Павличенко Людмила Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павличенко Людмила Михайлівна
Людмила Михайлівна Павличенко
Pavlichenko LM.jpg
Ім'я при народженні Білова Людмила Михайлівна
Народилася 12 липня 1916(1916-07-12)
Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія
Померла 10 жовтня 1974(1974-10-10) (58 років)
Москва, СРСР
Місце поховання Новодівочий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Червона армія
Рід військ Снайпер
Роки служби 1941—1953
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Війни / битви
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Павличенко Людмила Михайлівна на Вікісховищі

Людми́ла Миха́йлівна Павличе́нко (12 липня 1916, Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія — 10 жовтня 1974, Москва, СРСР) — радянський снайпер під час Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія

Народилася в місті Біла Церква 12 липня 1916 року. До 14 років навчалася в школі № 3, потім родина переїхала до Києва. Після закінчення дев'ятого класу Людмила працювала шліфувальницею на заводі «Арсенал» й одночасно вчилася в десятому класі, здобувши середню освіту. У 1937 році вступила на історичний факультет Київського університету. Студенткою займалася планерним і стрілецьким видами спорту. Успішно захистила дисертацію про Богдана Хмельницького.[1] Німецько-радянська війна застала Людмилу в Одесі на дипломній практиці. З перших же днів війни Людмила Павличенко добровольцем йде на фронт.

Лейтенант Павличенко воювала в стрілецькій Чапаєвській дивізії. Брала участь у боях у Молдові, в обороні Одеси та Севастополя. До липня 1942 року на рахунку Л. М. Павличенко було вже 309 німецьких солдатів та офіцерів (у тому числі 36 снайперів супротивника).[2] Крім того, за період боїв Л. М. змогла навчити велику кількість снайперів.

У червні 1942 року Людмила була поранена. Незабаром її направили з делегацією до Канади та США. Під час поїздки вона була на прийомі в Президента США Франкліна Рузвельта. Американський співак у стилі кантріВуді Гатрі — написав про неї пісню «Miss Pavlichenko».[3]

Після війни в 1945 році закінчила Київський університет.

Померла 1974 року в Москві від цирозу печінки.[4]

Нагороди

Марка СРСР, 1976

Вшанування пам'яті

Ім'ям Людмили Павличенко було названо судно Міністерства рибного господарства. Судно було спущено на воду в 1976 році, у 1996 році судно було продано Туреччині на металобрухт [5].

На честь Людмили Михайлівни Павличенко названо вулиці в містах Біла Церква та Севастополь. На вулиці в Білій Церкві розташована школа № 3, у якій навчалася Людмила Михайлівна. У цій школі і дотепер існує музей Людмили Павличенко, створений за часів СРСР.

У кінематографі

Твори

Виноски

Посилання


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.