Пата Тетяна Якимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тетяна Якимівна Пата
Stamps in honor of Tetyana Pata.jpg
Поштові марки на честь Тетяни Пати
При народженні Тетяна Мартиненко
Народження 20 лютого 1884(1884-02-20)
Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 7 грудня 1976(1976-12-07) (92 роки)
  Петриківка, Петриківський район, Дніпропетр. обл., Українська РСР, СРСР
Поховання
Національність Україна українка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Жанр Декоративно-ужиткове мистецтво
Діяльність художниця
Напрямок Петриківський розпис
Покровитель Дмитро Яворницький
Вплив на Федір Панко
Василь Соколенко
Марфа Тимченко
Віра Клименко-Жукова
Віра Павленко
Галина Павленко-Черниченко
Пелагея Глущенко
Ганна Ісаєва
Явдоха Клюпа
Марія Шишацька
Надія Шулик
Іван Завгородній
Галина Пруднікова
Олександра Пікуш
Зоя Кудіш
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову відзнаку»

Пата Тетяна Якимівна (20 лютого 1884 — 7 грудня 1976) — українська художниця, майстриня петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості УРСР з 1962 року.

Життєпис

Народилася в бідній багатодітній селянській родині Якима Мартиненка на Катеринославщині.

Тетяна Пата з 14 років заробляла на хліб тим, що ходила по хатах і розписувала квітами димоходи печей.

1913 року до Петриківки приїздила петербурзька художниця Євгенія Евенбах. Зацікавившись творчістю Т. Пати, копіювала її малюнки та запрошувала переїхати до столиці. Проте Тетяна Якимівна не погодилася залишити рідне село, цей дивовижний світ, з якого вона черпала натхнення, сюжети для своїх творів. Це був час розквіту народної майстрині.

Подальшу творчу долю майстрині визначила зустріч з видатним істориком і етнографом Д. І. Яворницьким. Це його стараннями «цибулька» і «кучерики» вибралися за поріг петриківського будинку і пішли дивувати світ. Він перший сприяв громадському визнанню її творів як справжніх цінностей народного мистецтва. У 20-х роках на замовлення Дніпропетровського краєзнавчого музею, який очолював тоді Дмитро Іванович, Т. Пата виконала килим та два ескізи розпису димоходу, які нині зберігаються у фондах. В останні роки життя художниця створила серію нових малюнків, які увійшли до альбому «Тетяна Пата» (1973), оформляла книги, художні листівки.

Визнання

1950 року стала членом Спілки художників України.

1962 присвоєне звання почесним майстра народного мистецтва УРСР.

Нагоджено медаллю «За трудову відзнаку» та орденом Трудового Червоного Прапора.

Спогади

Багаторічний директор фабрики петриківського розпису «Дружба» Федір Панко згадував

« Тетяна Якимівна мені розказувала, що молодою була така гаєна (тобто непосидюча, любителька витівок). Якось батьки поїхали в Полтаву на ярмарок, а вона надумала розмалювати зовні хату. Намалювала соняшники від призьби до самої стріхи. Відійшла, глянула: стріха на соняшниках лежить, а хати наче й немає.

Але ось повертаються батько з кумом, звичайно ж, напідпитку. Батько: "Тпру! Кум, а де це ми?". Кум підійшов до хати, довго дивився, потім до нього дійшло: «Так воно ж намальоване!»

»

Вшанування пам'яті

Посилання

Джерела