Відмінності між версіями «Перша битва при Артуа»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (категоризація)
(Коректура)
 
Рядок 25: Рядок 25:
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Невдала спроба німецьких військ глибоким фланговим [[маневр]]ом прорватися вглиб Франції, в так званому [[Біг до моря|«бігові до моря»]], примусила кайзерівське керівництво перейти до оборони від Північного моря до швейцарського кордону та закріпитися за суцільною лінією окопів і укріплених позицій, котрі поступово все більш і більш ускладнювалися. Водночас французьке вище командування, усвідомлюючи економічну важливість багатих регіонів Бельгії і областей на північному сході Франції, що опинилися під окупацією, намагалося скористатися ситуацією та, попри власній виснаженості в [[Жива сила|живій силі]] й техніці, провести наступальну операцію на цьому стратегічному напрямку та спробувати звільнити регіон [[Артуа]]. До уваги бралося також те, що в цей час [[німці]] паралельно проводили новий наступ проти росіян на Східному фронті, й були вкрай обмежені у потужних резервах на Заході. Більш того, розвідка доповідала, що німці перекинули від чотирьох до шести [[Корпус (армія)|корпусів]] на [[Східний фронт, Східна Європа (1914—1918)|Східний фронт]].
+
Невдала спроба німецьких військ глибоким фланговим [[маневр]]ом прорватися вглиб Франції, в так званому [[Біг до моря|«бігові до моря»]], примусила кайзерівське керівництво перейти до оборони від Північного моря до швейцарського кордону та закріпитися за суцільною лінією окопів і укріплених позицій, котрі поступово все більш і більш ускладнювалися. Водночас французьке вище командування, усвідомлюючи економічну важливість багатих регіонів Бельгії і областей на північному сході Франції, що опинилися під окупацією, намагалося скористатися ситуацією та, попри власну виснаженість в [[Жива сила|живій силі]] й техніці, провести наступальну операцію на цьому стратегічному напрямку та спробувати звільнити регіон [[Артуа]]. До уваги бралося також те, що в цей час [[німці]] паралельно проводили новий наступ проти росіян на Східному фронті, й були вкрай обмежені у потужних резервах на Заході. Більш того, розвідка доповідала, що німці перекинули від чотирьох до шести [[Корпус (армія)|корпусів]] на [[Східний фронт, Східна Європа (1914—1918)|Східний фронт]].
   
Суворі погодні умови та погана організація матеріально-технічного забезпечення зірвали організований наступ в Артуа, тільки [[17 грудня]] [[1914]] року французькі війська [[10-та армія (Франція)|10-ої армії]] генерала [[Луї де Мо-Юї]] атакували позиції [[6-та армія (Німецька імперія)|6-ої армії]] генерала князя Рупрехта Баварського. Розрізнені дії французьких частин особливо поблизу [[Аррас]]у та [[Вімі (Па-де-Кале)|Вімі Рідж]] зривалися добре організованою оборонною тактикою кайзерівських військ. XXXIII-му корпусу французького генерала [[Філіпп Петен|Філіппа Петена]] вдалося навіть захопити першу німецьку лінію, але погані погодні умови і відсутність [[Артилерійська підтримка|артилерійської підтримки]] завадили французам у подальшому прориві ворожих рубежів.
+
Суворі погодні умови та погана організація матеріально-технічного забезпечення зірвали організований наступ в Артуа, тільки [[17 грудня]] [[1914]] року французькі війська [[10-та армія (Франція)|10-ї армії]] генерала [[Луї де Мо-Юї]] атакували позиції [[6-та армія (Німецька імперія)|6-ї армії]] генерала князя Рупрехта Баварського. Розрізнені дії французьких частин особливо поблизу [[Аррас]]у та [[Вімі (Па-де-Кале)|Вімі Рідж]] зривалися добре організованою оборонною тактикою кайзерівських військ. XXXIII-му корпусу французького генерала [[Філіпп Петен|Філіппа Петена]] вдалося навіть захопити першу німецьку лінію, але погані погодні умови і відсутність [[Артилерійська підтримка|артилерійської підтримки]] завадили французам у подальшому прориві ворожих рубежів.
   
[[25 грудня]] розпочався сезон дощів і густого туману, який звів нанівець усі подальші спроби наступу. [[4 січня]] 1915 французькі війська, здобувши мізерні територіальні завоювання, припинили подальші [[бойові дії]]. Тим часом, [[Перша шампанська битва|наступ у Шампані]] [[4-та армія (Франція)|французької 4-ої армії]], який почався [[20 грудня]] 1914 року, також зазнав повного провалу.
+
[[25 грудня]] розпочався сезон дощів і густого туману, який звів нанівець усі подальші спроби наступу. [[4 січня]] 1915 французькі війська, здобувши мізерні територіальні завоювання, припинили подальші [[бойові дії]]. Тим часом, [[Перша шампанська битва|наступ у Шампані]] [[4-та армія (Франція)|французької 4-ї армії]], який почався [[20 грудня]] 1914 року, також зазнав повного провалу.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Поточна версія на 16:06, 16 лютого 2019

Перша битва при Артуа
Західний фронт
Bundesarchiv Bild 146-1975-006-20, Frankreich, Schlachtfeld.jpg
Німецька артилерія висувається на поле бою. 1914
Координати: 50°30′ пн. ш. 2°30′ сх. д. / 50.500° пн. ш. 2.500° сх. д. / 50.500; 2.500
Дата: 17 грудня 1914 — 13 січня 1915
Місце: Артуа, Франція
Результат: спроба наступу французьких військ закінчилася безрезультатно для обох сторін
Сторони
Антанта:
Франція Франція
Четверний Союз:
Німецька імперія Німецька імперія
Командувачі
Франція Жозеф Жоффр
Франція Луї де Мо-Юї
Франція Філіпп Петен
Німецька імперія Рупрехт Баварський
Німецька імперія Фріц фон Белов
Німецька імперія Отто фон Штеттен
Військові формування
Франція 10-та армія Німецька імперія 6-та армія
Положення сторін у ході битви при Артуа в січні 1915 року

Перша битва при Артуа (17 грудня 1914 — 13 січня 1915) — битва між німецькою та французькою арміями на шампанському напрямку Західного фронту за часів Першої світової війни. Ця битва, разом з першою шампанською битвою, стала першою серйозною спробою французької армії провести наступальну операцію після завершення битви за Іпр у листопаді 1914 року.

Історія[ред. | ред. код]

Невдала спроба німецьких військ глибоким фланговим маневром прорватися вглиб Франції, в так званому «бігові до моря», примусила кайзерівське керівництво перейти до оборони від Північного моря до швейцарського кордону та закріпитися за суцільною лінією окопів і укріплених позицій, котрі поступово все більш і більш ускладнювалися. Водночас французьке вище командування, усвідомлюючи економічну важливість багатих регіонів Бельгії і областей на північному сході Франції, що опинилися під окупацією, намагалося скористатися ситуацією та, попри власну виснаженість в живій силі й техніці, провести наступальну операцію на цьому стратегічному напрямку та спробувати звільнити регіон Артуа. До уваги бралося також те, що в цей час німці паралельно проводили новий наступ проти росіян на Східному фронті, й були вкрай обмежені у потужних резервах на Заході. Більш того, розвідка доповідала, що німці перекинули від чотирьох до шести корпусів на Східний фронт.

Суворі погодні умови та погана організація матеріально-технічного забезпечення зірвали організований наступ в Артуа, тільки 17 грудня 1914 року французькі війська 10-ї армії генерала Луї де Мо-Юї атакували позиції 6-ї армії генерала князя Рупрехта Баварського. Розрізнені дії французьких частин особливо поблизу Аррасу та Вімі Рідж зривалися добре організованою оборонною тактикою кайзерівських військ. XXXIII-му корпусу французького генерала Філіппа Петена вдалося навіть захопити першу німецьку лінію, але погані погодні умови і відсутність артилерійської підтримки завадили французам у подальшому прориві ворожих рубежів.

25 грудня розпочався сезон дощів і густого туману, який звів нанівець усі подальші спроби наступу. 4 січня 1915 французькі війська, здобувши мізерні територіальні завоювання, припинили подальші бойові дії. Тим часом, наступ у Шампані французької 4-ї армії, який почався 20 грудня 1914 року, також зазнав повного провалу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела

Література[ред. | ред. код]

  • G. D. Sheffield, War on the Western Front, Osprey Publishing, 2007, p. 55, ISBN 978-1-84603-210-3.
  • Humphries, M. O.; Maker, J. (2010). Germany's Western Front, 1915: Translations from the German Official History of the Great War II (1st ed.). Waterloo Ont.: Wilfrid Laurier University Press. ISBN 978-1-55458-259-4.
  • Ian Sumner, French Poilu 1914-18, Osprey Publishing, 2009, p. 6, ISBN 978-1-84603-332-2.