Пам'ятник щасливому сажотрусу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пам'ятник щасливому сажотрусу
Munkacs Sazhotrus.jpg
Пам'ятник щасливому сажотрусу в Мукачеві

Тип пам'ятник
Країна

Україна Україна

Розташування Мукачеве
Автор проекту Бровді Іван Васильович
Скульптор Бровді Іван Васильович
Матеріал бронза
Засновано 12 червня 2010
Встановлено 12 червня 2010 року

Пам'ятник Щасливому Сажотрусу — пам'ятник сажотрусу Берталону Товту, встановлений у Мукачеві 12 червня 2010 року на центральній площі міста. Скульптуру вилито з бронзи місцевим митцем Іваном Бровді. Інша назва пам'ятника — «Берталон-бачі — щасливий коминар».

Історія[ред. | ред. код]

Ініціатором встановлення скульптури та меценатом проекту виступив Почесний громадянин міста Мукачева Віктор Балога[1], на замовлення якого[2] скульптор Іван Бровді й зайнявся розробкою пам'ятника. Прототипом бронзової фігури став реальний сажотрус Берталон Товт, що працював у мукачівському ЖРЕПі № 3 протягом більш ніж 50 років. Цікаво, що пам'ятник було встановлено ще за життя самого Товта, який був присутнім на відкритті[1].

Скульптуру було встановлено 12 червня 2010 року прямо на бруківці біля фонтану, якраз навпроти мукачівського Будинку культури. Пам'ятник являє собою постать сажотруса зі спеціальними мотузками через плече, що крокує кудись у справах. Місцеві жителі зазначають, що не вистачає йому лише велосипеда, на якому всі звикли бачити Берталона Товта. Натомість у скульптурній композиції присутній кіт, що супроводжує сажотруса.[3]

На церемонії відкриття, окрім самого Товта та автора скульптури, були присутні Віктор Балога та мер Мукачевого Золтан Ленд'єл. За словами останнього, пам'ятник може претендувати на те, аби стати новим символом міста, а якщо пощастить, то й зрівнятися у популярності з Русалонькою з Копенгагена чи Пісяючим хлопчиком з Брюсселю[4]. Продовжив урочисту частину театралізований виступ, під час якого було висвітлено факт першої появи коминаря у Мукачевому.

Кожен охочий може потерти ґудзик на одязі сажотруса, що за повір'ям неодмінно має принести успіх та посприяти у здійсненні бажань. Не оминають увагою й кота — його теж полюбляють на вдачу погладити по спинці, особливо діти. Інколи невідомі шанувальники навіть дарують коминареві квіти, а дитяча письменниця Галина Малик присвятила йому вірш, який було зачитано під час суспільного миття пам'ятника у жовтні 2010 року[5][6]. У рамках всеукраїнського проекту «Поділіться любов'ю до України»[7] пам'ятник сажотрусу було внесено до десятки найоригінальніших скульптур країни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б У Мукачеві відкрили прижиттєвий пам’ятник сажотрусу (укр.). www.mukachevo.net. 2010-06-12. Архів оригіналу за 2013-08-22. Процитовано 2012-11-13. 
  2. Мукачівський Сажотрус не виходить з моди вже 2 роки (укр.). zakarpatpost.net. 2012-06-14. Архів оригіналу за 2013-08-22. Процитовано 2012-11-13. 
  3. Віктор Балога розповів історію появи у центрі Мукачева Щасливого Сажотруса (укр.). www.mukachevo.net. 2012-09-23. Архів оригіналу за 2013-08-22. Процитовано 2012-11-13. 
  4. У Мукачеві відкрили пам'ятник коминареві (укр.). zakarpattya.net.ua. 2010-06-14. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2012-11-13. 
  5. Мукачеве «запрограмували» на чистоту (укр.). mukachevo.net. Архів оригіналу за 2013-08-22. Процитовано 2012-11-13. 
  6. Вірш про сажотруса у виконанні хлопчика (відео) (укр.). youtube.com. Процитовано 13 листопада 2012. 
  7. Мукачівський Сажотрус потрапив у десятку найоригінальніших скульптур України (укр.). chas-z.com.ua. Архів оригіналу за 2013-08-22. Процитовано 2012-11-13.