Відмінності між версіями «Перемишль»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Скасування редагування № 25758436 користувача Lendzianin (обговорення) останнє редагування)
Мітка: Скасування
 
(Не показані 96 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 36: Рядок 36:
 
|lon_sec =
 
|lon_sec =
 
|поділ міста = <!-- не обов'язковий -->
 
|поділ міста = <!-- не обов'язковий -->
|міста-побратими = {{UKR}}, [[Львів]] <br />{{UKR}}, [[Трускавець]] <br />{{UKR}}, [[Кам'янець-Подільський]]
+
|міста-побратими = {{UK}}, [[Південний Кестевен]] <br />{{UKR}}, [[Львів]] <br />{{UKR}}, [[Трускавець]] <br />{{UKR}}, [[Кам'янець-Подільський]] <br />{{GER}}, [[Падерборн]] {{SVK}}, [[Гуменне (місто)|Гуменне]]<br /> {{HUN}}[[Егер]]<br /> {{UKR}}, [[Мостиська]]<br />
 
|день міста = <!-- не обов'язковий -->
 
|день міста = <!-- не обов'язковий -->
 
|адреса = Rynek 1<br />
 
|адреса = Rynek 1<br />
Рядок 47: Рядок 47:
 
{{Otheruses|Пшемисль (значення)}}
 
{{Otheruses|Пшемисль (значення)}}
   
'''Пере́мишль''', рідше '''Перемишель''' ({{lang-pl|Przemyśl}}&nbsp;— {{IPA2|'pʂεmɨɕl}})&nbsp;— прикордонне [[місто]] на правах [[повіт]]у на південному сході [[Польща|Польщі]], розташоване на річці [[Сян]], поблизу [[Україна|України]], за 12 кілометрів від кордону. Населення становить близько 67 тисяч жителів. Перемишль є важливою митною станцією на залізничній магістралі Львів - Краків. До 1998 року місто було адміністративним центром [[Перемишльське воєводство|Перемишльського воєводства]], після його розформування входить до складу [[Підкарпатське воєводство|Підкарпатського воєводства]] Польщі. Найдавніший з великих центрів [[Галичина|Галичини]], історичний центр [[Перемишльщина|Перемишльщини]].
+
'''Пере́мишль''', рідше '''Перемишель''' ({{lang-pl|Przemyśl}}&nbsp;— {{IPA2|'pʂεmɨɕl}})&nbsp;— прикордонне [[місто]] на правах [[повіт]]у на південному сході [[Польща|Польщі]], розташоване на річці [[Сян]], за 7 кілометрів на Захід від кордону з [[Україна|Україною]]. Населення становить близько 67 тисяч жителів. Є важливою митною станцією на залізничній магістралі Львів - Краків. Після 1998 входить до складу [[Підкарпатське воєводство|Підкарпатського воєводства]] Польщі.
  +
В минулому важливий осередок української культури та історії, столиця перших князів галицької гілки династії [[Рюриковичі|Рюриковичів]], історичний центр [[Перемишльщина|Перемишльщини]] та української етнічної території [[Надсяння]].
 
== Краєзнавча довідка ==
 
У місті діє пункт контролю Перемишль&nbsp;— [[Мостиська (пункт контролю)|Мостиська]]. Населення&nbsp;— 68000 мешканців, територія&nbsp;— 44&nbsp;км². Перемишль лежить над річками [[Сян]] і [[Вігор]], на перетині важливих залізничних та автомобільних шляхів. З [[1086]] по [[1141]] рік осідок усуненої від [[Великий князь київський|великокнязівської]] влади лінії [[Рюриковичі]]в&nbsp;— нащадків найстаршого сина [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] [[Володимир Ярославич (князь новгородський)|Володимира]]. Після утворення єдиного [[Галицьке князівство|Галицького князівства]] залишається важливим стратегічним та релігійним осередком. З [[1434]] по [[1772]] роки був центром [[Перемишльська земля|Перемиської землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]]. У [[1975]]–[[1999]]&nbsp;рр. місто було центром [[Перемишльське воєводство|Перемиського воєводства]]. Тепер є [[Перемишльський повіт|повітовим]] центром [[Підкарпатське воєводство|Підкарпатського воєводства]].
 
 
У місті діє дві пасажирських станції: Перемишль-Засяння та [[Перемишль-Головний]] (остання суміщена з автовокзалом).
 
 
З України до Перемишля курсує швидкісний поїзд «Інтерсіті» Київ—Львів—Перемишль (вартість проїзду від 583&nbsp;грн, зі Львова&nbsp;— 253грн) та нічний поїзд Львів—Вроцлав/Варшава і Одеса-Перемишль<ref>{{Cite web|title=Онлайн резервування та придбання квиткiв - Укрзалізниця|url=https://booking.uz.gov.ua/?from=2200001&to=5100096&date=2019-05-14&time=00:00&wagon_type_id=С2&wagon_num=7&url=train-list|website=booking.uz.gov.ua|accessdate=2019-05-13}}</ref> .
 
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
   
 
=== Райони міста ===
 
=== Райони міста ===
{{3 стовпці}}
+
{{4 стовпці}}
 
* Бакончиці ({{lang-pl|Bakończyce}}<ref>{{SgKP|I|85|Bakończyce}}&nbsp;— S. 85.</ref>)
 
* Бакончиці ({{lang-pl|Bakończyce}}<ref>{{SgKP|I|85|Bakończyce}}&nbsp;— S. 85.</ref>)
* Блоні ({{lang-pl|Błonie}})
+
* Болоні ({{lang-pl|Błonie}})
* Кмеце ({{lang-pl|Kmiecie}})
 
* Кругель Великий ({{lang-pl|Kruhel Wielki}})
 
* Липовиця ({{lang-pl|Lipowica}})
 
* Оседля рицарське ({{lang-pl|Osiedle Rycerskie}})
 
* Перекопана ({{lang-pl|Przekopana}})
 
* [[Сілець (Перемишль)|Сілець]] ({{lang-pl|Sielec}})
 
 
* Варненчика ({{lang-pl|Warneńczyka}})
 
* Варненчика ({{lang-pl|Warneńczyka}})
 
* Венявського ({{lang-pl|Wieniawskiego}})
 
* Венявського ({{lang-pl|Wieniawskiego}})
  +
* Владиче
 
* Вовче (Вільче, {{lang-pl|Wilcze}})
 
* Вовче (Вільче, {{lang-pl|Wilcze}})
 
* Винна Гора ({{lang-pl|Winna Góra}})
 
* Винна Гора ({{lang-pl|Winna Góra}})
 
* Засяння ({{lang-pl|Zasanie}})
 
* Засяння ({{lang-pl|Zasanie}})
 
* Кміти ({{lang-pl|Kmiecie}})
 
* Кругель Великий ({{lang-pl|Kruhel Wielki}})
 
* Липовиця ({{lang-pl|Lipowica}})
 
* Оседля рицарське ({{lang-pl|Osiedle Rycerskie}})
 
* Перекопана ({{lang-pl|Przekopana}})
  +
* Підгір'я
  +
* Підзамче
 
* [[Сілець (Перемишль)|Сілець]] ({{lang-pl|Sielec}})
 
</div>
 
</div>
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
[[File:ПланПеремДит.jpg|міні|ліворуч|300пкс| Дитинець давньоруського Перемишля. Княжі палати із каплицею, та кафедральний собор Івана Хрестителя побудований Володарем Ростиславичем (''за В. Петриком'')]]
+
[[File:ПланПеремДит.jpg|міні|ліворуч| Замок Казимира. латино-католицька каплиця і палатинський комплекс, побудований польським королем [[Болеслав II Сміливий|Болеслав II Сміліт]] в XI столітті, і православний церква, побудований [[Володар Ростиславич|Володаром Ростиславичем]] в XII столітті.]]
   
  +
{{вичитати|розділ}}
 
=== Давньоруський період ===
 
=== Давньоруський період ===
  +
[[File:Lev Danylovich of Halych.PNG|ліворуч|thumb|[[Лев Данилович]], княжив у Перемишлі з [[1240]] по [[1269]] рік]]
Перша згадка про Перемишль міститься у київському літописному зведенні [[Повість временних літ]] під [[981]] роком<ref>http://izbornyk.org.ua/ipatlet/ipat04.htm</ref>, однак вважається, що ще у [[X століття|X&nbsp;ст.]] воно було одним з центрів племені [[білі хорвати|хорватів]]<ref>Королюк В. Д. К вопросу об отношениях Руси и Польши в Х веке // Краткие сообщения ин-та славяноведения.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— 1952.&nbsp;— С. 48-49.</ref>. Перемишль був осідком одного з найдавніших на галицьких землях [[Перемишльська єпархія|православного єпископства]]. Згодом, після приєднання міста [[Володимир Святославич|Володимиром Великим]] до [[Київська Русь|Київської Русі]] воно стало центром [[Перемиське князівство|удільного князівства]] [[Рюрик Ростиславич (князь перемиський)|Рюрика]] та [[Володар Ростиславич|Володаря Ростиславовичів]], яке згодом отримало назву [[Галицьке князівство|Галицького]].
 
  +
У VIII столітті Премисль був місцем фортеці [[Лендзяни|Лендизан]] ([[Білі хорвати]]). Цей регіон пізніше став частиною [[Велика Моравія|Великої Моравії]] у IX столітті. Назва міста, ймовірно, походить від періоду моравського правління. Після розпаду Великої Моравії регіон опинився під контролем [[Поляни (західні)|Поляні]]. Перша згадка про Перемишль знаходиться в Київській хроніці [[Повість временних літ]] у 981 році, коли [[Володимир Святославич|Володимир I]] завоював місто на шляху до Польщі.<ref>http://izbornyk.org.ua/ipatlet/ipat04.htm</ref><ref>Королюк В. Д. К вопросу об отношениях Руси и Польши в Х веке // Краткие сообщения ин-та славяноведения.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— 1952.&nbsp;— С. 48-49.</ref> У 1018 році Перемишль повернувся до Польщі, а в 1031 році місто знову було завойовано Київською. За часів правління [[Болеслав I Хоробрий|Болеслава I Хробри]] був побудований палациновий комплекс і римська католицька каплиця.<ref>Przemysław Wiszewski. Domus Bolezlai: Values and Social Identity in Dynastic Traditions of Medieval Poland (c. 966-1138). BRILL. 2010. p. 445.</ref> У 1069 році [[Болеслав II Сміливий]] завоїв міно і зробив йо резиденції на кілька років. У 1085 році місто стає частиною [[Перемиське князівство]].
   
 
Перемишль був осідком одного з найдавніших на галицьких землях [[Перемишльська єпархія|православного єпископства]]. Згодом, після приєднання міста [[Володимир Святославич|Володимиром Великим]] до [[Київська Русь|Київської Русі]] воно стало центром [[Перемиське князівство|удільного князівства]] [[Рюрик Ростиславич (князь перемиський)|Рюрика]] та [[Володар Ростиславич|Володаря Ростиславовичів]], яке згодом отримало назву [[Галицьке князівство|Галицького]].
 
Перемишль був осідком одного з найдавніших на галицьких землях [[Перемишльська єпархія|православного єпископства]]. Згодом, після приєднання міста [[Володимир Святославич|Володимиром Великим]] до [[Київська Русь|Київської Русі]] воно стало центром [[Перемиське князівство|удільного князівства]] [[Рюрик Ростиславич (князь перемиський)|Рюрика]] та [[Володар Ростиславич|Володаря Ростиславовичів]], яке згодом отримало назву [[Галицьке князівство|Галицького]].
 
З [[X століття|X]] по [[XIV століття|XIV]]&nbsp;ст., за винятком кількох коротких періодів, Перемишль перебував під владою київських та галицьких князів, відіграючи роль визначного адміністративного, духовного та торговельного осередку та центру літописання.<ref>''Перфецький Е.'' (1924) Перемишльський літописний кодекс першої редакції в складі Хроніки Яна Длуґоша. Записки товариства імені Шевченка : вид-во, присвяч. науці і письменству укр.-рус. народу. - Львів: Накладом Т-ва імені Шевченка. Т. 147 . - С.1-5</ref> В середині [[XIII століття]], на певний час, став резиденцією князя [[Лев Данилович|Лева]].
 
   
 
=== Період польського завоювання і Річ Посполита ===
 
=== Період польського завоювання і Річ Посполита ===
[[Файл:Premislia celebris Rvssiae civitas.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Панорама Франса Гоґенберґа в період [[Річ Посполита]]. «Перемишль відоме руське місто» з атласу Ґеорґа Брауна. 1617 рік]]
+
[[Файл:Premislia celebris Rvssiae civitas.jpg|міні|ліворуч|Панорама Франса Гоґенберґа в період [[Річ Посполита]] ([[Корона Королівства Польського]]). «Перемишль відоме руське місто» з атласу Ґеорґа Брауна. 1617 рік]]
  +
[[Файл:ProwincjaMalopolska.png|міні|ліворуч|Перемишль знаходився в [[Малопольська провінція|Малопольській провінції. 1619 pik]]]]
  +
 
У [[1340]] році був зруйнований польським королем [[Казимир III Великий|Казимиром III]], однак, ще декілька років управлявся боярською радою на чолі із перемиським воєводою [[Дмитро Дедько|Дмитром Дедьком]]. В епоху [[Війна за галицько-волинську спадщину|воєн за галицько-волинську спадщину]] місто було визначним центром руської опозиції, яку вдалось зламати лише коштом різанини перемиських бояр, організованої краківськими феодалами.<ref>''Грушевський. М.'' (1904) Історія України-Руси. Том IV. Примітка 3 Дмитро Дедько</ref> По закінченні сорокарічної боротьби за Галичину місто опинилось під владою королеви Польщі [[Ядвіґа Анжуйська|Ядвіґи Анжуйської]]. В [[1389]] році чоловік Ядвіґи [[Владислав II Ягайло]] надав місту [[магдебурзьке право]].
  +
  +
[[Файл:Stanislaw poniatowski bacciarelli.jpg|міні|Польський король [[Станіслав-Август Понятовський]] був [[Староста|старостою]] в Перемишлі, 1756–1764.]]
   
У [[1340]] році був зруйнований польським королем [[Казимир III Великий|Казимиром III]], після чого область ще дев'ять років управлялось боярською радою на чолі із перемиським воєводою [[Дмитро Дедько|Дмитром Дедьком]]. В епоху [[Війна за галицько-волинську спадщину|воєн за галицько-волинську спадщину]] місто було визначним центром руської опозиції, яку вдалось зламати лише коштом різанини перемиських бояр, організованої краківськими феодалами.<ref>''Грушевський. М.'' (1904) Історія України-Руси. Том IV. Примітка 3 Дмитро Дедько</ref> По закінченні сорокарічної боротьби за Галичину місто опинилось під владою королеви Польщі [[Ядвіґа Анжуйська|Ядвіґи Анжуйської]]. В [[1389]] році чоловік Ядвіґи [[Владислав II Ягайло]] надав місту [[магдебурзьке право]].
 
[[Файл:Alex K Grundwald flags 1410-01.svg|міні|200пкс|Прапор Перемиської землі 1410&nbsp;р. з руським гербом Перемиського князівства]]
 
 
У пізньому Середньовіччі Перемишль, втративши свої столичні функції, розвивався як невеликий ремісницький осередок. Тут налічувалось до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах [[1386]] року), різників ([[1400]]), ковалів та слюсарів ([[1471]]), седлярів ([[1482]]), кушнірів ([[1509]]), столярів ([[1537]]), пекарів ([[1558]]), кравців ([[1561]]), броварників ([[1561]]), цирюльників ([[1574]]), ткачів ([[1578]]), капелюшників ([[1580]]), крамарів ([[1591]]), золотників та малярів ([[1625]]), гончарів ([[1634]]), музикантів ([[1754]]), мулярів та теслярів ([[1798]]). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. Населення міста було польським, єврейським, німецьким, русинським, чеським і вірменським.
 
У пізньому Середньовіччі Перемишль, втративши свої столичні функції, розвивався як невеликий ремісницький осередок. Тут налічувалось до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах [[1386]] року), різників ([[1400]]), ковалів та слюсарів ([[1471]]), седлярів ([[1482]]), кушнірів ([[1509]]), столярів ([[1537]]), пекарів ([[1558]]), кравців ([[1561]]), броварників ([[1561]]), цирюльників ([[1574]]), ткачів ([[1578]]), капелюшників ([[1580]]), крамарів ([[1591]]), золотників та малярів ([[1625]]), гончарів ([[1634]]), музикантів ([[1754]]), мулярів та теслярів ([[1798]]). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. Населення міста було польським, єврейським, німецьким, русинським, чеським і вірменським.
  +
  +
[[Файл:Plan Przemyśla II połowa XVII wieku.jpg|міні|Карта латино-католицьких церков всередині міських мурів, а також греко-католицькі церкви в навколишніх селах за межами міської стіни, XVII ст.]]
  +
  +
У середині 18 століття євреї становили 55,6% (1692) населення, римсько-католицькі поляки - 39,5% (1202), а греко-католицькі русини - 4,8% (147).<ref>J. Motylkiewicz. "Ethnic Communities in the Towns of the Polish-Ukrainian Borderland in the Sixteenth, Seventeenth, and Eighteenth Centuries". C. M. Hann, P. R. Magocsi ed. ''Galicia: A Multicultured Land''. University of Toronto Press. 2005. p. 37.</ref>
   
 
=== В імперії Габсбургів ===
 
=== В імперії Габсбургів ===
Після першого [[Поділи Речі Посполитої|Поділу Польщі]] у 1772 році Перемишль увійшов до складу монархії Габсбургів (з 1804&nbsp;— [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]) та відродженого нею [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]]. На цей час у місті залишалось лише кілька тисяч мешканців. Новий поштовх для розвитку місто отримало у зв'язку із будівництвом [[Перемишльська фортеця|Перемишльської фортеці]]. У [[1887]] році було відкрито знамениту українську [[Українська державна чоловіча гімназія (Перемишль)|Перемиську гімназію]], у зв'язку з чим місто отримало неформальну назву ''Галицьких Атен (Афін)''<ref>''[[Верига Василь Іванович|Василь Верига]].'' Нариси з історії України (кінець XVIII&nbsp;— початок XIX&nbsp;ст.).&nbsp;— Львів: Світ, 1996.&nbsp;— 448 с.&nbsp;— С. 179.&nbsp;— ISBN 5-7773-0359-5.</ref>.
+
Після першого [[Поділи Речі Посполитої|Поділу Польщі]] у [[1772]] році Перемишль увійшов до складу монархії Габсбургів (з 1804&nbsp;— [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]) та відродженого нею [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]]. На цей час у місті залишалось лише кілька тисяч мешканців. Новий поштовх для розвитку місто отримало у зв'язку із будівництвом [[Перемишльська фортеця|Перемишльської фортеці]]. У [[1887]] році було відкрито знамениту українську [[Українська державна чоловіча гімназія (Перемишль)|Перемиську гімназію]], у зв'язку з чим місто отримало неформальну назву ''Галицьких Атен (Афін)''<ref>''[[Верига Василь Іванович|Василь Верига]].'' Нариси з історії України (кінець XVIII&nbsp;— початок XIX&nbsp;ст.).&nbsp;— Львів: Світ, 1996.&nbsp;— 448 с.&nbsp;— С. 179.&nbsp;— ISBN 5-7773-0359-5.</ref>.
   
 
Український діяч, адвокат [[Кормош Теофіл|Теофіл Кормош]] 1892 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Перемишлі, відтоді він був громадським провідником краю. 1901 року за ініціятиви Теофіла Кормоша було розпочато будівництво приміщення «Народного Дому» в Перемишлі.
 
Український діяч, адвокат [[Кормош Теофіл|Теофіл Кормош]] 1892 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Перемишлі, відтоді він був громадським провідником краю. 1901 року за ініціятиви Теофіла Кормоша було розпочато будівництво приміщення «Народного Дому» в Перемишлі.
  +
  +
Перепис 1910 р. Показав, що в місті проживало 54 078 мешканців. Найбільш численними були римо-католики - 25 306 (46,8%), далі - євреї 16,062 (29,7%) і греко-католики 12,018 (22,2%).<ref>Juraj Buzalka. ''Nation and Religion: The Politics of Commemorations in South-East Poland''. LIT Verlag Münster. 2008. p. 34</ref>
   
 
=== Місто в період [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] ===
 
=== Місто в період [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] ===
[[Файл:Peremyshl.JPG|right|250px|Проголошення Української Державності, Перемишль 1918 рік.]]
+
[[Файл:Peremyshl.JPG|міні|ліворуч|Проголошення Української Державності, Перемишль 1918 рік.]]
 
31 жовтня 1918&nbsp;р. сотня поляків на чолі з генералом [[Станіслав Пухальський|Станіславом Пухальським]] намагалася взяти владу в місті, що їм не вдалось. На допомогу перемишлянам-українцям прийшов 9-й український піхотний полк (200 стрільців, командир&nbsp;— надпоручник М. Федюшко із [[Журавиця|Журавиці]]). Попри дрібний дощ, на [[площа Ринок (Перемишль)|площі Ринок]] зібрались 8000 селян-українців з навколишніх сіл. У четвер вранці в Народному Домі міста відбулось віче, на якому було обрано Перемиську Народну Раду (Українську Національну Раду Перемишля), до складу якої увійшли 13 представників інтелігенції, робітників, селянства повіту, головою обрали громадського діяча, посла [[Кормош Теофіл|Теофіла Кормоша]]<ref>''[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І]].'' 199 депутатів Галицького Сейму.&nbsp;— Львів&nbsp;: Тріада плюс, 2010.&nbsp;— 228 с., іл.&nbsp;— С. 141.&nbsp;— (Львівська сотня).</ref>. При повітовій раді створили військову, фінансову, харчову, санітарну та інші комісії; друкований орган&nbsp;— часопис «Воля» (за фінансової підтримки професора Олександра Яреми вийшли 3 номери вечірньої газети за 5, 7, 10 листопада).<ref>[[Литвин Микола Романович|Литвин М]]., [[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К]].'' Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів&nbsp;: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— 368 с., іл.&nbsp;— С. 39—40.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.''</ref>
 
31 жовтня 1918&nbsp;р. сотня поляків на чолі з генералом [[Станіслав Пухальський|Станіславом Пухальським]] намагалася взяти владу в місті, що їм не вдалось. На допомогу перемишлянам-українцям прийшов 9-й український піхотний полк (200 стрільців, командир&nbsp;— надпоручник М. Федюшко із [[Журавиця|Журавиці]]). Попри дрібний дощ, на [[площа Ринок (Перемишль)|площі Ринок]] зібрались 8000 селян-українців з навколишніх сіл. У четвер вранці в Народному Домі міста відбулось віче, на якому було обрано Перемиську Народну Раду (Українську Національну Раду Перемишля), до складу якої увійшли 13 представників інтелігенції, робітників, селянства повіту, головою обрали громадського діяча, посла [[Кормош Теофіл|Теофіла Кормоша]]<ref>''[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І]].'' 199 депутатів Галицького Сейму.&nbsp;— Львів&nbsp;: Тріада плюс, 2010.&nbsp;— 228 с., іл.&nbsp;— С. 141.&nbsp;— (Львівська сотня).</ref>. При повітовій раді створили військову, фінансову, харчову, санітарну та інші комісії; друкований орган&nbsp;— часопис «Воля» (за фінансової підтримки професора Олександра Яреми вийшли 3 номери вечірньої газети за 5, 7, 10 листопада).<ref>[[Литвин Микола Романович|Литвин М]]., [[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К]].'' Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів&nbsp;: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— 368 с., іл.&nbsp;— С. 39—40.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.''</ref>
   
Рядок 107: Рядок 113:
 
З 1919 року в Перемишлі почав виходити [[Український голос (Перемишль)|тижневик «Український Голос»]] за редакцією Дмитра Ґреґолинського.
 
З 1919 року в Перемишлі почав виходити [[Український голос (Перемишль)|тижневик «Український Голос»]] за редакцією Дмитра Ґреґолинського.
   
=== Міжвоєнний період ===
+
=== Міжвоєнна Польща ===
  +
<div style="float:right;margin:0 0 .5em 1em;" class="toccolours">
  +
'''Населення Перемишля, 1931'''
  +
{| cellpadding=2 style="background:transparent;"
  +
|-
  +
| Римський-католицизм
  +
| align="right" | 39 430
  +
| (63,3%)
  +
|-
  +
| Юдаїзм
  +
| align="right" | 18 376
  +
| (29,5%)
  +
|-
  +
| Греко-католицизм
  +
| align="right" | 4 391
  +
| (7,0%)
  +
|-
  +
| Інші конфесії
  +
| align="right" | 85
  +
| (0,2%)
  +
|-
  +
| підсумовувати
  +
| align="right" | 62 272
  +
|}
  +
<center><small>1931 Перепис у Польщі</small></center>
  +
</div>
  +
[[File:Pomnik Orląt 1938.jpg|thumb|upright|Пам'ятник Перемишльським орлам, що шанують польських захисників міста. 1938 рік]]
  +
 
Від 1921 до 1939 року Перемишль належав до Польської Держави через передачу земель окупованої більшовиками УНР після об'єднання&nbsp;— злуки з ЗУНР в варіанті контрибуції за поразку в поході Червоної армії більшовиків на Варшаву в Російсько-польській війні. Згідно з Брестським миром більшовики віддали Польщі землі Західної Білорусі та землі Західної України. Незважаючи на тиск польської адміністрації, в Перемишлі активно утворювалися і розвивалися українські суспільні і культурні об'єднання і організації, як-от: [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка]] з філіями у цілому повіті, Повітовий Союз Кооператив, [[Товариство «Сокіл» (Україна)|товариство «Сокіл»]]. У гімназії відновили свою діяльність спортивне товариство «Сянова Чайка» і Український Пластовий Улад під керівництвом професорів Євгена Любовича і Теодора Поліхи. 1925—1928 роки в Перемишлі були значним ростом [[Союз руських молочарських спілок|«Маслосоюзу»]] і економічної санації [[Центросоюз|Повітового Союзу Кооперативів]].
 
Від 1921 до 1939 року Перемишль належав до Польської Держави через передачу земель окупованої більшовиками УНР після об'єднання&nbsp;— злуки з ЗУНР в варіанті контрибуції за поразку в поході Червоної армії більшовиків на Варшаву в Російсько-польській війні. Згідно з Брестським миром більшовики віддали Польщі землі Західної Білорусі та землі Західної України. Незважаючи на тиск польської адміністрації, в Перемишлі активно утворювалися і розвивалися українські суспільні і культурні об'єднання і організації, як-от: [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка]] з філіями у цілому повіті, Повітовий Союз Кооператив, [[Товариство «Сокіл» (Україна)|товариство «Сокіл»]]. У гімназії відновили свою діяльність спортивне товариство «Сянова Чайка» і Український Пластовий Улад під керівництвом професорів Євгена Любовича і Теодора Поліхи. 1925—1928 роки в Перемишлі були значним ростом [[Союз руських молочарських спілок|«Маслосоюзу»]] і економічної санації [[Центросоюз|Повітового Союзу Кооперативів]].
   
У 1920-х роках формувався націоналістичний рух у Перемишлі, на початку [[Українська військова організація|УВО]], а пізніше [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Активна й енергійна праця велася молодіжним товариством «Молода Громада» і музичним товариством «Боян».
+
У 1920-х роках формувався національний рух у Перемишлі, на початку [[Українська військова організація|УВО]], а пізніше [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Активна й енергійна праця велася молодіжним товариством «Молода Громада» і музичним товариством «Боян».
   
 
У 1938 році здвигом усіх українських громадських і церковних організацій було відсвятковано 950 роковини хрещення України-Руси. У 1939 році в місті проживало 54 200 мешканців (7230 українців і ще 2000 польськомовних українців, 26470 поляків, 18400 євреїв і 100 німців та інших національностей)<ref>''Володимир Кубійович.'' Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— 205 с.</ref>.
 
У 1938 році здвигом усіх українських громадських і церковних організацій було відсвятковано 950 роковини хрещення України-Руси. У 1939 році в місті проживало 54 200 мешканців (7230 українців і ще 2000 польськомовних українців, 26470 поляків, 18400 євреїв і 100 німців та інших національностей)<ref>''Володимир Кубійович.'' Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— 205 с.</ref>.
Рядок 121: Рядок 154:
 
File:Muzejnyky Peremyshl.JPG|thumb|right|200px|5-й З'їзд українських музейників в Перемишлі, 17 травня 1937 року.
 
File:Muzejnyky Peremyshl.JPG|thumb|right|200px|5-й З'їзд українських музейників в Перемишлі, 17 травня 1937 року.
 
</gallery></center>
 
</gallery></center>
  +
 
=== У складі УРСР ===
 
=== У складі УРСР ===
 
29 вересня 1939&nbsp;р. німці передали місто радянській 99-й стрілецькій дивізії<ref>{{Cite web|url=http://chtyvo.org.ua/authors/Beshanov_Volodymyr/Chervonyi_blitskryh/|title=Червоний бліцкриг - Владімір Бешанов - Тека авторів - Чтиво|website=Чтиво|accessdate=2017-04-17}}</ref>.
 
29 вересня 1939&nbsp;р. німці передали місто радянській 99-й стрілецькій дивізії<ref>{{Cite web|url=http://chtyvo.org.ua/authors/Beshanov_Volodymyr/Chervonyi_blitskryh/|title=Червоний бліцкриг - Владімір Бешанов - Тека авторів - Чтиво|website=Чтиво|accessdate=2017-04-17}}</ref>.
Рядок 135: Рядок 169:
   
 
=== Відновлена Польща ===
 
=== Відновлена Польща ===
  +
[[File:Pomordowanym przez OUN-UPA - Przemysl1.jpg|thumb|upright|Пам'ятник полякам, убитим УПА в 1943-1945 рр. - Перемишль]]
  +
 
27 червня 2016 року дорогу процесії українців, які після Святої літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя рушили урочистою ходою до Українського військового цвинтаря, що в селі [[Пикуличі]], перегородили кілька десятків голомозих молодиків (серед нападників були особи у футболках Всепольської молоді). Розпочалась шарпанина, під час якої 60-літньому учаснику ходи розірвали сорочку. Поліція відгородила учасників процесії від нападників.<ref>[http://www.topnews.in.ua/world/3861-the-ukrainian-delegation-in-przemysl-attacked-by-unidentified-youths-there-was-a-fight-photo.html На українську делегацію у Перемишлі напали невідомі молодики. Виникла сутичка (фото)]</ref>
 
27 червня 2016 року дорогу процесії українців, які після Святої літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя рушили урочистою ходою до Українського військового цвинтаря, що в селі [[Пикуличі]], перегородили кілька десятків голомозих молодиків (серед нападників були особи у футболках Всепольської молоді). Розпочалась шарпанина, під час якої 60-літньому учаснику ходи розірвали сорочку. Поліція відгородила учасників процесії від нападників.<ref>[http://www.topnews.in.ua/world/3861-the-ukrainian-delegation-in-przemysl-attacked-by-unidentified-youths-there-was-a-fight-photo.html На українську делегацію у Перемишлі напали невідомі молодики. Виникла сутичка (фото)]</ref>
   
Під час маршу «орлят перемиських та львівських» восени 2016 року хтось з натовпу викрикнув «Смерть українцям!». Президент міста Роберт Хома на закиди щодо неприпустимості таких дій відповів, зокрема, що він не чув цього. Як наслідок, [[Служба безпеки України|СБУ]] (12<ref>[http://www.nowiny24.pl/wiadomosci/przemysl/a/sbu-dla-nowin-o-powodach-zakazu-wjazdu-na-ukraine-dla-prezydenta-przemysla,11718447/ SBU dla Nowin o powodach zakazu wjazdu na Ukrainę dla prezydenta Przemyśla]. {{ref-pl}}</ref>, чи 29 грудня 2016<ref>[http://www.radio.rzeszow.pl/informacje/52700/robert-choma-o-powodach-niewpuszczenia-go-na-ukraine Robert Choma o powodach niewpuszczenia go na Ukrainę. Reakcja SBU]. {{ref-pl}}</ref>) заборонила йому в'їзд на територію України терміном на 5 років. 27 січня 2017 в ЗМІ з'явилася звістка, що заборону на в'їзд до України для мера скасували після втручання президента України П. Порошенка<ref>[http://uapress.info/uk/news/show/159775 Роберт Хома зможе приїхати в Україну: СБУ скасувала 5-річну заборону].</ref>. Це сталося, зокрема, після того, як віце-міністр закордонних справ Ян Дзедзічак Польщі заявив, зокрема, «якщо це рішення не буде скасоване, то це матиме „серйозні наслідки“»<ref>{{Cite news|url=http://wz.lviv.ua/news/191774-mzs-polshchi-ukraina-maie-skasuvaty-zaboronu-na-vizd-meru-peremyshlia|title=МЗС Польщі: "Україна має скасувати заборону на в’їзд меру Перемишля"|date=2017-01-26|language=uk-UA|work=Високий замок online|accessdate=2017-03-26}}</ref>.
+
Під час маршу «орлят перемиських та львівських» восени 2016 року хтось з натовпу викрикнув «Смерть українцям!». Президент міста Роберт Хома на закиди щодо неприпустимості таких дій відповів, зокрема, що він не чув цього. Як наслідок, [[Служба безпеки України|СБУ]] (12<ref>[http://www.nowiny24.pl/wiadomosci/przemysl/a/sbu-dla-nowin-o-powodach-zakazu-wjazdu-na-ukraine-dla-prezydenta-przemysla,11718447/ SBU dla Nowin o powodach zakazu wjazdu na Ukrainę dla prezydenta Przemyśla]. {{ref-pl}}</ref>, чи 29 грудня 2016<ref>[http://www.radio.rzeszow.pl/informacje/52700/robert-choma-o-powodach-niewpuszczenia-go-na-ukraine Robert Choma o powodach niewpuszczenia go na Ukrainę. Reakcja SBU] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170122020932/http://www.radio.rzeszow.pl/informacje/52700/robert-choma-o-powodach-niewpuszczenia-go-na-ukraine |date=22 січень 2017 }}. {{ref-pl}}</ref>) заборонила йому в'їзд на територію України терміном на 5 років. 27 січня 2017 в ЗМІ з'явилася звістка, що заборону на в'їзд до України для мера скасували після втручання президента України П. Порошенка<ref>[http://uapress.info/uk/news/show/159775 Роберт Хома зможе приїхати в Україну: СБУ скасувала 5-річну заборону].</ref>. Це сталося, зокрема, після того, як віце-міністр закордонних справ Ян Дзедзічак Польщі заявив, зокрема, «якщо це рішення не буде скасоване, то це матиме „серйозні наслідки“»<ref>{{Cite news|url=http://wz.lviv.ua/news/191774-mzs-polshchi-ukraina-maie-skasuvaty-zaboronu-na-vizd-meru-peremyshlia|title=МЗС Польщі: "Україна має скасувати заборону на в’їзд меру Перемишля"|date=2017-01-26|language=uk-UA|work=Високий замок online|accessdate=2017-03-26}}</ref>.
   
 
== Українці в Перемишлі ==
 
== Українці в Перемишлі ==
  +
[[Файл:Церкви Перемишля.jpg|міні|300пкс|Карта православних та греко-католицьких церков, які в різний час існували у місті]]
   
 
Перемишль найстаріше й одне з найважливіших міст [[Галичина|Галичини]], колись столиця українського князівства, а згодом важливий осередок українського культурного й церковного життя, його бастіон на пограниччі з Польщею. Головне місто [[Надсяння|Посяння]]. У [[1910]] році в місті проживали 54,7 тис. мешканців. З них 46,7&nbsp;% римо-католиків, 22,5&nbsp;% греко-католиків, 29,5&nbsp;% юдеїв<ref>{{ЕУ}}&nbsp;— Париж; Нью-Йорк, 1970.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— С. 2007.</ref>.
 
Перемишль найстаріше й одне з найважливіших міст [[Галичина|Галичини]], колись столиця українського князівства, а згодом важливий осередок українського культурного й церковного життя, його бастіон на пограниччі з Польщею. Головне місто [[Надсяння|Посяння]]. У [[1910]] році в місті проживали 54,7 тис. мешканців. З них 46,7&nbsp;% римо-католиків, 22,5&nbsp;% греко-католиків, 29,5&nbsp;% юдеїв<ref>{{ЕУ}}&nbsp;— Париж; Нью-Йорк, 1970.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— С. 2007.</ref>.
Рядок 169: Рядок 206:
   
 
<center><gallery>
 
<center><gallery>
  +
Image:2015, Przemyśl, Zamek Kazimierzowski (02).jpg|[[Замок Казимира]]
  +
Image:Przemyśl, zespół kościoła katedralnego p.w. św. Jana Chrzciciela, widok od wsch..JPG|[[Латинський собор (Перемишль)|Архікатедральна базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та святого Івана Хрестителя (Латинська катедра)]]
 
Image:PrzemyslBazyl6.JPG|Українська церква Страсної Богородиці
 
Image:PrzemyslBazyl6.JPG|Українська церква Страсної Богородиці
 
Image:Kościuszki Przemyśl.jpg|[[Український «Народний дім» у Перемишлі|Український Народний дім]] (на розі вулиць)
 
Image:Kościuszki Przemyśl.jpg|[[Український «Народний дім» у Перемишлі|Український Народний дім]] (на розі вулиць)
  +
Image:Seminarium Duchowne w Przemyslu.jpg|Будівництво Латинської католицької семінарії
 
Image:Basztowa3.JPG|Будівля колишньої Перемиської грекокатолицької духовної семінарії, поруч каплиця
 
Image:Basztowa3.JPG|Будівля колишньої Перемиської грекокатолицької духовної семінарії, поруч каплиця
  +
Image:Kościół p.w. św. Marii Magdaleny w Przemyślu ul. Franciszkańska prnt.jpg|[[Костел францисканців (Перемишль)|Костел святої Марії Магдалини та монастир францисканців]]
Image:Kosciol Karmelitow - Przemysl2.jpg|«Стара катедра» належала українцям до 1946 року
 
  +
Image:Kosciol Karmelitow - Przemysl2.jpg|Kостел святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих, побудований в 1631 році. «Стара катедра» належала українцям фром 1784 до 1946
 
Image:Carkiew zasniecia nmp przemysl.jpg|Православний храм Перемишля
 
Image:Carkiew zasniecia nmp przemysl.jpg|Православний храм Перемишля
  +
Image:Palac Lubomirskich w Przemyslu4.jpg|Палац Любомирських
  +
Image:Dom w Przemyślu ul. Rynek 15 prnt.jpg|Будинок на ринку
  +
Image:Borek1.jpg|австрійський форт XV
 
</gallery></center>
 
</gallery></center>
   
Рядок 191: Рядок 235:
 
[[1412]] року король [[Владислав II Ягайло]], вирушивши з [[Медика|Медики]] до Перемишля в супроводі, зокрема, естергомського єпископа, почув звинувачення від німців у покровительстві «схизматиків». У відповідь на закиди наказав передати латинникам руський кафедральний собор у центрі міста, збудований з тесаного каменю, викинути перед перехрещенням з крипт тіла похованих осіб.<ref>''Бендза М.'' З історії православної культури Сяноцької землі // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— №&nbsp;5 (482) (вересень—жовтень).&nbsp;— С. 173.&nbsp;— ISSN 0130-5247.</ref><ref>інші дані&nbsp;— на замку</ref>
 
[[1412]] року король [[Владислав II Ягайло]], вирушивши з [[Медика|Медики]] до Перемишля в супроводі, зокрема, естергомського єпископа, почув звинувачення від німців у покровительстві «схизматиків». У відповідь на закиди наказав передати латинникам руський кафедральний собор у центрі міста, збудований з тесаного каменю, викинути перед перехрещенням з крипт тіла похованих осіб.<ref>''Бендза М.'' З історії православної культури Сяноцької землі // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— №&nbsp;5 (482) (вересень—жовтень).&nbsp;— С. 173.&nbsp;— ISSN 0130-5247.</ref><ref>інші дані&nbsp;— на замку</ref>
   
[[1422]] року було об'єднано [[Перемишльська єпархія|Перемиську]] та [[Самбірська православна єпархія|Самбірську православну єпархії]] з центром в Перемишлі.<ref>[http://webmgr.cerkiew.net/page.php?5 HISTORIA ARCHIDIECEZJI PRZEMYSKO-WARSZAWSKIEJ ] {{ref-pl}}</ref> У [[1460]] році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині.
+
[[1422]] року було об'єднано [[Перемишльська єпархія|Перемиську]] та [[Самбірська православна єпархія|Самбірську православну єпархії]] з центром в Перемишлі.<ref>[http://webmgr.cerkiew.net/page.php?5 HISTORIA ARCHIDIECEZJI PRZEMYSKO-WARSZAWSKIEJ ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141129044500/http://webmgr.cerkiew.net/page.php?5 |date=29 листопад 2014 }} {{ref-pl}}</ref> У [[1460]] році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині.
   
 
Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у [[Валява|Валяві]], [[Лаврів (Старосамбірський район)|Лаврові]], Самборі.
 
Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у [[Валява|Валяві]], [[Лаврів (Старосамбірський район)|Лаврові]], Самборі.
Рядок 200: Рядок 244:
   
 
[[3 вересня]] [[1892]]&nbsp;р. єпископ [[Юліан (Пелеш)|Юліан Пелеш]] у Перемишлі висвятив брата [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]] на священика.
 
[[3 вересня]] [[1892]]&nbsp;р. єпископ [[Юліан (Пелеш)|Юліан Пелеш]] у Перемишлі висвятив брата [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]] на священика.
  +
=== Церкви Перемишля (православні та греко-католицькі)===
  +
==== Не існуючі ====
  +
{{3 стовпці}}
  +
* Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (І)
  +
* ротонда при княжих палатах
  +
* ротонда св. Миколая
  +
* апп. Петра і Павла
  +
* св. Онуфрія
  +
* св. Миколая на Підзамчу
  +
* св. Михаїла на Підзамчу
  +
* [[Собор святого Івана Хрестителя — III (Перемишль)#Другий собор|Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (ІІ)]]
  +
* [[Собор святого Івана Хрестителя — III (Перемишль)|Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (ІІІ)]]
  +
* Пресв. Трійці
  +
* [[Церква святого Миколая на Підгір'ї (Перемишль)|св. Миколая на Підгір'ю]]
  +
* Вознесіння на Знесінні
  +
* Благовіщення
  +
* Різдва Христового
  +
* пророка Іллі
  +
* Преображення на Гарбарях
  +
* св. Георгія (Юрія) на Гарбарях
  +
* св. Івана Богослова на Вовчому
  +
* Прсв. Богородиці на Засянні (монастирська)
  +
* Богоявлення на Засянні
  +
* [[Собор святого Івана Хрестителя — IV (Перемишль)|Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (ІV)]]
  +
</div>
  +
  +
Існували також церкви з невідомими назвами - дві на Засянні та одна на Пикулицькій дорозі.
  +
  +
==== Існуючі ====
  +
{{3 стовпці}}
  +
* [[Собор святого Івана Хрестителя — V (Перемишль)|Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (V)]]
  +
* Різдва Богородиці на Болоні
  +
* Співстраждання Пресвятої Богородиці на Засянні
  +
* Каплиця греко-католицької семінарії
  +
* [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (Перемишль)|Успіння Богородиці на Вовчому]]
  +
* Івана Богослова на Перекопаному (використовується під костел)
  +
</div>
   
 
=== Сучасність ===
 
=== Сучасність ===
Рядок 235: Рядок 316:
 
* Стадіон міського спортивного клубу «Полонія»
 
* Стадіон міського спортивного клубу «Полонія»
 
* Зал товариства POSiR «Przemyski Ośrodek Sportu i Rekreacji»<ref>[http://posir.pl/posir/hala Hala Sportowa]</ref>
 
* Зал товариства POSiR «Przemyski Ośrodek Sportu i Rekreacji»<ref>[http://posir.pl/posir/hala Hala Sportowa]</ref>
* Гірськолижний центр<ref>[http://posir.pl/przemysl-stok/stok_ua Спусковий комплекс]</ref>
+
* Гірськолижний центр<ref>{{Cite web |url=http://posir.pl/przemysl-stok/stok_ua |title=Спусковий комплекс |accessdate=12 травень 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170502152437/http://posir.pl/przemysl-stok/stok_ua |archivedate=2 травень 2017 |deadurl=yes }}</ref>
* Критий плавальний басейн товариства POSiR<ref>[http://posir.pl/posir/KrytaPlywalnia Kryta Pływalnia]</ref>
+
* Критий плавальний басейн товариства POSiR<ref>{{Cite web |url=http://posir.pl/posir/KrytaPlywalnia |title=Kryta Pływalnia |accessdate=12 травень 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170502130519/http://posir.pl/posir/KrytaPlywalnia |archivedate=2 травень 2017 |deadurl=yes }}</ref>
* Відкрита ковзанка зі штучним льодомтовариства POSiR.<ref>[http://posir.pl/posir/pliki/RegulaminSztucznegoLodowiska2015.pdf Regulamin Sztucznego Lodowiska w Przemyślu]</ref>
+
* Відкрита ковзанка зі штучним льодомтовариства POSiR.<ref>{{Cite web |url=http://posir.pl/posir/pliki/RegulaminSztucznegoLodowiska2015.pdf |title=Regulamin Sztucznego Lodowiska w Przemyślu |accessdate=12 травень 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160519045058/http://posir.pl/posir/pliki/RegulaminSztucznegoLodowiska2015.pdf |archivedate=19 травень 2016 |deadurl=yes }}</ref>
   
 
== Відомі люди ==
 
== Відомі люди ==
Рядок 317: Рядок 398:
 
Місто підтримує партнерські зв'язки з різними містами, зокрема, й українськими:
 
Місто підтримує партнерські зв'язки з різними містами, зокрема, й українськими:
 
{{3 стовпці}}
 
{{3 стовпці}}
  +
* {{Прапор|UK|розмір=15px}} [[Південний Кестевен]]
 
* {{Прапор|Україна|розмір=15px}} [[Кам'янець-Подільський]]
 
* {{Прапор|Україна|розмір=15px}} [[Кам'янець-Подільський]]
 
* {{Прапор|Україна|розмір=15px}} [[Львів]]
 
* {{Прапор|Україна|розмір=15px}} [[Львів]]
Рядок 374: Рядок 456:
 
* [http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2011/10/blog-post_17.html Михайло Хроновят. Організація Українських Січових Стрільців у Перемишлі]
 
* [http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2011/10/blog-post_17.html Михайло Хроновят. Організація Українських Січових Стрільців у Перемишлі]
 
* [http://lib.galiciadivision.com/hrycak/r11.html На нашій, не своїй землі // Павло Грицак. Вежі й кулемети]
 
* [http://lib.galiciadivision.com/hrycak/r11.html На нашій, не своїй землі // Павло Грицак. Вежі й кулемети]
* [http://www.infoukes.com/ucpbaott/romaniuk/ Анатолій Романюк. Хроніка одного життя: спомини і роздуми]
+
* [http://www.infoukes.com/ucpbaott/romaniuk/ Анатолій Романюк. Хроніка одного життя: спомини і роздуми]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
 
* [http://www.ji.lviv.ua/n10texts/ransmajr.htm Крістоф Рансмайр. Перемишль. Центральноевропейська придибенція]
 
* [http://www.ji.lviv.ua/n10texts/ransmajr.htm Крістоф Рансмайр. Перемишль. Центральноевропейська придибенція]
 
* [http://tyzhden.ua/Publication/3583 Мирослава Ляхович. Летючий голландець українства]
 
* [http://tyzhden.ua/Publication/3583 Мирослава Ляхович. Летючий голландець українства]
Рядок 380: Рядок 462:
 
* [http://shovkovyishlyah.at.ua/index/misto_nad_sjanom/0-12 VOLOЦЮГИ. Сіль землі Галицької]
 
* [http://shovkovyishlyah.at.ua/index/misto_nad_sjanom/0-12 VOLOЦЮГИ. Сіль землі Галицької]
 
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/06/7/125232/ Павло Солодько. Мандрівка до Перемишля і околиць. Екскурсія вихідного дня. ФОТО // Українська правда. 07.06.2013]
 
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/06/7/125232/ Павло Солодько. Мандрівка до Перемишля і околиць. Екскурсія вихідного дня. ФОТО // Українська правда. 07.06.2013]
* [http://ua.isten.me/city/przemysl.html Instagram фотографії міста Перемишль]
+
* [http://ua.isten.me/city/przemysl.html Instagram фотографії міста Перемишль]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
 
* [https://www.facebook.com/Przemysl1331 Віртуальний топографічний меморіал втрачених храмів княжого Перемишля]
 
* [https://www.facebook.com/Przemysl1331 Віртуальний топографічний меморіал втрачених храмів княжого Перемишля]
   
Рядок 400: Рядок 482:
 
[[Категорія:Міста Галицького князівства]]
 
[[Категорія:Міста Галицького князівства]]
 
[[Категорія:Галичина]]
 
[[Категорія:Галичина]]
[[Категорія:Лемківщина]]
+
[[Категорія:Надсяння]]
 
[[Категорія:Андрей Шептицький]]
 
[[Категорія:Андрей Шептицький]]
 
[[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
 
[[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
Рядок 407: Рядок 489:
 
[[Категорія:Засновані 981]]
 
[[Категорія:Засновані 981]]
 
[[Категорія:981 у Європі]]
 
[[Категорія:981 у Європі]]
  +
[[Категорія:Закерзоння]]

Поточна версія на 14:31, 22 липня 2019

Перемишль
Przemyśl

Герб Прапор
герб прапор
Панорама центральної частини міста
Панорама центральної частини міста
Основні дані
49°47′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.783° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.783; 22.767Координати: 49°47′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.783° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.783; 22.767
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Столиця для Перемишльський повіт, Перемиське воєводство і Перемишльський повіт[d]
Засновано орієнтовно ІХ-X століття
Перша згадка 981
Магдебурзьке право 1389
Площа 43,76 км²
Населення 64 728[1]
· густота 1528 осіб/км²
Міста-побратими Велика Британія Велика Британія, Південний Кестевен
Україна Україна, Львів
Україна Україна, Трускавець
Україна Україна, Кам'янець-Подільський
Німеччина Німеччина, Падерборн Словаччина Словаччина, Гуменне
Угорщина УгорщинаЕгер
Україна Україна, Мостиська
Телефонний код (48) 16
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RP
GeoNames 761168
Поштові індекси 37700 — 37720
Міська влада
Адреса

Rynek 1
37-700 Przemyśl

Тел. (016) 678 68 20; Факс. (016) 678 64 49
Мер міста Войцех Бакун
Веб-сторінка przemysl.pl
Мапа
Перемишль. Карта розташування: Польща
Перемишль
Перемишль
Перемишль (Польща)


Перемишль у Вікісховищі?

Пере́мишль, рідше Перемишель (пол. Przemyśl — МФА['pʂεmɨɕl]) — прикордонне місто на правах повіту на південному сході Польщі, розташоване на річці Сян, за 7 кілометрів на Захід від кордону з Україною. Населення становить близько 67 тисяч жителів. Є важливою митною станцією на залізничній магістралі Львів - Краків. Після 1998 входить до складу Підкарпатського воєводства Польщі. В минулому важливий осередок української культури та історії, столиця перших князів галицької гілки династії Рюриковичів, історичний центр Перемишльщини та української етнічної території Надсяння.

Географія[ред. | ред. код]

Райони міста[ред. | ред. код]

  • Бакончиці (пол. Bakończyce[2])
  • Болоні (пол. Błonie)
  • Варненчика (пол. Warneńczyka)
  • Венявського (пол. Wieniawskiego)
  • Владиче
  • Вовче (Вільче, пол. Wilcze)
  • Винна Гора (пол. Winna Góra)
  • Засяння (пол. Zasanie)
  • Кміти (пол. Kmiecie)
  • Кругель Великий (пол. Kruhel Wielki)
  • Липовиця (пол. Lipowica)
  • Оседля рицарське (пол. Osiedle Rycerskie)
  • Перекопана (пол. Przekopana)
  • Підгір'я
  • Підзамче
  • Сілець (пол. Sielec)

Історія[ред. | ред. код]

Замок Казимира. латино-католицька каплиця і палатинський комплекс, побудований польським королем Болеслав II Сміліт в XI столітті, і православний церква, побудований Володаром Ростиславичем в XII столітті.

Давньоруський період[ред. | ред. код]

Лев Данилович, княжив у Перемишлі з 1240 по 1269 рік

У VIII столітті Премисль був місцем фортеці Лендизан (Білі хорвати). Цей регіон пізніше став частиною Великої Моравії у IX столітті. Назва міста, ймовірно, походить від періоду моравського правління. Після розпаду Великої Моравії регіон опинився під контролем Поляні. Перша згадка про Перемишль знаходиться в Київській хроніці Повість временних літ у 981 році, коли Володимир I завоював місто на шляху до Польщі.[3][4] У 1018 році Перемишль повернувся до Польщі, а в 1031 році місто знову було завойовано Київською. За часів правління Болеслава I Хробри був побудований палациновий комплекс і римська католицька каплиця.[5] У 1069 році Болеслав II Сміливий завоїв міно і зробив йо резиденції на кілька років. У 1085 році місто стає частиною Перемиське князівство.

Перемишль був осідком одного з найдавніших на галицьких землях православного єпископства. Згодом, після приєднання міста Володимиром Великим до Київської Русі воно стало центром удільного князівства Рюрика та Володаря Ростиславовичів, яке згодом отримало назву Галицького.

Період польського завоювання і Річ Посполита[ред. | ред. код]

Панорама Франса Гоґенберґа в період Річ Посполита (Корона Королівства Польського). «Перемишль відоме руське місто» з атласу Ґеорґа Брауна. 1617 рік
Перемишль знаходився в Малопольській провінції. 1619 pik

У 1340 році був зруйнований польським королем Казимиром III, однак, ще декілька років управлявся боярською радою на чолі із перемиським воєводою Дмитром Дедьком. В епоху воєн за галицько-волинську спадщину місто було визначним центром руської опозиції, яку вдалось зламати лише коштом різанини перемиських бояр, організованої краківськими феодалами.[6] По закінченні сорокарічної боротьби за Галичину місто опинилось під владою королеви Польщі Ядвіґи Анжуйської. В 1389 році чоловік Ядвіґи Владислав II Ягайло надав місту магдебурзьке право.

Польський король Станіслав-Август Понятовський був старостою в Перемишлі, 1756–1764.

У пізньому Середньовіччі Перемишль, втративши свої столичні функції, розвивався як невеликий ремісницький осередок. Тут налічувалось до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах 1386 року), різників (1400), ковалів та слюсарів (1471), седлярів (1482), кушнірів (1509), столярів (1537), пекарів (1558), кравців (1561), броварників (1561), цирюльників (1574), ткачів (1578), капелюшників (1580), крамарів (1591), золотників та малярів (1625), гончарів (1634), музикантів (1754), мулярів та теслярів (1798). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. Населення міста було польським, єврейським, німецьким, русинським, чеським і вірменським.

Карта латино-католицьких церков всередині міських мурів, а також греко-католицькі церкви в навколишніх селах за межами міської стіни, XVII ст.

У середині 18 століття євреї становили 55,6% (1692) населення, римсько-католицькі поляки - 39,5% (1202), а греко-католицькі русини - 4,8% (147).[7]

В імперії Габсбургів[ред. | ред. код]

Після першого Поділу Польщі у 1772 році Перемишль увійшов до складу монархії Габсбургів (з 1804 — Австрійської імперії) та відродженого нею Королівства Галичини та Володимирії. На цей час у місті залишалось лише кілька тисяч мешканців. Новий поштовх для розвитку місто отримало у зв'язку із будівництвом Перемишльської фортеці. У 1887 році було відкрито знамениту українську Перемиську гімназію, у зв'язку з чим місто отримало неформальну назву Галицьких Атен (Афін)[8].

Український діяч, адвокат Теофіл Кормош 1892 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Перемишлі, відтоді він був громадським провідником краю. 1901 року за ініціятиви Теофіла Кормоша було розпочато будівництво приміщення «Народного Дому» в Перемишлі.

Перепис 1910 р. Показав, що в місті проживало 54 078 мешканців. Найбільш численними були римо-католики - 25 306 (46,8%), далі - євреї 16,062 (29,7%) і греко-католики 12,018 (22,2%).[9]

Місто в період ЗУНР[ред. | ред. код]

Проголошення Української Державності, Перемишль 1918 рік.

31 жовтня 1918 р. сотня поляків на чолі з генералом Станіславом Пухальським намагалася взяти владу в місті, що їм не вдалось. На допомогу перемишлянам-українцям прийшов 9-й український піхотний полк (200 стрільців, командир — надпоручник М. Федюшко із Журавиці). Попри дрібний дощ, на площі Ринок зібрались 8000 селян-українців з навколишніх сіл. У четвер вранці в Народному Домі міста відбулось віче, на якому було обрано Перемиську Народну Раду (Українську Національну Раду Перемишля), до складу якої увійшли 13 представників інтелігенції, робітників, селянства повіту, головою обрали громадського діяча, посла Теофіла Кормоша[10]. При повітовій раді створили військову, фінансову, харчову, санітарну та інші комісії; друкований орган — часопис «Воля» (за фінансової підтримки професора Олександра Яреми вийшли 3 номери вечірньої газети за 5, 7, 10 листопада).[11]

Було створено спільну польсько-українську комісію у складі: посол Володимир Загайкевич, директор Каси хворих Іван Жолнір, директор гімназії Андрій Аліськевич, професор ґімназії Михайло Демчук — з української сторони; також професор ґімназії Фелікс Пшиємський, три адвокати — Леонард Тарнавський, Юзеф Мантль, Влодзімеж Блажовський. Пізно вночі вісьмома членами комісії було підписано угоду про утримання спокою, порядку. Для виконання адміністративно-поліційних функцій було створено спільну міліцію з 1000 українців і 1000 поляків. Діяльність комісії підтримала Жидівська (пол. żyd — юдей, єврей, гебрей) Національна рада (створена 3 листопада 1918 р.).

11 листопада до міста було підтягнуто польське підкріплення, о 12.00 українцям запропонували здатись. О 12.15 розпочався артобстріл поляками центру міста, у єврейській частині горіли будинки, запеклі бої відбувалися на вул. Францішканській, Міцкевича. Нова влада інтернувала близько 1000 українців, на євреїв наклали контрибуцію у розмірі 3 млн крон[12]. У місті розташовувалася ставка командування польської армії. 18 березня 1919 року командувач — генерал Івашкевич — переніс її до Судової Вишні[13]. З 1919 року в Перемишлі почав виходити тижневик «Український Голос» за редакцією Дмитра Ґреґолинського.

Міжвоєнна Польща[ред. | ред. код]

Населення Перемишля, 1931

Римський-католицизм 39 430 (63,3%)
Юдаїзм 18 376 (29,5%)
Греко-католицизм 4 391 (7,0%)
Інші конфесії 85 (0,2%)
підсумовувати 62 272
1931 Перепис у Польщі
Пам'ятник Перемишльським орлам, що шанують польських захисників міста. 1938 рік

Від 1921 до 1939 року Перемишль належав до Польської Держави через передачу земель окупованої більшовиками УНР після об'єднання — злуки з ЗУНР в варіанті контрибуції за поразку в поході Червоної армії більшовиків на Варшаву в Російсько-польській війні. Згідно з Брестським миром більшовики віддали Польщі землі Західної Білорусі та землі Західної України. Незважаючи на тиск польської адміністрації, в Перемишлі активно утворювалися і розвивалися українські суспільні і культурні об'єднання і організації, як-от: Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка з філіями у цілому повіті, Повітовий Союз Кооператив, товариство «Сокіл». У гімназії відновили свою діяльність спортивне товариство «Сянова Чайка» і Український Пластовий Улад під керівництвом професорів Євгена Любовича і Теодора Поліхи. 1925—1928 роки в Перемишлі були значним ростом «Маслосоюзу» і економічної санації Повітового Союзу Кооперативів.

У 1920-х роках формувався національний рух у Перемишлі, на початку УВО, а пізніше ОУН. Активна й енергійна праця велася молодіжним товариством «Молода Громада» і музичним товариством «Боян».

У 1938 році здвигом усіх українських громадських і церковних організацій було відсвятковано 950 роковини хрещення України-Руси. У 1939 році в місті проживало 54 200 мешканців (7230 українців і ще 2000 польськомовних українців, 26470 поляків, 18400 євреїв і 100 німців та інших національностей)[14].

У складі УРСР[ред. | ред. код]

29 вересня 1939 р. німці передали місто радянській 99-й стрілецькій дивізії[15].

У 19401941 та 19441945 рр. було центром Перемишльського району.

В результаті великої офензиви Червоної Армії в липні 1944 р., в її руках опинилася майже вся територія Польщі заселена українцями: 22-го липня був зайнятий Холм, 23-го Грубешів, а 27-го Ярослав і Перемишль.

З приходом ЧА й встановленням польської влади, українське населення, яке під час німецької окупації, хоч і в дуже скромних межах, могло розвивати своє культурне та економічне життя, опинилося в надзвичайно важкій ситуації. Відносно свобідно жилося йому доти, доки ця територія перебувала під військовим управлінням Червоної Армії.

У Перемишлі до 1 жовтня 1945 р., тобто до дня, коли командування ЧА передало владу польській адміністрації, функціонували дві українські середні школи (загальноосвітня і торговельна). Постала сітка українських початкових шкіл. В одному тільки Горлицькому повіті було їх 48.14 Одначе, вже в першому році існування комуністичної Польщі, використовуючи виїзд більшости українців до УРСР, зліквідовано всі ці школи, дозволивши на існування при деяких польських школах пунктів навчання української мови. У навчальному році 1946/47 і ці пункти були зліквідовані[16].

27 липня 1944 року Перемишль був зайнятий Червоною Армією разом із солдатами 38-го піхотного полку Армії Крайової.

Восени 1944 року радянська влада заснувала в місті Тимчасовий Табір НКВС № 49 для солдатів АК та інших противників радянської влади. Найчастіше полонених звідси вивозили до міста Боровичі або в'язниці у замку в м. Ряшів, а також до таборів Сибіру. Репресії щодо солдатів АК тривали до жовтня 1956 року.

Відновлена Польща[ред. | ред. код]

Пам'ятник полякам, убитим УПА в 1943-1945 рр. - Перемишль

27 червня 2016 року дорогу процесії українців, які після Святої літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя рушили урочистою ходою до Українського військового цвинтаря, що в селі Пикуличі, перегородили кілька десятків голомозих молодиків (серед нападників були особи у футболках Всепольської молоді). Розпочалась шарпанина, під час якої 60-літньому учаснику ходи розірвали сорочку. Поліція відгородила учасників процесії від нападників.[17]

Під час маршу «орлят перемиських та львівських» восени 2016 року хтось з натовпу викрикнув «Смерть українцям!». Президент міста Роберт Хома на закиди щодо неприпустимості таких дій відповів, зокрема, що він не чув цього. Як наслідок, СБУ (12[18], чи 29 грудня 2016[19]) заборонила йому в'їзд на територію України терміном на 5 років. 27 січня 2017 в ЗМІ з'явилася звістка, що заборону на в'їзд до України для мера скасували після втручання президента України П. Порошенка[20]. Це сталося, зокрема, після того, як віце-міністр закордонних справ Ян Дзедзічак Польщі заявив, зокрема, «якщо це рішення не буде скасоване, то це матиме „серйозні наслідки“»[21].

Українці в Перемишлі[ред. | ред. код]

Карта православних та греко-католицьких церков, які в різний час існували у місті

Перемишль найстаріше й одне з найважливіших міст Галичини, колись столиця українського князівства, а згодом важливий осередок українського культурного й церковного життя, його бастіон на пограниччі з Польщею. Головне місто Посяння. У 1910 році в місті проживали 54,7 тис. мешканців. З них 46,7 % римо-католиків, 22,5 % греко-католиків, 29,5 % юдеїв[22].

У роки І Світової війни під однією з найпотужніших в Європі — Перемиською фортецею точилися кількамісячні бої. 3 листопада 1918 року в місті та околицях на короткий час була відновлена українська державність. Лівий берег Сяну, Засяння, займали поляки. 10—11 листопада вони захопили місто.

До 1939 року Перемишль перебував під владою відродженої Польщі. За пактом Молотова — Ріббентропа місто було розділене на дві частини. Рікою Сян проходив кордон між Третім Рейхом та СРСР. У 1944 році на короткий час Перемишль входив до складу УРСР, а 1945 був переданий Польщі.

Євген Грицак (1890—1944), філолог та історик з Перемишля, писав: «Перемишль має великі заслуги у справі перших починів пробудження українського народу до нового життя й до першої освітньої праці та поширення національної свідомості, він навіть випередив до певного ступеня головний і природний осередок українського культурного життя — Львів».

Унаслідок насильної репатріації до УРСР та злочинної операції «Вісла» у 1944—1947 рр. переважна більшість українського населення Перемишля та Надсяння була примусово вигнана. У 1946 році заарештували останнього довоєнного перемиського єпископа УГКЦ Йосафата Коциловського (1876—1947), який пізніше — захворілий на запалення легень — помер 17 листопада 1947 р. у київській в'язниці.

Лише 1989 року греко-католицька (візантійсько-українська) громада Польщі отримала свого єпископа. Тоді Івана Мартиняка було призначено єпископом-помічником при примасові Польщі, а 1991 року Іван Павло II призначив його Перемиським єпископом ГКЦ.

Зараз у місті є резиденція митрополита Перемиського і Варшавського Греко-Католицької Церкви Івана Мартиняка. У 1991 році під час візиту до Перемишля Іван Павло ІІ передав під греко-католицький кафедральний собор колишній костел єзуїтів.

Українська громада Перемишля налічує тепер до 4 тисяч осіб. Українське громадське життя згуртоване довкола кількох церковних парафій, української школи ім. Маркіяна Шашкевича та Народного дому. У місті відбувається Фестиваль української культури.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

У Перемишлі збереглися численні архітектурні та історичні пам'ятки, що робить місто та його околиці принадливим для туристів. Серед них, зокрема:

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[23][24]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 30470 5834 21079 3557
Жінки 34530 5553 20611 8366
Разом 65000 11387 41690 11923

Релігійний центр[ред. | ред. код]

Історичні відомості[ред. | ред. код]

У Перемишлі були резиденції православних, греко-католицьких та римо-католицьких єпископів.

1412 року король Владислав II Ягайло, вирушивши з Медики до Перемишля в супроводі, зокрема, естергомського єпископа, почув звинувачення від німців у покровительстві «схизматиків». У відповідь на закиди наказав передати латинникам руський кафедральний собор у центрі міста, збудований з тесаного каменю, викинути перед перехрещенням з крипт тіла похованих осіб.[25][26]

1422 року було об'єднано Перемиську та Самбірську православну єпархії з центром в Перемишлі.[27] У 1460 році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині.

Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у Валяві, Лаврові, Самборі.

У 1784 році цісар Йозеф II передав греко-католицькій єпархії для катедрального собору ліквідований латинський монастир отців кармелітів. Натомість від греко-католиків забрали недобудований собор на Владичому. Від нього залишилася вежа з дзиґарем (годинником), зараз тут розташований Музей люльок.

У період діяльності греко-католицьких єпископів Інокентія та Георгія Винницьких, Єроніма Устрицького (1715—1762), Атанасія Шептицького (1762—1779), Максиміліана Рилла (1779—1793), Антона Ангеловича (1796—1808), Михайла Левицького (1813—1818), Івана Снігурського (1818—1848), Григорія Яхимовича (1848—1860), Томи Полянського (1860—1869) та інших Перемишль став важливим осередком галицького національного відродження, який називали «Атенами над Сяном».

3 вересня 1892 р. єпископ Юліан Пелеш у Перемишлі висвятив брата Андрея Шептицького на священика.

Церкви Перемишля (православні та греко-католицькі)[ред. | ред. код]

Не існуючі[ред. | ред. код]

Існували також церкви з невідомими назвами - дві на Засянні та одна на Пикулицькій дорозі.

Існуючі[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

У місті діють кілька релігійних конфесій, зокрема:

Промисловість[ред. | ред. код]

У місті розвинена деревообробна промисловість (підприємство з виробництва ДВП «Fibris»), тут розміщені підприємства по випуску механічної та промислової автоматики («Dirt», «Fanina»), косметики (Inglot Cosmetisc), тканин (Sanwil). Крім того, Перемишль відомий як центр традиційних ремесел— ливарства та файкарства.

Освіта[ред. | ред. код]

У місті діють різні навчальні заклади, зокрема:

  • Греко-католицька духовна семінарія (пол. Greckokatolickie Seminarium Duchowne)
  • Учительський колегіум іноземних мов (пол. Nauczycielskie Kolegium Języków Obcych)
  • Вища державна східноєвропейська школа (пол. Państwowa Wyższa Szkoła Wschodnioeuropejska)
  • Вища школа безпеки (пол. Wyższa Szkoła Bezpieczeństwa)
  • Вища школа інформатики та урядування (пол. Wyższa Szkoła Informatyki i Zarządzania w Przemyślu)
  • Вища римо-католицька духовна семінарія (пол. Wyższe Seminarium Duchowne)

Спорт[ред. | ред. код]

Клуби[ред. | ред. код]

Давніше в місті діяли українські клуби «Сянова Чайка» та «Сян».

Нині діють клуби з різних видів спорту, зокрема:

Споруди[ред. | ред. код]

  • Стадіон міського спортивного клубу «Полонія»
  • Зал товариства POSiR «Przemyski Ośrodek Sportu i Rekreacji»[28]
  • Гірськолижний центр[29]
  • Критий плавальний басейн товариства POSiR[30]
  • Відкрита ковзанка зі штучним льодомтовариства POSiR.[31]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Діячі «Просвіти», науки та духовного життя[ред. | ред. код]

Воєводи[ред. | ред. код]

Перемиські старости[ред. | ред. код]


Перемиські каштеляни[ред. | ред. код]

  • Феліціян Гроховський (помер бл. 1649) — польський шляхтич, син Зофії з Монастирських, чоловік Катажини з Сененських.[36]
  • Геронім Оріховський[37]

Поховані[ред. | ред. код]

Міста-партнери[ред. | ред. код]

Місто підтримує партнерські зв'язки з різними містами, зокрема, й українськими:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2012 r.. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny, 2013-01-03. ISSN 1505-5507. 
  2. Bakończyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 85.
  3. http://izbornyk.org.ua/ipatlet/ipat04.htm
  4. Королюк В. Д. К вопросу об отношениях Руси и Польши в Х веке // Краткие сообщения ин-та славяноведения. — № 9. — 1952. — С. 48-49.
  5. Przemysław Wiszewski. Domus Bolezlai: Values and Social Identity in Dynastic Traditions of Medieval Poland (c. 966-1138). BRILL. 2010. p. 445.
  6. Грушевський. М. (1904) Історія України-Руси. Том IV. Примітка 3 Дмитро Дедько
  7. J. Motylkiewicz. "Ethnic Communities in the Towns of the Polish-Ukrainian Borderland in the Sixteenth, Seventeenth, and Eighteenth Centuries". C. M. Hann, P. R. Magocsi ed. Galicia: A Multicultured Land. University of Toronto Press. 2005. p. 37.
  8. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 179. — ISBN 5-7773-0359-5.
  9. Juraj Buzalka. Nation and Religion: The Politics of Commemorations in South-East Poland. LIT Verlag Münster. 2008. p. 34
  10. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 141. — (Львівська сотня).
  11. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 39—40. — ISBN 5-7707-7867-9.
  12. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 42.
  13. Литвин М., Науменко К. Історія Галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 110. — ISBN 5-7745-0394-1.
  14. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  15. Червоний бліцкриг - Владімір Бешанов - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Процитовано 2017-04-17. 
  16. Записки Наукового Товариства їм. Шевченка том 208 Історично-Філологічна Секція Мирослав Трухан Українці в Польщі після другої світової війни 1944-1984
  17. На українську делегацію у Перемишлі напали невідомі молодики. Виникла сутичка (фото)
  18. SBU dla Nowin o powodach zakazu wjazdu na Ukrainę dla prezydenta Przemyśla. (пол.)
  19. Robert Choma o powodach niewpuszczenia go na Ukrainę. Reakcja SBU Архівовано 22 January 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine.. (пол.)
  20. Роберт Хома зможе приїхати в Україну: СБУ скасувала 5-річну заборону.
  21. МЗС Польщі: "Україна має скасувати заборону на в’їзд меру Перемишля". Високий замок online (uk-UA). 2017-01-26. Процитовано 2017-03-26. 
  22. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Париж; Нью-Йорк, 1970. — Т. 6. — С. 2007.
  23. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  24. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  25. Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (482) (вересень—жовтень). — С. 173. — ISSN 0130-5247.
  26. інші дані — на замку
  27. HISTORIA ARCHIDIECEZJI PRZEMYSKO-WARSZAWSKIEJ Архівовано 29 November 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  28. Hala Sportowa
  29. Спусковий комплекс. Архів оригіналу за 2 травень 2017. Процитовано 12 травень 2017. 
  30. Kryta Pływalnia. Архів оригіналу за 2 травень 2017. Процитовано 12 травень 2017. 
  31. Regulamin Sztucznego Lodowiska w Przemyślu. Архів оригіналу за 19 травень 2016. Процитовано 12 травень 2017. 
  32. Leopold Wajgiel (ID: sw.269899). (пол.)
  33. Нарис про місто Коломию
  34. Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej. — S. 282. (пол.)
  35. Kamiński A. Jordan S. W. z Zakliczyna h. Trąby (1518—1568) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1990 (репрінт). — T. 11. — S. 282—283. (пол.)
  36. W. Czapliński. Grochowski Felicjan h. Junosza (zm. ok. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 593.
  37. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 182. (пол.)
  38. Pociecha W. Boratyński Jan, h. Korczak (†1546) // Polski Słownik Biograficzny]]. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 308—309. (пол.)
  39. ks. Marian Rechowicz. Grochowski Stanisław h. Junosza (zm. 1645) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 599.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]