Відмінності між версіями «Парпура Максим Йосипович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м
 
Рядок 11: Рядок 11:
 
| ім'я_при_народженні =
 
| ім'я_при_народженні =
 
| дата_народження = 1763
 
| дата_народження = 1763
| місце_народження = [[Конотоп]], [[Гетьманщина]]
+
| місце_народження = [[Конотоп]]
 
| дата_смерті = 1828
 
| дата_смерті = 1828
 
| місце_смерті =
 
| місце_смерті =
 
| причина_смерті =
 
| причина_смерті =
 
| громадянство = [[Російська імперія]]
 
| громадянство = [[Російська імперія]]
| національність = [[Українці|українець]]
+
| національність =
 
| Alma_mater = [[Київська Академія]]
 
| Alma_mater = [[Київська Академія]]
 
| відомий_(відома) = перший видавець поеми [[Енеїда (Котляревський)|«Енеїда»]] [[Котляревський Іван Петрович|І. П. Котляревського]] ([[Петербург]], [[1798]])
 
| відомий_(відома) = перший видавець поеми [[Енеїда (Котляревський)|«Енеїда»]] [[Котляревський Іван Петрович|І. П. Котляревського]] ([[Петербург]], [[1798]])
Рядок 32: Рядок 32:
 
| батько =
 
| батько =
 
| матір =
 
| матір =
| рід =
+
| рід = [[Парпури]]
 
| родичі =
 
| родичі =
 
| дружина =
 
| дружина =
Рядок 42: Рядок 42:
 
| зріст =
 
| зріст =
 
| вага =
 
| вага =
| герб =
+
| герб = POL COA Gąska.svg
  +
| підпис_герба = [[Гуска (герб)|Папарона]]<ref>[http://shron1.chtyvo.org.ua/Sapozhnikov_Leonid/Kryve_dzerkalo_viiny_Mify_ta_zahadky_Druhoi_svitovoi.pdf УКРАЇНСЬКА РОДОВА ГЕРАЛЬДИКА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА РАННЬОГО МОДЕРНУ (XIV – XVIІІ СТ.)]</ref>
| підпис_герба =
 
 
}}
 
}}
   
Рядок 49: Рядок 49:
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
 
 
Максим Йосипович Парпура народився у [[1763]] році в місті [[Конотоп]]і. Його батько був на старшинській службі в званні [[Значковий товариш|значкого товариша]] [[Ніжинський полк|Ніжинського полку]].
 
Максим Йосипович Парпура народився у [[1763]] році в місті [[Конотоп]]і. Його батько був на старшинській службі в званні [[Значковий товариш|значкого товариша]] [[Ніжинський полк|Ніжинського полку]].
   
Рядок 67: Рядок 66:
   
 
== Видання Парпурою «Енеїди» ==
 
== Видання Парпурою «Енеїди» ==
 
 
Вже у 2-й половині [[1790-ті|1790-х]] років [[Енеїда (Котляревський)|«Енеїда»]] [[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;П.&nbsp;Котляревського]] поширювалась у рукописних копіях, діставшись у такому вигляді (у декількох примірниках і варіантах) столичного Петербурга, і, зокрема, потрапивши до рук Максима Парпури. Останній першим високо оцінив талановитий твір Котляревського та його значення для розвитку українського письменства, він вважав за доцільне оприлюднити поему і тому вирішив видати її своїм коштом, аби твір якомога скоріше знайшов шлях до широкого читача. І ось [[1798]] року в Петербурзі, за допомоги колег, «Енеїда» українською мовою вперше була видана Максимом Парпурою. Коли зважити на те, що в жорстокі часи царювання [[Павло I (російський імператор)|Павла І]] нелегко було одержати дозвіл від [[Цензура|цензури]] на видання поеми, що фактично висміювала пануючу феодальну верхівку, та ще й українською мовою, то стане зрозумілим, який сміливий, насправді сподвижницький акт здійснив для свого народу та його культури перший видавець безсмертної «Енеїди».
 
Вже у 2-й половині [[1790-ті|1790-х]] років [[Енеїда (Котляревський)|«Енеїда»]] [[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;П.&nbsp;Котляревського]] поширювалась у рукописних копіях, діставшись у такому вигляді (у декількох примірниках і варіантах) столичного Петербурга, і, зокрема, потрапивши до рук Максима Парпури. Останній першим високо оцінив талановитий твір Котляревського та його значення для розвитку українського письменства, він вважав за доцільне оприлюднити поему і тому вирішив видати її своїм коштом, аби твір якомога скоріше знайшов шлях до широкого читача. І ось [[1798]] року в Петербурзі, за допомоги колег, «Енеїда» українською мовою вперше була видана Максимом Парпурою. Коли зважити на те, що в жорстокі часи царювання [[Павло I (російський імператор)|Павла І]] нелегко було одержати дозвіл від [[Цензура|цензури]] на видання поеми, що фактично висміювала пануючу феодальну верхівку, та ще й українською мовою, то стане зрозумілим, який сміливий, насправді сподвижницький акт здійснив для свого народу та його культури перший видавець безсмертної «Енеїди».
   
Рядок 73: Рядок 71:
   
 
== Цікавий факт ==
 
== Цікавий факт ==
 
 
Достеменно відомо, що автор «Енеїди» Іван Котляревський зневажливо поставився до першого видавця своєї праці за тє, що той без його дозволу, нібито ''«почти испорченную»'' надрукував поему. Він же у власному (3-му) виданні [[1809]] року «помстився» йому, відобразивши в [[Сатира|сатиричному]] образі якоїсь особи ''«Мацапури»'':
 
Достеменно відомо, що автор «Енеїди» Іван Котляревський зневажливо поставився до першого видавця своєї праці за тє, що той без його дозволу, нібито ''«почти испорченную»'' надрукував поему. Він же у власному (3-му) виданні [[1809]] року «помстився» йому, відобразивши в [[Сатира|сатиричному]] образі якоїсь особи ''«Мацапури»'':
 
<poem>
 
<poem>
Рядок 85: Рядок 82:
 
Увійшло в звичку дивитись на «мацапуру» Котляревського, як на [[псевдонім]] Максима Парпури, а дехто навіть ототожнював художній образ мацапури з історичною особою Парпури, знеславивши тим самим останнього в очах нащадків. Українським літературознавством доведено, що це була прикра помилка самого Котляревського, оскільки поема була випущена під ім'ям її автора, про що зазначено видавцем на титульній сторінці. [[Лапідарність|Лапідарне]] повідомлення на книзі «Иждивением М. Парпури» означало ніщо інше, крім того, що «Енеїду» Івана Котляревського видав на свої кошти і за своїм почином той, кому належала і надрукована на окремій сторінці цієї книжки присвята: «Любителям малоросійського слова усерднейше посвящается». З якою прискіпливою обережністю, сумлінним ставленням і повагою до авторського тексту поставився видавець, видно з того, що у виданій ним книжці були вміщені декілька варіантів до окремих строф поеми, які відповідали тим рукописам, що потрапили до рук Парпури.
 
Увійшло в звичку дивитись на «мацапуру» Котляревського, як на [[псевдонім]] Максима Парпури, а дехто навіть ототожнював художній образ мацапури з історичною особою Парпури, знеславивши тим самим останнього в очах нащадків. Українським літературознавством доведено, що це була прикра помилка самого Котляревського, оскільки поема була випущена під ім'ям її автора, про що зазначено видавцем на титульній сторінці. [[Лапідарність|Лапідарне]] повідомлення на книзі «Иждивением М. Парпури» означало ніщо інше, крім того, що «Енеїду» Івана Котляревського видав на свої кошти і за своїм почином той, кому належала і надрукована на окремій сторінці цієї книжки присвята: «Любителям малоросійського слова усерднейше посвящается». З якою прискіпливою обережністю, сумлінним ставленням і повагою до авторського тексту поставився видавець, видно з того, що у виданій ним книжці були вміщені декілька варіантів до окремих строф поеми, які відповідали тим рукописам, що потрапили до рук Парпури.
   
== Див. також ==
+
== Примітки ==
  +
{{примітки}}
* [[Парпури]]
 
  +
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
 
{{Портал|Біографії}}
 
{{Портал|Біографії}}
 
* ''Рябенко Іван'' [https://web.archive.org/web/20120312085715/http://www.grad.konotop.net/postati/parpura.php Парпура Максим Йосипович] на [https://web.archive.org/web/20130126122055/http://www.grad.konotop.net/index.php ''www.grad.konotop.net'' (Конотопський інформаційно-історичний портал)]
 
* ''Рябенко Іван'' [https://web.archive.org/web/20120312085715/http://www.grad.konotop.net/postati/parpura.php Парпура Максим Йосипович] на [https://web.archive.org/web/20130126122055/http://www.grad.konotop.net/index.php ''www.grad.konotop.net'' (Конотопський інформаційно-історичний портал)]
  +
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* {{УМЕ10|частина=Парпура Максим|сторінки=1300}}
 
* {{УМЕ10|частина=Парпура Максим|сторінки=1300}}

Поточна версія на 00:55, 27 квітня 2020

Максим Йосипович Парпура
Парпура Максим Йосипович.jpg
Портрет Максима Йосиповича Парпури (збільшена копія з видання «Енеїди» 1798 року в краєзнавчому музеї Конотопа)
Народився 1763(1763)
Конотоп
Помер 1828(1828)
Громадянство Російська імперія
Місце проживання м. Петербург (Російська імперія)
Діяльність громадський діяч, видавець і меценат
Відомий завдяки перший видавець поеми «Енеїда» І. П. Котляревського (Петербург, 1798)
Alma mater Київська Академія
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада професор Харківського університету
Рід Парпури
Герб

Папарона[1]

Макси́м Йо́сипович Парпу́ра (1763, м. Конотоп, Гетьманщина, тепер Сумська область, Україна — 1828) — український громадський діяч, видавець і меценат, відомий, перш за все, як перший видавець поеми «Енеїда» І. П. Котляревського (Петербург, 1798), що стала першою книжкою, виданою сучасною українською мовою, поклавши початок становленню й розвитку сучасної української літератури.

Біографія[ред. | ред. код]

Максим Йосипович Парпура народився у 1763 році в місті Конотопі. Його батько був на старшинській службі в званні значкого товариша Ніжинського полку.

Закінчивши Новгород-Сіверську гімназію, Максим Парпура продовжив освіту у Київській Академії, а з 1783 року навчався в Петербурзькому генеральному госпіталі на лікаря.

Працював в уряді медичних закладів Петербурга. З 1793 року завідував друкарнею медичної колегії.

Наприкінці 1780-х років розпочав літературно-перекладацьку, а згодом і видавничу діяльність. Йому, зокрема, належали переклади з німецької на російську мову курсу фармакології Елізена і курсу загальної і лікарської хімії Жакена. Свою причетність до літератури Парпура засвідчив також виданням книг: «Жизнь Суворова», «Несчастие от Очакова или торжествующее коварство в Царьграде», «Театральное зрелище» та інші.

У 1798 році М. Й. Парпура став першим видавцем поеми «Енеїда» І. П. Котляревського (Петербург, 1798), що стала першою книжкою, виданою сучасною українською мовою, поклавши таким чином початок становленню і розвитку сучасної української літератури.

Згодом Максим Йосипович працював професором Харківського університету.

Ще за життя Парпури про нього ходили чутки, нібито всі свої прибутки і заощадження він думав віддати на «народні потреби». І ці чутки справдилися — померши у 1828 році, Максим Йосипович у своїй «духівниці» заповідав значні кошти Харківському університетові, Чернігівській і Новгород-Сіверській гімназіям. Конотопській повітовій школі, а також на будівництво лікарні у Конотопі.

У Конотопі дотепер зберігся будинок, що належав М. Й. Парпурі (нині тут діє дитячий садок). Під Конотопом, біля села Коханівки, був невеликий хутір Парпури, що належав батькам Максима Йосиповича. У теперішній час у Конотопському краєзнавчому музеї є планшет, що розповідає про життя і творчість знаного земляка.

Видання Парпурою «Енеїди»[ред. | ред. код]

Вже у 2-й половині 1790-х років «Енеїда» І. П. Котляревського поширювалась у рукописних копіях, діставшись у такому вигляді (у декількох примірниках і варіантах) столичного Петербурга, і, зокрема, потрапивши до рук Максима Парпури. Останній першим високо оцінив талановитий твір Котляревського та його значення для розвитку українського письменства, він вважав за доцільне оприлюднити поему і тому вирішив видати її своїм коштом, аби твір якомога скоріше знайшов шлях до широкого читача. І ось 1798 року в Петербурзі, за допомоги колег, «Енеїда» українською мовою вперше була видана Максимом Парпурою. Коли зважити на те, що в жорстокі часи царювання Павла І нелегко було одержати дозвіл від цензури на видання поеми, що фактично висміювала пануючу феодальну верхівку, та ще й українською мовою, то стане зрозумілим, який сміливий, насправді сподвижницький акт здійснив для свого народу та його культури перший видавець безсмертної «Енеїди».

Максим Парпура не лише став пропагандистом і популяризатором першого твору нової української літератури, а й проклав шлях авторові «Енеїди» — Івану Котляревському — до його слави. В заслугу Максима Парпури треба віднести й те, що він сам склав і додав до надрукованої поеми словник «малоросійських слів» — перший словник нової української лексикографії, що містив у реєстрі 972 слова з їх тлумаченням російською мовою. Цей словник був розрахований на те, щоб дати змогу російським читачам правильно зрозуміти окремі мовні вирази, побутові сцени та дії героїв поеми. Цим словником потім користувався і сам Котляревський, додавши його до власного видання «Енеїди». Помічником М. Парпури, автором правопису та коректури «Словника» був ще один виходець із України, медик-хірург Йосип Каменецький.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Достеменно відомо, що автор «Енеїди» Іван Котляревський зневажливо поставився до першого видавця своєї праці за тє, що той без його дозволу, нібито «почти испорченную» надрукував поему. Він же у власному (3-му) виданні 1809 року «помстився» йому, відобразивши в сатиричному образі якоїсь особи «Мацапури»:

«Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибутку,
Чуже віддав в печать;
Без сорома, без Бога бувши,
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.»

Увійшло в звичку дивитись на «мацапуру» Котляревського, як на псевдонім Максима Парпури, а дехто навіть ототожнював художній образ мацапури з історичною особою Парпури, знеславивши тим самим останнього в очах нащадків. Українським літературознавством доведено, що це була прикра помилка самого Котляревського, оскільки поема була випущена під ім'ям її автора, про що зазначено видавцем на титульній сторінці. Лапідарне повідомлення на книзі «Иждивением М. Парпури» означало ніщо інше, крім того, що «Енеїду» Івана Котляревського видав на свої кошти і за своїм почином той, кому належала і надрукована на окремій сторінці цієї книжки присвята: «Любителям малоросійського слова усерднейше посвящается». З якою прискіпливою обережністю, сумлінним ставленням і повагою до авторського тексту поставився видавець, видно з того, що у виданій ним книжці були вміщені декілька варіантів до окремих строф поеми, які відповідали тим рукописам, що потрапили до рук Парпури.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]