Пелюстка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схематичне зображення квітки у розтині:
1 Квітколоже
2 Чашолисток
3 Пелюстки
4 Тичинки
5 Маточка
Див. також: Квітка

Пелю́стка (лат. pétalum від дав.-гр. πέταλον — «листок», «квітка») — внутрішній листок оцвітини у квітці покритонасінних рослин. У спеціалізованій ботанічній літературі часто вживають синонім листо́чок оцві́тини. Сукупність пелюсток квітки називають віно́чком (лат. corolla)[1]. Пелюстки розташовуються усередині чашечки.

Структура

Кількість пелюсток у віночку буває різна. Розвиток пелюсток може бути пов'язаний із вегетативними листками, але у більшості видів вони являють собою збільшені стерильні тичинки. Біля основи пелюсток іноді утворюються додаткові структури, які називають приквітками. Як і чашолистки, пелюстки віночка можуть зростатися одна з одною краями або залишатися вільними.

Квітка при сонячному світлі (зліва) та в ультрафіолеті (справа), темна область на правому знімку — детектор нектару.

Віночок, як правило, найбільш помітна частина квітки, відрізняється від чашечки більшими розмірами, різноманітністю забарвлення та форми. Зазвичай саме віночок визначає зовнішній вигляд квітки. Забарвлення пелюсток віночка визначають різні пігменти: антоціани (рожевий, червоний, синій, фіолетовий), каротиноїди (жовтий, помаранчевий, червоний), антохлор (лимонно-жовтий), антофеін (коричневий). Біле забарвлення пов'язане з відсутністю будь-яких пігментів та відбиттям світлових променів. Чорного пігменту не буває, а дуже темне забарвлення квітів являє собою згущені темно-фіолетові та темно-червоні кольори. Віночки деяких рослин в ультрафіолетовому світлі виглядають інакше, ніж у видимому — мають різні візерунки, плями, лінії[2]. Все це можуть бачити бджоли, для яких різнозабарвлені в ультрафіолеті ділянки служать детекторами нектару[en].

Аромат квіток створюють летючі речовини, головним чином ефірні олії, що утворюються в клітинах епідерми пелюсток та листків оцвітини, а у деяких рослин — в осмофорах (особливих залозах різної форми, мають секреторну тканину). Ефірні олії, що виділяються, зазвичай одразу випаровуються.

Роль віночка полягає в залученні комах-запилювачів. Крім того, віночок відбиває частину спектру сонячних променів і, таким чином, вдень охороняє тичинки й маточки від перегрівання, а коли закривається на ніч, то створює камеру, що перешкоджає їх охолодженню або пошкодженню холодною росою. Часто пелюстки, спрямовані донизу, збільшені в розмірах, мають відмінний від інших колір та утворюють «посадковий майданчик» для комах (наприклад, у фіалок, орхідей) або сховища пилку[1].

Термінологія

Термінологія походить з робіт Карла Ліннея, який ввів її у 1735 році замість колишнього загального терміна Flos («квітка»). Українське слово пелюстка є похідною від слова пелістка, що виникло внаслідок метатези з лепістка, спорідненого з др. лепень.

Примітки

  1. а б Eduard Strasburger (Begr.), Andreas Bresinsky, Christian Körner, Joachim W. Kadereit, Gunther Neuhaus, Uwe Sonnewald: Lehrbuch der Botanik. 36. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2008, ISBN 978-3-8274-1455-7, S. 803—804. (нім.)
  2. Квітки рослин різних родин в ультрафіолеті (англ.)

Література

  • Довідник з біології / Т. Л. Богданова, О. В. Брайон, О. В. Данилова та ін. ; За ред. К. М. Ситника. - Київ : Наукова думка, 2003. - С. 67.
  • Жизнь растений. В 6 т / Гл. ред. Армен Леонович Тахтаджян. — М. : Просвещение, 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения/ Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — 430 с.
  • Етимологічний словник українскої мови. У 7 томах / Гол. ред. О.С. Мельнчук. — М. : Наукова думка, 2003. — Т. 4. Н-П. — 656 с.