Відмінності між версіями «Пагорб Слави (Черкаси)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Заміна шаблону координат на {{coord}} див. Вікіпедія:Проект:Географічні координати)
Рядок 8: Рядок 8:
 
| країна = {{UKR}}
 
| країна = {{UKR}}
 
| місце розташування = [[замкова гора (Черкаси)|Замкова гора]], [[площа Слави (Черкаси)|Площа Слави]]
 
| місце розташування = [[замкова гора (Черкаси)|Замкова гора]], [[площа Слави (Черкаси)|Площа Слави]]
| координати = {{Coor dms |49|26|57.8|N|32|03|45.6|E|scale:1000}}
+
| координати = {{coord|49|26|57.8|N|32|03|45.6|E|scale:1000|display=inline,title}}
 
| архітектурний стиль =
 
| архітектурний стиль =
 
| автор проекту = Черкаський філіал інституту «Дніпроцивільпромбуд»
 
| автор проекту = Черкаський філіал інституту «Дніпроцивільпромбуд»

Версія за 15:31, 24 лютого 2010

Пагорб Слави
Меморіал Слави у Черкасах.jpg

49°26′57″ пн. ш. 32°03′45″ сх. д. / 49.449389° пн. ш. 32.062667° сх. д. / 49.449389; 32.062667Координати: 49°26′57″ пн. ш. 32°03′45″ сх. д. / 49.449389° пн. ш. 32.062667° сх. д. / 49.449389; 32.062667
Тип пам'ятник
Країна

Україна Україна

Розташування Замкова гора, Площа Слави
Автор проекту Черкаський філіал інституту «Дніпроцивільпромбуд»
Архітектор А.Ф.Іващенко, О.С.Ренькас
Будівник Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління
Скульптор Г.Н.Кальченко, Е.М.Кунцевич, Б.П.Микитенко
Матеріал граніт, лабрадорит, гіпс, бронза
Засновано травень 1977
Будівництво листопад 1974 — травень 1977
Стан задовільний
Пагорб Слави (Черкаси). Карта розташування: Україна
Пагорб Слави (Черкаси)
Пагорб Слави (Черкаси) (Україна)

Пагорб Слави у Вікісховищі?

«Па́горб Сла́ви» — меморіальний комплекс в місті Черкаси (Україна), зведений в пам'ять про загиблих мешканців міста в роки Другої Світової війни.

Загальні дані

Вітчизна-Матір

На вершину пагорба, де поховано майже тисячу воїнів, ведуть тераси, викладені гранітними блоками. Насипну частину пагорба обрамлює меморіальна гранітна стіна з викарбуваними іменами мешканців міста, які полягли у боях.

На підпірній стіні знаходиться 5 бронзових барельєфів, що розповідають про тяжкі часи війни. На першому зображено ополченців 1941 року, на другому — бій з фашистами. В центрі барельєфа — постать молодого бійця, який падає в пшеницю вражений кулею. На третьому барельєфі показана багнетна атака радянських воїнів, на четвертому — як у вбитого прапороносця товариш підхоплює прапор. На п'ятому — увічнені представники всіх родів військ Радянської Армії.

Авторами проекту меморіального комплексу були скульптори Г. Н. Кальченко (народна художниця УРСР, заслужений діяч мистецтв УРСР, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка), Е. М.Кунцевич (співавтор, заслужений діяч мистецтв УРСР) та Б. П.Микитенко, архітектори А. Ф.Іващенко та О. С.Ренькас. Гіпсову постать Вітчизни-Матері відливали в ремонтному цеху Виробничого об'єднання «Азот».

В центрі величезної меморіальної площі знаходяться могили 5 Героїв Радянського Соююзу: В. М. Молоткова, В. П. Поднєвича, І. О. Онопрієнка, Ф. Ф. Лазарєва, С. А. Чалова.

Історія

За 834 дні німецької окупації в часи Другої Світової війни фашисти завдали збитків місту на суму близько 400 мільйонів карбованців. Були зруйновані майже всі заводи і фабрики та понад 3 тисячі будинків. В руїнах лежала Соснівка. В боях за визволення Черкас полягло багато воїнів радянської армії. Тому для увіковічування герої війни було вирішено звести в місті меморіал.

1974 року рішенням Черкаського міськвиконкому проектувальникам Черкаського філіалу інституту «Дніпроцивільпромбуд» було доручено створити меморіальний комплекс на честь живих та загиблих героїв Великої Вітчизняної війни. Місцем для будівництва було обрано Замкову гору, де колись стояв Черкаський замок. Окрім цього вирішено було розширити пагорб у бік Дніпра на 28 м та підняти на 10 м. В кінці листопада 1974 року почались перші роботи. Генпідрядчиком виступило шляхове ремонтно-будівельне управління, яке брало участь у спорудженні Ювілейного парку, дендропарку та пам'ятника В. І. Леніну. Граніт надходив зі Старобабанівського кар'єру Уманського району, а лабрадоритові плити, на яких викарбовувались імена загиблих черкасців, — із Житомира. Роботи з будівництва були закінченні навесні 1977 року і вже 9 травня, в День Перемоги, відбулось урочисте відкриття комплексу.

Всередині 2009 року черкащанани по-новаторськи (першими в країні) відмовились від «вічного» вогню на газу на користь штучного полум'я, що імітує справжній вогонь. Відтепер електричний вічний вогонь у руці Матері–батьківщини горітиме цілодобово і в 2 режимах — буденному та святковому. Штучний вогонь створюється спеціальним пристроєм, що обійшовся міському бюджету в 176 тисяч гривень. Це світлодіодна восьмигранна конструкція виробництва США, що є повністю автоматизованою (комп'ютерне управління). Також у тринадцятиметрову статую було вмонтовано громовідвід[1].

Монумент в літературі

Український письменник О. О. Сизоненко так написав про Вітчизну-Матір:

І хоч стоїть вона в Черкасах, а здається - витає над усіма твоїми загиблими друзями й рідними, що впали на далеких плацдармах за нашими теплими й чужими холодними ріками, поховані й непоховані тобою.

Виноски