Відмінності між версіями «Однопартійна система»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
 
(Не показані 8 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Форми правління}}
+
{{Форми державної влади | image = | caption= }}
  +
 
'''Однопарті́йна систе́ма''' (''монопартійна система''), партократія — тип [[політична система|політичної системи]], що характеризується [[монополія|монопольним]] правом однієї [[партія|партії]] брати участь у державному будівництві.
 
'''Однопарті́йна систе́ма''' (''монопартійна система''), партократія — тип [[політична система|політичної системи]], що характеризується [[монополія|монопольним]] правом однієї [[партія|партії]] брати участь у державному будівництві.
   
 
== Теоретичне визначення ==
 
== Теоретичне визначення ==
[[Річард Пайпс|Пайпс]] зазначає, що сам термін «[[партія]]» погано підходить до опису системи, при якій існує тільки одна [[правляча партія]]. Слово «партія» походить від [[латинська мова|латинського]] pars або «частина», що за визначенням не може бути єдиним, як і не може бути тотожним цілому. [[Ла Паломбара]] зазначає, що [[партійна система]] являє собою ситуацію, коли є дві або більше партій, що конкурують між собою. Він вважає, що країни лише з однією партією не можуть розглядатись як такі, що мають партійну систему. Проте, така точка зору не підтримується більшістю дослідників партійних систем. [[Дюверже]], [[Джованні Сарторі]], Джеймс зазначають, що в ряді держав соціально-класова структура об'єктивно визначає однопартійний тип політичної системи. Це дає підстави розглядати однопартійність як особливий тип партійної системи.
+
[[Річард Пайпс|Пайпс]] зазначає, що сам термін «[[партія]]» погано підходить до опису системи, при якій існує тільки одна [[правляча партія]]. Слово «партія» походить від [[латинська мова|латинського]] pars або «частина», що за визначенням не може бути єдиним, як і не може бути тотожним цілому. [[Ла Паломбара]] зазначає, що [[партійна система]] являє собою ситуацію, коли є дві або більше партій, що конкурують між собою. Він вважає, що країни лише з однією партією не можуть розглядатись як такі, що мають партійну систему. Проте, така точка зору не підтримується більшістю дослідників партійних систем. [[Дюверже]], [[Джованні Сарторі]], Джеймс зазначають, що в ряді держав соціально-класова структура об'єктивно визнапрпввачає однопартійний тип політичної системи. Це дає підстави розглядати однопартійність як особливий тип партійної системи.
   
 
У цих системах партія злилася з державою, виходячи з цього [[держава]] забороняє діяльність інших партій, вважаючи їх непотрібними. Партія має сильний контроль над [[державний апарат|державним апаратом]] (як це мало місце в комуністичних державах), чи створюється для того, щоб перебрати на себе функції державного апарату. Партії в однопартійних системах концентрують свою діяльність на мобілізації мас, комунікації та контролі. Вони не можуть розглядатися як альтернативні джерела політичних ідей тому, що надзвичайно пов'язані з тими, хто керує державою. Однопартійні країни вважаються [[деспотизм|деспотичними]] та нетолерантними. У таких державах змінюється лише інтенсивність [[політичні репресії|репресій]] та сила примусового контролю.
 
У цих системах партія злилася з державою, виходячи з цього [[держава]] забороняє діяльність інших партій, вважаючи їх непотрібними. Партія має сильний контроль над [[державний апарат|державним апаратом]] (як це мало місце в комуністичних державах), чи створюється для того, щоб перебрати на себе функції державного апарату. Партії в однопартійних системах концентрують свою діяльність на мобілізації мас, комунікації та контролі. Вони не можуть розглядатися як альтернативні джерела політичних ідей тому, що надзвичайно пов'язані з тими, хто керує державою. Однопартійні країни вважаються [[деспотизм|деспотичними]] та нетолерантними. У таких державах змінюється лише інтенсивність [[політичні репресії|репресій]] та сила примусового контролю.
Рядок 24: Рядок 25:
 
== Приклади однопартійних систем ==
 
== Приклади однопартійних систем ==
 
Монопартійна система в основному була явищем [[ХХ]] століття. Вона була надбанням [[тоталітаризм|тоталітарних]] режимів.
 
Монопартійна система в основному була явищем [[ХХ]] століття. Вона була надбанням [[тоталітаризм|тоталітарних]] режимів.
Перші однопартійні режими з'являються в 20-30-х рр. в [[СРСР]], [[Італія|Італії]], [[Німеччина|Німеччині]]. У кінці 40-х рр. однопартійні системи були або [[комунізм|комуністичними]] (13 з 23) або авторитарно-консервативними як [[Іспанія]], [[Португалія]], [[Тайвань]]. Два десятиріччя пізніше кількість однопартійних популістських систем збільшилась, особливо у південній [[Африка|Африці]]. Найбільша група однопартійних систем виникла в рамках тих популістських режимів, які з'явились у другій половині 80-х рр. Наприкінці 80-х рр. 2/5 країн світу були однопартійними, та вже з середини 90-х рр. ця пропорція дещо зменшилась.
+
Перші однопартійні режими з'являються в 20-30-х рр. в [[СРСР]], [[Королівство Італія (1861-1946)|Італії]], [[Третій Рейх|Німеччині]]. У кінці 40-х рр. однопартійні системи були або [[комунізм|комуністичними]] (13 з 23) або авторитарно-консервативними як [[Іспанія]], [[Португалія]], [[Тайвань]]. Два десятиріччя пізніше кількість однопартійних популістських систем збільшилась, особливо у південній [[Африка|Африці]]. Найбільша група однопартійних систем виникла в рамках тих популістських режимів, які з'явились у другій половині 80-х рр. Наприкінці 80-х рр. 2/5 країн світу були однопартійними, та вже з середини 90-х рр. ця пропорція дещо зменшилась.
 
<!--
 
<!--
   
Рядок 40: Рядок 41:
   
 
== Сучасний стан ==
 
== Сучасний стан ==
  +
[[Файл:Forms of government.svg|thumb|right|350px|Політичні системи країн
  +
{{legend|#0000FF|[[Президентська республіка]]}}
  +
{{legend|#66BB66|[[Парламентсько-президентська республіка]]}}
  +
{{legend|#E0E000|[[Президентсько-парламентська республіка]]}}
  +
{{legend|#FFA000|[[Парламентська республіка]]}}
  +
{{legend|#FF0000|Парламентська [[конституційна монархія]] }}
  +
{{legend|#DD00FF|[[Конституційна монархія]]}}
  +
{{legend|#660099|[[Абсолютистська монархія]]}}
  +
{{legend|#AA6600|[[Однопартійна система]]}}
  +
{{legend|#808000|[[Військова диктатура]]}}]]
 
У 21 столітті спостерігається відчутна [[криза]] однопартійної політичної системи. <!-- Однопартійність протягом тривалого історичного проміжку часу ніде не забезпечила ні політичної стабільності, ні економічної ефективності. Ідея утвердження гуманної, демократичної влади з [[монополія|монополією]] якої-небудь партії чи революційної сили на політичні та духовні цінності не витримала перевірки часом. --> Сьогодні однопартійна система вважається родовою ознакою недемократичних [[політичний режим|політичних режимів]], передусім [[тоталітаризм|тоталітарних]] ([[комунізм|комуністичних]] і [[фашизм|фашистських]]) і продовжує існувати в [[Північна Корея|Північній Кореї]], на [[Куба|Кубі]], деяких країнах Африки.
 
У 21 столітті спостерігається відчутна [[криза]] однопартійної політичної системи. <!-- Однопартійність протягом тривалого історичного проміжку часу ніде не забезпечила ні політичної стабільності, ні економічної ефективності. Ідея утвердження гуманної, демократичної влади з [[монополія|монополією]] якої-небудь партії чи революційної сили на політичні та духовні цінності не витримала перевірки часом. --> Сьогодні однопартійна система вважається родовою ознакою недемократичних [[політичний режим|політичних режимів]], передусім [[тоталітаризм|тоталітарних]] ([[комунізм|комуністичних]] і [[фашизм|фашистських]]) і продовжує існувати в [[Північна Корея|Північній Кореї]], на [[Куба|Кубі]], деяких країнах Африки.
 
{|class="wikitable sortable"
 
{|class="wikitable sortable"
Рядок 53: Рядок 64:
 
| 1995<ref name=BYPoli />-->
 
| 1995<ref name=BYPoli />-->
 
|-
 
|-
|{{flagcountry|North Korea}}
+
|{{flagcountry|North Korea}}
 
| 30/06/1949
 
| 30/06/1949
 
|-
 
|-
| {{flagcountry|Laos}}
+
| {{flagcountry|Laos}}
 
| 02/12/1975
 
| 02/12/1975
 
|-
 
|-
Рядок 81: Рядок 92:
 
* ''Дмитрий Волкогонов''. Триумф и трагедия. Политический портрет И.&nbsp;В.&nbsp;Сталина (книга 2). М., 1989
 
* ''Дмитрий Волкогонов''. Триумф и трагедия. Политический портрет И.&nbsp;В.&nbsp;Сталина (книга 2). М., 1989
 
* ''Ханна Арендт'' Джерела тоталітаризму. К., Дух і літера, 2005
 
* ''Ханна Арендт'' Джерела тоталітаризму. К., Дух і літера, 2005
  +
=== Література ===
  +
* ''Ю. Шведа.'' Партократія // {{ПолЕ|сторінки =545}}
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
* [http://leksika.com.ua/14201126/legal/odnopartiyna_sistema Однопартійна система] // {{Юридична енциклопедія|4}}
* [http://www.mehdirahbar.blogfa.com/cat-7.aspx Коротка історія однопартійної системи] {{ref-fa}}
+
* [https://web.archive.org/web/20120819010330/http://mehdirahbar.blogfa.com/cat-7.aspx Коротка історія однопартійної системи] {{ref-fa}}
   
 
[[Категорія:Політика]]
 
[[Категорія:Політика]]
 
[[Категорія:Політологія]]
 
[[Категорія:Політологія]]
[[Категорія:Форми правління]]
+
[[Категорія:Форми державного правління]]

Поточна версія на 21:07, 16 липня 2019

Ця стаття є частиною серії статей про
Форми державної влади й політичні системи
Drawing of frontispiece of Leviathan.jpg
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
 
Portal ПорталКатегорія Категорія

Однопарті́йна систе́ма (монопартійна система), партократія — тип політичної системи, що характеризується монопольним правом однієї партії брати участь у державному будівництві.

Теоретичне визначення[ред. | ред. код]

Пайпс зазначає, що сам термін «партія» погано підходить до опису системи, при якій існує тільки одна правляча партія. Слово «партія» походить від латинського pars або «частина», що за визначенням не може бути єдиним, як і не може бути тотожним цілому. Ла Паломбара зазначає, що партійна система являє собою ситуацію, коли є дві або більше партій, що конкурують між собою. Він вважає, що країни лише з однією партією не можуть розглядатись як такі, що мають партійну систему. Проте, така точка зору не підтримується більшістю дослідників партійних систем. Дюверже, Джованні Сарторі, Джеймс зазначають, що в ряді держав соціально-класова структура об'єктивно визнапрпввачає однопартійний тип політичної системи. Це дає підстави розглядати однопартійність як особливий тип партійної системи.

У цих системах партія злилася з державою, виходячи з цього держава забороняє діяльність інших партій, вважаючи їх непотрібними. Партія має сильний контроль над державним апаратом (як це мало місце в комуністичних державах), чи створюється для того, щоб перебрати на себе функції державного апарату. Партії в однопартійних системах концентрують свою діяльність на мобілізації мас, комунікації та контролі. Вони не можуть розглядатися як альтернативні джерела політичних ідей тому, що надзвичайно пов'язані з тими, хто керує державою. Однопартійні країни вважаються деспотичними та нетолерантними. У таких державах змінюється лише інтенсивність репресій та сила примусового контролю.

Різновиди однопартійної системи[ред. | ред. код]

Сарторі вибудовує свою класифікацію однопартійних систем на основі інтенсивності репресій та контролю. Він розрізняє: однопартійну тоталітарну систему, однопартійну авторитарну систему, однопартійну догматичну систему. Серед класичних різновидів однопартійних систем розрізняють два їх основні різновиди:

  1. системи, в яких всі партії, крім правлячої, офіційно заборонені або їх існування є формальним, заснованим на визнанні провідної ролі партії-гегемона;
  2. системи, в яких в умовах плюралістичної демократії, але за переважання непартійної політичної культури існує лише одна партія, а спроби сформувати інші партії ще не робились або зазнали поразки (але не через протидію їм з боку політичної влади).

Зазвичай принцип однопартійного правління закріплюється в конституційному порядку. У більшості держав цього типу основний закон безпосередньо вказує єдину легально існуючу партію. Порівняно рідко зустрічається формула однопартійності, яка не вказує конкретну партію й відсилає до рішення відповідного органу влади (наприклад у Сьєрра-Леоне таке рішення приймається 2/3 парламенту). Нарешті, у деяких країнах (Камерун, Кот-д'Івуар) конституція формально проголошує принцип свободи утворення й діяльності політичних партій, тоді як на практиці у цих країнах склались та функціонують однопартійні системи.

На підставі цього Блондель запропонував свою класифікацію однопартійних систем. Він розрізняє:

  • однопартійну систему конституційного (законного) правління,
  • однопартійну систему з неконституційними репресіями проти опозиції,
  • однопартійну систему природного характеру.

Дюверже в рамках однопартійності розглядає її комуністичний та фашистські типи, а також турецький (авторитарний) варіант однопартійності (1923—1946 рр.).

Приклади однопартійних систем[ред. | ред. код]

Монопартійна система в основному була явищем ХХ століття. Вона була надбанням тоталітарних режимів. Перші однопартійні режими з'являються в 20-30-х рр. в СРСР, Італії, Німеччині. У кінці 40-х рр. однопартійні системи були або комуністичними (13 з 23) або авторитарно-консервативними як Іспанія, Португалія, Тайвань. Два десятиріччя пізніше кількість однопартійних популістських систем збільшилась, особливо у південній Африці. Найбільша група однопартійних систем виникла в рамках тих популістських режимів, які з'явились у другій половині 80-х рр. Наприкінці 80-х рр. 2/5 країн світу були однопартійними, та вже з середини 90-х рр. ця пропорція дещо зменшилась.

Лише члени правлячої партії могли обіймати державні посади. Тут проявляється ще один феномен тоталітарної держави, такий, як злиття партійних і державних органів.

Однопартійність ідеологічно виправдовувалася тоталітарними режимами. Правлячу партію називали носієм всіх політичних і моральних чеснот. Так, комуністичну партію називали провідною і спрямовуючою: «Провідною і спрямовуючою силою радянського народу як в роки мирного будівництва, так і в дні війни була партія Леніна, партія більшовиків. Ні одна партія не мала і не має такого авторитету серед народних мас, як наша більшовицька партія. Більшовицька партія є передовим загоном робітничого класу та інших прошарків трудящих.»

Інші політичні партії були непотрібними комуністичному режимові, а тому визнавались ворожими. Так, Молотов, виступаючи 29 листопада на з'їзді, заявив: «Все найкраще в демократичному ладі інших держав ми беремо і переносимо в нашу країну і застосовуємо до наших умов радянської держави. За бортом залишається лише умовна нелегальність для політичних партій, крім партії комунізму. В нашій країні інші політичні партії, як показав весь наш досвід, є агентурою реставраторів капіталізму, не може бути місця для їхньої легалізації.»

На відміну від Радянського Союзу в нацистській Німеччині однопартійність була закріплена юридично майже відразу. Декрет від 14 липня 1933 р. говорить: «Націонал-соціалістична німецька робітнича партія є єдиною партією в Німеччині. Будь-хто, хто зробить кроки до збереження організаційної структури якої-небудь іншої політичної партії або до створення нової політичної партії, буде підданий покаранню у вигляді каторжних робіт строком до трьох років або тюремному ув'язненню терміном від шести місяців до трьох років, якщо його діяння не зажадають більш тяжкого покарання відповідно до інших розпоряджень.»

Введення однопартійної системи було необхідним для уніфікації всього суспільного життя. Проголошення однопартійності стало першим кроком до тотального контролю над державою і суспільством і насадження їм своїх принципів та ідеалів. Існування інших партій не допускалось, оскільки вони могли б перешкоджати рухові суспільства «єдино правильним» шляхом.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У 21 столітті спостерігається відчутна криза однопартійної політичної системи. Сьогодні однопартійна система вважається родовою ознакою недемократичних політичних режимів, передусім тоталітарних (комуністичних і фашистських) і продовжує існувати в Північній Кореї, на Кубі, деяких країнах Африки.

Держава Заснування системи
Північна Корея Північна Корея 30/06/1949
Лаос Лаос 02/12/1975
КНР КНР 01/10/1949
Куба Куба 03/10/1965
В'єтнам В'єтнам 02/07/1976
Еритрея Еритрея 10/02/1994

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шведа Ю. Р. Політичні партії: Енциклопедичний словник. – Львів: Астролябія, 2004. – 500 с.
  • Дмитрий Волкогонов. Триумф и трагедия. Политический портрет И. В. Сталина (книга 2). М., 1989
  • Ханна Арендт Джерела тоталітаризму. К., Дух і літера, 2005

Література[ред. | ред. код]

  • Ю. Шведа. Партократія // Політична енциклопедія / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 545. — ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання[ред. | ред. код]