Відмінності між версіями «Палеографія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(→‎Історія: уточнення)
Мітка: редагування коду 2017
 
Рядок 9: Рядок 9:
 
Спостереження над особливостями письма і практичне застосування їх у різних народів дуже давні. Так, в [[Україна|Україні]] викриття підробок грамот починається з [[XV|XV століття]]. У граматиці [[Лаврентій Зизаній|Лаврентія Зизанія]] [[1596]] року міститься зауваження про особливості [[кирилиця|кириличної]] [[орфографія|орфографії]]; в граматиці [[1619]] року [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]] — міркування про особливості давньої графіки й [[правопис]]у.
 
Спостереження над особливостями письма і практичне застосування їх у різних народів дуже давні. Так, в [[Україна|Україні]] викриття підробок грамот починається з [[XV|XV століття]]. У граматиці [[Лаврентій Зизаній|Лаврентія Зизанія]] [[1596]] року міститься зауваження про особливості [[кирилиця|кириличної]] [[орфографія|орфографії]]; в граматиці [[1619]] року [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]] — міркування про особливості давньої графіки й [[правопис]]у.
   
Формування палеографії в Україні відбувалося з [[XIX століття]] (праці [[Каманін Іван Михайлович|І. Каманіна]] та інших). Особливого розвитку вона набула в наш час, чому значною мірою сприяло видання пам'яток [[українська мова|української мови]], [[література|літератури]], історії.
+
Формування палеографії в Україні відбувалося з [[XIX століття]] (праці [[Каманін Іван Михайлович|І. Каманіна]] та інших). Особливого розвитку вона набула в наш час, чому значною мірою сприяло видання [[Пам'ятки української мови|пам'яток української мови]], [[література|літератури]], історії.
   
 
== Сучасність ==
 
== Сучасність ==

Поточна версія на 08:11, 9 червня 2019

Палеогра́фія (від грец. παλαιός — давній, старовинний та γράφω — писати) — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку. Засновник — Жан Мабільон.

Специфіка фаху[ред. | ред. код]

Особливості письма полягають у графічних формах знаків і літер, пропорціях та конфігураціях їхніх складових частин, шрифтів. Значення мають також місце і частота вживання окремих літер, види скорочень тощо. Також ця наука займається вивченням систем тайнопису (криптографії), особливостей оздоблення рукописів і написів, зокрема, орнаментів, мініатюр. Звичайно палеографія вивчає системи письма, а також предмети, пов'язані з письмом (матеріали, на які нанесено текст, зокрема, пергамент, тканини, берест, папір і філіграні на ньому; знаряддя писання; барвники, зокрема чорнила, за допомогою яких написано чи оздоблено текст; форми оправ книжок тощо).

Історія[ред. | ред. код]

Як окрема дисципліна палеографія виникла в Європі у XVIII столітті. Уперше термін увів у вжиток французький учений Б. Монфокон, який виділив її з дипломатики (історична дисципліна, що вивчає форми, автентичність, юридичну достовірність історичних документів і грамот). Палеографія допомагає правильному прочитанню текстів, встановленню часу, місця створення й авторства недатованих, нелокалізованих та анонімних пам'яток, виявленню підробок, підтвердженню автентичності текстів.

Спостереження над особливостями письма і практичне застосування їх у різних народів дуже давні. Так, в Україні викриття підробок грамот починається з XV століття. У граматиці Лаврентія Зизанія 1596 року міститься зауваження про особливості кириличної орфографії; в граматиці 1619 року Мелетія Смотрицького — міркування про особливості давньої графіки й правопису.

Формування палеографії в Україні відбувалося з XIX століття (праці І. Каманіна та інших). Особливого розвитку вона набула в наш час, чому значною мірою сприяло видання пам'яток української мови, літератури, історії.

Сучасність[ред. | ред. код]

Сучасна палеографія за системами письма і мовами, які ними користуються, поділяється на грецьку, латинську, арабську, індійську, кириличну (слов'янську), українську, російську, вірменську, грузинську тощо. У слов'янській палеографії залежно від алфавітів, якими писано рукописи, виділяють глаголичну, кириличну і латинську палеографії. Східнослов'янські рукописи написані, як правило, кирилицею. Кирилична палеографія поділяється, у свою чергу, на східнослов'янську і південнослов'янську.

Крім методів і прийомів дослідження власне палеографії (аналіз особливостей літер тощо) тут застосовуються методи й прийоми дослідження інших дисциплін і наук, передусім лінгвістики тексту (аналіз орфографії, мови), мистецтвознавства (вивчення орнаментів, мініатюр), фізики й хімії (датування органічних матеріалів для письма за допомогою радіоактивних ізотопів, аналіз складу чорнила й фарб, використання різного проміння для читання вицвілих текстів або їх частин).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Давня людина: палеографія та археологія : монографія / В. М. Степанчук, Ж. М. Матвіїшина, С. М. Рижов, С. П. Кармазиненко ; НАН України, Ін-т археології, Ін-т географії. – Київ : Наук. думка, 2013. – 208 с. : іл. – (Проект "Наукова книга"). – Тит. арк. парал. англ. – Бібліогр.: с.190-205. – ISBN 978-966-00-1323-0
  • Каманин И. Главные моменты в истории развития южнорус. письма в XV — XVIII вв. В кн.: Каманин И. Палеогр. изборник. Мат-лы по истории южнорус. письма в XV — XVIII вв., в. 1. К., 1899.
  • Каманін І., Вітвіцька О. Водяні знаки на папері укр. документів XVI і XVII вв. (1566—1651). К., 1923.
  • Запаско Я. П. Орнамент. оформлення укр. рукопис. книги. К., 1960.
  • Люблинская А. Д. Лат. палеография. М., 1969.
  • Мацюк О. Я. Папір та філіграні на укр. землях (XVI — поч. XX ст.). К., 1974.
  • Основи палеографії : [навчальний посібник] / Михайло Кріль ; Міністерство освіти України, Інститут системних досліджень освіти, Львівський державний університет імені Івана Франка. - Київ : [ІСДО], 1995. - 195, [1] с. : іл., факс. - ISBN 5776395164.
  • Палеографія : навчальний посібник / Я. П. Кісь; Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. – Львів : Вища школа, 1975. – 78 с. (завантажити PDF)
  • Панашенко В. В. Палеографія укр. скоропису другої пол. XVII ст. К., 1974.
  • Высоцкий С. А. Средневековьіе надписи Софии Киевской (По мат-лам граффити XI — XVII вв.). К., 1976.
  • Карский Е. Ф. Славян. кирилловская палеография. М., 1979.