Пахомій Огілевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:07, 21 квітня 2018, створена G.Tuono (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Пахомій Огілевич ЧСВВ
Основні відомості
Народження 12 червня 1624(1624-06-12)
Мінськ, Велике князівство Литовське
Альма-матер: Грецька колегія святого Атанасія
Конфесія: Руська унійна церква
Смерть: 1686(1686)
Жировичі
Праці й досягнення
Рід діяльності: священик
Основні інтереси: літургіка
Ступінь: доктор богослов'я
Титул: Протоархимандрит Василіянського Чину (16751679)
Значні роботи:

Пахомій Огілевич (пол. Pachomiusz Ohilewicz, (Ohilevyč, Ohylevyč[1]); 12 червня 1624, Мінськ — 1686, Жировичі) — церковний діяч, священик-василіянин, доктор богослов'я, письменник, літургіст, протоархимандрит Василіянського Чину в 1675—1679 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Мінську в сім'ї Григорія і Реґіни з роду Масланчанка. Малим хлопцем вступив до Василіянського Чину на новіціят у Битенський монастир. Після двох років новіціяту (через молодий вік), склав монашу професію і вступив на навчання в нижчу школу в Новогрудку, де вивчав риторику під керівництвом Якова Суші, пізнішого Холмського єпископа. Отримавши дияконські свячення, у 1645 році виїхав на богословські студії до Грецької колегії св. Атанасія в Римі (записався на навчання 18 грудня 1645 року, а завершив своє перебування в колегії 20 серпня 1652 року)[1]. Навчання закінчив докторським ступенем з богослов'я.

Був спочатку проповідником і еклезіархом у Віленському Свято-Троїцькому монастирі, потім у Битені і Супраслі, і врешті професором семінарії в Мінську, звідки у 1654 році з приходом москалів, змушений був утікати враз із о. Венедиктом Терлецьким. На Тороканській капітулі 1656 року обраний консультором Чину, а капітула 1659 року в Жировичах призначила його прокуратором справ Чину і Унійної Церкви в Римі. Через два роки на капітулі в Тороканах знову обраний консультором і соцієм (помічником) протоігумена о. Венедикта Терлецького. Після смерті Терлецького знову відновлено уряд протоархимандрита і ним став єпископ Яків Суша, а його генеральним вікарієм (або протоігуменом) на чотири роки — Пахомій Огілевич. Так само був обраний генеральним вікарієм протоархимандрита-митрополита Гавриїла Коленди (на капітулах в Супраслі 1665, Бересті 1667 і Новогрудку 1671)[2].

Після смерті митрополита Гавриїла Коленди, на капітулі в Жировичах (1675) Пахомій Огілевич був обраний протоархимандритом Василіянського Чину. Він був першим настоятелем василіян, вибраним зі звичайних ченців-священиків — не митрополитів чи єпископів, як було до цього часу. По завершенні каденції (1679) отримав уряд протоконсультора Чину[3].

Помер 1686 року в Жировицькому монастирі[4].

Праці[ред. | ред. код]

Укладач життєписів василіян кін. ХVII — поч. XVIII ст. писав про працелюбність Пахомія Огілевича: «Ніколи не гаяв часу: або проповіді диктував, або „Гармонію святої Літургії“ викладав, або про чуда Пресвятої Богородиці Жировицької писав»[4].

Головний твір[ред. | ред. код]

  • «Ecphonemata Liturgiey Greckiey to iest: To co przy Liturgiey Kapłan, Dyakon, y Chor w głos tylko spiewáią: Ze Mszey S. Bazylego Wielkiego y S. Janá Chryzostoma wyięte: y ięzykiem Słowieńskim, a charakterem polskim, z nowym wykładem na ięzyk polski na przeciwnych painach położonym: do tego, z sumą rubryk teyże Liturgiey, sporządzone, y do druku podane: Tudziesz, Harmonia albo krotkie pogodzenie różnic w obrzędach między Mszą S. Rzymską a Liturgią Grecką: z Obiasnieniem obrzędow, y dołożeniem sposobu nabożnego, á pożytecznego słuchania Mszy S. tak Rzymskiey iako y Greckiey: napisane y do druku także podane. Przez W. X. Pachomiusza Ohilewicza S. Theol. Doktora, Zakonu S. Bazylego W. Wikarego Generalnego» (W Wilnie w drukarni Monástyra S. Troyce OO. Bazylianow Roku Pańskiego 1671; перевид. w Krakowie w drukárni J. K. M. Ordynaryinego Typogr. Alexandra Schedla Roku P. 1685)[5].

Є відомості про перевидання цієї книги в Почаєві (1784)[6] та Львові[6] чи в Перемишлі (1842)[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 83.
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 265.
  3. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 265—266.
  4. а б Борис І. Балик, ЧСВВ. «Катафальк чернечий» Василіян XVII—XVIII ст… — S. 88.
  5. Bibliografia Estreichera | Bibliografia Staropolska. www.estreicher.uj.edu.pl (pl). Процитовано 2017-02-17. 
  6. а б Ог-Од. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 5. litopys.org.ua. Процитовано 2017-02-19. 
  7. Memoria перемишлян. Єпископ Іван Снігурський в літературі перемиського бідермаєру, вступ та упоряд. Володимир Пилипович. — Перемишль 2009. — С. 11.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Борис І. Балик, ЧСВВ. «Катафальк чернечий» Василіян XVII—XVIII ст. (Рукописна збірка життєписів Василіян) // Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, Sectio II. — Vol. VIII. — Romae 1973. — S. 67—98. (пол.)
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
  • Bp. Edward Ozorowski. Ohilewicz (Ohilevyč) Pachomiusz // Słownik polskich teologów katolickich, pod. red. ks. Hieronima Eug. Wyczawskiego OFM. — mr. 3. — Warszawa 1982. — S. 241. (пол.)