Палац Остен-Сакенів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Остен-Сакенів
Палац фон-дер Остен-Сакенів
Палац Остен-Сакенів Немішаєве-Мироцьке.JPG
50°34′34″ пн. ш. 30°06′30″ сх. д. / 50.576333° пн. ш. 30.108472° сх. д. / 50.576333; 30.108472Координати: 50°34′34″ пн. ш. 30°06′30″ сх. д. / 50.576333° пн. ш. 30.108472° сх. д. / 50.576333; 30.108472
Країна Україна
Місто Немішаєве, Мироцьке
Розташування Київська область
Тип будівлі палац
Стиль цегляний стиль
Засновник Карл Сакен
Будівництво 1-а половина ХІХ ст.—???
Будівлі:
палац
Статус  пам'ятка
Стан руїна

Палац фон-дер Остен-Сакенів — пам'ятка архітектури (офіційно у реєстр не внесена) на межі смт Немішаєве та села Мироцьке, Київська область.

Історія палацу та садиби до 1917 року[ред. | ред. код]

Микулицька маєтність, до складу якого входило і Мироцьке, 1805 року було подароване графу Карлу Сакену.

Після його смерті маєток перейшов до Івана фон-дер Остен-Сакена (помер 1853 року), а після власником маєтку став його син Карл Остен-Сакен.

У першій половині XIX століття власники маєтності зводять одноповерховий з наріжною баштою цегляний палац та розбивають навколо парк.

Остен-Сакени володіють маєтком та палацом до 1873 року, коли маєток купує жінка київського купця Євдокія Осипівна Астахова. Згодом, у 90-х роках ХІХ ст., маєток переходить до Воронцових-Дашкових, а 1904 року маєток разом із палацом придбав селянин Андрій Кулик.

На початок ХХ ст. садиба складалася власне з палацу та 2 дерев'яних будинків у парку. У парку була альтанка. Парк був засаджений фруктовими деревами. До парку належав ставок на річці Орлянка, через який було перекинуто дерев'яний місток. З іншого боку ставка знаходились поміщицькі оранжереї.

Історія після 1917 року[ред. | ред. код]

Після більшовицького перевороту в жовтні 1917 року маєток було націоналізовано у складі палацу, парку з садом, будинку контори спиртзаводу (останній збудовано у 1905-06 рр.) та казарм для робітників. На відміну від багатьох дворянських садиб України, палац та парк не було знищено.

Згодом палац було віднесено до території селища Немішаєве, і, коли поруч збудували біохімічний завод, у палаці розташувався клуб заводу. В палаці довго зберігалися меблі початку ХХ ст.

У листопаді 2000 року уночі в палаці сталася пожежа. Було знищено усі меблі, а сам палац дуже постраждав.

Палац не відновлювався і він поступово руйнується.

На 2012 р. від палацу залишилася фактично лише фасадна стіна і залишки вежі. Парк перебуває у занедбаному стані, колишні казарми робітників використовуються як приватні житлові будинки.

Залишки палацу викуплено церковною громадою, планується відновлення споруди.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  • Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, в типографии Киевопечерской Лавры, 1864;
  • Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Біла Церква, видавець Олександр Пшонківський, 2007.
  • Немішаєве на сайті Замки і храми України

Див. також[ред. | ред. код]