Патрик Девіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патрик Девіль
Patrick Deville
Patrick Deville 001.jpg
Народився 14 грудня 1957(1957-12-14) (60 років)
Сен-Бревен-ле-Пен
Громадянство Франція Франція
Національність Франція Франція
Діяльність письменник
Alma mater Нантський університет
Мова творів французька
Жанр роман
Magnum opus Q3376294?
Нагороди
Премії Премія Феміна (2012)

Патрик Девіль (фр. Patrick Deville, 14 грудня 1957(19571214)) — французький письменник. Лауреат премії Феміна за 2012 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Нантський університет, де вивчав порівняльне літературознавство та філософію. У 1980-і роки проживав за межами Франції: Близький Схід, Нігерія, Алжир. У 1990-і роки тривалий час перебував на Кубі, в Уругваї та в країнах Центральної Америки.

1996 року заснував у Сен-Назер журнал «Meet». Працює головним редактором цього журналу. Також заснував при журналі «Премію молодої латино-американської літератури»[1].

2012 року його роман Чума і холера (про життя бактеріолога Александра Єрсена) був визнаний одним з найкращих нових романів осені 2012 року: роман фігурував майже у всіх списках претендентів на літературні премії. Роман «Чума і холера» був відзначений Премією роману FNAC та премією Феміна[2].

Твори Девіля перекладено десятьма мовами.

Твори[ред. | ред. код]

  • 1987 : Cordon-bleu, éditions de Minuit
  • 1988 : Longue Vue, éditions de Minuit
  • 1992 : Le Feu d'artifice, éditions de Minuit
  • 1995 : La Femme parfaite, éditions de Minuit
  • 2000 : Ces deux-là, éditions de Minuit
  • 2004 : Pura vida, éditions du Seuil
  • 2006 : La Tentation des armes à feu, éditions du Seuil
  • 2009 : Equatoria, éditions du Seuil
  • 2011 : Kampuchéa, éditions du Seuil
  • 2011 : Vie et mort sainte Tina l'exilée, éditions publie.net
  • 2012 : Peste et Choléra, éditions du Seuil — Prix du roman Fnac та Премія Феміна 2012

Примітки[ред. | ред. код]

  1. " Patrick Deville " sur le site maisonecrivainsetrangers.com
  2. Patrick Deville reçoit le prix Femina par Thierry Clermont dans Le Figaro 5 листопада 2012.

Посилання[ред. | ред. код]