Павликевич Ірина Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Павликевич
IrynaPavlykevych.jpg
Народилася 24 січня 1922(1922-01-24)
м. Монастириська
Померла 9 квітня 1945(1945-04-09) (23 роки)
смт Солотвин, Івано-Франківська область
Національність українка
Діяльність діячка українського національно-визвольного руху
Посада повітова провідниця жіночої мережі ОУН-УПА
Партія ОУН

Павлике́вич Іри́на (псевдо «Смерека»); 24 січня 1922, с. Березівка, нині у складі м. Монастириська Тернопільська область — 9 квітня 1945, смт Солотвин нині Богородчанського району Івано-Франківської області, перепохована 11 жовтня 1992 року в с. Фитьків Надвірнянського району тієї ж області) — діячка українського національно-визвольного руху, повітова провідниця жіночої мережі ОУН-УПА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ірина Павликевич народилася в заможній родині Степана Павликевича та Гонорати (із роду Ніжинських). ЇЇ зведені брати від першого шлюбу батька Євген, член ОУН, загинув у фашистському таборі Бухенвальд та Ярослав, член ОУН, загинув у бою відділу УПА біля Чорткова. Рідний брат Ірини Ізидор, 1925 року народження, також був активним членом ОУН (псевдо «Артур»), референтом підпільної друкарні в Забережжі; щоб живим не потрапити в руки НКВС підірвався гранатою в 1945 в Богородчанському районі.

У 19391942 роках Ірина навчалася в промисловій школі у Станіславові. Стала членом ОУН. Учителювала в селах Цуцилові та Фитькові Надвірнянського району. У Фитькові створила осередок ОУН. 1943 року після збройної сутички біля Надвірної, у якій «Смерека» знешкодила двох гестапівців, вона перейшла у підпілля. Була зв'язковою теренового проводу ОУН з Центром, стала надрайоновою провідницею жіночої мережі ОУН-УПА, організовувала осередки УЧХ.

На початку квітня 1945 року, йдучи разом із «Звениславою» (Скрентович Марія) на зв'язок до села Кривець, потрапила у засідку енкаведистів. «Звениславі» вдалося втекти, а «Смерека» була важко поранена. Її забрали в лікарню до Солотвина, де вона за дві доби 9 квітня померла. Вночі жінки-санітарки таємно поховали її тіло на цвинтарі в Солотвині.

Вже після проголошення незалежності України 1992 року стараннями колишнього районного провідника «Духа» (Василя Маланюка) та колишнього вчителя села Миколи Поповича прах Ірини Павликевич урочисто перепоховали у селі Фитькові біля церкви. З цього часу мешканці села щороку вшановують пам'ять героїні.

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]