Відмінності між версіями «Парнокопиті»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
(зовнішні посилання)
 
Рядок 30: Рядок 30:
 
| wikispecies = Artiodactyla
 
| wikispecies = Artiodactyla
 
}}
 
}}
'''Оленеподі́бні'''<ref name="zah" /><ref>''Гащак С. П.'', ''Вишневський Д. О.'', ''Заліський О. О.'' [http://www.chornobyl.net/files/articles/IRL/2006/Gaschak~JZ.PDF Фауна хребетних тварин Чорнобильської зони відчуження (Україна)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170203082121/http://www.chornobyl.net/files/articles/IRL/2006/Gaschak~JZ.PDF |date=3 лютий 2017 }}&nbsp;— Славутич: Вид-во Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології, 2006.&nbsp;— 100 с. іл. 8.</ref><ref>''Делеган І. В.'' [http://www.nbuv.gov.ua/PORTAL/chem_biol/nvnltu/15_4/39_Delegan_15_4.pdf Продукція м'яса сарни європейської та варіанти розподілу її між учасниками колективного полювання]&nbsp;— Науковий вісник, 2005, вип. 15.4.</ref><ref>''Скільський І. В.'', ''Л.&nbsp;І.&nbsp;Мелещук'', ''Тащук М. В.'' [http://www.terioshkola.org.ua/library/conf-muz-2008/skilsky-etc-2008-(mam-bukovyna).pdf Ссавці південно-східної частини буковинського передкарпаття]&nbsp;— 2008.</ref>, або парнопалі,<ref name="zah">[[Загороднюк Ігор Володимирович|''Загороднюк І. В.'']] [http://evrica.org.ua:8080/xmlui/bitstream/handle/123456789/99/І_Загороднюк_33-43.pdf?sequence=1 Наукові назви ссавців: від описових до уніфікованих] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305082241/http://evrica.org.ua:8080/xmlui/bitstream/handle/123456789/99/%D0%86_%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8E%D0%BA_33-43.pdf?sequence=1 |date=5 березень 2016 }}&nbsp;— Вісник Львівського Університету. Серія біологічна. 2008. Вип. 48. С. 33-43.</ref> а також парнокопи́ті<ref>{{СУМ-11|Парнокопитий}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/|title=Словники України on-line|website=lcorp.ulif.org.ua|accessdate=2017-02-02}}</ref>, інколи парнокопи́тні (''Cerviformes'', ''seu Artiodactyla'')&nbsp;— ряд [[Плацентарні|плацентарних]] [[Ссавці|ссавців]], який нараховує приблизно 240 видів<ref>{{Cite book|url=http://books.google.com.ua/books?id=LD1nDlzXYicC&pg=PA338|title=Mammalogy|last=Vaughan|first=Terry|last2=Ryan|first2=James|last3=Czaplewski|first3=Nicholas|date=2011-04-21|publisher=Jones & Bartlett Learning|language=en|isbn=9780763762995}}</ref>, з яких деякі, особливо з родини [[бикові|бикових]], мають велике економічне значення для людини.
+
'''Оленеподі́бні'''<ref name="zah" /><ref>''Гащак С. П.'', ''Вишневський Д. О.'', ''Заліський О. О.'' [http://www.chornobyl.net/files/articles/IRL/2006/Gaschak~JZ.PDF Фауна хребетних тварин Чорнобильської зони відчуження (Україна)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170203082121/http://www.chornobyl.net/files/articles/IRL/2006/Gaschak~JZ.PDF |date=3 лютий 2017 }}&nbsp;— Славутич: Вид-во Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології, 2006.&nbsp;— 100 с. іл. 8.</ref><ref>''Делеган І. В.'' [http://www.nbuv.gov.ua/PORTAL/chem_biol/nvnltu/15_4/39_Delegan_15_4.pdf Продукція м'яса сарни європейської та варіанти розподілу її між учасниками колективного полювання]&nbsp;— Науковий вісник, 2005, вип. 15.4.</ref><ref>''Скільський І. В.'', ''Л.&nbsp;І.&nbsp;Мелещук'', ''Тащук М. В.'' [http://www.terioshkola.org.ua/library/conf-muz-2008/skilsky-etc-2008-(mam-bukovyna).pdf Ссавці південно-східної частини буковинського передкарпаття]&nbsp;— 2008.</ref>, або парнопалі<ref>{{книга|автор=Маркевич, О. П.|заголовок=Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура|місце=Київ|видавництво=Наук. думка|рік=1983|сторінки=221|посилання=}}</ref><ref name="zah">[[Загороднюк Ігор Володимирович|''Загороднюк І. В.'']] [http://evrica.org.ua:8080/xmlui/bitstream/handle/123456789/99/І_Загороднюк_33-43.pdf?sequence=1 Наукові назви ссавців: від описових до уніфікованих] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305082241/http://evrica.org.ua:8080/xmlui/bitstream/handle/123456789/99/%D0%86_%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8E%D0%BA_33-43.pdf?sequence=1 |date=5 березень 2016 }}&nbsp;— Вісник Львівського Університету. Серія біологічна. 2008. Вип. 48. С. 33-43.</ref> а також парнокопи́ті<ref>{{СУМ-11|Парнокопитий}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/|title=Словники України on-line|website=lcorp.ulif.org.ua|accessdate=2017-02-02}}</ref>, паристокопиті<ref>{{книга|автор=Шарлемань, М.|заголовок=Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні|місце=Київ|видавництво=Держ. вид-во України|рік=1927|сторінки=13|посилання=}}</ref> (''Cerviformes'', ''seu Artiodactyla'')&nbsp;— ряд [[Плацентарні|плацентарних]] [[Ссавці|ссавців]], який нараховує приблизно 240 видів<ref>{{Cite book|url=http://books.google.com.ua/books?id=LD1nDlzXYicC&pg=PA338|title=Mammalogy|last=Vaughan|first=Terry|last2=Ryan|first2=James|last3=Czaplewski|first3=Nicholas|date=2011-04-21|publisher=Jones & Bartlett Learning|language=en|isbn=9780763762995}}</ref>, з яких деякі, особливо з родини [[бикові|бикових]], мають велике економічне значення для людини.
   
 
== Назви ряду ==
 
== Назви ряду ==

Поточна версія на 12:04, 11 серпня 2019

Оленеподібні
Giraffe Ithala KZN South Africa Luca Galuzzi 2004.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Чотириногі (Tetrapoda)
Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Eutheria
Надряд: Laurasiatheria
Ряд: Artiodactyla
Owen, 1848
Підряди / інфраряди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Artiodactyla
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Artiodactyla
EOL logo.svg EOL: 7678
ITIS logo.svg ITIS: 180692
Fossilworks: 42307

Оленеподі́бні[1][2][3][4], або парнопалі[5][1] а також парнокопи́ті[6][7], паристокопиті[8] (Cerviformes, seu Artiodactyla) — ряд плацентарних ссавців, який нараховує приблизно 240 видів[9], з яких деякі, особливо з родини бикових, мають велике економічне значення для людини.

Назви ряду[ред. | ред. код]

Назва Оленеподібні є відповідником наукової назви Cerviformes з типовим родом Cervus Linnaeus.

Парнокопиті, паристокопитні[10], ратичні[11] — це давні назви, які вживали у минулому і позаминулому століттях, коли не знали інших тварин з віддалених континентів і поділяли всіх «копитних» на однокопитих[12] (коні), двокопитих (биків) і 4-копитих, або ратичних (наприклад, кабани). Для двох останніх груп писали «парнокопиті». У монографії І. В. Делегана зі співавторами «Біологія лісових птахів і звірів» (Львів: Поллі, 2005, 600 стор.) у змісті вказано: «Ряд Оленеподібні [ратичні, парнопалі, парнокопитні] Cerviformes seu Artiodactyla Owen, 1848». Тобто назва «парнокопиті» («парнокопитні») стоїть на останньому місці. Те саме показують й багато інших сучасних джерел з українськими назвами звірів. Не всі групи оленеподібних мають копита (наприклад, верблюд, бегемот). Прямий переклад наукової назви Artiodactyla свідчить про наявність парних пальців, а не копит (грец. ἄρτιος — «парний», грец. δάκτυλος — «палець»).

Філогенія та походження[ред. | ред. код]

Аналіз морфологічних ознак методами кладистики свідчить, що парнокопиті — парафілетична група. У деяких сучасних філогенетичних реконструкціях їх об'єднують разом із китоподібними та низкою вимерлих форм у надряд Cetartiodactyla (дослівно перекладається як «китопарнокопиті»). До ряду Оленеподібних відносять також родину верблюдових, яка характеризується відсутністю копит (мають звичайні пальці) і рогів (в обох статей). У зв'язку з цим родину верблюдових нерідко виокремлюють до підряду «мозоленогих» (Tylopoda), або навіть вважають такий підряд окремим від «парнопалих» рядом. Остання точка зору тепер не визнається.[13]

Як і багато інших груп ссавців, парнокопиті з'явилися впродовж раннього Еоцену (приблизно 54 мільйони років тому). За формою вони були схожі на нинішніх невеликих оленів: невисокі, коротконогі істоти, які їли листя і м'які частини рослин. На початок пізнього Еоцену (46 мільйонів років тому), три сучасні підряди вже розвинулися: нежуйні (Suina, свині), мозоленогі (Tylopoda, верблюди) і «жуйні» (Ruminantia, включаючи й родини оленевих та бикових).

Проте, оленеподібні були далекі від домінування у той час: «непарнокопиті» (предки сучасних коней і носорогів) були набагато успішнішими і значно численнішими. Представники оленеподібних (парнопалих) виживали у вузьких нішах, зазвичай у найгірших середовищах, і мабуть, у той час вони розвинули свою складну травну систему (зокрема, шлунок), що дозволило їм вижити за рахунок поживи нижчої якості.

Поява трав'янистих угруповань (луки, степи) упродовж Еоцену і їх подальше розповсюдження впродовж Міоцену (близько 20 млн років тому) привели до великих змін: трави були дуже важкі для перетравлення, і парнопалі з їх складними шлунками виявилися більш пристосованими до цього грубого корму, і скоро замінили конеподібних, як панівних на той час великих травоїдних ссавців.

Характеристика[ред. | ред. код]

Нога жирафа

Оленеподібні — це ссавці, у яких на кінцівках два середніх пальці (третій і четвертий) служать для опори, а два крайні (2-й і 5-й) переважно рудиментарні, що рідко торкаються субстрату. У них 19 (у домашніх порід менше) спинно-поперекових хребців, без ключиці, з горбкуватим або складчастим шаром емалі на корінних зубах.

Парнопалими ці тварини називаються через парне число пальців, яких у них два або чотири (вісь кінцівки проходить між 3 і 4 пальцями). Спорідненість рідних груп «копитних» (унгулят) уперше помітив зоолог Річард Овен в XIX ст., який запропонував їх поділ на дві сестринські групи «парнопалі» і «непарнопалі».

Парнопалі поділяються на дві групи, які, попри загальну схожість, дуже відмінні:

  • Мозоленогі і жуйні, з другого боку, звичайно високі, мають тільки два пальця на нозі, складніші зуби, щоки, пристосовані до жорсткої трави і багатокамерний шлунок. Вони не тільки мають високорозвинуті травні системи, а й розвинули звичку жувати жуйку: випльовування частково перетвореної їжі, аби жувати її знову, і отримують максимальну можливу від цього вигоду.

Як пропонують молекулярні біологи, одна з груп парнопалих, близька до бегемотів (Hippopotamidae), стала родоначальником ряду китоподібних.

Класифікація[ред. | ред. код]

Свиня дика — представник ряду парнокопитих
Представники ряду парнокопитих
Бегемот — представних ряду парнокопитих

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Загороднюк І. В. Наукові назви ссавців: від описових до уніфікованих Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. — Вісник Львівського Університету. Серія біологічна. 2008. Вип. 48. С. 33-43.
  2. Гащак С. П., Вишневський Д. О., Заліський О. О. Фауна хребетних тварин Чорнобильської зони відчуження (Україна) Архівовано 3 лютий 2017 у Wayback Machine. — Славутич: Вид-во Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології, 2006. — 100 с. іл. 8.
  3. Делеган І. В. Продукція м'яса сарни європейської та варіанти розподілу її між учасниками колективного полювання — Науковий вісник, 2005, вип. 15.4.
  4. Скільський І. В., Л. І. Мелещук, Тащук М. В. Ссавці південно-східної частини буковинського передкарпаття — 2008.
  5. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 221.
  6. Парнокопитий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Словники України on-line. lcorp.ulif.org.ua. Процитовано 2017-02-02. 
  8. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 13.
  9. Vaughan, Terry; Ryan, James; Czaplewski, Nicholas (2011-04-21). Mammalogy (en). Jones & Bartlett Learning. ISBN 9780763762995. 
  10. Терміни ухвалені Термінологічною Колегією Природничої Секції Українського Наукового Товариства // Шарлемань М. Звірі України. — Київ: Вукоопспілка, 1920. — 83 с.
  11. Загороднюк І. В. Вищі таксони ссавців у сучасній фауні України. — Доповіді НАНУ. Біологія. 1998.
  12. Однокопитий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Mammal Species of the World - Browse: ARTIODACTYLA. www.bucknell.edu. Процитовано 2017-02-02. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ряд Оленеподібних (= Парнопалих) у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005) [1]
  • Ряд Artiodactyla на веб-проекті "Дерево життя): Tree of Life Web Project. 2008. Artiodactyla. Even-toed ungulates. Version 04 June 2008 (temporary). [2] in The Tree of Life Web Project, http://tolweb.org/ (Схема родоводу, багато літератури та інтернет-посилань).