Відмінності між версіями «Пани хоруговні»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Пани хоруговні''' — за [[литовські статути|статутами]] Великого князівства Литовського, світський стан шляхти, володарів повітів, які могли виставити власну [[корогва|хоругву]] у випадку війни.
 
'''Пани хоруговні''' — за [[литовські статути|статутами]] Великого князівства Литовського, світський стан шляхти, володарів повітів, які могли виставити власну [[корогва|хоругву]] у випадку війни.
  +
  +
'''Пани хоруговні''' — вища сходинка [[Пани|панської]] верстви (поряд із панами радними) на українських землях у складі [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] та [[Королівство Польське|Королівства Польського]]. '''П.х.''' характеризувалися, як правило, давністю й знатністю роду (деякі з них заглиблювалися в період [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]]) та володіли [[Вотчина|отчинними землями]], які передавались у спадщину багатьма поколіннями. '''П.х.''' не підлягали присудові повітових судів та повітовому військовому командуванню, а вирушали на військову службу, лише отримавши персональну вказівку з великокнязівської канцелярії, на чолі власних військових формувань під родинною корогвою. На відміну від [[Бояри|боярської]] верстви, яка змушена була особисто виступати на службу під командуванням воєводи з чітко визначеною кількістю вершників від однієї «служби» чи «данини», '''П.х.''' могли особисто й не брати участі у військовому поході, а посилати лише своїх слуг, кількість яких у поході не була регламентованою практично до самого кінця 15 ст.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Поточна версія на 10:42, 26 жовтня 2016

Пани хоруговні — за статутами Великого князівства Литовського, світський стан шляхти, володарів повітів, які могли виставити власну хоругву у випадку війни.

Пани хоруговні — вища сходинка панської верстви (поряд із панами радними) на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського. П.х. характеризувалися, як правило, давністю й знатністю роду (деякі з них заглиблювалися в період Галицько-Волинського князівства) та володіли отчинними землями, які передавались у спадщину багатьма поколіннями. П.х. не підлягали присудові повітових судів та повітовому військовому командуванню, а вирушали на військову службу, лише отримавши персональну вказівку з великокнязівської канцелярії, на чолі власних військових формувань під родинною корогвою. На відміну від боярської верстви, яка змушена була особисто виступати на службу під командуванням воєводи з чітко визначеною кількістю вершників від однієї «служби» чи «данини», П.х. могли особисто й не брати участі у військовому поході, а посилати лише своїх слуг, кількість яких у поході не була регламентованою практично до самого кінця 15 ст.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]