Парникові гази

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Парнико́вий газ (англ. Greenhouse gas) — гази в атмосфері планети, що здатні поглинати теплове випромінювання поверхні планети і хмар (інфрачервона радіація) і відбивати його назад, додатково розігріваючи планетарну атмосферу.

До основних парникових газів в атмосфері Землі відносяться пари води (H2O), вуглекислий газ (CO2), закис азоту (N2O), метан (CH4), озон (O3), гексафторид сірки (SF6), гідрофторвуглець (ГФУ) і перфторвуглероди (ПФУ)[1]. В останньому звіті Робочої групи МГЕЗК констатується, що найбільший внесок у зміну клімату вносить вуглекислий газ, потім йдуть метан, галоїдвуглероди і закис азоту[2].

Згідно з Додатком А до Кіотського протоколу визначено 6 основних парникових газів, які дають внесок до парникового ефекту. Цими газами є:

  1. Діоксид вуглецю, СО2
  2. Метан, СН4
  3. Закис азоту, N2O
  4. Гідрофторвуглецеві сполуки
  5. Перфторвуглецеві сполуки
  6. Гексафторид сірки, SF6

Прямі викиди парникових газів

Регіональне експеримент викидів

Сукупні та історичні викиди

Річні викиди на душу населення

Примітки

  1. [http://www.ipcc.ch/pub/syrrussian.htm Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад Межправительственной группы экспертов по изменению климата (МГЭИК).] — Женева, Швейцария. — 2001. — 220 с.
  2. Climate Change 2007: The Physical Science Basis. Summary for Policymakers. Contribution of Working Group I to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC). 10th Session of Working Group I of the IPCC, Paris, February 2007.

Література

  • Інформаційні технології просторової інвентаризації парникових газів у енергетичному секторі та аналіз невизначеності: [монографія] / Р. А. Бунь, Х. В. Бойчук, А. Р. Бунь, М. Ю. Лесів ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : ПП Сорока Т. Б., 2012. — 464 с. : іл. — Бібліогр.: с. 417—462 (450 назв). — ISBN 978-966-2598-001