Пасічник Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:26, 25 березня 2018, створена 94.178.106.32 (обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пасічник Михайло Павлович
Народився 4 квітня 1953(1953-04-04) (65 років)
Половецьке
Діяльність поет
прозаїк
Alma mater Житомирський державний університет імені Івана Франка
Нагороди
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»

Пасічник Михайло Павлович (*4 квітня 1953(19530404), Половецьке) — поет, прозаїк.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Пасічник Михайло Павлович народився 4 квітня 1953 року в с. Половецьке Бердичівського району Житомирської області.

Закінчив Житомирський педагогічний інститут. Вчителював, був на журналістській роботі, шість років (1979—1985) був головою Житомирського обласного літературного об'єднання, нині — з 2007 року — голова Житомирської обласної організації НСПУ.

Автор книжок «Робота», «Право на дорогу», «Робочий день бджоли», «Хлібні заповіти», «Корабельний ліс», «Роса та іній літ і зим», «Скіфське моє Половецьке», «Рясен ряст», «Наші з Савичем дороги» (дитячі оповідання), «Роса та іній літ і зим» (вибрані твори у 2-х томах), «В режимі стиснутих пружин», «Не розминутися б із собою», «Меди молодих медитацій», «Водоспадний злам», «Бджолині пасовиська», «У вільх цих кров моєї групи», «Бджолині вибори», «Свідомість удосвіта», «То — біла гарячка Росії» та ін.

Лауреат обласних премій імені М. Шпака, імені Бориса Тена, імені Михайла Клименка, Всеукраїнських імені Олександра Олеся, імені Василя Юхимовича, імені Івана Огієнка, Міжнародної імені Івана Кошелівця, імені Лесі Українки Житомирського відділення Фонду культури України, а також імені Валер'яна Поліщука. Дипломант Всеукраїнської преміії імені Степана Руданського.

Має дві дорослі доньки Наталю і Оленку, а також п'ятеро внуків. Найстарша, Петруняк Анна Вікторівна, закінчила Таврійський університет (філологічний факультет, українське відділення), працює в Національному університеті культури і мистецтв, найменшій Валерії п'ять рочків. Вікторія із золотою медаллю закінчила школу, нині студентка Національного авіаційного університету, Михайлик і Василько — школярі.

Дружина Галина Андріївна за фахом бібліотекар, нині на пенсії.

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[1] Почесний громадянин Бердичівського району (Серпень 2012 р.), нагороджений найвищою відзнакою Житомирської області «Честь і слава Житомирщини» (Квітень 2013 р.). Заслужений діяч мистецтв України (2016 р.).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]