Першина Заїра Валентинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:33, 9 липня 2017, створена 23.91.135.68 (обговорення)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Заїра Валентинівна Першина
Першина Заїра Валентинівна.jpg
Народилася 23 лютого 1925(1925-02-23)
Одеса, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР
Померла 19 травня 2003(2003-05-19) (78 років)
Одеса, Україна
Громадянство Україна Україна
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Одеський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук

Заїра Валентинівна Першина (23 лютого 1925, Одеса — 19 травня 2003, Одеса) — український історик, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України (з 1993 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 23 лютого 1925 року в місті Одесі. Навчалася у школі № 35, а завершила середню освіту в евакуації, в школі № 1 міста Сизраня Куйбишевської області. У 19431944 роках навчалася у Першому державному юридичному інституті, що діяв в евакуації в Алма-Аті, у 19441949 роках — на історичному факультеті Одеського державного університету, у 19491952 роках — в аспірантурі за фахом «історія СРСР» на кафедрі історії СРСР Одеського державного університету. Після закінчення навчання працювала в цьому ж університеті на посаді старшого викладача, а потім доцента. У 1953 році в Інституті історії АН УРСР захистила кандидатську дисертацію на тему: «О. І. Герцен і слов'янське питання».

У 19661984 роках була деканом факультету в ОДУ. У 1977 році у Київському державному університеті захистила докторську дисертацію на тему: «Південна Україна між першою і другою революційними ситуаціями: проблема центру і регіону в російському визвольному русі». У 1979 році їй присвоєно звання професора.

У 19801990 роках очолювала кафедру історії УРСР, історіографії та джерелознавства, у 19902003 роках працювала професором кафедри історії України Одеського університету.

Автор понад 200 друкованих праць. Була нагороджена медаллю Академії наук України.

Померла 19 травня 2003 року.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Була членом Республіканської наукової ради «Основні закономірності вітчизняної історії дожовтневого періоду», головою Одеської секції наукової ради «Історія історичної науки» при Відділенні історії АН СРСР, членом конкурсної комісії Мінвузу СРСР з присудження Державних премій з історичних наук, членом Академіїі історії і філософії природничих і технічних наук (Одеса).

У 19661974 роках — фундатор Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури і голова правління. У 19671973 роках — ректор Народного університету історичних знань, у 19551965 роках — член президії обкому Спілки працівників вищої школи і наукових установ.

Обиралася депутатом Одеської міської ради.

Джерела[ред.ред. код]