Відмінності між версіями «Париж»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
(Коректура, посилання)
 
Рядок 58: Рядок 58:
 
|примітки =
 
|примітки =
 
}}
 
}}
'''Пари́ж''' ({{lang-fr|Paris}}, {{МФА-всі|pa.ˈʁi|МФА|Fr-Paris.oga}})&nbsp;— [[столиця]] [[Франція|Франції]], адміністративний центр регіону [[Іль-де-Франс]]. Окремий [[Департаменти Франції|департамент]] Франції. Розташований на річці [[Сена]]. Населення&nbsp;— 2 175 601 особа (на 01.01.2021)<ref>{{Cite web|title=Population 2021 à Paris: 2 175 601 habitants|url=https://94.citoyens.com/2021/population-2021-a-paris-2-175-601-habitants,02-01-2021.html|website=94 Citoyens|date=2021-01-02|accessdate=2021-02-16|language=fr-FR|first=Par C. Dubois Auteur|last=Val-de-Marne}}</ref>, [[міська агломерація]]&nbsp;— 10&nbsp;млн, у 2015 році населення міста становило {{formatnum:2206488}} осіб, [[агломерація|агломерації]]&nbsp;— {{formatnum:12405426}}. Штаб-квартири низки міжнародних організацій: [[ЮНЕСКО]], [[Організація економічного співробітництва та розвитку]], [[Міжнародна торгова палата]] та інші. Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).
+
'''Пари́ж''' ({{lang-fr|Paris}}, {{МФА-всі|pa.ˈʁi|МФА|Fr-Paris.oga}})&nbsp;— [[столиця]] [[Франція|Франції]], адміністративний центр регіону [[Іль-де-Франс]]. Окремий [[Департаменти Франції|департамент]] Франції. Розташований на річці [[Сена]]. Населення&nbsp;— 2&nbsp;175&nbsp;601 особа (на 01.01.2021)<ref>{{Cite web|title=Population 2021 à Paris: 2 175 601 habitants|url=https://94.citoyens.com/2021/population-2021-a-paris-2-175-601-habitants,02-01-2021.html|website=94 Citoyens|date=2021-01-02|accessdate=2021-02-16|language=fr-FR|first=Par C. Dubois Auteur|last=Val-de-Marne}}</ref>, [[міська агломерація]]&nbsp;— 10&nbsp;млн, у 2015 році населення міста становило 2&nbsp;206&nbsp;488 осіб, [[Міська агломерація|агломерації]]&nbsp;— 12&nbsp;405&nbsp;426. Штаб-квартири низки міжнародних організацій: [[ЮНЕСКО]], [[Організація економічного співробітництва та розвитку]], [[Міжнародна торгівельна палата]] та інші. Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).
   
 
Вищі навчальні заклади (13 університетів), [[Французький інститут]], [[Французька академія]]. Славетні наукові інститути: [[Інститут Пастера]], радіологічних досліджень. Культурний (97 музеїв, 300 мистецьких галерей, близько 100 театрів) і туристичний центр світової ваги.
 
Вищі навчальні заклади (13 університетів), [[Французький інститут]], [[Французька академія]]. Славетні наукові інститути: [[Інститут Пастера]], радіологічних досліджень. Культурний (97 музеїв, 300 мистецьких галерей, близько 100 театрів) і туристичний центр світової ваги.
Рядок 65: Рядок 65:
   
 
== Назва ==
 
== Назва ==
[[Топонімія|Топонім]] Париж походить від назви [[кельти|кельтського]] племені [[паризії]]в (Parisii). Сучасна назва є похідною від латинської назви міста, що спершу називалося [[Лютеція|Лютеція Паризіорум]] ({{lang-la|Lutetia Parisiorum}}) та ''Civitas Parisiorum'', тобто місто [[паризії]]в. Етимологія назви цього племені достеменно не встановлена. Ще декілька французьких топонімів мають спільне походження з назвою Париж: [[Вільпаризі]], [[Кормей-ан-Паризі]], [[Фонтене-ан-Паризі]]. З римських часів дійшли також згадки про [[паризії]]в, що мешкали в [[Англія|Англії]], у сучасному східному [[Йоркшир]]і.
+
[[Топоніміка|Топонім]] Париж походить від назви [[кельти|кельтського]] племені [[паризії]]в (Parisii). Сучасна назва є похідною від латинської назви міста, що спершу називалося [[Лютеція|Лютеція Паризіорум]] ({{lang-la|Lutetia Parisiorum}}) та ''Civitas Parisiorum'', тобто місто [[паризії]]в. Етимологія назви цього племені достеменно не встановлена. Ще декілька французьких топонімів мають спільне походження з назвою Париж: [[Вільпаризі]], [[Кормей-ан-Паризі]], [[Фонтене-ан-Паризі]]. З римських часів дійшли також згадки про [[паризії]]в, що мешкали в [[Англія|Англії]], у сучасному східному [[Йоркшир]]і.
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
Рядок 71: Рядок 71:
 
=== Топографія ===
 
=== Топографія ===
 
[[Файл:Arago medallion Paris.jpg|thumb|left|Медальйон [[паризький меридіан|паризького меридіана]] на вулиці міста]]
 
[[Файл:Arago medallion Paris.jpg|thumb|left|Медальйон [[паризький меридіан|паризького меридіана]] на вулиці міста]]
Місто розташоване в центрі Паризького басейну, приблизно 65&nbsp;м над рівнем моря. Межі житлових кварталів Парижа окреслені [[Бульвар Періферік|кільцевою автодорогою]] протяжністю 36 кілометрів. До території Парижа також відносять розташований на захід від міста [[Булонський ліс]] і розташований на сході [[Венсенський ліс]]. Периметр міста становить 54,74&nbsp;км.<ref name=autogenerated2>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3079&portlet_id=10579 Dimensions. Géographie de la capitale] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 20.08.2010</ref> Площа міста становить 105 км², якщо включати площу цих парків, і близько 87 км² без них.
+
Місто розташоване в центрі Паризького басейну, приблизно 65&nbsp;м над рівнем моря. Межі житлових кварталів Парижа окреслені [[Бульвар Периферік|кільцевою автодорогою]] протяжністю 36 кілометрів. До території Парижа також відносять розташований на захід від міста [[Булонський Ліс|Булонський ліс]] і розташований на сході [[Венсенський ліс]]. Периметр міста становить 54,74&nbsp;км<ref name=autogenerated2>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3079&portlet_id=10579 Dimensions. Géographie de la capitale] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 20.08.2010</ref> Площа міста становить 105 км², якщо включати площу цих парків, і близько 87 км² без них.
   
Зі сходу на захід місто досягає 18&nbsp;км, з півночі на південь&nbsp;— 9,5&nbsp;км.<ref name=autogenerated2 /> Найвища точка міста (128,21)&nbsp;— у районі [[Монмартр]]а, на тротуарі на розі між стіною огорожі біля будинку за адресою 2, rue de Mont Cenis і будівлею за адресою 4, rue de Mont Cenis<ref name=autogenerated2 />. Абсолютний висотний мінімум (30,5 м) знаходиться в 15 окрузі на перетині вулиць Leblanc і St. Charles.<ref name=autogenerated2 />
+
Зі сходу на захід місто досягає 18&nbsp;км, з півночі на південь&nbsp;— 9,5&nbsp;км<ref name=autogenerated2 />. Найвища точка міста (128,21)&nbsp;— у районі [[Монмартр]]а, на тротуарі на розі між стіною огорожі біля будинку за адресою 2, rue de Mont Cenis і будівлею за адресою 4, rue de Mont Cenis<ref name=autogenerated2 />. Абсолютний висотний мінімум (30,5&nbsp;м) знаходиться в 15 окрузі на перетині вулиць Leblanc і St. Charles<ref name=autogenerated2 />
   
 
[[Паризький меридіан]] довгий час був нульовим меридіаном на французьких картах. Лінія паризького меридіана відзначена зараз 135 пам'ятними бронзовими відмітками на бруківці, тротуарах та будівлях. На цій лінії знаходиться і [[Паризька обсерваторія]]<ref name=autogenerated3>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3083&portlet_id=10579 Situation géographique] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 01.07.2010</ref>.
 
[[Паризький меридіан]] довгий час був нульовим меридіаном на французьких картах. Лінія паризького меридіана відзначена зараз 135 пам'ятними бронзовими відмітками на бруківці, тротуарах та будівлях. На цій лінії знаходиться і [[Паризька обсерваторія]]<ref name=autogenerated3>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3083&portlet_id=10579 Situation géographique] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 01.07.2010</ref>.
   
[[Антипод]] Парижа знаходиться у водах [[Тихий океан|Тихого океану]], на південному сході від [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], неподалік від [[острови Антиподів|островів Антиподів]].
+
[[Антиподи|Антипод]] Парижа знаходиться у водах [[Тихий океан|Тихого океану]], на південному сході від [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], неподалік від [[острови Антиподів|островів Антиподів]].
   
 
=== Клімат ===
 
=== Клімат ===
 
[[Файл:Place de Levis 20090202 2.jpg|thumb|left|Зима в Парижі]]
 
[[Файл:Place de Levis 20090202 2.jpg|thumb|left|Зима в Парижі]]
Метеоспостереження в Парижі ведуться безперервно, починаючи з 1873 року, з метеостанції в парку Монсурі. Париж розташований у зоні помірного клімату. Близькість до моря сприяє проникненню теплих і вологих повітряних мас, а вторгнення холодного континентального повітря відбувається найчастіше з півночі й північного сходу<ref name=autogenerated4>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 |title=Архівована копія |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140114103057/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 |archivedate=14 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Середня річна температура становить 12,0&nbsp;°C, найхолодніший місяць&nbsp;— [[січень]] (4,7 ° С), найспекотніший&nbsp;— [[липень]] або [[серпень]] (20 ° С), середня річна кількість опадів&nbsp;— 600 мм<ref name=autogenerated4 />. Найбільш дощовий місяць&nbsp;— [[травень]] (64,9 мм), найменша кількість опадів випадає в [[лютий|лютому]]&nbsp;— 43,7 мм [4]. За багаторічними спостереженнями, на рік припадає 111 дощових днів, 18 днів&nbsp;— зливові дощі з грозами, 11 днів у році випадають опади у вигляді снігу<ref name=autogenerated4 />. Мікроклімат Парижа, обумовлений скупченістю і забрудненням, відрізняється температурою повітря (в середньому на 2&nbsp;°C вище середньої температури по регіону, різниця може доходити до 10&nbsp;°C), зниженою вологістю, меншою світлістю в денний час і світлішими ночами. Напрямок панівного вітру відповідно до рози вітрів, побудованої за даними спостережень станції Météo-France&nbsp;— південно-західний<ref name=autogenerated4 />.
+
Метеоспостереження в Парижі ведуться безперервно, починаючи з 1873 року, з метеостанції в парку Монсурі. Париж розташований у зоні помірного клімату. Близькість до моря сприяє проникненню теплих і вологих повітряних мас, а вторгнення холодного континентального повітря відбувається найчастіше з півночі й північного сходу<ref name=autogenerated4>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 |title=Архівована копія |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140114103057/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 |archivedate=14 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Середня річна температура становить 12,0&nbsp;°C, найхолодніший місяць&nbsp;— [[січень]] (4,7&nbsp;°С), найспекотніший&nbsp;— [[липень]] або [[серпень]] (20&nbsp;°С), середня річна кількість опадів&nbsp;— 600&nbsp;мм<ref name=autogenerated4 />. Найбільш дощовий місяць&nbsp;— [[травень]] (64,9&nbsp;мм), найменша кількість опадів випадає в [[лютий|лютому]]&nbsp;— 43,7&nbsp;мм [4]. За багаторічними спостереженнями, на рік припадає 111 дощових днів, 18 днів&nbsp;— зливові дощі з грозами, 11 днів у році випадають опади у вигляді снігу<ref name=autogenerated4 />. Мікроклімат Парижа, обумовлений скупченістю і забрудненням, відрізняється температурою повітря (у середньому на 2&nbsp;°C вище середньої температури по регіону, різниця може доходити до 10&nbsp;°C), зниженою вологістю, меншою світлістю в денний час і світлішими ночами. Напрямок панівного вітру відповідно до рози вітрів, побудованої за даними спостережень станції Météo-France&nbsp;— південно-західний<ref name=autogenerated4 />.
   
Найспекотнішим за історію метеоспостережень днем у Парижі було [[28 липня]] [[1947]] року, коли відмітки термометрів піднялися до 40,4&nbsp;°C<ref>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3076&portlet_id=10579 Le climat] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} Mairie de Paris, 01.07.2010</ref>. Найнижча температура була зареєстрована [[10 грудня]] [[1879]] року&nbsp;— −23,9&nbsp;°C<ref name=autogenerated4 />. Найрізкіша зміна температури протягом 24 годин&nbsp;— [[31 грудня]] [[1978]] року: температура впала з +12&nbsp;°C до −10&nbsp;°C. Найсильніший вітер&nbsp;— 169 км / год, грудень [[1999]] (див. також [[:fr:Tempêtes de fin décembre 1999 en Europe]])<ref>20 minutes, №&nbsp;1560, 13 лютого 2009року, «Les prévisions, bien plus qu'un passe-temps»</ref>. Зниження температури нижче 0 С вважається холодом, а нижче-10 С&nbsp;— екстремальним холодом, у цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомним<ref>[http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=9634&document_type_id=2&document_id=93370&portlet_id=23708 A partir de quelle température déclenche-t-on le plan «Grand Froid» à Paris ?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101126224758/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=9634&document_type_id=2&document_id=93370&portlet_id=23708|date=26 листопада 2010}}{{ref-fr}}. // Mairie de Paris, 30.11.2010</ref>.
+
Найспекотнішим за історію метеоспостережень днем у Парижі було [[28 липня]] [[1947]] року, коли відмітки термометрів піднялися до 40,4&nbsp;°C<ref>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3076&portlet_id=10579 Le climat] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} Mairie de Paris, 01.07.2010</ref>. Найнижча температура була зареєстрована [[10 грудня]] [[1879]] року&nbsp;— −23,9&nbsp;°C<ref name=autogenerated4 />. Найрізкіша зміна температури протягом 24 годин&nbsp;— [[31 грудня]] [[1978]] року: температура впала з +12&nbsp;°C до −10&nbsp;°C. Найсильніший вітер&nbsp;— 169 км/год, грудень [[1999]] року (див. також [[:fr:Tempêtes de fin décembre 1999 en Europe]])<ref>20 minutes, №&nbsp;1560, 13 лютого 2009року, «Les prévisions, bien plus qu'un passe-temps»</ref>. Зниження температури нижче 0&nbsp;°С вважається холодом, а нижче –10&nbsp;°С&nbsp;— екстремальним холодом, у цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомним<ref>[http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=9634&document_type_id=2&document_id=93370&portlet_id=23708 A partir de quelle température déclenche-t-on le plan «Grand Froid» à Paris ?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101126224758/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=9634&document_type_id=2&document_id=93370&portlet_id=23708|date=26 листопада 2010}}{{ref-fr}}. // Mairie de Paris, 30.11.2010</ref>.
   
 
{{Клімат міста
 
{{Клімат міста
Рядок 198: Рядок 198:
 
[[Файл:Ballondeparisbynight.jpg|thumb|Повітряна куля над Парижем, яка вивчає стан повітря]]
 
[[Файл:Ballondeparisbynight.jpg|thumb|Повітряна куля над Парижем, яка вивчає стан повітря]]
   
Як у кожному великому місті, стан навколишнього середовища відчуває на собі фактори життєдіяльності багатомільйонного населення. За статистикою, столиця Франції та прилеглий Паризький регіон входять до першої сотні найбільш густонаселених агломерацій на планеті<ref>[http://www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html The largest cities in the world by land area, population and density] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150516053854/http://www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html |date=16 травня 2015 }}.{{ref-en}} // City mayors statistics</ref>. В межах міста об'єктів промисловості небагато внаслідок процесу деіндустріалізації, який розпочався в середині 20 століття, завдяки чому забруднення ґрунтів не є гострою проблемою<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |title=Архівована копія |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131211164557/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |archivedate=11 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>, натомість шумове забруднення, транспортні вихлопи&nbsp;— головні проблеми екології цього міста, слід додати до цього також дефіцит паркових зон у французькій столиці та відставання за цим показником від інших великих європейських міст (14,5 м² на людину)<ref>[http://wikiwix.com/cache/?url=http://www.apur.org/images/notes4pages/4P13.pdf&title=Atelier%20Parisien%20d'urbanisme%20-%20Développer%20le%20végétal%20à%20Paris.%20Les%20nouvelles%20règles%20du%20Plan%20local%20d'%20urbanisme%20de%20Paris.%20Spécial%20PLU. Dévélopper le végétal à Paris]</ref>. З [[2002]] року в Парижі запроваджена практика сортування сміття<ref>[http://www.planete-echo.net/CollecteParis/Paris.html Paris trie ses déchets]</ref>. Велика увага приділяється чистоті повітря, наприклад, над Парижем щодня запускається повітряна куля, колір якої змінюється в залежності від якості повітря. Кулю видно в радіусі 40&nbsp;км.<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136&document_type_id=5&document_id=53413&portlet_id=3060 |title=Ballon Air de Paris: un ballon pour mesurer la qualité de l'air de Paris |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110203071506/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136 |archivedate=3 лютого 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Крім того, спостереженням за станом повітря в місті з 1979 року займається організація AIRPARIF, рівні забруднення за шкалою від 1 до 10 афішуються на багатьох електронних табло міста<ref>[http://www.parisinfo.com/paris-guide/meteo-et-climat/qualite-de-l-air-a-paris/ Qualité de l'air à Paris ] Le Site officiel de l'Office du Tourisme et des Congrès de Paris</ref><ref>[http://www.airqualitynow.eu/comparing_city_details.php?paris Air Quality Now&nbsp;— Comparing Cities&nbsp;— Paris Air Quality Details]</ref>. За офіційними даними, якість повітря значно покращилася за останнє десятиріччя за багатьма параметрами<ref>[http://www.lefigaro.fr/environnement/2010/10/21/01029-20101021ARTFIG00757-la-qualite-de-l-air-s-ameliore-a-paris.php La qualité de l'air s'améliore à Paris].{{ref-fr}} Le Figaro, 22.10.2010</ref>. Що ж стосується річкової екосистеми, то ще два десятиліття тому екологічний стан [[Сена|Сени]] був не найкращим, про що свідчило масове вимирання риби в 1990 і 1992 роках. В 1988 році [[Жак Ширак]], бувши мером Парижа, заявив, що через 5 років в Сені можна буде купатися<ref>[http://www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547 Se baigner dans la Seine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100708184734/http://www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547 |date=8 липень 2010 }}.{{ref-fr}} // La-Croix.com, 05.07.2010</ref>, і справді, за останні роки якість води в Сені покращилася за багатьма параметрами настільки, що сьогодні в її водах у межах міста мешкає близько 28 видів риб<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 Etat initial d'environnement] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131211164557/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |date=11 грудня 2013 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris</ref>.
+
Як у кожному великому місті, стан навколишнього середовища відчуває на собі фактори життєдіяльності багатомільйонного населення. За статистикою, столиця Франції та прилеглий Паризький регіон входять до першої сотні найбільш густонаселених агломерацій на планеті<ref>[http://www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html The largest cities in the world by land area, population and density] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150516053854/http://www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html |date=16 травня 2015 }}.{{ref-en}} // City mayors statistics</ref>. У межах міста об'єктів промисловості небагато внаслідок процесу деіндустріалізації, який розпочався в середині [[XX століття]], завдяки чому забруднення ґрунтів не є гострою проблемою<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |title=Архівована копія |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131211164557/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |archivedate=11 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>, натомість шумове забруднення, транспортні вихлопи&nbsp;— головні проблеми екології цього міста, слід додати до цього також дефіцит паркових зон у французькій столиці та відставання за цим показником від інших великих європейських міст (14,5&nbsp;м² на людину)<ref>[http://wikiwix.com/cache/?url=http://www.apur.org/images/notes4pages/4P13.pdf&title=Atelier%20Parisien%20d'urbanisme%20-%20Développer%20le%20végétal%20à%20Paris.%20Les%20nouvelles%20règles%20du%20Plan%20local%20d'%20urbanisme%20de%20Paris.%20Spécial%20PLU. Dévélopper le végétal à Paris]</ref>. З [[2002]] року в Парижі запроваджена практика сортування сміття<ref>[http://www.planete-echo.net/CollecteParis/Paris.html Paris trie ses déchets]</ref>. Велика увага приділяється чистоті повітря, наприклад, над Парижем щодня запускається повітряна куля, колір якої змінюється в залежності від якості повітря. Кулю видно в радіусі 40&nbsp;км.<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136&document_type_id=5&document_id=53413&portlet_id=3060 |title=Ballon Air de Paris: un ballon pour mesurer la qualité de l'air de Paris |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110203071506/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136 |archivedate=3 лютого 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Крім того, спостереженням за станом повітря в місті з 1979 року займається організація AIRPARIF, рівні забруднення за шкалою від 1 до 10 афішуються на багатьох електронних табло міста<ref>[http://www.parisinfo.com/paris-guide/meteo-et-climat/qualite-de-l-air-a-paris/ Qualité de l'air à Paris ] Le Site officiel de l'Office du Tourisme et des Congrès de Paris</ref><ref>[http://www.airqualitynow.eu/comparing_city_details.php?paris Air Quality Now&nbsp;— Comparing Cities&nbsp;— Paris Air Quality Details]</ref>. За офіційними даними, якість повітря значно покращилася за останнє десятиріччя за багатьма параметрами<ref>[http://www.lefigaro.fr/environnement/2010/10/21/01029-20101021ARTFIG00757-la-qualite-de-l-air-s-ameliore-a-paris.php La qualité de l'air s'améliore à Paris].{{ref-fr}} Le Figaro, 22.10.2010</ref>. Що ж стосується річкової екосистеми, то ще два десятиліття тому екологічний стан [[Сена|Сени]] був не найкращим, про що свідчило масове вимирання риби в 1990 і 1992 роках. У 1988 році [[Жак Ширак]], бувши мером Парижа, заявив, що через 5 років у Сені можна буде купатися<ref>[http://www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547 Se baigner dans la Seine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100708184734/http://www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547 |date=8 липень 2010 }}.{{ref-fr}} // La-Croix.com, 05.07.2010</ref>, і справді, за останні роки якість води в Сені покращилася за багатьма параметрами настільки, що сьогодні в її водах у межах міста мешкає близько 28 видів риб<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 Etat initial d'environnement] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131211164557/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |date=11 грудня 2013 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris</ref>.
   
У місті також робляться спроби боротьби із шумовим забрудненням, основна причина якого&nbsp;— автомобільний транспорт. Наприклад, планується використовувати звукоізоляційні технології в житлових будинках, у дорожньому будівництві, обмеження максимальної швидкості руху в центрі, посилення санкцій проти мотоциклістів<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136&document_type_id=5&document_id=17194&portlet_id=3060 |title=Plan de lutte contre le bruit |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110203071506/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136 |archivedate=3 лютого 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Проте за статистикою 54&nbsp;% опитаних парижан турбує шум, а житло 150 000 осіб виходить вікнами на вулицю, де рівень шуму перевищує 70 дБ<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?actorgender=&portal_component=17&elected_official_directory_id=8814&document_id=17442&actorlastname=&actormandate=31&document_type_id=&actorpoliticalgroupid=&actordistrictnumber=&detailed_search=&page_id=1&seq=& |title=Conseil de Paris: Plan anti-bruit |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140116232638/http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?actorgender=&portal_component=17&elected_official_directory_id=8814&document_id=17442&actorlastname=&actormandate=31&document_type_id=&actorpoliticalgroupid=&actordistrictnumber=&detailed_search=&page_id=1&seq=& |archivedate=16 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Окрім того, Париж також сумно відомий великою кількістю собачих екскрементів на своїх тротуарах<ref>http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081008003455/http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 |date=8 жовтня 2008 }} Barometre de la propreté 2003&nbsp;см. Les causes de la malpropreté</ref>.
+
У місті також робляться спроби боротьби із шумовим забрудненням, основна причина якого&nbsp;— автомобільний транспорт. Наприклад, планується використовувати звукоізоляційні технології в житлових будинках, у дорожньому будівництві, обмеження максимальної швидкості руху в центрі, посилення санкцій проти мотоциклістів<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136&document_type_id=5&document_id=17194&portlet_id=3060 |title=Plan de lutte contre le bruit |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110203071506/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136 |archivedate=3 лютого 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Проте за статистикою 54&nbsp;% опитаних парижан турбує шум, а житло 150&nbsp;000 осіб виходить вікнами на вулицю, де рівень шуму перевищує 70 дБ<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?actorgender=&portal_component=17&elected_official_directory_id=8814&document_id=17442&actorlastname=&actormandate=31&document_type_id=&actorpoliticalgroupid=&actordistrictnumber=&detailed_search=&page_id=1&seq=& |title=Conseil de Paris: Plan anti-bruit |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140116232638/http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?actorgender=&portal_component=17&elected_official_directory_id=8814&document_id=17442&actorlastname=&actormandate=31&document_type_id=&actorpoliticalgroupid=&actordistrictnumber=&detailed_search=&page_id=1&seq=& |archivedate=16 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Окрім того, Париж також сумно відомий великою кількістю собачих екскрементів на своїх тротуарах<ref>http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081008003455/http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 |date=8 жовтня 2008 }} Barometre de la propreté 2003&nbsp;см. Les causes de la malpropreté</ref>.
   
 
== Гідрографія ==
 
== Гідрографія ==
[[Сена]] виявилася найважливішим фактором для створення та розвитку міста, початок якому поклали численні на той час острови на річці. З островів, що лежать в межах міста, найбільший інтерес становить [[Острів Сіте]]. Заселений ще в [[античні часи]], він є колискою Парижа. Саме тут знаходиться багато історичних пам'яток, такі як [[Собор Паризької Богоматері]], [[Сент-Шапель]], [[Консьєржері]].
+
[[Сена]] виявилася найважливішим фактором для створення та розвитку міста, початок якому поклали численні на той час острови на річці. З островів, що лежать у межах міста, найбільший інтерес становить [[Острів Сіте]]. Заселений ще в [[Античність|античні часи]], він є колискою Парижа. Саме тут знаходиться багато історичних пам'яток, як-от [[Собор Паризької Богоматері]], [[Церква Сент-Шапель (Париж)|Сент-Шапель]], [[Консьєржері]].
   
 
Традиційним є поділ міста на [[Правий берег (Париж)|правий берег]] (торгова, ділова частина міста) і [[Лівий берег (Париж)|лівий берег]] (культурна, освітня частина міста).
 
Традиційним є поділ міста на [[Правий берег (Париж)|правий берег]] (торгова, ділова частина міста) і [[Лівий берег (Париж)|лівий берег]] (культурна, освітня частина міста).
   
Довжина Сени в межах Парижа&nbsp;— 12,78&nbsp;км, глибина її варіює від 3,8 м (поблизу мосту Насьйональ) до 5,7 м (біля [[Міст Мірабо|мосту Мірабо]]), ширина русла від 30 м (набережна Монтебелло до 200 м&nbsp;— біля мосту Гренель). Найнижчий рівень води в історії&nbsp;— 26,39&nbsp;м, відмітка з історичними рівнями води знаходиться на стіні набережної острова Святого Людовіка. Швидкість течії води&nbsp;— 2 км / год, потужність потоку&nbsp;— 273 м³/с, середня температура&nbsp;— 14,1 С<ref>[http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=1314&document_type_id=5&document_id=2179&portlet_id=3142 Quelques chiffres…]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 30.10.2006</ref>.
+
Довжина Сени в межах Парижа&nbsp;— 12,78&nbsp;км, глибина її варіює від 3,8&nbsp;м (поблизу мосту Насьйональ) до 5,7&nbsp;м (біля [[Міст Мірабо|мосту Мірабо]]), ширина русла від 30&nbsp;м (набережна Монтебелло до 200&nbsp;м&nbsp;— біля мосту Гренель). Найнижчий рівень води в історії&nbsp;— 26,39&nbsp;м, відмітка з історичними рівнями води знаходиться на стіні набережної острова Святого Людовіка. Швидкість течії води&nbsp;— 2&nbsp;км/год, потужність потоку&nbsp;— 273&nbsp;м³/с, середня температура&nbsp;— 14,1&nbsp;°С<ref>[http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=1314&document_type_id=5&document_id=2179&portlet_id=3142 Quelques chiffres…]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 30.10.2006</ref>.
   
 
{{Панорама|Pont_des_Arts,_Paris.jpg|1000px|Сена. Вид на [[Міст Мистецтв]] і [[острів Сіте]]. Праворуч — [[Інститут Франції]]}}
 
{{Панорама|Pont_des_Arts,_Paris.jpg|1000px|Сена. Вид на [[Міст Мистецтв]] і [[острів Сіте]]. Праворуч — [[Інститут Франції]]}}
   
 
=== Водозабезпечення і санітарія ===
 
=== Водозабезпечення і санітарія ===
Париж у своїй ранній історії черпав воду лише з Сени і її лівої невеличкої притоки Б'євр. Пізніші джерела постачання води&nbsp;— римський [[акведук]] [[I століття]] з розташованого на південь містечка [[Віссу]] (згодом занепав); з кінця [[XI століття]] воду брали з джерел пагорбів правого берега; в [[XV ст]]олітті збудовано [[водопровід]], що йшов приблизно тим же шляхом, що й занедбаний римський акведук з Віссу; з [[1809]] року [[Канал (гідротехніка)|канал]] (''DE L'Ourcq'') почав забезпечувати Париж водою з менш забруднених річок на північному сході столиці. Париж мав своє перше постійне та повноводне джерело питної води тільки з кінця [[XIX ст]]оліття, а саме [[1857]] року інженер Ежен Белґранд за Наполеона III та [[префект]]а [[барон Осман|Жоржа Ежена Османа]], що курирував будівництво ряду нових мереж водопостачання, які забезпечили водою все місто, піднявши її з декількох водних пластів, що розміщалися в прибережних горах поблизу моря. Відтоді нова система водопостачання стала основним джерелом [[питна вода|питної води]] в Парижі, а залишки старої системи надходять в нижні рівні водомереж, і відтоді використовується для прибирання (''каналізаційні'') вулиць Парижа. Ця система, як і раніше, складає більшу частину сучасних мереж [[водопостачання]] Парижа.
+
Париж у своїй ранній історії черпав воду лише з Сени і її лівої невеличкої притоки Б'євр. Пізніші джерела постачання води&nbsp;— римський [[акведук]] [[I століття]] з розташованого на південь містечка [[Віссу]] (згодом занепав); з кінця [[XI століття]] воду брали із джерел пагорбів правого берега; в [[XV століття|XV столітті]] збудовано [[Водогін|водопровід]], що йшов приблизно тим же шляхом, що й занедбаний римський акведук із Віссу; з [[1809]] року [[Канал (гідротехніка)|канал]] (''DE L'Ourcq'') почав забезпечувати Париж водою з менш забруднених річок на північному сході столиці. Париж мав своє перше постійне та повноводне джерело питної води тільки з кінця [[XIX століття]], а саме [[1857]] року інженер Ежен Белґранд за Наполеона III та [[префект]]а [[Жорж Ежен Осман|Жоржа Ежена Османа]], що курирував будівництво ряду нових мереж водопостачання, які забезпечили водою все місто, піднявши її з декількох водних пластів, що розміщалися в прибережних горах поблизу моря. Відтоді нова система водопостачання стала основним джерелом [[питна вода|питної води]] в Парижі, а залишки старої системи надходять у нижні рівні водомереж, і відтоді використовується для прибирання (''каналізаційні'') вулиць Парижа. Ця система, як і раніше, складає більшу частину сучасних мереж [[водопостачання]] Парижа.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 221: Рядок 221:
 
=== Заснування міста ===
 
=== Заснування міста ===
 
{{Main|Лютеція}}
 
{{Main|Лютеція}}
Місто було засноване в середині III століття до н.&nbsp;е., розвинувшись із [[кельти|кельтського]] поселення [[Лютеція]] племені [[паризії]]в на місці [[острів Сіте|острова Сіте]]. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-й книзі [[Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] про [[Галльська війна|Галльську війну]] 53 р. до н.&nbsp;е.
+
Місто було засноване в середині III століття до н.&nbsp;е., розвинувшись із [[кельти|кельтського]] поселення [[Лютеція]] племені [[паризії]]в на місці [[острів Сіте|острова Сіте]]. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-й книзі [[Гай Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] про [[Галльська війна|Галльську війну]] 53&nbsp;р. до н.&nbsp;е.
   
Коли 52 році до н.&nbsp;е. [[римляни]] після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели [[терми]], [[Римський форум|форум]] і [[амфітеатр]]. У [[Римська імперія|Римській імперії]] місто не мало великого впливу.
+
Коли в 52 році до н.&nbsp;е. [[римляни]] після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели [[терми]], [[Римський форум|форум]] і [[амфітеатр]]. У [[Римська імперія|Римській імперії]] місто не мало великого впливу.
   
 
=== Середньовіччя ===
 
=== Середньовіччя ===
 
{{main|Середньовічний Париж}}
 
{{main|Середньовічний Париж}}
Правління [[римляни|римлян]] скінчилося в 508 році з приходом [[франки|франків]]. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, відомий як [[Палац Сіте]] ({{lang-fr|Palais de la Cité}}), зберігся лише частково, уціліли споруди [[Консьєржері]], [[Палац Правосуддя|Палацу Правосуддя]] та [[Сент-Шапель]], які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині [[XIII століття]] за часів [[Людовик IX Святий|Людовика IX]]&nbsp;— це каплиця [[Сент-Шапель]], архітектора [[П'єр Монтрей|П'єра Монтрея]]. Дещо пізнішого часу&nbsp;— фортечні вежі, розташовані поряд з [[Сент-Шапель]]: Срібна вежа ({{lang-fr|Tour d’Argent}}), Вежа Цезаря ({{lang-fr|Tour de César}}) та Годинникова вежа ({{lang-fr|Tour de l’Horloge}}), споруджені за [[Філіп IV (король Франції)|Філіпа IV]]. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація [[Консьєржері]] (від {{lang-fr|Concierge}}), яка вже з [[1400]] року використовувалася, як [[в'язниця]], а за часів [[Французька революція|Французької революції]] називалася «залою чекання на [[гільйотина|гільйотину»]].
+
Правління [[римляни|римлян]] скінчилося в 508 році з приходом [[франки|франків]]. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, відомий як [[Палац Сіте]] ({{lang-fr|Palais de la Cité}}), зберігся лише частково, уціліли споруди [[Консьєржері]], [[Палац правосуддя (Париж)|Палацу Правосуддя]] та [[Сент-Шапель]], які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині [[XIII століття]] за часів [[Людовик IX Святий|Людовика IX]]&nbsp;— це каплиця Сент-Шапель, архітектора [[П'єр Монтрей|П'єра Монтрея]]. Дещо пізнішого часу&nbsp;— фортечні вежі, розташовані поряд з Сент-Шапель: Срібна вежа ({{lang-fr|Tour d’Argent}}), Вежа Цезаря ({{lang-fr|Tour de César}}) та Годинникова вежа ({{lang-fr|Tour de l’Horloge}}), споруджені за [[Філіпп IV Вродливий|Філіппа IV Вродливого]]. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація [[Консьєржері]] (від {{lang-fr|Concierge}}), яка вже з [[1400]] року використовувалася, як [[в'язниця]], а за часів [[Французька революція|Французької революції]] називалася «залою чекання на [[гільйотина|гільйотину»]].
   
Вже [[1358]] року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Отелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до [[Венсенський замок|Венсенського замку]]. Відомий усьому світові [[Лувр]] збудували ще за часів [[Філіп ІІ (король Франції)|Філіпа II]] в [[1190]] році. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів [[Карл II (король Франції)|Карла II]]. У [[1190]] році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а у [[1210]]&nbsp;— на лівому.
+
Вже [[1358]] року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Отелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до [[Венсенський замок|Венсенського замку]]. Відомий усьому світові [[Лувр]] збудували ще за часів [[Філіпп II Август|Філіппа II]] в [[1190]] році. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів [[Карл II (король Франції)|Карла II]]. У [[1190]] році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а в [[1210|1210-му]]&nbsp;— на лівому.
   
Починаючи з [[XI століття]] Париж&nbsp;— один з центрів європейської освіти, насамперед релігійної. У [[XII ст]]олітті в місті з'явився Паризький університет, визнаний королем [[Філіп ІІ (король Франції)|Філіпом II]] в [[1200]] році. У [[XIII ст]]олітті [[Робер де Сорбон|Робером де Сорбоном]] при університеті був заснований [[Сорбонна|Сорбоннський коледж]], назва якого згодом стала асоціюватися з усім Паризьким університетом.
+
Починаючи з [[XI століття]] Париж&nbsp;— один із центрів європейської освіти, насамперед релігійної. У [[XII століття|XII столітті]] в місті з'явився Паризький університет, визнаний королем Філіпом II в [[1200]] році. У [[XIII століття|XIII столітті]] [[Робер де Сорбон|Робером де Сорбоном]] при університеті був заснований [[Сорбонна|Сорбоннський коледж]], назва якого згодом стала асоціюватися з усім Паризьким університетом.
   
 
=== Новий час ===
 
=== Новий час ===
У часи [[гугеноти|гугенотських]] воєн (1562—1598) місто залишалося в руках католиків. [[24 серпня]] [[1572]] року у [[Варфоломіївська ніч|Варфоломіївську ніч]] в Парижі було вбито тисячі гугенотів.
+
У часи [[гугеноти|гугенотських]] воєн (1562—1598) місто залишалося в руках католиків. [[24 серпня]] [[1572]] року у [[Варфоломіївська ніч|Варфоломіївську ніч]] у Парижі було вбито тисячі гугенотів.
   
 
За часів [[Людовик XIV|Людовика XIV]] королівська резиденція переїхала в [[Версальський палац|Версаль]], проте Париж як і раніше залишався політичним і економічним центром Франції. За [[Людовик XIV|Людовика XIV]] в місті з'явилося вуличне освітлення, модернізовано водопостачання, було засновано перші лікарні [[Дім Інвалідів]] та [[Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр|Сальпетрієр]]. Міський мур було розібрано, а на його місті розбито так званий Новий двір (Nouveau Cours), що згодом став [[Паризькі бульвари|бульварним кільцем Парижа]].
 
За часів [[Людовик XIV|Людовика XIV]] королівська резиденція переїхала в [[Версальський палац|Версаль]], проте Париж як і раніше залишався політичним і економічним центром Франції. За [[Людовик XIV|Людовика XIV]] в місті з'явилося вуличне освітлення, модернізовано водопостачання, було засновано перші лікарні [[Дім Інвалідів]] та [[Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр|Сальпетрієр]]. Міський мур було розібрано, а на його місті розбито так званий Новий двір (Nouveau Cours), що згодом став [[Паризькі бульвари|бульварним кільцем Парижа]].
   
У [[1844]] довкола міста будується третій міський мур, на місці сьогоднішньої [[Бульвар Періферік|кільцевої дороги]] довкола міста. У найближчих околицях Парижа були зведені фортифікаційні споруди довжиною 39&nbsp;км з 94 [[бастіон]]ами й 16 [[форт]]ами, що на той час було найбільшою міською захисною системою у світі.
+
У [[1844]] довкола міста будується третій міський мур, на місці сьогоднішньої [[Бульвар Періферік|кільцевої дороги]] довкола міста. У найближчих околицях Парижа були зведені фортифікаційні споруди довжиною 39&nbsp;км із 94 [[бастіон]]ами й 16 [[форт]]ами, що на той час було найбільшою міською захисною системою у світі.
   
У [[1855]], [[1867]], [[1878]], [[1889]], [[1900]] та [[1937]] роках в Парижі проходили так звані Світові виставки, які ще більше підняли престиж міста.
+
У [[1855]], [[1867]], [[1878]], [[1889]], [[1900]] та [[1937]] роках у Парижі проходили так звані Світові виставки, які ще більше підняли престиж міста.
   
Катастрофічний перебіг [[франко-прусська війна 1870-1871|франко-прусської війни 1870—1871]] років призвів до занепаду [[Друга імперія|Другої імперії]] та зайняття Парижа німецькими військами, [[Паризька комуна]], що складалась із робітників, ремісників та дрібних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного уряду республіки.
+
Катастрофічний перебіг [[Французько-прусська війна|Франко-прусської війни 1870—1871]] років призвів до занепаду [[Німецька імперія|Другої імперії]] та зайняття Парижа німецькими військами, [[Паризька комуна (1871)|Паризька комуна]], що складалась із робітників, ремісників та дрібних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного уряду республіки.
   
 
За часи Третьої республіки до [[1914]] року Париж знову переживав часи свого розквіту, цей період увійшов в історію під назвою «[[Прекрасна епоха]]», Франція переживала небувалий підйом і економічний розвиток. Архітектура цього періоду представлена сьогодні такими спорудами, як [[Ліонський вокзал]], [[Міст Александра III]] та деякими станціями метро.
 
За часи Третьої республіки до [[1914]] року Париж знову переживав часи свого розквіту, цей період увійшов в історію під назвою «[[Прекрасна епоха]]», Франція переживала небувалий підйом і економічний розвиток. Архітектура цього періоду представлена сьогодні такими спорудами, як [[Ліонський вокзал]], [[Міст Александра III]] та деякими станціями метро.
   
У 1900 і 1924 роках Париж приймав II та VIII Олімпійські ігри нового часу.
+
У 1900 і 1924 роках Париж приймав II та [[Зимові Олімпійські ігри 1960|VIII Олімпійські ігри]] нового часу.
   
 
У 1921 році місто мало найбільшу кількість населення за всю свою історію&nbsp;— близько 3&nbsp;млн мешканців.
 
У 1921 році місто мало найбільшу кількість населення за всю свою історію&nbsp;— близько 3&nbsp;млн мешканців.
   
У роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] місто було зайняте німецьким [[вермахт]]ом, окупація продовжилася до кінця серпня [[1944]]. На щастя, місто під час війни не дуже постраждало.
+
У роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] місто було зайняте німецьким [[вермахт]]ом, окупація продовжилася до кінця серпня [[1944]] року. На щастя, місто під час війни не дуже постраждало.
   
У травні [[1968]] року паризький [[Латинський квартал]] став центром [[Травневі заворушення 1968|студентської революції]], яка змінила обличчя країни й всієї Європи.
+
У травні [[1968]] року паризький [[Латинський квартал (Париж)|Латинський квартал]] став центром [[Травневі заворушення 1968 року|студентської революції]], яка змінила обличчя країни й всієї Європи.
   
 
У [[2005]] році відбулися нові масові виступи, що увійшли в історію під назвою [[Війна передмість]], тоді заворушення перекинулися й на інші міста країни.
 
У [[2005]] році відбулися нові масові виступи, що увійшли в історію під назвою [[Війна передмість]], тоді заворушення перекинулися й на інші міста країни.
Рядок 258: Рядок 258:
 
== Демографія ==
 
== Демографія ==
 
{{Main|Населення Парижа}}
 
{{Main|Населення Парижа}}
На території Парижа проживає 19,3&nbsp;% населення регіону [[Іль-де-Франс]] і 3,6&nbsp;% населення [[Франція|Франції]]. Таким чином Париж є найгустонаселенішим районом Франції з середньою щільністю населення 20 433 осіб / км ². Щільність населення варіюється в залежності від округу. Округ з найменшою щільністю населення&nbsp;— 12-й (8370 осіб / км ²) за рахунок включення в територію округу [[Венсенський ліс|Венсенського лісу]] і 1-й (9228 осіб / км ²). Найбільш густонаселеним вважається 11-й округ з щільністю населення понад 40 000 осіб / км ²<ref>[http://www.paris.fr/portail/english/Portal.lut?page_id=8125&document_type_id=5&document_id=29896&portlet_id=18748 Щільність населення] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090306220445/http://www.paris.fr/portail/english/Portal.lut?page_id=8125&document_type_id=5&document_id=29896&portlet_id=18748 |date=6 березня 2009 }} {{ref-en}}</ref>.
+
На території Парижа проживає 19,3&nbsp;% населення регіону [[Іль-де-Франс]] і 3,6&nbsp;% населення [[Франція|Франції]]. Таким чином Париж є найгустонаселенішим районом Франції з середньою щільністю населення 20 433 осіб/км ². Щільність населення варіюється в залежності від округу. Округ із найменшою щільністю населення&nbsp;— 12-й (8370 осіб/км²) за рахунок включення в територію округу [[Венсенський ліс|Венсенського лісу]] і 1-й (9228 осіб/км ²). Найбільш густонаселеним вважається 11-й округ із щільністю населення понад 40&nbsp;000 осіб/км²<ref>[http://www.paris.fr/portail/english/Portal.lut?page_id=8125&document_type_id=5&document_id=29896&portlet_id=18748 Щільність населення] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090306220445/http://www.paris.fr/portail/english/Portal.lut?page_id=8125&document_type_id=5&document_id=29896&portlet_id=18748 |date=6 березня 2009 }} {{ref-en}}</ref>.
   
 
=== Демографічний розвиток міста ===
 
=== Демографічний розвиток міста ===
Рядок 359: Рядок 359:
 
</div>
 
</div>
   
В [[античні часи]] й [[середньовіччя]] внаслідок численних воєн, епідемій і масового голоду число жителів часто різко падало. Наприклад, під час епідемії [[холера|холери]] в [[1832]] році померло приблизно 20 000 осіб.
+
В античні часи й [[середньовіччя]] внаслідок численних воєн, епідемій і масового голоду число жителів часто різко падало. Наприклад, під час епідемії [[холера|холери]] в [[1832]] році померло приблизно 20&nbsp;000 осіб.
   
[[Індустріалізація]] [[XIX століття]] призвела до значного росту населення. У [[1921]] році кількість населення склала 3 мільйони, ця цифра досі є рекордною за всю історію Парижа. Наразі в Парижі мешкає трохи понад двоє мільйонів осіб.
+
[[Індустріалізація]] XIX століття призвела до значного росту населення. У [[1921]] році кількість населення склала 3 мільйони, ця цифра досі є рекордною за всю історію Парижа. Наразі в Парижі мешкає трохи понад двоє мільйонів осіб.
   
 
Зворотна ситуація спостерігається в передмістях за рахунок їхнього розширення&nbsp;— у [[1921]] році тут проживало 4,85 мільйона осіб, у 2006&nbsp;— вже 11 600 тисяч.
 
Зворотна ситуація спостерігається в передмістях за рахунок їхнього розширення&nbsp;— у [[1921]] році тут проживало 4,85 мільйона осіб, у 2006&nbsp;— вже 11 600 тисяч.
Рядок 368: Рядок 368:
   
 
=== Етнічний склад ===
 
=== Етнічний склад ===
Наразі в Парижі проживають близько 310 000 іноземців, що становить 14,5&nbsp;% населення Парижа<ref>[http://www.insee.fr/fr/insee_regions/idf/rfc/docs/alapage203.pdf INSEE: Доля иностранцев в регионе Иль-де-Франс, 1999] {{ref-fr}}</ref>. Лише третина з них&nbsp;— вихідці з ЄС<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 |title=RECENSEMENT. Premiers résultats |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140114120620/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 |archivedate=14 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Здебільшого це іммігранти з Португалії, Алжиру, Марокко та інших країн Європи й Африки.
+
Наразі в Парижі проживають близько 310&nbsp;000 іноземців, що становить 14,5&nbsp;% населення Парижа<ref>[http://www.insee.fr/fr/insee_regions/idf/rfc/docs/alapage203.pdf INSEE: Доля иностранцев в регионе Иль-де-Франс, 1999] {{ref-fr}}</ref>. Лише третина з них&nbsp;— вихідці з ЄС<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 |title=RECENSEMENT. Premiers résultats |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140114120620/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 |archivedate=14 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Здебільшого це іммігранти з Португалії, Алжиру, Марокко та інших країн Європи й Африки.
   
 
=== Народилися в Парижі ===
 
=== Народилися в Парижі ===
Рядок 379: Рядок 379:
   
 
==== Померли ====
 
==== Померли ====
* [[Бойків Олександр Миколайович|Бойків Олександр]]&nbsp;— діяч [[УВО]] та [[ОУН]], особистий секретар лідера [[ОУН|Організації Українських Націоналістів]] [[Євген Коновалець|Євгена Коновальця]]
+
* [[Бойків Олександр Миколайович|Бойків Олександр]]&nbsp;— діяч [[УВО]] та [[ОУН]], особистий секретар лідера [[Організація українських націоналістів|Організації українських націоналістів]] [[Коновалець Євген Михайлович|Євгена Коновальця]]
* [[Махно Нестор]]&nbsp;— керівник селянського повстанського руху в Україні у 1918—1921 роках, анархіст, військовий та політичний діяч, видатний тактик ведення партизанської війни
+
* [[Махно Нестор Іванович|Махно Нестор]]&nbsp;— керівник селянського повстанського руху в Україні в 1918—1921 роках, анархіст, військовий та політичний діяч, видатний тактик ведення партизанської війни
 
* [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович]]&nbsp;— визначний український діяч, [[генерал-полковник]] Армії [[Українська Народна Республіка|УНР]], український воєначальник, до [[1917]] року [[полковник]] російської армії, за доби [[УНР]]
 
* [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович]]&nbsp;— визначний український діяч, [[генерал-полковник]] Армії [[Українська Народна Республіка|УНР]], український воєначальник, до [[1917]] року [[полковник]] російської армії, за доби [[УНР]]
* [[Петлюра Симон]]&nbsp;— Головний отаман [[Армія УНР|військ УНР]], голова [[Директорія УНР|Директорії УНР]]
+
* [[Петлюра Симон Васильович|Петлюра Симон]]&nbsp;— Головний отаман [[Армія УНР|військ УНР]], голова [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії УНР]]
 
* [[Шумицький Микола Андрійович]]&nbsp;— український громадсько-політичний діяч, архітектор та дипломат. Полковник Армії УНР.
 
* [[Шумицький Микола Андрійович]]&nbsp;— український громадсько-політичний діяч, архітектор та дипломат. Полковник Армії УНР.
 
* [[Б'янка Чубар]]&nbsp;— українська дослідниця [[Механізм реакції|механізмів]] [[Органічна хімія|органічних]] [[Хімічна реакція|реакцій]], науковиця [[Національний центр наукових досліджень|Національного центру наукових досліджень Франції]].
 
* [[Б'янка Чубар]]&nbsp;— українська дослідниця [[Механізм реакції|механізмів]] [[Органічна хімія|органічних]] [[Хімічна реакція|реакцій]], науковиця [[Національний центр наукових досліджень|Національного центру наукових досліджень Франції]].
Рядок 397: Рядок 397:
   
 
== Економіка ==
 
== Економіка ==
Париж&nbsp;— найважливіший економічний центр Франції, тут виробляється 10&nbsp;% [[ВВП]] країни<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467 Les dimensions de Paris] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140114120512/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467 |date=14 січня 2014 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, Textes du plan local d'urbanisme</ref>. Майже чверть всіх виробничих підприємств країни відкрили в метрополії свої офіси й штаб-квартири. У місті створено 349 000 підприємств<ref>[http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?page_id=1&document_type_id=2&document_id=95565&portlet_id=24329 600 nouvelles entreprises à Paris chaque semaine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110124195136/http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?page_id=1&document_type_id=2&document_id=95565&portlet_id=24329 |date=24 січня 2011 }}.{{ref-fr}} Mairie de Paris, 20.01.2011</ref>, що мають 1 640 тисяч робочих місць, а це в перерахунку на всіх працездатних парижан становить 1,5 робочого місця на людину<ref name=autogenerated1 />. Тим не менше, число безробітних парижан становить 8,7&nbsp;%, що, однак нижче, ніж в цілому по країні (9,3&nbsp;%), за даними на кінець 2010 року<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088 Chiffres-clés] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140114120549/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088 |date=14 січня 2014 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris&nbsp;— Direction du développement économique, de l'emploi et de l'enseignement supérieur, 11.2010</ref>.
+
Париж&nbsp;— найважливіший економічний центр Франції, тут виробляється 10&nbsp;% [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]] країни<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467 Les dimensions de Paris] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140114120512/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467 |date=14 січня 2014 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, Textes du plan local d'urbanisme</ref>. Майже чверть всіх виробничих підприємств країни відкрили в метрополії свої офіси й штаб-квартири. У місті створено 349&nbsp;000 підприємств<ref>[http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?page_id=1&document_type_id=2&document_id=95565&portlet_id=24329 600 nouvelles entreprises à Paris chaque semaine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110124195136/http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?page_id=1&document_type_id=2&document_id=95565&portlet_id=24329 |date=24 січня 2011 }}.{{ref-fr}} Mairie de Paris, 20.01.2011</ref>, що мають 1 640 тисяч робочих місць, а це в перерахунку на всіх працездатних парижан становить 1,5 робочого місця на людину<ref name=autogenerated1 />. Тим не менше, число безробітних парижан становить 8,7&nbsp;%, що, однак нижче, ніж у цілому по країні (9,3&nbsp;%), за даними на кінець 2010 року<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088 Chiffres-clés] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140114120549/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088 |date=14 січня 2014 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris&nbsp;— Direction du développement économique, de l'emploi et de l'enseignement supérieur, 11.2010</ref>.
   
 
Основна маса (85&nbsp;%) робочих місць Парижа належать до сфери послуг. Попри те, що промисловість активно виводиться за межі міста, вона дає досі близько ста тисяч робочих місць. Приблизно стільки ж робочих місць припадає на дрібні підприємства, зайняті у сфері сервісу (35&nbsp;%), виробництва (30&nbsp;%), будівництва (20&nbsp;%) і харчування (15&nbsp;%).
 
Основна маса (85&nbsp;%) робочих місць Парижа належать до сфери послуг. Попри те, що промисловість активно виводиться за межі міста, вона дає досі близько ста тисяч робочих місць. Приблизно стільки ж робочих місць припадає на дрібні підприємства, зайняті у сфері сервісу (35&nbsp;%), виробництва (30&nbsp;%), будівництва (20&nbsp;%) і харчування (15&nbsp;%).
Рядок 405: Рядок 405:
 
У Парижі розташувалася велика частина французьких банків, страхових компаній та інших фінансових підприємств. Основні французькі телекомунікаційні компанії також розташовані головним чином у Парижі: Vivendi Universal, Groupe Lagardère, Groupe TF1. У Парижі перебувають також видавництва найбільших щоденних газет (див. розділ про ЗМІ), і безліч інших видавництв.
 
У Парижі розташувалася велика частина французьких банків, страхових компаній та інших фінансових підприємств. Основні французькі телекомунікаційні компанії також розташовані головним чином у Парижі: Vivendi Universal, Groupe Lagardère, Groupe TF1. У Парижі перебувають також видавництва найбільших щоденних газет (див. розділ про ЗМІ), і безліч інших видавництв.
   
Сьогодні Париж (разом з відкритим у 50-60-ті роки в передмісті Парижа діловим центром [[Дефанс]]) є одним з найважливіших торговельних центрів Європи.
+
Сьогодні Париж (разом із відкритим у 50—60-ті роки в передмісті Парижа діловим центром [[Дефанс]]) є одним із найважливіших торговельних центрів Європи.
   
Завдяки зосередженню французьких і міжнародних фірм в місті, Париж забезпечує приблизно третину ВВП країни.
+
Завдяки зосередженню французьких і міжнародних фірм у місті, Париж забезпечує приблизно третину ВВП країни.
   
 
=== Рівень занятості ===
 
=== Рівень занятості ===
У 2007 році серед {{formatnum:1569679}} осіб у працездатному віці (15-64 років) {{formatnum:1189388}} були активні, {{formatnum:380291}}&nbsp;— неактивна (показник активності 75,8&nbsp;%, у 1999 році було 74,0&nbsp;%). З {{formatnum:1189388}} активних працювало {{formatnum:1057058}} осіб ({{formatnum:531882}} чоловіки та {{formatnum:525176}} жінок), безробітних було {{formatnum:132330}} ({{formatnum:64966}} чоловіків та {{formatnum:67364}} жінки). Серед {{formatnum:380291}} неактивної {{formatnum:201686}} осіб було учнями чи студентами, {{formatnum:66523}}&nbsp;— пенсіонерами, {{formatnum:112082}} були неактивними з інших причин<ref>{{cite web|url=http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-emploi-pop-active|title=Emploi et population active 1999 et 2007|language=фр.|trans_title=Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007|publisher=[[INSEE]]|accessdate=2011-05-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/6AEhpzZyJ|archivedate=2012-08-27}} (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)</ref>.
+
У 2007 році серед {{formatnum:1569679}} осіб у працездатному віці (15—64 років) {{formatnum:1189388}} були активні, {{formatnum:380291}}&nbsp;— неактивна (показник активності 75,8&nbsp;%, у 1999 році було 74,0&nbsp;%). З {{formatnum:1189388}} активних працювало {{formatnum:1057058}} осіб ({{formatnum:531882}} чоловіки та {{formatnum:525176}} жінок), безробітних було {{formatnum:132330}} ({{formatnum:64966}} чоловіків та {{formatnum:67364}} жінки). Серед {{formatnum:380291}} неактивної {{formatnum:201686}} осіб було учнями чи студентами, {{formatnum:66523}}&nbsp;— пенсіонерами, {{formatnum:112082}} були неактивними з інших причин<ref>{{cite web|url=http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-emploi-pop-active|title=Emploi et population active 1999 et 2007|language=фр.|trans_title=Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007|publisher=[[INSEE]]|accessdate=2011-05-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/6AEhpzZyJ|archivedate=2012-08-27}} (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)</ref>.
   
 
У 2008 році у муніципалітеті числилось 1061697 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 2145494 особи, медіана доходів виносила {{formatnum:24298}} євро на одного особоспоживача<ref>{{cite web|url=http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-rev-fisc-loc-menage|title=Revenus fiscaux des ménages en 2008|language=фр.|trans_title=Оподатковані доходи домогосподарств у 2008 році|publisher=[[INSEE]]|accessdate=2011-05-25|archiveurl=http://www.webcitation.org/6AHExs6zH|archivedate=2012-08-29}} Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі&nbsp;— по 0,5 ОС, діти до 14 років&nbsp;— по 0,3 ОС.</ref>.
 
У 2008 році у муніципалітеті числилось 1061697 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 2145494 особи, медіана доходів виносила {{formatnum:24298}} євро на одного особоспоживача<ref>{{cite web|url=http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-rev-fisc-loc-menage|title=Revenus fiscaux des ménages en 2008|language=фр.|trans_title=Оподатковані доходи домогосподарств у 2008 році|publisher=[[INSEE]]|accessdate=2011-05-25|archiveurl=http://www.webcitation.org/6AHExs6zH|archivedate=2012-08-29}} Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі&nbsp;— по 0,5 ОС, діти до 14 років&nbsp;— по 0,3 ОС.</ref>.
Рядок 416: Рядок 416:
 
== Культура й дозвілля ==
 
== Культура й дозвілля ==
   
=== Париж в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ===
+
=== Париж у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ===
 
[[Файл:Pont des Invalides et Tour Eiffel - 01.jpg|thumb|Набережні Сени]]
 
[[Файл:Pont des Invalides et Tour Eiffel - 01.jpg|thumb|Набережні Сени]]
 
Набережні [[Сена|Сени]] в 1991 році<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/600 Береги Сени, список Юнеско] {{ref-en}}</ref> увійшли до [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Європі|списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]. Приміський [[Палац Фонтенбло]]<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/160 Дворец Фонтенбло в списке ЮНЕСКО] {{ref-en}}</ref> і [[Версальський палац]]<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/83 Версальский дворец в списке ЮНЕСКО] {{ref-en}}</ref> внесено до списку відповідно в 1979 і 1981 роках.
 
Набережні [[Сена|Сени]] в 1991 році<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/600 Береги Сени, список Юнеско] {{ref-en}}</ref> увійшли до [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Європі|списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]. Приміський [[Палац Фонтенбло]]<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/160 Дворец Фонтенбло в списке ЮНЕСКО] {{ref-en}}</ref> і [[Версальський палац]]<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/83 Версальский дворец в списке ЮНЕСКО] {{ref-en}}</ref> внесено до списку відповідно в 1979 і 1981 роках.
   
 
=== Бібліотеки, архіви ===
 
=== Бібліотеки, архіви ===
* Найбільша бібліотека Парижа&nbsp;— [[Національна бібліотека Франції]], заснована в [[1368]] році королем [[Карл V Мудрий|Карлом V]] зі своєї особистої бібліотеки в [[Лувр]]і. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було заведено знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив [[Людовик XI]], з якого і почалося розширення фонду. У [[1988]] році президент [[Франсуа Міттеран]] оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проєктом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них понад 13 мільйонів друкованих видань<ref>[http://www.bnf.fr/pages/zNavigat/frame/connaitr.htm?ancre=chiffres.htm Сайт Національної бібліотеки] {{ref-fr}}</ref>. Зокрема, у збірці знаходиться рисунок проєкту будівлі ордену єзуїтів у [[Луцьк]]у, автор [[Бенедетто Моллі]]<ref>''Jerzy Paszenda''. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976.&nbsp;— Tom XXI/4, zeszyt 91.&nbsp;— S. 635. {{ref-pl}}</ref>
+
* Найбільша бібліотека Парижа&nbsp;— [[Національна бібліотека Франції]], заснована в [[1368]] році королем [[Карл V Мудрий|Карлом V]] зі своєї особистої бібліотеки в [[Лувр]]і. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було заведено знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив [[Людовик XI Розсудливий|Людовик XI]], з якого і почалося розширення фонду. У [[1988]] році президент [[Франсуа Міттеран]] оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проєктом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них понад 13 мільйонів друкованих видань<ref>[http://www.bnf.fr/pages/zNavigat/frame/connaitr.htm?ancre=chiffres.htm Сайт Національної бібліотеки] {{ref-fr}}</ref>. Зокрема, у збірці знаходиться рисунок проєкту будівлі ордену єзуїтів у [[Луцьк]]у, автор [[Бенедетто Моллі]]<ref>''Jerzy Paszenda''. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976.&nbsp;— Tom XXI/4, zeszyt 91.&nbsp;— S. 635. {{ref-pl}}</ref>.
   
Іншими визначними бібліотеками Парижа є [[Бібліотека Мазаріні]], [[Бібліотека Святої Женев'єви]], [[Публічна бібліотека інформації]] (розташована в [[Центр Жоржа Помпіду|Центрі Жоржа Помпіду]]), [[Бібліотека Арсеналу]] (частина Національної бібліотеки Франції), [[Історична бібліотека міста Парижа]].
+
Іншими визначними бібліотеками Парижа є [[Бібліотека Мазаріні]], [[Бібліотека Святої Женев'єви]], [[Публічна бібліотека інформації]] (розташована в [[Центр Жоржа Помпіду|Центрі Жоржа Помпіду]]), [[Арсенальна бібліотека|Бібліотека Арсеналу]] (частина Національної бібліотеки Франції), [[Історична бібліотека міста Парижа]].
   
 
У XIX окрузі Парижа розташована українська [[Бібліотека імені Симона Петлюри]].
 
У XIX окрузі Парижа розташована українська [[Бібліотека імені Симона Петлюри]].
Рядок 431: Рядок 431:
 
=== Музеї ===
 
=== Музеї ===
   
Музей [[Лувр]], відкритий в 1793 в колишній резиденції французьких королів, складається з 8 тематичних відділів де на площі 60 600 м² представлена одна з найбільших світових колекцій, що складається з 35 000 експонатів&nbsp;— шедеврів західноєвропейського мистецтва від [[Середньовіччя]] аж до 1848 року, а також античних цивілізацій стародавніх єгиптян, римлян, етрусків, цивілізацій Близького сходу і мистецтва ісламських народів<ref>[http://www.louvre.fr/llv/oeuvres/alaune.jsp?bmLocale=fr_FR Oeuvres | Musée du Louvre]</ref>. Саме тут зберігаються такі світові шедеври, як [Мона Ліза] (Джоконда) і [[Венера Мілоська]].
+
Музей [[Лувр]], відкритий в 1793 в колишній резиденції французьких королів, складається з 8 тематичних відділів де на площі 60&nbsp;600 м² представлена одна з найбільших світових колекцій, що складається з 35&nbsp;000 експонатів&nbsp;— шедеврів західноєвропейського мистецтва від [[Середньовіччя]] аж до 1848 року, а також античних цивілізацій стародавніх єгиптян, римлян, етрусків, цивілізацій Близького сходу і мистецтва ісламських народів<ref>[http://www.louvre.fr/llv/oeuvres/alaune.jsp?bmLocale=fr_FR Oeuvres | Musée du Louvre]</ref>. Саме тут зберігаються такі світові шедеври, як [Мона Ліза] (Джоконда) і [[Венера Мілоська]].
   
 
[[Файл:Pavillon Richelieu Louvre 2007 06 23.jpg|thumb|left|[[Лувр]]. Крило Рішельє]]
 
[[Файл:Pavillon Richelieu Louvre 2007 06 23.jpg|thumb|left|[[Лувр]]. Крило Рішельє]]
Рядок 440: Рядок 440:
 
[[Центр Жоржа Помпіду]], побудований в 1977 за проєктом Ренцо Піано, Річарда Роджерса і Жанфранко Франчіні, є головним осередком сучасного мистецтва Франції. У будівлі знаходиться не тільки музей сучасного мистецтва, але й бібліотека, кінозали, книжкові магазини та студії дитячої творчості. Особливою є вже сама будівля центру&nbsp;— вся інфраструктура (ліфти, вентиляційні шахти, ескалатори) винесена назовні та розфарбована в яскраві кольори.
 
[[Центр Жоржа Помпіду]], побудований в 1977 за проєктом Ренцо Піано, Річарда Роджерса і Жанфранко Франчіні, є головним осередком сучасного мистецтва Франції. У будівлі знаходиться не тільки музей сучасного мистецтва, але й бібліотека, кінозали, книжкові магазини та студії дитячої творчості. Особливою є вже сама будівля центру&nbsp;— вся інфраструктура (ліфти, вентиляційні шахти, ескалатори) винесена назовні та розфарбована в яскраві кольори.
   
[[Музей Пікассо (Париж)|Музей Пікассо]] містить лише близько 250 картин, але є одним з найкрасивіших музеїв Парижа. Експозицію складають роботи самого [[Пікассо]], а також зібрана ним колекція робіт інших художників&nbsp;— [[Жорж Брак|Жоржа Брака]], [[Поль Сезан|Поля Сезанна]], [[Анрі Матісс]]а та [[Амедео Модільяні]]. Музей розташувався у відбудованому в 1656—1659 роках особняку Салі у кварталі [[Маре (квартал)|Маре]].
+
[[Музей Пікассо (Париж)|Музей Пікассо]] містить лише близько 250 картин, але є одним із найкрасивіших музеїв Парижа. Експозицію складають роботи самого [[Пікассо]], а також зібрана ним колекція робіт інших художників&nbsp;— [[Жорж Брак|Жоржа Брака]], [[Поль Сезан|Поля Сезанна]], [[Анрі Матісс]]а та [[Амедео Модільяні]]. Музей розташувався у відбудованому в 1656—1659 роках особняку Салі у кварталі [[Маре (квартал)|Маре]].
   
У середньовічному палаці абатів Клюні зараз знаходиться Музей Середньовіччя ([[Музей Клюні]]) з колекцією середньовічних предметів мистецтва. Звідси можна потрапити в терми галло-римського періоду, руїни яких збереглися донині. У вересні 2000 поруч з будівлею музею розбили середньовічний сад (jardin médiéval) площею 5000 м ².
+
У середньовічному палаці абатів Клюні зараз знаходиться Музей Середньовіччя ([[Музей Клюні]]) з колекцією середньовічних предметів мистецтва. Звідси можна потрапити в терми галло-римського періоду, руїни яких збереглися донині. У вересні 2000 поруч із будівлею музею розбили середньовічний сад (jardin médiéval) площею 5000 м ².
   
 
До Всесвітньої виставки 1900 року спроєктовано [[Великий палац (Париж)|Великий]] і [[Малий палац (Париж)|Малий палаци]], що й досі правлять за виставкові павільйони. У Великому палаці не тільки виставляються предмети мистецтва, але також проходять різні ярмарки-виставки, наприклад, автомобільна виставка Mondial de l'automobile de Paris. У Малому палаці розташувалися колекції живопису французького та італійського [[Ренесанс]]у, а також картини фламандських і голландських майстрів.
 
До Всесвітньої виставки 1900 року спроєктовано [[Великий палац (Париж)|Великий]] і [[Малий палац (Париж)|Малий палаци]], що й досі правлять за виставкові павільйони. У Великому палаці не тільки виставляються предмети мистецтва, але також проходять різні ярмарки-виставки, наприклад, автомобільна виставка Mondial de l'automobile de Paris. У Малому палаці розташувалися колекції живопису французького та італійського [[Ренесанс]]у, а також картини фламандських і голландських майстрів.
Рядок 449: Рядок 449:
 
[[Файл:Opéra Garnier, 19 April 2014.jpg|thumb|[[Опера Гарньє]]]]
 
[[Файл:Opéra Garnier, 19 April 2014.jpg|thumb|[[Опера Гарньє]]]]
 
[[Файл:Comédie Française colonnes.jpg|thumb|left|[[Комеді Франсез]]]]
 
[[Файл:Comédie Française colonnes.jpg|thumb|left|[[Комеді Франсез]]]]
Паризька опера внесла значний внесок у розвиток оперного мистецтва. Сьогодні в Парижі два оперні театри: [[Опера Гарньє]], відома також як «Ґранд Опера», і Опера на Бастилії. Опера, що споруджена в [[1875]] і названа іменем архітектора [[Шарль Ґарньє|Гарньє]], має площу 11 237 м ² і є найбільшим оперним театром у світі. Нова Бастільская опера існує лише з [[1989]] року. З моменту відкриття нової опери Палац Гарньє програє в технічному оснащенні й використовується насамперед для балетних і класичних оперних вистав.
+
Паризька опера внесла значний внесок у розвиток оперного мистецтва. Сьогодні в Парижі два оперні театри: [[Опера Гарньє]], відома також як «Ґранд Опера», і Опера на Бастилії. Опера, що споруджена в [[1875]] і названа іменем архітектора [[Шарль Ґарньє|Гарньє]], має площу 11&nbsp;237&nbsp;м² і є найбільшим оперним театром у світі. Нова Бастільская опера існує лише з [[1989]] року. З моменту відкриття нової опери Палац Гарньє програє в технічному оснащенні й використовується насамперед для балетних і класичних оперних вистав.
   
 
Знаменитий театр [[Комеді Франсез]] виник у 1680 зі злиттям колишнього театру Мольєра Illustre Théâtre з кількома театральними трупами. Серед акторів, що грали на сцені Комеді Франсез, були такі відомі особистості, як [[Сара Бернар]] і [[Жан-Луї Барро]]. Сьогодні театр виступає в основному з класичним репертуаром.
 
Знаменитий театр [[Комеді Франсез]] виник у 1680 зі злиттям колишнього театру Мольєра Illustre Théâtre з кількома театральними трупами. Серед акторів, що грали на сцені Комеді Франсез, були такі відомі особистості, як [[Сара Бернар]] і [[Жан-Луї Барро]]. Сьогодні театр виступає в основному з класичним репертуаром.
Рядок 455: Рядок 455:
 
=== Кабаре ===
 
=== Кабаре ===
   
Для шанувальників вар'єте в Парижі відкрито велику кількість кабаре. Найвідоміші з них&nbsp;— [[Мулен Руж]], [[Лідо (кабаре)|Лідо]], Крейзі Хорс і Парадіз Латін в [[Латинський квартал|Латинському кварталі]].
+
Для шанувальників вар'єте в Парижі відкрито велику кількість кабаре. Найвідоміші з них&nbsp;— [[Мулен Руж]], [[Лідо (кабаре)|Лідо]], Крейзі Хорс і Парадіз Латін у [[Латинський квартал|Латинському кварталі]].
   
 
Одним із символів Парижа вважається реклама кабаре «Tournée du Chat Noir» (турне дю ша нуар) намальована Теофілом Стейнленом в 1896. Кабаре знаходилося в богемному районі Парижа&nbsp;— [[Монмартр]]і.
 
Одним із символів Парижа вважається реклама кабаре «Tournée du Chat Noir» (турне дю ша нуар) намальована Теофілом Стейнленом в 1896. Кабаре знаходилося в богемному районі Парижа&nbsp;— [[Монмартр]]і.
Рядок 473: Рядок 473:
 
=== Парки й сади міста ===
 
=== Парки й сади міста ===
 
[[Файл:Grande galerie de l'évolution, Paris 10 April 2014.jpg|міні|[[Сад рослин]] і [[Музей природознавства (Париж)|Музей природознавства]] в Парижі]]
 
[[Файл:Grande galerie de l'évolution, Paris 10 April 2014.jpg|міні|[[Сад рослин]] і [[Музей природознавства (Париж)|Музей природознавства]] в Парижі]]
Місто славиться своїми парками й садами, що окрім рекреаційної функції мають неабияке історичне й культурне значення. Два найстарші сади в самому центрі Парижа&nbsp;— це [[сад Тюїльрі]] та [[Люксембурзький сад]]. Сад Тюїльрі створено в XVI столітті, на правому березі річки [[Сена]] поблизу [[Лувр]]а, це був палацовий сад, що існує й досі. Люксембурзький сад, на лівому березі річки, у минулому належав приватному замку, і був побудований для [[Марія Медічі|Марії Медічі]] в 1625 році. Також відомий [[Сад рослин]], закладений в ті самі часи, і створений [[Гі де ля Броссе]], [[лікар]]ем [[Людовик XIII|Людовика XIII]], для вирощування [[лікарські рослини|лікарської рослини]], згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.
+
Місто славиться своїми парками й садами, що окрім рекреаційної функції мають неабияке історичне й культурне значення. Два найстарші сади в самому центрі Парижа&nbsp;— це [[сад Тюїльрі]] та [[Люксембурзький сад]]. Сад Тюїльрі створено в XVI столітті, на правому березі річки [[Сена]] поблизу [[Лувр]]а, це був палацовий сад, що існує й досі. Люксембурзький сад, на лівому березі річки, у минулому належав приватному замку, і був побудований для [[Марія Медічі|Марії Медічі]] в 1625 році. Також відомий [[Сад рослин]], закладений у ті самі часи, і створений [[Гі де ля Броссе]], [[лікар]]ем [[Людовик XIII Справедливий|Людовика XIII]], для вирощування [[лікарські рослини|лікарської рослини]], згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.
   
Другим періодом розвитку паризьких садів були часи імператорські. В ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижа. Під керівництвом [[інженер]]а [[Жан-Шарль Альфан|Жана-Шарля Альфана]] (''Jean-Charles Alphand'') і [[художник]]а-[[пейзаж]]иста [[Жан-П'єр Баріллет-Дешан|Жана-П'єра Баріллет-Дешана]] (''Jean-Pierre Barillet-Deschamps'') створено нові садові комплекси&nbsp;— [[Булонський ліс]] і [[Венсенський ліс]], що розміщувалися в передмісті Парижа, (''відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижа, вони тепер є зеленою зоною самого міста''). Також у нових районах міста розбито парки: [[парк Монсо|Монсо]] (''раніше відомий як «Фолі де Шартрі»''), [[парк Монсурі|Монсурі]] (''Montsouris''), [[парк Бютт-Шомонт|Бют-Шомон]] (Buttes-Chaumont).
+
Другим періодом розвитку паризьких садів були часи імператорські. У ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижа. Під керівництвом [[інженер]]а [[Жан-Шарль Альфан|Жана-Шарля Альфана]] (''Jean-Charles Alphand'') і [[художник]]а-[[пейзаж]]иста [[Жан-П'єр Баріллет-Дешан|Жана-П'єра Баріллет-Дешана]] (''Jean-Pierre Barillet-Deschamps'') створено нові садові комплекси&nbsp;— [[Булонський ліс]] і [[Венсенський ліс]], що розміщувалися в передмісті Парижа, (''відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижа, вони тепер є зеленою зоною самого міста''). Також у нових районах міста розбито парки: [[парк Монсо|Монсо]] (''раніше відомий як «Фолі де Шартрі»''), [[парк Монсурі|Монсурі]] (''Montsouris''), [[парк Бютт-Шомонт|Бют-Шомон]] (Buttes-Chaumont).
 
З часом кількість парків і садів у Парижі ще більше зросла:
 
З часом кількість парків і садів у Парижі ще більше зросла:
 
{|-
 
{|-
Рядок 520: Рядок 520:
   
 
== Архітектура ==
 
== Архітектура ==
[[Файл:Louvre 2007 02 24 c.jpg|thumb|left|[[Лувр]] з підсвіченою [[піраміда Лувра|скляною пірамідою]], що слугує головним входом у музей]]
+
[[Файл:Louvre 2007 02 24 c.jpg|thumb|left|[[Лувр]] із підсвіченою [[піраміда Лувра|скляною пірамідою]], що слугує головним входом у музей]]
 
[[Файл:Basilica(Paris).JPG|thumb|Римо-католицька базиліка [[Базиліка Сакре-Кер|Священного Серця]] (Sacré-Cœur) на вершині Монмартру]]
 
[[Файл:Basilica(Paris).JPG|thumb|Римо-католицька базиліка [[Базиліка Сакре-Кер|Священного Серця]] (Sacré-Cœur) на вершині Монмартру]]
 
[[Файл:tour Eiffel 3b40739.jpg|thumb|left|[[Ейфелева вежа]] була побудована до [[Всесвітня виставка|Всесвітньої виставки]] [[1889]] року]]
 
[[Файл:tour Eiffel 3b40739.jpg|thumb|left|[[Ейфелева вежа]] була побудована до [[Всесвітня виставка|Всесвітньої виставки]] [[1889]] року]]
Зовнішнього сучасного вигляду місто набуло в середині [[XIX століття]] внаслідок грандіозної перебудови. Багато століть до цього місто складалося з лабіринту вузьких вулиць і дерев'яних будинків. У 1852 році за планом удосконалення міста, задуманим [[барон Осман|бароном Османом]], було зруйновано цілі квартали старих споруд, а на їхньому місці з'явилися широкі проспекти та збудовані в єдину лінію кам'яні будівлі в неокласичному стилі, характерні для нової епохи буржуа. Принципи містоустрою часів [[Наполеон III|Наполеона III]] й зараз не втратили своєї актуальності: висота і розміри будівель підкоряються єдиному закону рівномірності, а з середини XIX століття було зроблено всього лише декілька винятків з правила. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови.
+
Зовнішнього сучасного вигляду місто набуло в середині XIX століття внаслідок грандіозної перебудови. Багато століть до цього місто складалося з лабіринту вузьких вулиць і дерев'яних будинків. У 1852 році за планом удосконалення міста, задуманим [[барон Осман|бароном Османом]], було зруйновано цілі квартали старих споруд, а на їхньому місці з'явилися широкі проспекти та збудовані в єдину лінію кам'яні будівлі в неокласичному стилі, характерні для нової епохи буржуа. Принципи містоустрою часів [[Наполеон III|Наполеона III]] й зараз не втратили своєї актуальності: висота і розміри будівель підкоряються єдиному закону рівномірності, а з середини XIX століття було зроблено всього лише декілька винятків із правила. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови.
   
Типовим для архітектури Парижа є особливий вид особняків&nbsp;— {{lang-fr|hôtel particulier}}. Такий особняк&nbsp;— це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором і садом з тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд було збудовано в XVII—XVIII століттях, для споруд [[XVIII століття]] характерною рисою є замкнений з усіх чотирьох боків двір. Типовий приклад&nbsp;— будівля кардинальського палацу [[Пале Рояль]] з внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, що збереглися, розташовані у кварталі [[Маре (квартал)|Маре]], наприклад [[Отель Субіз]], [[Отель Салі]] та [[Карнавале|Отель Карнавале]].
+
Типовим для архітектури Парижа є особливий вид особняків&nbsp;— {{lang-fr|hôtel particulier}}. Такий особняк&nbsp;— це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором і садом із тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд було збудовано в XVII—XVIII століттях, для споруд [[XVIII століття]] характерною рисою є замкнений з усіх чотирьох боків двір. Типовий приклад&nbsp;— будівля кардинальського палацу [[Пале Рояль]] із внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, що збереглися, розташовані у кварталі [[Маре (квартал)|Маре]], наприклад [[Отель Субіз]], [[Отель Салі]] та [[Карнавале|Отель Карнавале]].
   
Незмінні межі міста, його чіткий план устрою і брак місця для нового будівництва поступово перетворили місто на музей, що діяв і жив. Заради збереження великої спадщини, історико-охоронні закони утрудняють споруду нових будівель і комунікацій в центрі, тому значна кількість ділових організацій переїхала або планує переїзд в зручні й дешевші передмістя. Вже зараз за межами історичного міста розташовані діловий район [[Дефанс]] із [[Вежа Ган|вежею Ган]], великий продовольчий ринок (передмістя [[Ренжис]]), важливі освітні установи ([[Політехнічна школа]]), наукові лабораторії, спортивні споруди та навіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту).
+
Незмінні межі міста, його чіткий план устрою і брак місця для нового будівництва поступово перетворили місто на музей, що діяв і жив. Заради збереження великої спадщини, історико-охоронні закони утрудняють споруду нових будівель і комунікацій у центрі, тому значна кількість ділових організацій переїхала або планує переїзд у зручні й дешевші передмістя. Вже зараз за межами історичного міста розташовані діловий район [[Дефанс]] із [[Вежа Ган|вежею Ган]], великий продовольчий ринок (передмістя [[Ренжис]]), важливі освітні установи ([[Політехнічна школа]]), наукові лабораторії, спортивні споруди та навіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту).
   
 
=== Визначні місця ===
 
=== Визначні місця ===
Рядок 534: Рядок 534:
 
У Парижі розташована величезна кількість визначних пам'яток, до яких відносяться не тільки архітектурні споруди, але також і вулиці, мости та майдани.
 
У Парижі розташована величезна кількість визначних пам'яток, до яких відносяться не тільки архітектурні споруди, але також і вулиці, мости та майдани.
   
Три найвідоміші паризькі пам'ятки&nbsp;— це стародавній [[Собор паризької Богоматері]], побудований на [[острів Сіте|острові Сіте]] ще в [[XII ст]]олітті, [[Ейфелева вежа]] і [[Тріумфальна арка (Париж)|Тріумфальна арка]]&nbsp;— конструкції [[XIX століття]]. Ажурна металева башта, побудована за проєктом [[Густав Ейфель|інженера Ейфеля]], замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку [[1889]] року. Але вона не тільки пережила саме цей захід, але і стала відтоді справжнім символом міста. На півночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться [[базиліка Сакре-Кер]], побудована на вершині пагорба [[Монмартр]], і самотня [[Вежа Монпарнас]], що особливо вирізняється на тлі району невисокої забудови.
+
Три найвідоміші паризькі пам'ятки&nbsp;— це стародавній [[Собор паризької Богоматері]], побудований на [[острів Сіте|острові Сіте]] ще в [[XII століття|XII столітті]], [[Ейфелева вежа]] і [[Тріумфальна арка (Париж)|Тріумфальна арка]]&nbsp;— конструкції XIX століття. Ажурна металева башта, побудована за проєктом [[Гюстав Ейфель|інженера Гюстава Ейфеля]], замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку [[1889]] року. Але вона не тільки пережила саме цей захід, але і стала відтоді справжнім символом міста. На півночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться [[базиліка Сакре-Кер]], побудована на вершині пагорба [[Монмартр]], і самотня [[Вежа Монпарнас]], що особливо вирізняється на тлі району невисокої забудови.
   
Історична вісь пам'ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись від всесвітньо відомого музею [[Лувр]], вона продовжується через [[сад Тюїльрі]], проспект [[Єлисейські Поля|Єлісейські поля]] до самої [[Тріумфальна арка|Тріумфальної арки]] в центрі [[площа Зірки|площі Зірки]]. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал [[Дефанс]], центром якого стала [[Велика арка Дефанс]].
+
Історична вісь пам'ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись від всесвітньо відомого музею [[Лувр]], вона продовжується через [[Тюїльрі (сад)|сад Тюїльрі]], проспект [[Єлисейські Поля|Єлісейські поля]] до самої [[Тріумфальна арка|Тріумфальної арки]] в центрі [[Площа Шарля де Голля|площі Зірки]]. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал [[Дефанс]], центром якого стала [[Велика арка Дефанс]].
   
У самому центрі історичної частини розташований [[Будинок інвалідів]], у якому міститься військовий музей, тут же покояться останки [[Наполеон Бонапарт|Наполеона Бонапарта]]. Тут розташована і церква [[Пантеон]], де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишній королівський палац [[Консьєржері]] став на час [[Велика французька революція|Великої французької революції]] в'язницею для поваленої королеви, звідки вона була згодом конвойована для публічної страти.
+
У самому центрі історичної частини розташований [[Дім Інвалідів|Будинок інвалідів]], у якому міститься військовий музей, тут же покояться останки [[Наполеон Бонапарт|Наполеона Бонапарта]]. Тут розташована і церква [[Пантеон (Париж)|Пантеон]], де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишній королівський палац [[Консьєржері]] став на час [[Французька революція|Великої французької революції]] в'язницею для поваленої королеви, звідки вона була згодом конвойована для публічної страти.
   
Ще одне нагадування про палаючі бої за свободу французького народу&nbsp;— статуя Свободи, встановлена на [[Лебединий острів (Париж)|Лебединому острові]]. Велику копію цієї статуї було подаровано [[США|Сполученим Штатам Америки]] в [[1886]] році, й відтоді [[Статуя Свободи|зустрічає]] мандрівників в порту [[Нью-Йорк]]а.
+
Ще одне нагадування про палаючі бої за свободу французького народу&nbsp;— статуя Свободи, встановлена на [[Лебединий острів (Париж)|Лебединому острові]]. Велику копію цієї статуї було подаровано [[Сполучені Штати Америки|Сполученим Штатам Америки]] в [[1886]] році, й відтоді [[Статуя Свободи|зустрічає]] мандрівників у порту [[Нью-Йорк]]а.
   
 
У історичному центрі міста, на [[острів Сіте|острові Сіте]], знаходяться дві найзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.
 
У історичному центрі міста, на [[острів Сіте|острові Сіте]], знаходяться дві найзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.
   
Архітектурні напрями [[XX століття]] залишили місту такі пам'ятки як [[Культурний центр імені Жоржа Помпіду]], у якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будівля опери на площі Бастилії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці історичного ринку «Черева Парижа», описаного в однойменному романі [[Еміль Золя|Еміля Золя]], а також [[Дефанс|район Ла Дефанс]], що є архітектурним комплексом з хмарочосів і споруд з авангардними формами.
+
Архітектурні напрями XX століття залишили місту такі пам'ятки як [[Центр Жоржа Помпіду|Культурний центр імені Жоржа Помпіду]], у якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будівля опери на площі Бастилії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці історичного ринку «Черева Парижа», описаного в однойменному романі [[Еміль Золя|Еміля Золя]], а також [[Дефанс|район Ла Дефанс]], що є архітектурним комплексом із хмарочосів і споруд з авангардними формами.
   
 
Неабиякий інтерес становить парковий ансамбль науково-промислового містечка, у якому розташований великий музей науки й техніки.
 
Неабиякий інтерес становить парковий ансамбль науково-промислового містечка, у якому розташований великий музей науки й техніки.
   
 
=== Пам'ятки культури та архітектури ===
 
=== Пам'ятки культури та архітектури ===
* кафедральний [[собор Паризької Богоматері]] (Notre Dame de Paris, Нотр-Дам де Парі, XII—XIII&nbsp;ст.);
+
* Кафедральний [[собор Паризької Богоматері]] (Notre Dame de Paris, Нотр-Дам де Парі, XII—XIII&nbsp;ст.);
* каплиця [[Сент-Шапель]] (La Sainte Chapelle) ([[XIII ст]].);
+
* Каплиця [[Сент-Шапель]] (La Sainte Chapelle) ([[XIII ст]].);
 
* [[Пантеон (Париж)|Пантеон]] (Le Panthéon) ([[XVIII ст]].);
 
* [[Пантеон (Париж)|Пантеон]] (Le Panthéon) ([[XVIII ст]].);
* [[Тріумфальна арка (Париж)]] (L'Arc de Triomphe) ([[XIX ст]].);
+
* [[Тріумфальна арка (Париж)]] (L'Arc de Triomphe) (XIX ст.);
* Опера (L'Opéra) ([[XIX ст]].);
+
* Опера (L'Opéra) (XIX ст.);
 
* [[Ейфелева вежа]] (La Tour Eiffel) (XIX&nbsp;ст.);
 
* [[Ейфелева вежа]] (La Tour Eiffel) (XIX&nbsp;ст.);
* [[Базиліка Сакре-Кер]] (Le Sacré-Cœur) (кінець [[XIX ст]]. — початок [[XX ст]].);
+
* [[Базиліка Сакре-Кер]] (Le Sacré-Cœur) (кінець XIX ст. — початок XX ст.);
* будинок ЮНЕСКО (UNESCO) ([[XX ст]].);
+
* будинок ЮНЕСКО (UNESCO) (XX ст.);
* [[Центр Жоржа Помпіду]] (Le Centre George Pompidou) ([[XX ст]].);
+
* [[Центр Жоржа Помпіду]] (Le Centre George Pompidou) (XX ст.);
* [[Велика арка Дефанс]] (La Grande Arche) ([[XX ст]].).
+
* [[Велика арка Дефанс]] (La Grande Arche) (XX ст.).
   
 
=== Цвинтарі ===
 
=== Цвинтарі ===
Рядок 567: Рядок 567:
 
== Освіта та наука ==
 
== Освіта та наука ==
 
[[Файл:Fronton College de France.jpg|thumb|left|Фронтон [[Колеж де Франс]]]]
 
[[Файл:Fronton College de France.jpg|thumb|left|Фронтон [[Колеж де Франс]]]]
[[Файл:Bibliotèque nationale de France, site Richelieu (salle ovale).JPG|thumb|Овальний зал в старій будівлі [[Національна бібліотека Франції|Національної бібліотеки]]]]
+
[[Файл:Bibliotèque nationale de France, site Richelieu (salle ovale).JPG|thumb|Овальний зал у старій будівлі [[Національна бібліотека Франції|Національної бібліотеки]]]]
 
Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.
 
Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.
   
Найвідоміший Паризький університет&nbsp;— [[Сорбонна]]&nbsp;— був заснований в [[1257]] році Робером де Сорбон з метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю<ref>[http://www.sorbonne.fr/document173.html Історія Сорбонни на офіційному сайті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081204051344/http://www.sorbonne.fr/document173.html |date=4 грудень 2008 }} {{ref-fr}}</ref>. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий [[Латинський квартал]], чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. У [[1968]] році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли у своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа<ref>[http://www.bibliotekar.ru/rGeo/56.htm Культура і система освіти]</ref>.
+
Найвідоміший Паризький університет&nbsp;— [[Сорбонна]]&nbsp;— був заснований в [[1257]] році Робером де Сорбон із метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю<ref>[http://www.sorbonne.fr/document173.html Історія Сорбонни на офіційному сайті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081204051344/http://www.sorbonne.fr/document173.html |date=4 грудень 2008 }} {{ref-fr}}</ref>. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий [[Латинський квартал (Париж)|Латинський квартал]], чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. У [[1968]] році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли у своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа<ref>[http://www.bibliotekar.ru/rGeo/56.htm Культура і система освіти]</ref>.
   
 
У Парижі також розташований [[Інститут Франції]], що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається [[Французька академія]], що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році [[Валентен Конрар|Валентеном Конраром]]. Статус державної наукової установи Академія отримала в [[1635]]<ref>[http://www.academie-francaise.fr/histoire/index.html Офіційний сайт Французької академії] {{ref-fr}}</ref>.
 
У Парижі також розташований [[Інститут Франції]], що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається [[Французька академія]], що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році [[Валентен Конрар|Валентеном Конраром]]. Статус державної наукової установи Академія отримала в [[1635]]<ref>[http://www.academie-francaise.fr/histoire/index.html Офіційний сайт Французької академії] {{ref-fr}}</ref>.
Рядок 584: Рядок 584:
 
Основний оператор паризького громадського транспорту&nbsp;— [[RATP]] ({{lang-fr|Régie Autonome des Transports Parisiens}}), у чиєму віданні перебувають всі лінії метро та автобусні маршрути, три лінії трамваю та дві лінії [[RER]]<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ L'essentiel] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110222194058/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ |date=22 лютий 2011 }} RATP.fr</ref>. Трамвайна лінія T4 і більшість ліній RER обслуговуються французькими залізницями ([[SNCF]]).
 
Основний оператор паризького громадського транспорту&nbsp;— [[RATP]] ({{lang-fr|Régie Autonome des Transports Parisiens}}), у чиєму віданні перебувають всі лінії метро та автобусні маршрути, три лінії трамваю та дві лінії [[RER]]<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ L'essentiel] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110222194058/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ |date=22 лютий 2011 }} RATP.fr</ref>. Трамвайна лінія T4 і більшість ліній RER обслуговуються французькими залізницями ([[SNCF]]).
   
Найзручнішим і найшвидшим транспортом Парижа вважається [[Паризький метрополітен]], що складається з 16 ліній загальною протяжністю 212,5&nbsp;км, що робить його одним з найбільших у світі.
+
Найзручнішим і найшвидшим транспортом Парижа вважається [[Паризький метрополітен]], що складається з 16 ліній загальною протяжністю 212,5&nbsp;км, що робить його одним із найбільших у світі.
   
Також є регіональне експрес-метро ([[RER]])&nbsp;— лінії приміських електричок, що проходять в Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа [[RER]] складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.
+
Також є регіональне експрес-метро ([[RER]])&nbsp;— лінії приміських електричок, що проходять у Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа [[RER]] складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.
   
З 1992 року в Парижі почали знову будувати [[трамвай]]ні лінії, знищені в 60-70-ті роки. Мережа паризького трамвая складається з чотирьох ліній, три з яких сполучають паризькі передмістя, і лише одна (Т3) проходить в міській межі.
+
З 1992 року в Парижі почали знову будувати [[трамвай]]ні лінії, знищені в 60—70-ті роки. Мережа паризького трамвая складається з чотирьох ліній, три з яких сполучають паризькі передмістя, і лише одна (Т3) проходить у міській межі.
   
 
У Парижі існує широка автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також і спеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа.
 
У Парижі існує широка автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також і спеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа.
   
З недавнього часу з'явилася можливість подорожувати містом на [[велосипед]]і. Всюди в місті розташовуються автоматизовані велостоянки Velib'.
+
З недавнього часу з'явилася можливість подорожувати містом на [[велосипед]]і. Всюди в місті розташовуються автоматизовані велостоянки Velib.
   
 
На всіх видах транспорту в межах міста приймається квиток Ticket t +<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21158/ticket-t/ Ticket t+]</ref>, одноденні абонементи Mobilis<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21148/mobilis/ Mobilis]</ref> і Ticket jeune Week-end для осіб молодше 26 років<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21580/ticket-jeunes-week-end/ Ticket Jeunes Week-end]</ref>, а також одно- або багатоденний абонемент Paris Visite<ref>{{Cite web |url=http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/ |title=Paris Visite |accessdate=9 червень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110518144504/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/ |archivedate=18 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref> або проїзний квиток Navigo<ref>{{Cite web |url=http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/ |title=Titres pour 1 semaine / 1 mois |accessdate=9 червень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110518145347/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/ |archivedate=18 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
 
На всіх видах транспорту в межах міста приймається квиток Ticket t +<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21158/ticket-t/ Ticket t+]</ref>, одноденні абонементи Mobilis<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21148/mobilis/ Mobilis]</ref> і Ticket jeune Week-end для осіб молодше 26 років<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21580/ticket-jeunes-week-end/ Ticket Jeunes Week-end]</ref>, а також одно- або багатоденний абонемент Paris Visite<ref>{{Cite web |url=http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/ |title=Paris Visite |accessdate=9 червень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110518144504/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/ |archivedate=18 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref> або проїзний квиток Navigo<ref>{{Cite web |url=http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/ |title=Titres pour 1 semaine / 1 mois |accessdate=9 червень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110518145347/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/ |archivedate=18 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
Рядок 604: Рядок 604:
 
=== Авіатранспорт ===
 
=== Авіатранспорт ===
 
Париж обслуговують два великі міжнародні аеропорти:
 
Париж обслуговують два великі міжнародні аеропорти:
* «[[Міжнародний аеропорт імені Шарля де Голля|Шарль де Голль»]] з 57,9&nbsp;млн пасажирів за рік (дані 2009 року) є другим в Європі за обсягом пасажироперевезень.
+
* «[[Міжнародний аеропорт імені Шарля де Голля|Шарль де Голль»]] з 57,9&nbsp;млн пасажирів за рік (дані 2009 року) є другим у Європі за обсягом пасажироперевезень.
 
* «[[Орлі]]» з 25,1&nbsp;млн пасажирів посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.
 
* «[[Орлі]]» з 25,1&nbsp;млн пасажирів посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.
 
У відомстві компанії Aéroports de Paris знаходиться також 12 дрібних аеропортів та аеродромів паризького регіону, у тому числі:
 
У відомстві компанії Aéroports de Paris знаходиться також 12 дрібних аеропортів та аеродромів паризького регіону, у тому числі:
Рядок 629: Рядок 629:
 
== Спорт ==
 
== Спорт ==
 
[[Файл:Internationaux de Roland Garros Paris 2007.jpg|thumb|left|Стадіон Ролан Гаррос]]
 
[[Файл:Internationaux de Roland Garros Paris 2007.jpg|thumb|left|Стадіон Ролан Гаррос]]
Історія Парижа зафіксувала різні [[спортивні змагання]] на його майданчиках: тенісні турніри [[XII століття]], футбольні матчі [[XX століття]], єдиноборства шпажистів [[XIX століття]], велосипедні та кінні перегони. Париж, довший час, був законодавцем «спортивної моди»&nbsp;— Перше присудження звання «[[Чемпіон світу]]» в [[1740]] році (''Clergé'') в великому тенісі, вперше використання [[метрична система|метричної системи]] в [[легка атлетика|легкій атлетиці]] в [[1798]] році на «[[Олімпіаді республіки]]» (''Olympiade de la République''), перша конкурс кінної виїздки в [[1866]] році, перші [[велосипед]]ні перегони в [[1868]] році, перший турнір з сучасного [[фехтування]] в [[1893]] році, перша жінка допущена до участі в Олімпійських ігор в [[1900]] році. Багато міжнародних спортивних організацій були засновані й квартирують в Парижі. Саме тому місто має 360 спортивних майданчиків: 172 [[тенісний корт|тенісних корти]], 131 муніципальні [[гімнастичний зал|гімнастично]]-[[тренажерний зал|тренажерних зали]], 36 [[Плавальний басейн|басейнів]] (''які обслужили 3,4 мільйона плавців в 2006 році'') і 10 плавальних комплексів-шкіл, 32 муніципальні [[стадіон]]и.
+
Історія Парижа зафіксувала різні [[спортивні змагання]] на його майданчиках: тенісні турніри [[XII століття]], футбольні матчі XX століття, єдиноборства шпажистів XIX століття, велосипедні та кінні перегони. Париж, довший час, був законодавцем «спортивної моди»&nbsp;— Перше присудження звання «[[Чемпіон світу]]» в [[1740]] році (''Clergé'') в великому тенісі, вперше використання [[метрична система|метричної системи]] в [[легка атлетика|легкій атлетиці]] в [[1798]] році на «[[Олімпіаді республіки]]» (''Olympiade de la République''), перша конкурс кінної виїздки в [[1866]] році, перші [[велосипед]]ні перегони в [[1868]] році, перший турнір з сучасного [[фехтування]] в [[1893]] році, перша жінка допущена до участі в Олімпійських ігор в [[1900]] році. Багато міжнародних спортивних організацій були засновані й квартирують у Парижі. Саме тому місто має 360 спортивних майданчиків: 172 [[тенісний корт|тенісних корти]], 131 муніципальні [[гімнастичний зал|гімнастично]]-[[тренажерний зал|тренажерних зали]], 36 [[Плавальний басейн|басейнів]] (які обслужили 3,4 мільйона плавців у 2006 році) і 10 плавальних комплексів-шкіл, 32 муніципальні [[стадіон]]и.
   
Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав [[Олімпійські ігри]] доволі давно&nbsp;— одні з перших [[Літні Олімпійські ігри 1900|1900]] і [[Літні Олімпійські ігри 1924|1924]]. Проте, в [[1998]] в Парижі проходив фінал [[Чемпіонат світу з футболу 1998|чемпіонату світу з футболу]]. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із [[Турніри Великого шолому (теніс)|турнірів великого шолому з тенісу]]&nbsp;— [[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу|Відкритий чемпіонат Франції]]. Популярними видами спорту є [[футбол]], [[теніс]], [[регбі]], [[кінні перегони]], [[баскетбол]]. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої [[велогонка|велогонки]] «[[Тур де Франс]]» змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975 року, гонка закінчується на [[Єлисейські Поля|Єлисейських Полях]].
+
Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав [[Олімпійські ігри]] доволі давно&nbsp;— одні з перших [[Літні Олімпійські ігри 1900|1900]] і [[Літні Олімпійські ігри 1924|1924]]. Проте, в [[1998]] в Парижі проходив фінал [[Чемпіонат світу з футболу 1998|чемпіонату світу з футболу]]. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із [[Турніри Великого шлему|турнірів великого шолому з тенісу]]&nbsp;— [[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу|Відкритий чемпіонат Франції]]. Популярними видами спорту є [[футбол]], [[теніс]], [[регбі]], [[кінні перегони]], [[баскетбол]]. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої [[велогонка|велогонки]] «[[Тур де Франс]]» змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975 року, гонка закінчується на [[Єлисейські Поля|Єлисейських Полях]].
   
Стадіон «[[Парк де Пренс]]» (''Parc des Princes'') побудовано [[1897]] року на північно-західній околиці Парижа і реконструйовано [[1972]] року. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «[[АккорГотелс Арена|Палац омніспорт Париж-Берсі]]» (''Le Palais omnisports de Paris-Bercy'') цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижа, відкрився в [[1984]] році, у ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертний майданчик, де відбуваються [[Концерт (захід)|концерти]], [[льодове шоу|льодові шоу]]. «[[Стадіон Шарлет]]» (''Stade Charlety''), створена в 1939 році та перебудований у 1994 році, має славу «храму аматорського спорту» в Парижі та має у своєму складі: легкоатлетичний стадіон на 20 000 місць і та криту арену 1 500 місць. «[[Стад де Франс]]» (''Le Stade de France'')&nbsp;— 80 000 спортивна арена була побудована в [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]] в північному передмісті до фінального турніру [[Кубок світу з футболу|Кубка світу з футболу]] 1998 року і використовується для домашніх ігор [[Збірна Франції з футболу|національної футбольної команди Франції]], а також є основною ареною для [[Національна команда Франції з регбі|національної команди Франції з регбі]] під час [[турнір Шести націй|турніру Шести націй]], а іноді й визначальних матчів з регбі французьких команд. У [[2007]] році на стадіоні було проведено кілька ігор [[Кубок світу з регбі|Кубка світу з регбі]] (в тому числі у [[фінал]]і турніру).
+
Стадіон «[[Парк де Пренс]]» (''Parc des Princes'') побудовано [[1897]] року на північно-західній околиці Парижа і реконструйовано [[1972]] року. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «[[АккорГотелс Арена|Палац омніспорт Париж-Берсі]]» (''Le Palais omnisports de Paris-Bercy'') цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижа, відкрився в [[1984]] році, у ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертний майданчик, де відбуваються [[Концерт (захід)|концерти]], [[льодове шоу|льодові шоу]]. «[[Стадіон Шарлет]]» (''Stade Charlety''), створена в 1939 році та перебудований у 1994 році, має славу «храму аматорського спорту» в Парижі та має у своєму складі: легкоатлетичний стадіон на 20&nbsp;000 місць і та криту арену 1500 місць. «[[Стад де Франс]]» (''Le Stade de France'')&nbsp;— 80&nbsp;000 спортивна арена була побудована в [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]] в північному передмісті до фінального турніру [[Кубок світу з футболу|Кубка світу з футболу]] 1998 року і використовується для домашніх ігор [[Збірна Франції з футболу|національної футбольної команди Франції]], а також є основною ареною для [[Національна команда Франції з регбі|національної команди Франції з регбі]] під час [[турнір Шести націй|турніру Шести націй]], а іноді й визначальних матчів із регбі французьких команд. У [[2007]] році на стадіоні було проведено кілька ігор [[Кубок світу з регбі|Кубка світу з регбі]] (в тому числі у [[фінал]]і турніру).
   
Перший турнір-чемпіонат з [[футбол]]у у Франції, відбувся в Парижі в [[1894]] році. Боротьбу розпочали чотири клуби столиці та два з її передмість. Наразі, «[[Парі Сен-Жермен]]» є найпопулярнішим футбольним клубом Парижа, у місті є ряд інших напівпрофесійних футбольних клубів: «[[ФК Париж]]» (''Paris FC''), «[[Червоні Зірки]]» (''Red Star''), «[[РКФ Париж]]» (''RCF Paris'') і «Стад Франсе Парі» (''Stade Français Paris''). Останній клуб є загальноспортивним, оскільки представляє команди в регбійному та гандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.
+
Перший турнір-чемпіонат із [[футбол]]у у Франції, відбувся в Парижі в [[1894]] році. Боротьбу розпочали чотири клуби столиці та два з її передмість. Наразі, «[[Парі Сен-Жермен]]» є найпопулярнішим футбольним клубом Парижа, у місті є ряд інших напівпрофесійних футбольних клубів: «[[ФК Париж]]» (''Paris FC''), «[[Червоні Зірки]]» (''Red Star''), «[[РКФ Париж]]» (''RCF Paris'') і «Стад Франсе Парі» (''Stade Français Paris''). Останній клуб є загальноспортивним, оскільки представляє команди в регбійному та гандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.
   
Основні [[регбі]]йні команди міста «[[Стад Франсе Парі]]» (''Stade Français Paris'') та «[[Ресінґ Метро 92 Париж]]» (''Racing Métro 92 Paris''), які грають в турнірі [[Top 14]], які мають давню історію суперечностей, ще з [[1892]] року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні [[баскетбол]]ьна «[[Парі-Левалюа Баскет]]» (''Paris-Levallois Basket'') та [[гандбол]]ьна команда «[[Парі Андбаль]]» (''Paris Handball'')&nbsp;— колишня команда «Париж-Аньєр» (''Paris-Asnières''). Значних успіхів почали добиватися колишні університетські команди&nbsp;— [[волейбол]]ьна «[[Парі Волей]]» (''Paris Volley'') та [[бейсбол]]ьна дружина «Парі Університе клуб» (''Paris Université Club'').
+
Основні [[регбі]]йні команди міста «[[Стад Франсе Парі]]» (''Stade Français Paris'') та «[[Ресінґ Метро 92 Париж]]» (''Racing Métro 92 Paris''), які грають у турнірі [[Top 14]], які мають давню історію суперечностей, ще з [[1892]] року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні [[баскетбол]]ьна «[[Парі-Левалюа Баскет]]» (''Paris-Levallois Basket'') та [[гандбол]]ьна команда «[[Парі Андбаль]]» (''Paris Handball'')&nbsp;— колишня команда «Париж-Аньєр» (''Paris-Asnières''). Значних успіхів почали добиватися колишні університетські команди&nbsp;— [[волейбол]]ьна «[[Парі Волей]]» (''Paris Volley'') та [[бейсбол]]ьна дружина «Парі Університе клуб» (''Paris Université Club'').
   
 
Найпопулярніші іподроми [[іподром Венсен|Венсен]] (''Vincennes''), [[іподром Лоншан|Лоншан]] (''Longchamp'') і [[іподром Отей|Отей]] (''Auteuil''), у Парижі проводяться кінні перегони, до яких часто залучаються й [[іподром]]и за межами самого Парижа, у [[Шантії]] (''Chantilly''), [[Мезон-Лаффітт]] (''Maisons-Laffitte''), [[Сен-Клу]] (''Saint-Cloud''). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодень, від [[галоп]]у, смуги перешкод, до виїздки&nbsp;— Париж відзначається престижними перегонами «[[Приз Тріумфальної арки]]» (''le Prix de l'Arc de Triomphe''), «[[Гранд Стіпл-Чес де Парі]]» (''le Grand Steeple-Chase de Paris'') і «[[Приз Америки]]» (''Prix d'Amérique'').
 
Найпопулярніші іподроми [[іподром Венсен|Венсен]] (''Vincennes''), [[іподром Лоншан|Лоншан]] (''Longchamp'') і [[іподром Отей|Отей]] (''Auteuil''), у Парижі проводяться кінні перегони, до яких часто залучаються й [[іподром]]и за межами самого Парижа, у [[Шантії]] (''Chantilly''), [[Мезон-Лаффітт]] (''Maisons-Laffitte''), [[Сен-Клу]] (''Saint-Cloud''). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодень, від [[галоп]]у, смуги перешкод, до виїздки&nbsp;— Париж відзначається престижними перегонами «[[Приз Тріумфальної арки]]» (''le Prix de l'Arc de Triomphe''), «[[Гранд Стіпл-Чес де Парі]]» (''le Grand Steeple-Chase de Paris'') і «[[Приз Америки]]» (''Prix d'Amérique'').
Рядок 652: Рядок 652:
 
У французькій мові є слово «[[фобур]]», яке використовується на позначення передмістя. Колишні [[фобур]]и з часом були інтегровані в місто й зберегли свою назву в назві вулиць. Так у Парижі є вулиця [[Фобур Сент-Оноре]], де розташований [[Єлисейський палац]]&nbsp;— резиденція Президента Франції.
 
У французькій мові є слово «[[фобур]]», яке використовується на позначення передмістя. Колишні [[фобур]]и з часом були інтегровані в місто й зберегли свою назву в назві вулиць. Так у Парижі є вулиця [[Фобур Сент-Оноре]], де розташований [[Єлисейський палац]]&nbsp;— резиденція Президента Франції.
   
А найвідомішим передмістям Парижа є [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]] разом з [[абатство Сен-Дені|абатством Сен-Дені]] та однойменною базилікою, усипальницею французьких королів. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО занесено також [[Версаль]] зі знаменитим палацово-парковим ансамблем у стилі французького [[класицизм]]у (в основному другої половини 17 ст.). Чудові замки знаходяться також у [[Мальмезон]]і, [[Сен-Жермен-ан-Ле]] та [[Екуан]]і. Віддаленіші від Парижа палаци й парки у [[Фонтенбло]] і [[Рамбує]] (резиденція президента Франції), собор у [[Мо]] і зруйновані абатства [[Пор-Руаяль]] та [[Руайомон]].
+
А найвідомішим передмістям Парижа є [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]] разом з [[абатство Сен-Дені|абатством Сен-Дені]] та однойменною базилікою, усипальницею французьких королів. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО занесено також [[Версаль]] зі знаменитим палацово-парковим ансамблем у стилі французького [[класицизм]]у (в основному другої половини 17 ст.). Чудові замки знаходяться також у [[Мальмезон]]і, [[Сен-Жермен-ан-Ле]] та [[Екуан]]і. Віддаленіші від Парижа палаци й парки у [[Фонтенбло]] і [[Рамбує]] (резиденція президента Франції), собор у [[Мо (Сена і Марна)|Мо]] і зруйновані абатства [[Пор-Руаяль]] та [[Руайомон]].
   
 
За винятком небагатьох заможних районів Паризької околиці на заході й півдні ([[Нейї-сюр-Сен]], [[Сен-Клу]] та [[Со (О-де-Сен)|Со]]), у передмістях Парижа переважають односімейні будинки, побудовані в міжвоєнний період, та багатоповерхові будівлі, споруджені після [[1945]] року. Після Другої світової війни було споруджено багато односімейних особняків у нових містах-супутниках Парижа&nbsp;— таких, як [[Марн-ла-Валле]] на заході, [[Сержі-Понтуаз]] на північному заході, [[Мелен-Сенар]], [[Еврі (Ессонн)|Еврі]] й [[Сен-Квентен-ан-Івелін]] на півдні. Попри бурхливі темпи житлового будівництва, у Паризькій агломерації все ще відчувається брак житла, а багато будинків не мають сучасних зручностей. Соціальні аспекти будівництва багатоповерхових житлових будинків викликають палкі дебати, а серед мешканців таких будинків переважають незаможні іммігранти.
 
За винятком небагатьох заможних районів Паризької околиці на заході й півдні ([[Нейї-сюр-Сен]], [[Сен-Клу]] та [[Со (О-де-Сен)|Со]]), у передмістях Парижа переважають односімейні будинки, побудовані в міжвоєнний період, та багатоповерхові будівлі, споруджені після [[1945]] року. Після Другої світової війни було споруджено багато односімейних особняків у нових містах-супутниках Парижа&nbsp;— таких, як [[Марн-ла-Валле]] на заході, [[Сержі-Понтуаз]] на північному заході, [[Мелен-Сенар]], [[Еврі (Ессонн)|Еврі]] й [[Сен-Квентен-ан-Івелін]] на півдні. Попри бурхливі темпи житлового будівництва, у Паризькій агломерації все ще відчувається брак житла, а багато будинків не мають сучасних зручностей. Соціальні аспекти будівництва багатоповерхових житлових будинків викликають палкі дебати, а серед мешканців таких будинків переважають незаможні іммігранти.
Рядок 717: Рядок 717:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://tyzhden.ua/Publication/4517 Вежі Парижа // Укр. тиждень, №&nbsp;1-2, 15 січня 2010]
+
* [http://tyzhden.ua/Publication/4517 Вежі Парижа // Укр. тиждень, №&nbsp;1—2, 15 січня 2010]
 
* [https://web.archive.org/web/20140812210257/http://kolumb.kz/places/resorts/franciya Курорти Парижа. Опис та фото]
 
* [https://web.archive.org/web/20140812210257/http://kolumb.kz/places/resorts/franciya Курорти Парижа. Опис та фото]
   
Рядок 754: Рядок 754:
 
|Проект =
 
|Проект =
 
}}
 
}}
* [http://maps.google.com/maps?ll=48.86666,2.333056&spn=0.1,0.1&t=k Париж на Google Maps] (48°52'N, 2°19'59"E)
+
* [http://maps.google.com/maps?ll=48.86666,2.333056&spn=0.1,0.1&t=k Париж на Google Maps] (48°&nbsp;52'&nbsp;пн.&nbsp;ш., 2°&nbsp;19'&nbsp;59"&nbsp;зх.&nbsp;д.)
 
{{Визначні місця Парижа}}
 
{{Визначні місця Парижа}}
 
{{Округи Парижа}}
 
{{Округи Парижа}}

Поточна версія на 11:45, 27 липня 2021

Париж
фр. Paris

Герб Прапор
Герб Парижа прапор Парижаd
Paris - Eiffelturm und Marsfeld2.jpg
Основні дані
48°51′25″ пн. ш. 2°21′05″ сх. д. / 48.85694444447177176° пн. ш. 2.351388888916677633° сх. д. / 48.85694444447177176; 2.351388888916677633Координати: 48°51′25″ пн. ш. 2°21′05″ сх. д. / 48.85694444447177176° пн. ш. 2.351388888916677633° сх. д. / 48.85694444447177176; 2.351388888916677633
Країна Flag of France.svg Франція[1][1]
Адмінодиниця Великий Парижd
Столиця для Франція і Великий Парижd

Межує з

— сусідні нас. пункти
О-де-Сен, Сена-Сен-Дені, Валь-де-Марн, Монруж, Малакофф, Ванв, Іссі-ле-Муліно, Булонь-Біянкур, Сен-Клу, Сюрен, Пюто, Нейї-сюр-Сен, Леваллуа-Перре, Кліші, Сент-Уан, Сен-Дені, Обервільє, Пантен, Ле-Пре-Сен-Жерве, Ле-Ліла, Баньоле, Монтрей, Сен-Манде, Венсенн, Фонтене-су-Буа, Ножан-сюр-Марн, Жуенвіль-ле-Пон, Сен-Морис, Шарантон-ле-Пон, Іврі-сюр-Сен, Ле-Кремлен-Бісетр, Жантії ?
Поділ
  • I округ Парижа, II округ Парижу, III округ Парижа, IV округ Парижа, V округ Парижа, VI округ Парижа, VII округ Парижа, VIII округ Парижа, IX округ Парижа, X округ Парижу, XI округ Парижа, XII округ Парижа, XIII округ Парижа, XIV округ Парижа, XV округ Парижа, XVI округ Парижа, XVII округ Парижа, XVIII округ Парижа, XIX округ Парижа, XX округ Парижа, municipality of Parisd
  • Засновано 3 століття до н. е.[2]
    Площа 105,4 км²[3]
    Населення 2 175 601 (01 01 2021)
    Висота НРМ 28 ± 1 м
    Найвища точка Найвища точка Парижа
    Водойма Сена[4], bassin de la Villetted, Канал Сен-Мартен, Уркський канал
    Назва мешканців фр. Parisien[5], фр. Parisienne[5], англ. Parisian, англ. Parisians, кат. parisenc, кат. parisenca, люксемб. Paräisser, люксемб. Paräisserin, рос. парижанин, рос. парижанка, рос. парижане, нім. Pariserin, нім. Pariser, нім. Pariserinnen, угор. párizsi, есп. Parizano, пол. paryżanin[6], пол. paryżanka[7], парижанин, парижанка, груз. პარიზელი і груз. პარიზელები
    Міста-побратими Рим (1956)[8]
    Телефонний код 1
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів 75
    GeoNames 2968815
    OSM r7444  ·R
    Поштові індекси 75116, 75001, 75002, 75003, 75004, 75005, 75006, 75007, 75008, 75009, 75010, 75011, 75012, 75013, 75014, 75015, 75016, 75017, 75018, 75019 і 75020
    Міська влада
    мер Парижаd Анн Ідальго
    Вебсайт paris.fr
    Мапа


    CMNS: Париж у Вікісховищі
    Q:  Париж у Вікіцитатах

    Пари́ж (фр. Paris, МФА[pa.ˈʁi] ( прослухати)) — столиця Франції, адміністративний центр регіону Іль-де-Франс. Окремий департамент Франції. Розташований на річці Сена. Населення — 2 175 601 особа (на 01.01.2021)[9], міська агломерація — 10 млн, у 2015 році населення міста становило 2 206 488 осіб, агломерації — 12 405 426. Штаб-квартири низки міжнародних організацій: ЮНЕСКО, Організація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна торгівельна палата та інші. Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).

    Вищі навчальні заклади (13 університетів), Французький інститут, Французька академія. Славетні наукові інститути: Інститут Пастера, радіологічних досліджень. Культурний (97 музеїв, 300 мистецьких галерей, близько 100 театрів) і туристичний центр світової ваги.

    За результатами опитування, яке провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Париж потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світу[10].

    Назва[ред. | ред. код]

    Топонім Париж походить від назви кельтського племені паризіїв (Parisii). Сучасна назва є похідною від латинської назви міста, що спершу називалося Лютеція Паризіорум (лат. Lutetia Parisiorum) та Civitas Parisiorum, тобто місто паризіїв. Етимологія назви цього племені достеменно не встановлена. Ще декілька французьких топонімів мають спільне походження з назвою Париж: Вільпаризі, Кормей-ан-Паризі, Фонтене-ан-Паризі. З римських часів дійшли також згадки про паризіїв, що мешкали в Англії, у сучасному східному Йоркширі.

    Географія[ред. | ред. код]

    Топографія[ред. | ред. код]

    Медальйон паризького меридіана на вулиці міста

    Місто розташоване в центрі Паризького басейну, приблизно 65 м над рівнем моря. Межі житлових кварталів Парижа окреслені кільцевою автодорогою протяжністю 36 кілометрів. До території Парижа також відносять розташований на захід від міста Булонський ліс і розташований на сході Венсенський ліс. Периметр міста становить 54,74 км[11] Площа міста становить 105 км², якщо включати площу цих парків, і близько 87 км² без них.

    Зі сходу на захід місто досягає 18 км, з півночі на південь — 9,5 км[11]. Найвища точка міста (128,21) — у районі Монмартра, на тротуарі на розі між стіною огорожі біля будинку за адресою 2, rue de Mont Cenis і будівлею за адресою 4, rue de Mont Cenis[11]. Абсолютний висотний мінімум (30,5 м) знаходиться в 15 окрузі на перетині вулиць Leblanc і St. Charles[11]

    Паризький меридіан довгий час був нульовим меридіаном на французьких картах. Лінія паризького меридіана відзначена зараз 135 пам'ятними бронзовими відмітками на бруківці, тротуарах та будівлях. На цій лінії знаходиться і Паризька обсерваторія[12].

    Антипод Парижа знаходиться у водах Тихого океану, на південному сході від Нової Зеландії, неподалік від островів Антиподів.

    Клімат[ред. | ред. код]

    Зима в Парижі

    Метеоспостереження в Парижі ведуться безперервно, починаючи з 1873 року, з метеостанції в парку Монсурі. Париж розташований у зоні помірного клімату. Близькість до моря сприяє проникненню теплих і вологих повітряних мас, а вторгнення холодного континентального повітря відбувається найчастіше з півночі й північного сходу[13]. Середня річна температура становить 12,0 °C, найхолодніший місяць — січень (4,7 °С), найспекотніший — липень або серпень (20 °С), середня річна кількість опадів — 600 мм[13]. Найбільш дощовий місяць — травень (64,9 мм), найменша кількість опадів випадає в лютому — 43,7 мм [4]. За багаторічними спостереженнями, на рік припадає 111 дощових днів, 18 днів — зливові дощі з грозами, 11 днів у році випадають опади у вигляді снігу[13]. Мікроклімат Парижа, обумовлений скупченістю і забрудненням, відрізняється температурою повітря (у середньому на 2 °C вище середньої температури по регіону, різниця може доходити до 10 °C), зниженою вологістю, меншою світлістю в денний час і світлішими ночами. Напрямок панівного вітру відповідно до рози вітрів, побудованої за даними спостережень станції Météo-France — південно-західний[13].

    Найспекотнішим за історію метеоспостережень днем у Парижі було 28 липня 1947 року, коли відмітки термометрів піднялися до 40,4 °C[14]. Найнижча температура була зареєстрована 10 грудня 1879 року — −23,9 °C[13]. Найрізкіша зміна температури протягом 24 годин — 31 грудня 1978 року: температура впала з +12 °C до −10 °C. Найсильніший вітер — 169 км/год, грудень 1999 року (див. також fr:Tempêtes de fin décembre 1999 en Europe)[15]. Зниження температури нижче 0 °С вважається холодом, а нижче –10 °С — екстремальним холодом, у цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомним[16].

    Клімат міста, 1981–2010
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 16,1 21,4 25,7 30,2 34,8 37,6 40,4 39,5 36,2 28,4 21 17,1 40,4
    Середній максимум, °C 7,2 8,3 12,2 15,6 19,6 22,7 25,2 25,0 21,1 16,3 10,8 7,5 16,0
    Середня температура, °C 5,0 5,6 8,8 11,5 15,3 18,3 20,6 20,4 16,9 13,0 8,3 5,5 12,5
    Середній мінімум, °C 2,7 2,8 5,3 7,3 10,9 13,8 15,8 15,7 12,7 9,6 5,8 3,4 8,5
    Абсолютний мінімум, °C −14,6 −14,7 −9,1 −3,5 −0,1 3,1 6 6,3 1,8 −3,1 −14 −23,9 −23,9
    Норма опадів, мм 53.7 43.7 48.5 53 65 54.6 63.1 43 54.7 59.7 51.9 58.7 649.6
    Годин сонячного сяйва 62,5 79,2 128,9 166,0 193,8 202,1 212,2 212,2 167,9 117,8 67,7 51,4 1661,7
    Днів з опадами 10,2 9,3 10,4 9,4 10,3 8,6 8 6,9 8,5 9,5 9,7 10,7 111,5
    Джерело: Meteo France[17]

    Екологія[ред. | ред. код]

    Повітряна куля над Парижем, яка вивчає стан повітря

    Як у кожному великому місті, стан навколишнього середовища відчуває на собі фактори життєдіяльності багатомільйонного населення. За статистикою, столиця Франції та прилеглий Паризький регіон входять до першої сотні найбільш густонаселених агломерацій на планеті[18]. У межах міста об'єктів промисловості небагато внаслідок процесу деіндустріалізації, який розпочався в середині XX століття, завдяки чому забруднення ґрунтів не є гострою проблемою[19], натомість шумове забруднення, транспортні вихлопи — головні проблеми екології цього міста, слід додати до цього також дефіцит паркових зон у французькій столиці та відставання за цим показником від інших великих європейських міст (14,5 м² на людину)[20]. З 2002 року в Парижі запроваджена практика сортування сміття[21]. Велика увага приділяється чистоті повітря, наприклад, над Парижем щодня запускається повітряна куля, колір якої змінюється в залежності від якості повітря. Кулю видно в радіусі 40 км.[22]. Крім того, спостереженням за станом повітря в місті з 1979 року займається організація AIRPARIF, рівні забруднення за шкалою від 1 до 10 афішуються на багатьох електронних табло міста[23][24]. За офіційними даними, якість повітря значно покращилася за останнє десятиріччя за багатьма параметрами[25]. Що ж стосується річкової екосистеми, то ще два десятиліття тому екологічний стан Сени був не найкращим, про що свідчило масове вимирання риби в 1990 і 1992 роках. У 1988 році Жак Ширак, бувши мером Парижа, заявив, що через 5 років у Сені можна буде купатися[26], і справді, за останні роки якість води в Сені покращилася за багатьма параметрами настільки, що сьогодні в її водах у межах міста мешкає близько 28 видів риб[27].

    У місті також робляться спроби боротьби із шумовим забрудненням, основна причина якого — автомобільний транспорт. Наприклад, планується використовувати звукоізоляційні технології в житлових будинках, у дорожньому будівництві, обмеження максимальної швидкості руху в центрі, посилення санкцій проти мотоциклістів[28]. Проте за статистикою 54 % опитаних парижан турбує шум, а житло 150 000 осіб виходить вікнами на вулицю, де рівень шуму перевищує 70 дБ[29]. Окрім того, Париж також сумно відомий великою кількістю собачих екскрементів на своїх тротуарах[30].

    Гідрографія[ред. | ред. код]

    Сена виявилася найважливішим фактором для створення та розвитку міста, початок якому поклали численні на той час острови на річці. З островів, що лежать у межах міста, найбільший інтерес становить Острів Сіте. Заселений ще в античні часи, він є колискою Парижа. Саме тут знаходиться багато історичних пам'яток, як-от Собор Паризької Богоматері, Сент-Шапель, Консьєржері.

    Традиційним є поділ міста на правий берег (торгова, ділова частина міста) і лівий берег (культурна, освітня частина міста).

    Довжина Сени в межах Парижа — 12,78 км, глибина її варіює від 3,8 м (поблизу мосту Насьйональ) до 5,7 м (біля мосту Мірабо), ширина русла від 30 м (набережна Монтебелло до 200 м — біля мосту Гренель). Найнижчий рівень води в історії — 26,39 м, відмітка з історичними рівнями води знаходиться на стіні набережної острова Святого Людовіка. Швидкість течії води — 2 км/год, потужність потоку — 273 м³/с, середня температура — 14,1 °С[31].

    Водозабезпечення і санітарія[ред. | ред. код]

    Париж у своїй ранній історії черпав воду лише з Сени і її лівої невеличкої притоки Б'євр. Пізніші джерела постачання води — римський акведук I століття з розташованого на південь містечка Віссу (згодом занепав); з кінця XI століття воду брали із джерел пагорбів правого берега; в XV столітті збудовано водопровід, що йшов приблизно тим же шляхом, що й занедбаний римський акведук із Віссу; з 1809 року канал (DE L'Ourcq) почав забезпечувати Париж водою з менш забруднених річок на північному сході столиці. Париж мав своє перше постійне та повноводне джерело питної води тільки з кінця XIX століття, а саме 1857 року інженер Ежен Белґранд за Наполеона III та префекта Жоржа Ежена Османа, що курирував будівництво ряду нових мереж водопостачання, які забезпечили водою все місто, піднявши її з декількох водних пластів, що розміщалися в прибережних горах поблизу моря. Відтоді нова система водопостачання стала основним джерелом питної води в Парижі, а залишки старої системи надходять у нижні рівні водомереж, і відтоді використовується для прибирання (каналізаційні) вулиць Парижа. Ця система, як і раніше, складає більшу частину сучасних мереж водопостачання Парижа.

    Історія[ред. | ред. код]

    План Парижа, 1223 рік

    Заснування міста[ред. | ред. код]

    Докладніше: Лютеція

    Місто було засноване в середині III століття до н. е., розвинувшись із кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місці острова Сіте. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-й книзі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р. до н. е.

    Коли в 52 році до н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели терми, форум і амфітеатр. У Римській імперії місто не мало великого впливу.

    Середньовіччя[ред. | ред. код]

    Правління римлян скінчилося в 508 році з приходом франків. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, відомий як Палац Сіте (фр. Palais de la Cité), зберігся лише частково, уціліли споруди Консьєржері, Палацу Правосуддя та Сент-Шапель, які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині XIII століття за часів Людовика IX — це каплиця Сент-Шапель, архітектора П'єра Монтрея. Дещо пізнішого часу — фортечні вежі, розташовані поряд з Сент-Шапель: Срібна вежа (фр. Tour d’Argent), Вежа Цезаря (фр. Tour de César) та Годинникова вежа (фр. Tour de l’Horloge), споруджені за Філіппа IV Вродливого. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація Консьєржері (від фр. Concierge), яка вже з 1400 року використовувалася, як в'язниця, а за часів Французької революції називалася «залою чекання на гільйотину».

    Вже 1358 року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Отелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до Венсенського замку. Відомий усьому світові Лувр збудували ще за часів Філіппа II в 1190 році. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів Карла II. У 1190 році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а в 1210-му — на лівому.

    Починаючи з XI століття Париж — один із центрів європейської освіти, насамперед релігійної. У XII столітті в місті з'явився Паризький університет, визнаний королем Філіпом II в 1200 році. У XIII столітті Робером де Сорбоном при університеті був заснований Сорбоннський коледж, назва якого згодом стала асоціюватися з усім Паризьким університетом.

    Новий час[ред. | ред. код]

    У часи гугенотських воєн (1562—1598) місто залишалося в руках католиків. 24 серпня 1572 року у Варфоломіївську ніч у Парижі було вбито тисячі гугенотів.

    За часів Людовика XIV королівська резиденція переїхала в Версаль, проте Париж як і раніше залишався політичним і економічним центром Франції. За Людовика XIV в місті з'явилося вуличне освітлення, модернізовано водопостачання, було засновано перші лікарні Дім Інвалідів та Сальпетрієр. Міський мур було розібрано, а на його місті розбито так званий Новий двір (Nouveau Cours), що згодом став бульварним кільцем Парижа.

    У 1844 довкола міста будується третій міський мур, на місці сьогоднішньої кільцевої дороги довкола міста. У найближчих околицях Парижа були зведені фортифікаційні споруди довжиною 39 км із 94 бастіонами й 16 фортами, що на той час було найбільшою міською захисною системою у світі.

    У 1855, 1867, 1878, 1889, 1900 та 1937 роках у Парижі проходили так звані Світові виставки, які ще більше підняли престиж міста.

    Катастрофічний перебіг Франко-прусської війни 1870—1871 років призвів до занепаду Другої імперії та зайняття Парижа німецькими військами, Паризька комуна, що складалась із робітників, ремісників та дрібних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного уряду республіки.

    За часи Третьої республіки до 1914 року Париж знову переживав часи свого розквіту, цей період увійшов в історію під назвою «Прекрасна епоха», Франція переживала небувалий підйом і економічний розвиток. Архітектура цього періоду представлена сьогодні такими спорудами, як Ліонський вокзал, Міст Александра III та деякими станціями метро.

    У 1900 і 1924 роках Париж приймав II та VIII Олімпійські ігри нового часу.

    У 1921 році місто мало найбільшу кількість населення за всю свою історію — близько 3 млн мешканців.

    У роки Другої світової війни місто було зайняте німецьким вермахтом, окупація продовжилася до кінця серпня 1944 року. На щастя, місто під час війни не дуже постраждало.

    У травні 1968 року паризький Латинський квартал став центром студентської революції, яка змінила обличчя країни й всієї Європи.

    У 2005 році відбулися нові масові виступи, що увійшли в історію під назвою Війна передмість, тоді заворушення перекинулися й на інші міста країни.

    Демографія[ред. | ред. код]

    Докладніше: Населення Парижа

    На території Парижа проживає 19,3 % населення регіону Іль-де-Франс і 3,6 % населення Франції. Таким чином Париж є найгустонаселенішим районом Франції з середньою щільністю населення 20 433 осіб/км ². Щільність населення варіюється в залежності від округу. Округ із найменшою щільністю населення — 12-й (8370 осіб/км²) за рахунок включення в територію округу Венсенського лісу і 1-й (9228 осіб/км ²). Найбільш густонаселеним вважається 11-й округ із щільністю населення понад 40 000 осіб/км²[32].

    Демографічний розвиток міста[ред. | ред. код]

    Динаміка змін
    людності Парижа

    1150 50 000
    1200 120 000
    1328 200 000
    1365 275 000
    1422 100 000
    1500 150 000
    1565 294 000
    1590 300 000
    1637 415 000
    1680 515 000
    1750 576 000
    1789 650 000
    1801 547 800
    1810 714 600
    1851 1 053 000
    1872 1 851 702[33]
    1881 2 240 000
    1901 2 714 000
    1926 2 871 000
    1954 2 850 000
    1975 2 300 000
    1999 2 125 000
    2007 2 143 000
    Des villages Cassini

    В античні часи й середньовіччя внаслідок численних воєн, епідемій і масового голоду число жителів часто різко падало. Наприклад, під час епідемії холери в 1832 році померло приблизно 20 000 осіб.

    Індустріалізація XIX століття призвела до значного росту населення. У 1921 році кількість населення склала 3 мільйони, ця цифра досі є рекордною за всю історію Парижа. Наразі в Парижі мешкає трохи понад двоє мільйонів осіб.

    Зворотна ситуація спостерігається в передмістях за рахунок їхнього розширення — у 1921 році тут проживало 4,85 мільйона осіб, у 2006 — вже 11 600 тисяч.

    За рахунок того, що після виходу на пенсію більшість парижан переїжджає в передмістя й на південь Франції, Париж є досить «молодим» містом. Тут проживає велика кількість неодружених (незаміжніх) (51,5 % всього населення міста)[34] — пересічна паризька сім'я складається з 1,88 людини[35]. Сумарний коефіцієнт народжуваності становить 1,64 — велика частина паризьких сімей має лише одну дитину[36]. На 2004 коефіцієнт народжуваності становив 14,8, коефіцієнт смертності — 6,6. Таким чином природний приріст населення склав + 8,1, а загальний + 2,1[37].

    Етнічний склад[ред. | ред. код]

    Наразі в Парижі проживають близько 310 000 іноземців, що становить 14,5 % населення Парижа[38]. Лише третина з них — вихідці з ЄС[39]. Здебільшого це іммігранти з Португалії, Алжиру, Марокко та інших країн Європи й Африки.

    Народилися в Парижі[ред. | ред. код]

    Українці в Парижі[ред. | ред. код]

    Померли[ред. | ред. код]

    Адміністрація[ред. | ред. код]

    Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

    Сьогоднішній Париж поділяється на 20 адміністративних округів, нумерація яких йде від центру по спіралі за годинниковою стрілкою. Номер округу є водночас останніми двома цифрами поштового індексу Парижа (Наприклад, XIV округ має індекс 75014).

    Органи влади[ред. | ред. код]

    З березня 2001 мером Парижа є Бертран Деланое від Соціалістичної партії Франції . У 2001 році за нього проголосували 92 зі 163 членів міської ради в той час, як його конкурент Жан Тибері отримав лише 12 % голосів. У березні 2008 Деланое був повторно обраний на посаду мера міста. У 2014 році мером Парижа обрано Анн Ідальго — першу жінку на цій посаді за всю історію міста.

    Економіка[ред. | ред. код]

    Париж — найважливіший економічний центр Франції, тут виробляється 10 % ВВП країни[40]. Майже чверть всіх виробничих підприємств країни відкрили в метрополії свої офіси й штаб-квартири. У місті створено 349 000 підприємств[41], що мають 1 640 тисяч робочих місць, а це в перерахунку на всіх працездатних парижан становить 1,5 робочого місця на людину[34]. Тим не менше, число безробітних парижан становить 8,7 %, що, однак нижче, ніж у цілому по країні (9,3 %), за даними на кінець 2010 року[42].

    Основна маса (85 %) робочих місць Парижа належать до сфери послуг. Попри те, що промисловість активно виводиться за межі міста, вона дає досі близько ста тисяч робочих місць. Приблизно стільки ж робочих місць припадає на дрібні підприємства, зайняті у сфері сервісу (35 %), виробництва (30 %), будівництва (20 %) і харчування (15 %).

    Розвинений туристичний бізнес, у середньому на рік французьку столицю відвідують 27 млн туристів, що в 12 разів більше чисельності населення міста[43]. B 2007 китайські туристи витратили 79 млн євро в паризьких магазинах такс-фрі, японці — 87 млн євро, російські — 72 млн євро, і американці — 71 млн євро[44].

    У Парижі розташувалася велика частина французьких банків, страхових компаній та інших фінансових підприємств. Основні французькі телекомунікаційні компанії також розташовані головним чином у Парижі: Vivendi Universal, Groupe Lagardère, Groupe TF1. У Парижі перебувають також видавництва найбільших щоденних газет (див. розділ про ЗМІ), і безліч інших видавництв.

    Сьогодні Париж (разом із відкритим у 50—60-ті роки в передмісті Парижа діловим центром Дефанс) є одним із найважливіших торговельних центрів Європи.

    Завдяки зосередженню французьких і міжнародних фірм у місті, Париж забезпечує приблизно третину ВВП країни.

    Рівень занятості[ред. | ред. код]

    У 2007 році серед 1 569 679 осіб у працездатному віці (15—64 років) 1 189 388 були активні, 380 291 — неактивна (показник активності 75,8 %, у 1999 році було 74,0 %). З 1 189 388 активних працювало 1 057 058 осіб (531 882 чоловіки та 525 176 жінок), безробітних було 132 330 (64 966 чоловіків та 67 364 жінки). Серед 380 291 неактивної 201 686 осіб було учнями чи студентами, 66 523 — пенсіонерами, 112 082 були неактивними з інших причин[45].

    У 2008 році у муніципалітеті числилось 1061697 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 2145494 особи, медіана доходів виносила 24 298 євро на одного особоспоживача[46].

    Культура й дозвілля[ред. | ред. код]

    Париж у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[ред. | ред. код]

    Набережні Сени

    Набережні Сени в 1991 році[47] увійшли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Приміський Палац Фонтенбло[48] і Версальський палац[49] внесено до списку відповідно в 1979 і 1981 роках.

    Бібліотеки, архіви[ред. | ред. код]

    • Найбільша бібліотека Парижа — Національна бібліотека Франції, заснована в 1368 році королем Карлом V зі своєї особистої бібліотеки в Луврі. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було заведено знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив Людовик XI, з якого і почалося розширення фонду. У 1988 році президент Франсуа Міттеран оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проєктом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них понад 13 мільйонів друкованих видань[50]. Зокрема, у збірці знаходиться рисунок проєкту будівлі ордену єзуїтів у Луцьку, автор Бенедетто Моллі[51].

    Іншими визначними бібліотеками Парижа є Бібліотека Мазаріні, Бібліотека Святої Женев'єви, Публічна бібліотека інформації (розташована в Центрі Жоржа Помпіду), Бібліотека Арсеналу (частина Національної бібліотеки Франції), Історична бібліотека міста Парижа.

    У XIX окрузі Парижа розташована українська Бібліотека імені Симона Петлюри.

    У кварталі Маре розташований центральний корпус Національних архівів Франції

    Музеї[ред. | ред. код]

    Музей Лувр, відкритий в 1793 в колишній резиденції французьких королів, складається з 8 тематичних відділів де на площі 60 600 м² представлена одна з найбільших світових колекцій, що складається з 35 000 експонатів — шедеврів західноєвропейського мистецтва від Середньовіччя аж до 1848 року, а також античних цивілізацій стародавніх єгиптян, римлян, етрусків, цивілізацій Близького сходу і мистецтва ісламських народів[52]. Саме тут зберігаються такі світові шедеври, як [Мона Ліза] (Джоконда) і Венера Мілоська.

    Лувр. Крило Рішельє

    Музей д'Орсе розташувався в приміщенні колишнього залізничного вокзалу Орсе на березі Сени. Вокзальну будівлю споруджено за проєктом Віктора Лалу 1900 року для сполучення між Парижем і Орлеаном, однак вокзал було закрито 1939 року. У 1980-х роках під керівництвом Гае Ауленте будівлю переробили під новий музей. Музей д'Орсе насамперед знаменитий колекцією французьких імпресіоністів. Окрім того, тут виставляються картини, скульптури, фотографії та меблі періоду 1848—1914 років.

    Центр Жоржа Помпіду, побудований в 1977 за проєктом Ренцо Піано, Річарда Роджерса і Жанфранко Франчіні, є головним осередком сучасного мистецтва Франції. У будівлі знаходиться не тільки музей сучасного мистецтва, але й бібліотека, кінозали, книжкові магазини та студії дитячої творчості. Особливою є вже сама будівля центру — вся інфраструктура (ліфти, вентиляційні шахти, ескалатори) винесена назовні та розфарбована в яскраві кольори.

    Музей Пікассо містить лише близько 250 картин, але є одним із найкрасивіших музеїв Парижа. Експозицію складають роботи самого Пікассо, а також зібрана ним колекція робіт інших художників — Жоржа Брака, Поля Сезанна, Анрі Матісса та Амедео Модільяні. Музей розташувався у відбудованому в 1656—1659 роках особняку Салі у кварталі Маре.

    У середньовічному палаці абатів Клюні зараз знаходиться Музей Середньовіччя (Музей Клюні) з колекцією середньовічних предметів мистецтва. Звідси можна потрапити в терми галло-римського періоду, руїни яких збереглися донині. У вересні 2000 поруч із будівлею музею розбили середньовічний сад (jardin médiéval) площею 5000 м ².

    До Всесвітньої виставки 1900 року спроєктовано Великий і Малий палаци, що й досі правлять за виставкові павільйони. У Великому палаці не тільки виставляються предмети мистецтва, але також проходять різні ярмарки-виставки, наприклад, автомобільна виставка Mondial de l'automobile de Paris. У Малому палаці розташувалися колекції живопису французького та італійського Ренесансу, а також картини фламандських і голландських майстрів.

    Театри[ред. | ред. код]

    Паризька опера внесла значний внесок у розвиток оперного мистецтва. Сьогодні в Парижі два оперні театри: Опера Гарньє, відома також як «Ґранд Опера», і Опера на Бастилії. Опера, що споруджена в 1875 і названа іменем архітектора Гарньє, має площу 11 237 м² і є найбільшим оперним театром у світі. Нова Бастільская опера існує лише з 1989 року. З моменту відкриття нової опери Палац Гарньє програє в технічному оснащенні й використовується насамперед для балетних і класичних оперних вистав.

    Знаменитий театр Комеді Франсез виник у 1680 зі злиттям колишнього театру Мольєра Illustre Théâtre з кількома театральними трупами. Серед акторів, що грали на сцені Комеді Франсез, були такі відомі особистості, як Сара Бернар і Жан-Луї Барро. Сьогодні театр виступає в основному з класичним репертуаром.

    Кабаре[ред. | ред. код]

    Для шанувальників вар'єте в Парижі відкрито велику кількість кабаре. Найвідоміші з них — Мулен Руж, Лідо, Крейзі Хорс і Парадіз Латін у Латинському кварталі.

    Одним із символів Парижа вважається реклама кабаре «Tournée du Chat Noir» (турне дю ша нуар) намальована Теофілом Стейнленом в 1896. Кабаре знаходилося в богемному районі Парижа — Монмартрі.

    Кінематограф[ред. | ред. код]

    Кінематограф як видовищне мистецтво народився саме в Парижі — 28 грудня 1895 в «Гран-кафе» на бульварі Капуцинок відбувся перший публічний показ «Сінематограф братів Люм'єр».

    Гастрономія[ред. | ред. код]

    Ресторани в сучасному розумінні слова виникли в Парижі незадовго до Французької революції. Слово «ресторан» походить від французького дієслова restaurer, що означає «привести в норму», «додати сили» (той самий корінь, що в українського слова «реставрація»). Це слово довгий час застосовувалося до ситних страв, м'ясних бульйонів, а з другої половини XVIII століття — до закладів громадського харчування.

    У 1786 вийшла постанова паризького прево, за якою дозволялося кухарям і рестораторам приймати відвідувачів до 23 (взимку) або до 24 годин (влітку)[53]. Для заможних містян стало звичкою призначати ділові, а також і особисті зустрічі не вдома, а в ресторані. Ресторанна справа розвивалося швидкими темпами, незабаром кількість ресторанів у Парижі вже було важко перерахувати.

    Деякі паризькі кафе існують ще з часів епохи Просвітництва, коли вони виконували переважно соціальну функцію, ніж служили місцем для прийому їжі. Серед них Кафе Прокоп, перше літературне кафе (зараз вважається найстарішим рестораном Парижа) і Кафе де ля Режанс, що стало місцем зустрічей найкращих шахістів тих часів (проіснувало до 1950-х років).

    Парки й сади міста[ред. | ред. код]

    Місто славиться своїми парками й садами, що окрім рекреаційної функції мають неабияке історичне й культурне значення. Два найстарші сади в самому центрі Парижа — це сад Тюїльрі та Люксембурзький сад. Сад Тюїльрі створено в XVI столітті, на правому березі річки Сена поблизу Лувра, це був палацовий сад, що існує й досі. Люксембурзький сад, на лівому березі річки, у минулому належав приватному замку, і був побудований для Марії Медічі в 1625 році. Також відомий Сад рослин, закладений у ті самі часи, і створений Гі де ля Броссе, лікарем Людовика XIII, для вирощування лікарської рослини, згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.

    Другим періодом розвитку паризьких садів були часи імператорські. У ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижа. Під керівництвом інженера Жана-Шарля Альфана (Jean-Charles Alphand) і художника-пейзажиста Жана-П'єра Баріллет-Дешана (Jean-Pierre Barillet-Deschamps) створено нові садові комплекси — Булонський ліс і Венсенський ліс, що розміщувалися в передмісті Парижа, (відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижа, вони тепер є зеленою зоною самого міста). Також у нових районах міста розбито парки: Монсо (раніше відомий як «Фолі де Шартрі»), Монсурі (Montsouris), Бют-Шомон (Buttes-Chaumont). З часом кількість парків і садів у Парижі ще більше зросла:

    Архітектура[ред. | ред. код]

    Лувр із підсвіченою скляною пірамідою, що слугує головним входом у музей
    Римо-католицька базиліка Священного Серця (Sacré-Cœur) на вершині Монмартру
    Ейфелева вежа була побудована до Всесвітньої виставки 1889 року

    Зовнішнього сучасного вигляду місто набуло в середині XIX століття внаслідок грандіозної перебудови. Багато століть до цього місто складалося з лабіринту вузьких вулиць і дерев'яних будинків. У 1852 році за планом удосконалення міста, задуманим бароном Османом, було зруйновано цілі квартали старих споруд, а на їхньому місці з'явилися широкі проспекти та збудовані в єдину лінію кам'яні будівлі в неокласичному стилі, характерні для нової епохи буржуа. Принципи містоустрою часів Наполеона III й зараз не втратили своєї актуальності: висота і розміри будівель підкоряються єдиному закону рівномірності, а з середини XIX століття було зроблено всього лише декілька винятків із правила. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови.

    Типовим для архітектури Парижа є особливий вид особняків — фр. hôtel particulier. Такий особняк — це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором і садом із тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд було збудовано в XVII—XVIII століттях, для споруд XVIII століття характерною рисою є замкнений з усіх чотирьох боків двір. Типовий приклад — будівля кардинальського палацу Пале Рояль із внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, що збереглися, розташовані у кварталі Маре, наприклад Отель Субіз, Отель Салі та Отель Карнавале.

    Незмінні межі міста, його чіткий план устрою і брак місця для нового будівництва поступово перетворили місто на музей, що діяв і жив. Заради збереження великої спадщини, історико-охоронні закони утрудняють споруду нових будівель і комунікацій у центрі, тому значна кількість ділових організацій переїхала або планує переїзд у зручні й дешевші передмістя. Вже зараз за межами історичного міста розташовані діловий район Дефанс із вежею Ган, великий продовольчий ринок (передмістя Ренжис), важливі освітні установи (Політехнічна школа), наукові лабораторії, спортивні споруди та навіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту).

    Визначні місця[ред. | ред. код]

    Собор Паризької Богоматері
    Тріумфальна арка

    У Парижі розташована величезна кількість визначних пам'яток, до яких відносяться не тільки архітектурні споруди, але також і вулиці, мости та майдани.

    Три найвідоміші паризькі пам'ятки — це стародавній Собор паризької Богоматері, побудований на острові Сіте ще в XII столітті, Ейфелева вежа і Тріумфальна арка — конструкції XIX століття. Ажурна металева башта, побудована за проєктом інженера Гюстава Ейфеля, замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку 1889 року. Але вона не тільки пережила саме цей захід, але і стала відтоді справжнім символом міста. На півночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться базиліка Сакре-Кер, побудована на вершині пагорба Монмартр, і самотня Вежа Монпарнас, що особливо вирізняється на тлі району невисокої забудови.

    Історична вісь пам'ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись від всесвітньо відомого музею Лувр, вона продовжується через сад Тюїльрі, проспект Єлісейські поля до самої Тріумфальної арки в центрі площі Зірки. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал Дефанс, центром якого стала Велика арка Дефанс.

    У самому центрі історичної частини розташований Будинок інвалідів, у якому міститься військовий музей, тут же покояться останки Наполеона Бонапарта. Тут розташована і церква Пантеон, де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишній королівський палац Консьєржері став на час Великої французької революції в'язницею для поваленої королеви, звідки вона була згодом конвойована для публічної страти.

    Ще одне нагадування про палаючі бої за свободу французького народу — статуя Свободи, встановлена на Лебединому острові. Велику копію цієї статуї було подаровано Сполученим Штатам Америки в 1886 році, й відтоді зустрічає мандрівників у порту Нью-Йорка.

    У історичному центрі міста, на острові Сіте, знаходяться дві найзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.

    Архітектурні напрями XX століття залишили місту такі пам'ятки як Культурний центр імені Жоржа Помпіду, у якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будівля опери на площі Бастилії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці історичного ринку «Черева Парижа», описаного в однойменному романі Еміля Золя, а також район Ла Дефанс, що є архітектурним комплексом із хмарочосів і споруд з авангардними формами.

    Неабиякий інтерес становить парковий ансамбль науково-промислового містечка, у якому розташований великий музей науки й техніки.

    Пам'ятки культури та архітектури[ред. | ред. код]

    Цвинтарі[ред. | ред. код]

    Kладовище Пер-Лашез

    За сформованою християнською традицією покійних намагалися ховати на прилеглій до церкви землі. 1786 року з міркувань суспільної гігієни вирішили припинити поховання на переповнених кладовищах при церквах у центрі міста та закрити їх, а останки з цих кладовищ перенести в підземні каменоломні на південь від Парижа[54] (сучасні Катакомби Парижа в 14 окрузі)[55]. Відкриття найбільших паризьких кладовищ припадає на початок 19 століття, епоху правління Наполеона I[56]. Розвиток міста призвів до того, що ці кладовища, які колись були на околицях, виявилися своєрідною зеленою оазою спокою в центрі різних кварталів галасливої столиці. Багато великих людей Франції та всього світу знайшли останній притулок на цвинтарі Пер-Лашез, що є справжнім некрополем-музеєм похоронного мистецтва 19 століття просто неба[57], цвинтар Монмартра, лабіринт на 11 гектарах[58], цвинтар Монпарнас, що завдяки своєму чіткому плануванню здобув назву «бухти спокою»[59] та цвинтар Пассі, хоч і невеликий, але з найвищою щільністю знаменитостей на квадратний метр[60].

    Освіта та наука[ред. | ред. код]

    Овальний зал у старій будівлі Національної бібліотеки

    Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.

    Найвідоміший Паризький університет — Сорбонна — був заснований в 1257 році Робером де Сорбон із метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю[61]. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий Латинський квартал, чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. У 1968 році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли у своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа[62].

    У Парижі також розташований Інститут Франції, що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається Французька академія, що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році Валентеном Конраром. Статус державної наукової установи Академія отримала в 1635[63].

    Іншими престижними навчальними закладами є Колеж де Франс, Політехнічна школа, Вища нормальна школа, Католицький інститут, Гірнича школа, Національна вища школа красних мистецтв та Національний інститут управління.

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Знак паризького метро

    Громадський транспорт[ред. | ред. код]

    Громадський транспорт французької столиці представлений підземними видами (метро і RER) і надземними (автобус і трамвай), а також водним (Voguéo) та мережею велопрокату Vélib і звичайно ж таксі, яких у місті 16 623[64].

    Основний оператор паризького громадського транспорту — RATP (фр. Régie Autonome des Transports Parisiens), у чиєму віданні перебувають всі лінії метро та автобусні маршрути, три лінії трамваю та дві лінії RER[65]. Трамвайна лінія T4 і більшість ліній RER обслуговуються французькими залізницями (SNCF).

    Найзручнішим і найшвидшим транспортом Парижа вважається Паризький метрополітен, що складається з 16 ліній загальною протяжністю 212,5 км, що робить його одним із найбільших у світі.

    Також є регіональне експрес-метро (RER) — лінії приміських електричок, що проходять у Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа RER складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.

    З 1992 року в Парижі почали знову будувати трамвайні лінії, знищені в 60—70-ті роки. Мережа паризького трамвая складається з чотирьох ліній, три з яких сполучають паризькі передмістя, і лише одна (Т3) проходить у міській межі.

    У Парижі існує широка автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також і спеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа.

    З недавнього часу з'явилася можливість подорожувати містом на велосипеді. Всюди в місті розташовуються автоматизовані велостоянки Velib.

    На всіх видах транспорту в межах міста приймається квиток Ticket t +[66], одноденні абонементи Mobilis[67] і Ticket jeune Week-end для осіб молодше 26 років[68], а також одно- або багатоденний абонемент Paris Visite[69] або проїзний квиток Navigo[70].

    Автотранспорт[ред. | ред. код]

    Кільцева автомагістраль Бульвар Періферік

    Париж — значний транспортний вузол країни. Історично основні дороги країни радіусами розходилися від столиці, і до сьогоднішніх днів ці радіуси чітко видно на автомобільній карті Франції. Від Парижа радіусами сходяться дороги зі всіх можливих напрямів: А1 з Лілля, А4 з Реймса, А5 з Діжона, А6 з Ліона, А77 з Невера, А10 з Орлеана, А13 з Руана і А16 з Ам'єна.

    Безпосередньо навколо міста побудована кільцева автомагістраль Бульвар Періферік, що має від 2 до 4 смуг руху в кожну сторону. Ще дві кільцеві дороги — A86[71] і A104[72] — дозволяють транзитному транспорту об'їхати Париж, не заїжджаючи в місто.

    Авіатранспорт[ред. | ред. код]

    Париж обслуговують два великі міжнародні аеропорти:

    • «Шарль де Голль» з 57,9 млн пасажирів за рік (дані 2009 року) є другим у Європі за обсягом пасажироперевезень.
    • «Орлі» з 25,1 млн пасажирів посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.

    У відомстві компанії Aéroports de Paris знаходиться також 12 дрібних аеропортів та аеродромів паризького регіону, у тому числі:

    • Аеропорт Ле Бурже — відомий своїм авіасалоном, протягом року переважно використовується приватними літаками та невеликими авіакомпаніями.

    Бюджетні авіакомпанії для своїх «паризьких» рейсів можуть використовувати аеропорти, що знаходяться на деякій відстані від Парижа :

    • Аеропорт Ватрі (фр. Aéroport Paris — Vatry, 140 км на схід від Парижа).
    • Аеропорт Бове-Тіє (фр. Aéroport de Beauvais-Tillé, 80 км на північ від Парижа).

    Залізничний транспорт[ред. | ред. код]

    Вокзал Сен-Лазар, перед ним — вхід на 14-ту лінію метро

    Залізничні лінії паризьких вокзалів сполучають столицю зі всіма регіонами Франції і сусідніми країнами. Зв'язок між вокзалами добре налагоджений за допомогою громадського транспорту.

    Для вантажоперевезень використовуються вокзали Ле Бурже, розташований в однойменній комуні, і Vaires, з Великою кільцевою дорогою, що йде від нього (Grande Ceinture).

    Спорт[ред. | ред. код]

    Стадіон Ролан Гаррос

    Історія Парижа зафіксувала різні спортивні змагання на його майданчиках: тенісні турніри XII століття, футбольні матчі XX століття, єдиноборства шпажистів XIX століття, велосипедні та кінні перегони. Париж, довший час, був законодавцем «спортивної моди» — Перше присудження звання «Чемпіон світу» в 1740 році (Clergé) в великому тенісі, вперше використання метричної системи в легкій атлетиці в 1798 році на «Олімпіаді республіки» (Olympiade de la République), перша конкурс кінної виїздки в 1866 році, перші велосипедні перегони в 1868 році, перший турнір з сучасного фехтування в 1893 році, перша жінка допущена до участі в Олімпійських ігор в 1900 році. Багато міжнародних спортивних організацій були засновані й квартирують у Парижі. Саме тому місто має 360 спортивних майданчиків: 172 тенісних корти, 131 муніципальні гімнастично-тренажерних зали, 36 басейнів (які обслужили 3,4 мільйона плавців у 2006 році) і 10 плавальних комплексів-шкіл, 32 муніципальні стадіони.

    Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав Олімпійські ігри доволі давно — одні з перших 1900 і 1924. Проте, в 1998 в Парижі проходив фінал чемпіонату світу з футболу. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із турнірів великого шолому з тенісу — Відкритий чемпіонат Франції. Популярними видами спорту є футбол, теніс, регбі, кінні перегони, баскетбол. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої велогонки «Тур де Франс» змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975 року, гонка закінчується на Єлисейських Полях.

    Стадіон «Парк де Пренс» (Parc des Princes) побудовано 1897 року на північно-західній околиці Парижа і реконструйовано 1972 року. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «Палац омніспорт Париж-Берсі» (Le Palais omnisports de Paris-Bercy) цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижа, відкрився в 1984 році, у ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертний майданчик, де відбуваються концерти, льодові шоу. «Стадіон Шарлет» (Stade Charlety), створена в 1939 році та перебудований у 1994 році, має славу «храму аматорського спорту» в Парижі та має у своєму складі: легкоатлетичний стадіон на 20 000 місць і та криту арену 1500 місць. «Стад де Франс» (Le Stade de France) — 80 000 спортивна арена була побудована в Сен-Дені в північному передмісті до фінального турніру Кубка світу з футболу 1998 року і використовується для домашніх ігор національної футбольної команди Франції, а також є основною ареною для національної команди Франції з регбі під час турніру Шести націй, а іноді й визначальних матчів із регбі французьких команд. У 2007 році на стадіоні було проведено кілька ігор Кубка світу з регбі (в тому числі у фіналі турніру).

    Перший турнір-чемпіонат із футболу у Франції, відбувся в Парижі в 1894 році. Боротьбу розпочали чотири клуби столиці та два з її передмість. Наразі, «Парі Сен-Жермен» є найпопулярнішим футбольним клубом Парижа, у місті є ряд інших напівпрофесійних футбольних клубів: «ФК Париж» (Paris FC), «Червоні Зірки» (Red Star), «РКФ Париж» (RCF Paris) і «Стад Франсе Парі» (Stade Français Paris). Останній клуб є загальноспортивним, оскільки представляє команди в регбійному та гандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.

    Основні регбійні команди міста «Стад Франсе Парі» (Stade Français Paris) та «Ресінґ Метро 92 Париж» (Racing Métro 92 Paris), які грають у турнірі Top 14, які мають давню історію суперечностей, ще з 1892 року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні баскетбольна «Парі-Левалюа Баскет» (Paris-Levallois Basket) та гандбольна команда «Парі Андбаль» (Paris Handball) — колишня команда «Париж-Аньєр» (Paris-Asnières). Значних успіхів почали добиватися колишні університетські команди — волейбольна «Парі Волей» (Paris Volley) та бейсбольна дружина «Парі Університе клуб» (Paris Université Club).

    Найпопулярніші іподроми Венсен (Vincennes), Лоншан (Longchamp) і Отей (Auteuil), у Парижі проводяться кінні перегони, до яких часто залучаються й іподроми за межами самого Парижа, у Шантії (Chantilly), Мезон-Лаффітт (Maisons-Laffitte), Сен-Клу (Saint-Cloud). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодень, від галопу, смуги перешкод, до виїздки — Париж відзначається престижними перегонами «Приз Тріумфальної арки» (le Prix de l'Arc de Triomphe), «Гранд Стіпл-Чес де Парі» (le Grand Steeple-Chase de Paris) і «Приз Америки» (Prix d'Amérique).

    ЗМІ[ред. | ред. код]

    У Парижі розташовані головні офіси центральних телевізійних каналів TF1, France Télévisions, Canal+, France 24 та каналів радіо (Radio France internationale, Europe 1, Radio France,).

    Саме тут виходять центральні щоденні газети Франції Ле Монд, Ле Фігаро, Ліберасьйон, Паризьєн та загальнофранцузькі культурно-політичні тижневики Нувель Обсерватер, Ле Пуен, Л'Експрес, Парі-Матч та ін.

    Тут також розташований офіс одного з провідних інформаційних агентств світу Франс Прес.

    Передмістя[ред. | ред. код]

    У французькій мові є слово «фобур», яке використовується на позначення передмістя. Колишні фобури з часом були інтегровані в місто й зберегли свою назву в назві вулиць. Так у Парижі є вулиця Фобур Сент-Оноре, де розташований Єлисейський палац — резиденція Президента Франції.

    А найвідомішим передмістям Парижа є Сен-Дені разом з абатством Сен-Дені та однойменною базилікою, усипальницею французьких королів. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО занесено також Версаль зі знаменитим палацово-парковим ансамблем у стилі французького класицизму (в основному другої половини 17 ст.). Чудові замки знаходяться також у Мальмезоні, Сен-Жермен-ан-Ле та Екуані. Віддаленіші від Парижа палаци й парки у Фонтенбло і Рамбує (резиденція президента Франції), собор у Мо і зруйновані абатства Пор-Руаяль та Руайомон.

    За винятком небагатьох заможних районів Паризької околиці на заході й півдні (Нейї-сюр-Сен, Сен-Клу та Со), у передмістях Парижа переважають односімейні будинки, побудовані в міжвоєнний період, та багатоповерхові будівлі, споруджені після 1945 року. Після Другої світової війни було споруджено багато односімейних особняків у нових містах-супутниках Парижа — таких, як Марн-ла-Валле на заході, Сержі-Понтуаз на північному заході, Мелен-Сенар, Еврі й Сен-Квентен-ан-Івелін на півдні. Попри бурхливі темпи житлового будівництва, у Паризькій агломерації все ще відчувається брак житла, а багато будинків не мають сучасних зручностей. Соціальні аспекти будівництва багатоповерхових житлових будинків викликають палкі дебати, а серед мешканців таких будинків переважають незаможні іммігранти.

    Одним з успішних проєктів будівництва в передмісті Парижа стало спорудження ділового кварталу в районі Дефанс на захід від столиці, куди з центру переїхали багато фірм. На заході комплекс хмарочосів підступає до Нантерру, де знаходиться кампус одного з 13 паризьких університетів — Університет Париж X Нантер, інший кампус Університету Париж XII Валь-де-Марн знаходиться в Кретеї, на південний схід від центру Парижа. Ще один район виник у Бобіньї, на північний схід від Парижа.

    Зовнішні зв'язки[ред. | ред. код]

    Консульства[ред. | ред. код]

    Міста-побратими[ред. | ред. код]

    Париж має одне місто-побратим і багато міст-партнерів.

    Місто-побратим:

    • Рим, Італія, з 1956 (Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris / Solo Parigi è degna di Roma; Solo Roma è degna di Parigi / «Тільки Париж вартий Рима; тільки Рим вартий Парижа»).

    Міста-партнери:

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б archINFORM — 1994.
    2. http://books.google.com/books?id=QSIDAAAAMAAJ&pg=RA1-PA132
    3. répertoire géographique des communesInstitut national de l'information géographique et forestière.
    4. SANDRE
    5. а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    6. https://sjp.pwn.pl/so/paryzanin;4484480.html
    7. https://sjp.pwn.pl/so/paryzanka;4484481.html
    8. Nivet P. (unspecified title) — С. 255. — ISBN 978-2-85944-244-6
    9. Val-de-Marne, Par C. Dubois Auteur (2021-01-02). Population 2021 à Paris: 2 175 601 habitants. 94 Citoyens (fr-FR). Процитовано 2021-02-16. 
    10. World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
    11. а б в г Dimensions. Géographie de la capitale Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine..(фр.) // Mairie de Paris, 20.08.2010
    12. Situation géographique Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine..(фр.) // Mairie de Paris, 01.07.2010
    13. а б в г д Архівована копія. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 7 червня 2011. 
    14. Le climat Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine..(фр.) Mairie de Paris, 01.07.2010
    15. 20 minutes, № 1560, 13 лютого 2009року, «Les prévisions, bien plus qu'un passe-temps»
    16. A partir de quelle température déclenche-t-on le plan «Grand Froid» à Paris ? Архівовано 26 листопада 2010 у Wayback Machine.(фр.). // Mairie de Paris, 30.11.2010
    17. Climatological Information for Paris, France. Meteo France. August 2011. 
    18. The largest cities in the world by land area, population and density Архівовано 16 травня 2015 у Wayback Machine..(англ.) // City mayors statistics
    19. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 7 червня 2011. 
    20. Dévélopper le végétal à Paris
    21. Paris trie ses déchets
    22. Ballon Air de Paris: un ballon pour mesurer la qualité de l'air de Paris. Архів оригіналу за 3 лютого 2011. Процитовано 7 червня 2011. 
    23. Qualité de l'air à Paris Le Site officiel de l'Office du Tourisme et des Congrès de Paris
    24. Air Quality Now — Comparing Cities — Paris Air Quality Details
    25. La qualité de l'air s'améliore à Paris.(фр.) Le Figaro, 22.10.2010
    26. Se baigner dans la Seine Архівовано 8 липень 2010 у Wayback Machine..(фр.) // La-Croix.com, 05.07.2010
    27. Etat initial d'environnement Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine..(фр.) // Mairie de Paris
    28. Plan de lutte contre le bruit. Архів оригіналу за 3 лютого 2011. Процитовано 7 червня 2011. 
    29. Conseil de Paris: Plan anti-bruit. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 7 червня 2011. 
    30. http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine. Barometre de la propreté 2003 см. Les causes de la malpropreté
    31. Quelques chiffres…[недоступне посилання з вересня 2019].(фр.) // Mairie de Paris, 30.10.2006
    32. Щільність населення Архівовано 6 березня 2009 у Wayback Machine. (англ.)
    33. У проміжку між 1856 і 1861 роками до Парижа приєднали навколишні передмістя, внаслідок чого населення воднораз зросло на півмільйона чоловік.
    34. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 7 червня 2011. 
    35. Plus de 2 millions de Parisiens. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 7 червня 2011. 
    36. INSEE: Демографічні дані Архівовано 6 березня 2009 у Wayback Machine. (англ.)
    37. INSEE: Демографические показатели, 2004 (фр.)
    38. INSEE: Доля иностранцев в регионе Иль-де-Франс, 1999 (фр.)
    39. RECENSEMENT. Premiers résultats. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 7 червня 2011. 
    40. Les dimensions de Paris Архівовано 14 січня 2014 у Wayback Machine..(фр.) // Mairie de Paris, Textes du plan local d'urbanisme
    41. 600 nouvelles entreprises à Paris chaque semaine Архівовано 24 січня 2011 у Wayback Machine..(фр.) Mairie de Paris, 20.01.2011
    42. Chiffres-clés Архівовано 14 січня 2014 у Wayback Machine..(фр.) // Mairie de Paris — Direction du développement économique, de l'emploi et de l'enseignement supérieur, 11.2010
    43. Combien de touristes visitent la capitale chaque année ?. Архів оригіналу за 29 липня 2010. Процитовано 8 червня 2011. 
    44. Газета «Метро» від 5 червня 2008 року.
    45. Emploi et population active 1999 et 2007 [Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-08-27. Процитовано 2011-05-05.  (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
    46. Revenus fiscaux des ménages en 2008 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2008 році] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-05-25.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
    47. Береги Сени, список Юнеско (англ.)
    48. Дворец Фонтенбло в списке ЮНЕСКО (англ.)
    49. Версальский дворец в списке ЮНЕСКО (англ.)
    50. Сайт Національної бібліотеки (фр.)
    51. Jerzy Paszenda. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)
    52. Oeuvres | Musée du Louvre
    53. Alfred Fierro. Histoire et dictionnaire de Paris
    54. Snapshot: Paris Underground Архівовано 17 червень 2011 у Wayback Machine..(англ.) // Smithsonian magazine, 05.11.2007
    55. Empire of the Dead [недоступне посилання з липня 2019].(англ.) // Smithsonian magazine, April 2000
    56. Le Père-Lachaise Архівовано 13 листопад 2012 у Wayback Machine..(фр.) // Mairie du XXème arrondissement
    57. Père-Lachaise[недоступне посилання з жовтня 2019].(фр.) Mairie de Paris
    58. Au cimetière de Montmartre(фр.) // LEXPRESS.fr, 31.10.2010
    59. cimetière Montparnasse(фр.) // Mairie de Paris
    60. Cimetière de Passy.(фр.) Mairie de Paris
    61. Історія Сорбонни на офіційному сайті Архівовано 4 грудень 2008 у Wayback Machine. (фр.)
    62. Культура і система освіти
    63. Офіційний сайт Французької академії (фр.)
    64. Combien de taxis circulent à Paris?. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 9 червня 2011. 
    65. L'essentiel Архівовано 22 лютий 2011 у Wayback Machine. RATP.fr
    66. Ticket t+
    67. Mobilis
    68. Ticket Jeunes Week-end
    69. Paris Visite. Архів оригіналу за 18 травень 2011. Процитовано 9 червень 2011. 
    70. Titres pour 1 semaine / 1 mois. Архів оригіналу за 18 травень 2011. Процитовано 9 червень 2011. 
    71. В теперішній час (2008) ведуться роботи із замикання кільця в районі Версаля, решта частини траси функціонує.
    72. В теперішній час (2008) ведуться дослідження з замикання траси на заході від Парижа.

    Посилання[ред. | ред. код]

    Вид на західну частину Парижа з вершини Вежі Монпарнас.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Бібліографія[ред. | ред. код]

    • Vincent Cronin (1989). Paris on the Eve, 1900—1914. New York: Harper Collins. ISBN 0-312-04876-9.
    • Vincent Cronin (1994). Paris: City of Light, 1919—1939. New York: Harper Collins. ISBN 0-00-215191-X.
    • Jean Favier (1997-04-23) (in French). Paris. Fayard. ISBN 2-213-59874-6.
    • Jacques Hillairet (2005-04-22) (in French). Connaissance du Vieux Paris. Rivages. ISBN 2-86930-648-2.
    • Colin Jones (2004). Paris: The Biography of a City. New York: Penguin Viking. ISBN 0-670-03393-6.
    • Rosemary Wakeman (2009). The Heroic City: Paris, 1945—1958. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-87023-6.

    Джерела інформації[ред. | ред. код]