху в Карло Звіринського та Романа Сельського, а згодом консультувався з ними із творчих питань. Ще в студентські роки розпочав виставкову практику, яку згодом поєднав із роботою графіка-ілюстратора. У 1960-х роках спеціалізувався в графіці, малярстві, художньому текстилі й кераміці.
Молодий художник стає членом Львівського відділення Спілки радянських художників України.

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

Іван Остафійчук є митцем, який не належить до жодного узагальнення, що об'єднує художників у рамках певних течій. Винятковість його насамперед визначена тематикою його творів. Герої й теми графічних чи живописних композицій художника живуть у своєму світі, близькому кожній людині з дитинства.

Структурно легкі, але повністю заповнені лінеарним орнаментом композиції 1969 р., присвячені новелам Василя Стефаника, стали синтетичним символом пластики, що збуджує внутрішню уяву.

Характерною для робіт Івана Остафійчука 1970-х рр. стала рівновага між видимим і значенням. Створені за таким принципом літографії 1971 р. «Прихід велетів», «Танець життя», «Опришки», «Мольфар», «Людина і худоба», що входять до циклу «Гуцульські легенди», не насичені ілюзією, а мають прямий зв‘язок із легендами гуцульського краю.

У першій половині 1970-х рр. художник бере активну участь у групових виставках, які відбуваються як в Україні, так і за кордоном. Роботи митця потрапляють до Польщі, Білорусі, Литви, Східної Німеччини, Америки і Канади із презентаціями української графіки. Знаковою була виставка в Ризі (Литва, 1972), де поруч із Леопольдом Левицьким, Володимиром Патиком та Маріоном Ілку Іван Остафійчук представляв цикл «Гуцульські легенди».

Мандруючи Україною, митець, натхненний побаченим, створює у 1975—1985 рр. цикл «Подорожі по Україні». Концептуально зближуючись з ідеями національного модернізму, І. Остафійчук розкриває обряди, звичаї, моральну красу українців на вісімдесяти п‘яти аркушах.

1979 року відбувається перша індивідуальна виставка художника у Львівській картинній галереї, а також показ робіт у Тернопільській мистецькій галереї.

Гра думок, барв і вібрації почуттів митця у колоритній серії монотипій «Українські народні пісні» 1989 р. відзначені золотою медаллю на ІХ Бієнале графічного мистецтва у Брно (Чехословаччина).

Варто відзначити, що у 70-х рр. ХХ ст. Іван Остафійчук створив книжечку дитячих розмальовок «Пензлик-чарівник». Призначена для дітей дошкільного віку, у редакції художника, книжечка мала на меті привчати дітей любити українські казки та свою історію, шанувати світ природи, закликала піддатися чарам музики троїстих музик і танцю барв. Також у цей період художник ілюструє збірку віршів Марійки Підгірянки «Безкінечні казочки», призначених для дошкільної аудиторії. 1974 р. митець ілюструє збірник новел Марка Черемшини «Карби». Ілюстрації І. Остафійчука стають візуальною єдністю реальності життя героїв новел, письменника та художника.

Велику кількість кольорових ілюстрацій художник виконує до збірок віршів Дмитра Павличка «Плесо» (1984), «Рубаї» (1987) та англомовного видання української народної казки «Семеро братів-воронів та їх сестра» (1986).

Відмовився від звання «Заслужений художник України».

У 1987 р. емігрував до Хорватії, а 1988 р. — до Канади. Важливими у творчій біографії митця були персональні виставки в Едмонтоні, Оттаві, Монреалі, Торонто, Клівленді, Рочестері, Лос-Анджелесі, Чикаго, Нью-Йорку, Детройті. З 1992 р. живе і працює у Львові. Після повернення на Батьківщину митець активізував творчу практику, як зазначають критики, суттєво збагативши контекст своїх творчих шукань.

Особливої уваги заслуговує виконана митцем серія ілюстрацій до віршів Тараса Шевченка «В казематі» (1987). Лаконізм висловлення та енергетика контрастів, вібрації ліній та штрихів стають метафоричним виявом свободи. Створені І. Остафійчуком роботи на еміграції промовляють технічно іншими засобами експресіонізму. Поезію Т. Шевченка багато й по різному ілюстрували, проте графічні аркуші І. Остафійчука не є ілюстраціями до великого Кобзаря, це ілюстрації власних переживань.

Ювілейна виставка[ред. | ред. код]

28 липня 2015 у Львівському національному музеї ім. Андрея Шептицького відбулося урочисте відкриття виставки художніх творів Івана Остафійчука. Вона була приурочена 75-літньому ювілею художника та 50-ти літтю творчої мистецької діяльності. Найприємнішою несподіванкою для художника були привітання і подарунок — книга «Снятинщина. Історико-етнографічний нарис» від імені голів Снятинської районної ради Петра Гнідана та райдержадміністрації Романа Маліновського.[1]

Для Національного музею ім. Андрея Шептицького ця виставка є особливо цінною, оскільки більшість творів, заекспонованих на виставці, разом із значною частиною творчого доробку (загалом 200 робіт), митець передав в дар музеєві.

Відзнаки й нагороди[ред. | ред. код]

Шевченківська премія[ред. | ред. код]

Свої 100 тисяч гривень, що становлять матеріальну винагороду Шевченківської премії (яку художник отримав 2007 року), Іван Остафійчук запланував витратити на ремонт власної галереї.

Приміщення для цієї галереї я купив ще три роки тому. Уже рік там триває ремонт. Сподіваюся, премії якраз вистачить, щоб його завершити. А завершу — подарую свою галерею місту. Хоча саме місто мені ніколи нічого не давало.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сільвія Танек. Виставка з присвятою 75-літньому ювілею Івана Остафійчука // Голос Покуття. — 2015. — 7 серпня.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бесага Мар'ян. Іван Остафійчук: джерела творчості. — К. : ПП «Р. К. Майстер-принт», 2013. — 288 с.
  • Календар-2018. Палітра Івана Остафійчука / Упоряд. Марія Ціко, Тетяна Вовк. — Чернівці: Друк Арт, 2017.

Посилання[ред. | ред. код]