Перевозець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Перевозець
Перевозець. Символічна могила.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Войнилівська об'єднана територіальна громада
Код КОАТУУ 2622885101
Основні дані
Перша згадка 1469
Населення 1041
Площа 8,76 км²
Густота населення 118,84 осіб/км²
Поштовий індекс 77332
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°04′45″ пн. ш. 24°32′28″ сх. д. / 49.07917° пн. ш. 24.54111° сх. д. / 49.07917; 24.54111Координати: 49°04′45″ пн. ш. 24°32′28″ сх. д. / 49.07917° пн. ш. 24.54111° сх. д. / 49.07917; 24.54111
Водойми Лімниця
Місцева влада
Адреса ради 77332, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Перевозець, вул. Незалежності, 9 , тел. 95-6-39
Карта
Перевозець. Карта розташування: Україна
Перевозець
Перевозець
Перевозець. Карта розташування: Івано-Франківська область
Перевозець
Перевозець
Мапа

Перевозець у Вікісховищі?

Перево́зець — село Калуського району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Дату заснування села неможливо встановити через відсутність писемних документів тої сивої давнини. Перевозець належить до найдавніших сіл Галичини, родючі землі якої здавна були заселені слов'янським населенням і яка в VI ст. стала джерелом його розселення на Балкани. В ІХ ст. Галичина була охрещена Кирилом і Мефодієм, а в 981 р. внаслідок військового походу київського князя Володимира Святославовича включена до складу Русі. Наявні ж документи з XV ст., і в них ми бачимо згадки про село. Дехто безпідставно трактує першу збережену згадку як дату заснування, хоча зміст згадки заперечує таке трактування.

Згадується 15 травня 1469 року в книгах галицького суду[1]. У люстрації 1469 року задокументоване зобов'язання сплати Годовським 50 марок за село Перевозець[2].

У 1880 році було 107 будинків і 601 мешканець у селі та 5 будинків і 29 мешканців у панському дворі (598 греко-католиків, 13 римо-католиків, 19 юдеїв; 602 українці, 28 поляків), місцева греко-католицька парафія, церква, філія школи[3].

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у перевозецькій церкві 5 дзвонів діаметром 150, 40, 45, 36, 35 см, виготовлених у 1865 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[4]

У 1939 році в селі проживало 980 мешканців (950 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв)[5].

Після приєднання Західної України до СРСР село включене 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району. 19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Перевозецьку сільраду з приєднанням до Слобідської сільради.

У 1967 році в селі відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

11 жовтня 2015 року освячена новозбудована церква парафії Апостола і Євангелиста Іоана Богослова УПЦ КП[6].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Церква св. Іоана Богослова (храмове свято) збудована 1829 року, перебудована 1904 року, бо згоріла; але простояла тільки 103 роки і згоріла в 2007 р.[7]
  • Народний дім.
  • Школа І-ІІ ст[8] на 180 учнівських місць.[9][10]
  • 301 двір, 1065 мешканців.

Село газифіковане[11].

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[12]:

  • Богдана Хмельницького
  • Василя Стуса
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Івасюка
  • Лесі Українки
  • Михайла Грушевського
  • Молодіжна
  • Набережна
  • Незалежності
  • Тараса Шевченка
  • Тиха
  • Церковна
  • Окружна

Персоналії[ред. | ред. код]

Народилися:

  • Паліїв Дмитро (18961944) — політичний і військовий діяч, один з організаторів повстання у Львові 1 листопада 1918 р. У 1920 р.- один із засновників УВО. Співзасновник Української Партії Національної Роботи. Член ЦК УНДО, посол до польського сейму, в'язень польських таборів.[13]
  • Андрухів Ігор Олексійович (4.01.1957 — 11.12. 2011) — народився у сім'ї Олекси та Ганни Андрухів. Доктор історичних наук, кандидат педагогічних наук, професор, за фахом історик, полковник міліції. Закінчив Історичний факультет Педагогічного існтитуту ім. В. Стефаника в 1984 р. У 1984—1991 роках працював у Тисменецькій СШ та першим секретарем Тисменецького РК КПУ. Автор багатьох праць з проблем історії Галичини, освіти, виховання, християнської етики. Лауреат премій ім. М.Островського, М.Стельмаховича, Р.Федоріва, нагороджений відзнаками МВС I—II ступенів «За розвиток науки, техніки та освіти».

Фото[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.324, № 3391 (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — s. 34 (184).
  3. Географічний словник Королівства Польського, 1888, т. IX, стор. 188
  4. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  6. У селі Перевозець освятили новозбудований храм
  7. Сумна статистика згорілих церков
  8. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. 
  9. В Перевозці відремонтували приміщення школи. ФОТО
  10. Гімназії у Перевозці присвоїли ім'я науковця Ігоря Адрухіва. ФОТО. — «Вікна», 2018.09.18
  11. Завій і Перевозець — уже із газом!
  12. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  13. Дмитро Паліїв показав, що український націоналіст може бути різним